Рішення

від 18.12.2023 по справі 520/23494/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року № 520/23494/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОДИЗАЙН» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасуваня вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОДИЗАЙН» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного Управління ДПС у Харківській області №0001372-1312-2040 від 19.04.2023 року, якою визначена сума податкового боргу з орендної плати в розмірі 624412,24 гривень за період з 04.05.2022 року по 18.04.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вимогу Головного Управління ДПС у Харківській області №0001372-1312-2040 від 19.04.2023 року, якою визначена сума податкового боргу з орендної плати в розмірі 624412,24 гривень за період з 04.05.2022 року по 18.04.2023 року, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ЕКОДИЗАЙН» подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2022 рік від 11.02.2022 року №9025326017.

Головним управлінням ДПС у Харківській області сформована податкова вимога від 19.04.2023 № 0001372-1312-2040, якою позивачу визначено суму податкового боргу у розмірі 624412,24 гривень.

Не погоджуючись з рішенням та діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ПК України кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до ПК України шляхом включення пп. 69.14 та п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ, відповідно до якого:

69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року,наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності)за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії,або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, за змінами п. п. 69.14 п. 69 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): 1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та: розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації; 2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями, як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Згідно п.14 розділу VII Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року) Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789, Харківська міська територіальна громада віднесена до такої категорії.

З 24.02.2022 року Харківську міську територіальну громаду згідно Розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, віднесено до категорій Території, на яких ведуться (велися) бойові дії.

ТОВ «ЕКОДИЗАЙН» подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2022 рік від 11.02.2022 року №9025326017.

Відтак, з травня 2022 року, тобто у періоди, включені відповідачем до спірної податкової вимоги, земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача була розташована на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, а відтак підпадала під дію положень п. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України.

Відповідач посилався на Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким внесено зміни до п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Так, у редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 пункт 69.14 було викладено наступним чином:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (абз. 1 п. 69.14).

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно допункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій (абз. 5 п. 69.14).

Отже, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022.

Також аналіз зазначених змін дає підстави вважати, що у платників плати за землю, які задекларували за 2022 рік, 2023 рік податкові зобов`язання по вказаним податкам, з`явилося право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання шляхом подання податкових декларацій за відповідний період.

Водночас, суд зазначає, що посилання відповідача на дію вказаних норм ПК України станом на день виставлення податкової вимоги в редакції Закону України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Кодексу та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким відповідне право надається у разі розташування відповідних земельних ділянок на територіях активних бойових дій, а також яким визначено право платників податку, які задекларували відповідні зобов`язання, відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період, не беруться судом до уваги, з огляду на те, що вказаний закон набув чинності 06.05.2023, в той час як спірна податкова вимога була винесена 27.03.2023.

Тобто станом на день винесення спірної податкової вимоги Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ не був чинним, а відтак його норми застосуванню не підлягали.

Так, чинні на 19.04.2023 (дата прийняття оскаржуваного рішення) положення ПК України не передбачали умовою звільнення від сплати податків подання платником уточнюючих декларацій з нульовими показниками.

Суд зазначає, що лише 06.05.2023 набули чинності зміни щодо надання права платникам плати за землю, які задекларували за 2022 рік, 2023 рік податкові зобов`язання по вказаним податкам, відкоригувати нараховані податкові зобов`язання шляхом подання податкових декларацій за відповідний період.

Тобто за нормами ПК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, єдиною умовою для ненарахування та несплати зазначених у вимозі податкових зобов`язань було розташування відповідних земельних ділянок на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.

При цьому, вказана умова позивачем дотримана.

Щодо доводів відповідача на те, що контролюючим органом правомірно винесено податкову вимогу у зв`язку з наявністю несплаченого податкового боргу за узгодженими самостійно визначеними платником податків податковими зобов`язаннями, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

При цьому, суд враховує, що одним із принципів на якому ґрунтується податкове законодавство України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд зауважує, що у законі мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні, а і про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України.

У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПК України).

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20.

З урахуванням висновків Верховного Суду, за наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість у позивача, як платника податків законних очікувань застосування до нього підстав звільнення від сплати податкового зобов`язання, що передбачені п. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, навіть у випадку виконання ним обов`язку щодо подання податкової декларації, якою самостійно узгоджено суму до сплати.

З огляду на зазначене, віднесення відповідачем сум податкових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб до податкового боргу станом на день формування податкової вимоги, суд вважає безпідставним.

Таким чином, податкова вимога Головного Управління ДПС у Харківській області №0001372-1312-2040 від 19.04.2023 року, якою визначена сума податкового боргу з орендної плати в розмірі 624412,24 гривень за період з 04.05.2022 року по 18.04.2023 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОДИЗАЙН» (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 59) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправною та скасуваня вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного Управління ДПС у Харківській області №0001372-1312-2040 від 19.04.2023 року, якою визначена сума податкового боргу з орендної плати в розмірі 624412,24 гривень за період з 04.05.2022 року по 18.04.2023 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОДИЗАЙН» (код ЄДРПОУ 32437463, 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 59) сплачений судовий збір в сумі 9366 (дев`ять тисяч триста шістдесят шість) грн. 18 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.