Постанова

від 15.12.2023 по справі 600/1393/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1393/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

15 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна аграрна спілка» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжна аграрна спілка» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2022 №00000/4867/Ж10/24-13-07-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2022 №00000/4869/Ж10/24-13-07-01;

- зобов`язати ГУ ДПС у Чернівецькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжна аграрна спілка» у сумі 489 128,00 грн. відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України;

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року позов задоволено частково.

А саме, судом визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.11.2022 №00000/4867/Ж10/24-13-07-01 та №00000/4869/Ж10/24-13-07-01.

В іншій частині позову судом першої інстанції відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги скаржником відзначено про відсутність факту повного з`ясування судом першої інстанції дійсних обставин справи та надання оцінки всім доказам податкового органу, що в сукупності, на переконання апелянта, призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 2 КАС України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжна аграрна спілка», зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37652432.

19.09.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №1223-п «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна аграрна спілка» (податковий номер 37652432)» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з періоду його виникнення. Тривалість перевірки 5 робочих днів.

Підставою для проведення перевірки вказано пп.19-1.1.6 п.19-1.1 ст. 19, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

В матеріалах справи містяться копії направлень на перевірку від 21.09.2022 №1944/Ж3/24-13-07-01, від 21.09.2022 №1945/Ж3/24-13-07-01.

27.09.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №1262-п «Про продовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна аграрна спілка» з 29 вересня 2022 року на 2 робочих днів.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 07.10.2022 №3029/Ж5/24-13-07-01/37652432.

Так, перевіркою дотримання податкового законодавства в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації за травень 2022 року, встановлено порушення:

п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 та п.п. «б» 2004, ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

- упереджено ТОВ "Молодіжна аграрна спілка" в отриманні бюджетного відшкодування з ПДВ по рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за травень 2022 року в сумі 489 128 грн., внаслідок завищення податкового кредиту по рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» на загальну суму ПДВ 755 905 грн. (дане порушення впливає на розмір бюджетного відшкодування в сумі 489 128 грн.).

- відмовлено ТОВ "Молодіжна аграрна спілка" в отриманні бюджетного відшкодування з ПДВ по рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за травень 2022 року в сумі 69333 грн., внаслідок порушення п.5 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 (із змінами).

Перевіркою дотримання податкового законодавства в частині достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду р.21 декларації з ПДВ за травень 2022 року встановлено порушення:

п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

- завищено залишок суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2022 року на 266 777 грн., внаслідок завищення податкового кредиту по рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» на загальну суму ПДВ 755905 грн. (дане порушення впливає на зменшення залишку суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) в розмірі 266777 грн.)

Позивачем подано заперечення від 02.11.2022 №02/11-01 до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 07.10.2022 №3029/Ж5/24-13-07-01/37652432, за результатами розгляду яких, листом від 21.11.2022 №8820/6/24-13-07-07 позивача повідомлено, що висновки викладені в матеріалах перевірки є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 07.10.2022 №3029/Ж5/24-13-07-01/37652432 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.11.2022 №00000/4867/Ж10/24-13-07-01 та від 23.11.2022 №00000/4869/Ж10/24-13-07-01.

Позивачем подано скаргу до ДПС України на податкові повідомлення-рішення від 23.11.2022 №00000/4867/Ж10/24-13-07-01 та від 23.11.2022 №00000/4869/Ж10/24-13-07-01. У вказаній скарзі позивач просив податкові повідомлення-рішення від 23.11.2022 №00000/4867/Ж10/24-13-07-01 та від 23.11.2022 №00000/4869/Ж10/24-13-07-01, винесені ГУ ДПС у Чернівецькій області скасувати в повному обсязі.

За результатами розгляду скарги позивача від 09.02.2023, ДПС України залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 23.11.2022 №00000/4867/Ж10/24-13-07-01 та від 23.11.2022 №00000/4869/Ж10/24-13-07-01, а скаргу без задоволення.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права па податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

При цьому, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов`язання ГУ ДПС у Чернівецькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжна аграрна спілка» у сумі 489 128,00 грн. відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, як таких, що є передчасними, оскільки внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника ПДВ, у нашому разі позивача, можливе виключно після набрання рішенням суду законної сили і таке внесення має відбуватися в силу положень ПК України, а не резолютивної частини рішення суду.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 308 КАС України, відзначає наступне.

Враховуючи, що відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, судова колегія оцінку іншим висновкам суду першої інстанції не надає.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Так, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пп.14.1.181п.14.1ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Артес Політехніка Україна" товару.

Надаючи правову оцінку вказаному питанню, судова колегія відзначає наступне.

Так, позивач з 2015 року створює яблуневий сад на землях Дністровського району Чернівецької області на підставі відповідних робочих проектів, для чого й відбувалося придбання товарно-матеріальних цінностей і послуг, в т.ч. у ТОВ "Артес Політехніка Україна". В цих проектах зазначена необхідність використання стовпів залізобетонних, їх кількість.

Для створення такого саду позивачем також був отриманий грант для створення або розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.07.2022 № 447.

18.01.2021 між позивачем та ТОВ "Артес Політехніка Україна" укладено договір № 1/21, предметом якого є поставка товарів (вироби з бетону армовані металевими дротами з попередньо напруженого залізобетону: стовпи, призначені для виноградників та садівництва).

Згідно з п.3.2. договору Покупець зобов`язується здійснити попередню оплату замовленої партії товару в розмірі 100 % від загальної вартості товару, яка зазначена в рахунках-фактурах.

Факт постачання товару підтверджують видаткові накладні № 202 від 06.10.2021, № 219 від 18.10.2021, № 220 від 18.10.2021, № 225 від 15.11.2021, № 12 від 22.02.2022, № 13 від 22.02.2022, № 23 від 23.05.2022, № 24 від 23.05.2022, № 26 від 26.05.2022, товарно-транспортні накладні № Р219 від 18.10.2021, № Р220 від 18.10.2021, № Р225 від 15.11.2021, № Р12 від 22.02.2022, Р13 від 22.02.2022, № Р23 від 23.02.2022, № Р24 від 23.05.2022, № Р26 від 26.05.2022.

Факт оплати товару підтверджують платіжні доручення № 3500 від 17.03.2021, № 3492 від 17.03.2021,№ 3499 від 17.03.2021, № 3498 від 17.03.2021, № 3493 від 17.03.2021, № 3497 від 17.03.2021, № 3495 від 17.03.2021, № 3494 від 17.03.2021, № 3496 від 17.03.2021, № 3491 від 17.03.2021.

05.10.2021 між позивачем та ТОВ "Артес Політехніка Україна" укладено договір № 6/1/21.

Предметом цього договору є доручення Замовником та виконання Виконавцем робіт по встановленню бетонних стовпів у саду за адресою: 60224, Чернівецька обл., Дністровський р-н, с. Новоолексіївка, вул. Хмельницького Б., буд. 1.

Згідно з п. 3.2. договору Замовник здійснює оплату Виконавцю по факту за виконані роботи - протягом тридцяти днів із дня підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Факт виконання договору підтверджують акти надання послуг № 29 від 28.02.2022, № 46 від 21.09.2022, задля здійснення оплати були виставлені рахунки на оплату № 15 від 28.02.2022, № 28 від 20.09.2022. Додатково наявні та додаємо розшифровки до актів № 29 від 28.02.2022, № 46 від 21.09.2022.

Факт оплати підтверджують платіжні доручення № 426 від 06.06.2022, № 677 від 10.10.2022;

16.05.2017 між Позивачем та ТОВ "Артес Політехніка Україна" укладено договір 5/17.

Предметом цього договору є поставка товарів (вироби з бетону армовані металевими дротами з попередньо напруженого залізобетону: стовпи, призначені для виноградників та садівництва).

Згідно з п. 3.2. договору Покупець зобов`язується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання ним Товару здійснити оплату отриманого Товару на підставі наданого рахунку на оплату.

Факт постачання товару підтверджують видаткова накладна № 244 від 22.12.2021, товарно-транспортна накладна № Р244 від 22.12.2021.

Задля здійснення оплати був виставлений рахунок № 173 від 22.12.2022, а факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 61 від 31.01.2022.

Стосовно доводів апелянта про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Артес Політехніка Україна" судова колегія зауважує, що нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №814/3617/14.

В даному випадку, судом першої інстанції достеменно встановлено, а відповідачем, апелянтом по справі, не спростовано, що позивачем було надано усі необхідні первинні та інші документи, які супроводжували господарські операції між ним та ТОВ "Артес Політехніка Україна", та які повною мірою підтверджують виконання правочинів з контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів відзначає, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Зокрема, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи, складені за результатами проведених операцій між позивачем та контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Наявність чи відсутність окремих документів, чи відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій (постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 809/2161/14 від 28.11.2018, постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 826/7423/16 від 24.05.2019).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно відсутності у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, з огляду на те, що всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит чи витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладенні договорів головним для суб`єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб виконання предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація як суб`єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отриманні додаткової інформації позивачем від його контрагента .

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 77 КАС України. Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №814/4212/17.

При цьому, станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій та у перевірений період контрагент позивача був зареєстрований відповідно до вимог діючого законодавства, як юридична особа та як платник ПДВ.

Судова колегія звертає увагу на те, що дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 06 листопада 2018 року в справі № 820/10024/13-а.

При цьому, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Окрім того, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.