УХВАЛА
18 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 560/7209/23
адміністративне провадження № К/990/39888/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у адміністративній справі №560/7209/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Кам`янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Кам`янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
27 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі №560/7209/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржниця указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, застосували норми наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 липня 2021 року у справі №280/851/20. Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку про те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 та не застосував до них Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Крім того, суди попередніх інстанцій не застосували статтю 7 Закону України «Про громадянство України».
Верховний Суд вказує на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, позивачка лише указала про постанову Верховного Суду у справі №280/851/20, проте не зазначає обґрунтованих підстав, що свідчать про наявність будь-яких спільних рис між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Так, у справі №280/851/20 предметом спору були правовідносини щодо визнання протиправною відмову відповідача в оформленні вперше та видачі позивачу паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, у зв`язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних, що є обов`язковою передумовою для отримання паспорту у вигляді пластикової картки, оскільки вважає, що обробка персональних даних порушує його конституційні права. Натомість у цій справі відповідач не відмовляв позивачці у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних, підставою такої відмови слугувало неподання позивачкою необхідних документів для оформлення паспорта у формі книжечки.
Отже, обставини справи №280/851/20 не є релевантними до спірних правовідносин.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржниця, серед іншого, у касаційній скарзі посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що за змістом відповідає підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі №560/7209/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2023 |
Оприлюднено | 20.12.2023 |
Номер документу | 115722805 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Мельник-Томенко Ж.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні