Рішення

від 12.12.2023 по справі 466/8271/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/8271/16-ц

Провадження № 2/466/32/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Мазур Ю.В., Луців К.І., Молінській С.В.,

Настасяк Б.І., Хомляк О.П.

учасники справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач Львівська міська рада

третя особа Львівська регіональна державна лабораторія

Державної служби України з питань безпечності

харчових продуктів та захисту споживачів

представники позивача Дутка Ю.І., ОСОБА_3

представники відповідача ОСОБА_4 , Качмар Ю.Ю., ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6

представник третьої особи Руденко О.М., Бростко М.І., Мазьняк Р.О.,

Богів М.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Львівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про визнання права власності,

у с т а н о в и в:

22 вересня 2016 року ОСОБА_7 звернувся в Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зіслався на те, що на підставі наказу Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини №124 від 12 липня 1977 року його разом з сім`єю у складі чотирьох осіб було поселено у житлове приміщення площею 30,3 кв.м, що знаходиться в будинку за адресом: АДРЕСА_1 .

На підставі наказу Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини №56 від 19 червня 1978 року, його, ОСОБА_7 , прийнято на посаду завідуючого господарством та укладено безстроковий трудовий договір.

Відповідно до запису у трудовій книжці 11 вересня 1997 року він був звільнений із займаної посади згідно наказу №21-к.

Враховуючи вимоги законодавства, визначені нормами ст. ст. 114, 124, 125 Житлового кодексу України, виселений із займаного приміщення по АДРЕСА_1 він без надання іншого житлового приміщення бути не міг. За таких обставин, починаючи з 1977 року та до подачі позовної до суду, понад тридцять років, постійно, відкрито та безперервно користувався спірним приміщенням, у якому проживає по даний час.

Зазначає, що наведені обставини підтверджується актом про фактичне проживання особи від 16 травня 2016 року, що складений за участю свідків гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 , які мешкають до цього часу за вказаними адресами поблизу його помешкання. Факт проживання у даному приміщенні ОСОБА_7 та його сім`ї у встановленому законом порядку не спростовано та не було заявлено права про право на нього будь-яких фізичних чи юридичних осіб.

У зв`язку із реалізацією законодавчо наданого права на вільний вибір громадянами способу задоволення потреб у житлі, участі в утриманні і збереженні існуючого житла, маючи здійснити приватизацію житлового приміщення та враховуючи неможливість реалізувати таке право без встановлення власника даного об`єкта нерухомого майна за умови відсутності відомчої приналежності приміщення, він, ОСОБА_7 , вимушений звернутись до суду із позовом про визнання права власності на житло та права укладення договору найму.

Однак, рішенням Шевченківського районного суду міста Львова у справі №2/1328/105/12, що набрало законної сили, в задоволені його позову було відмовлено.

У процесі розгляду справи №2/1328/105/12 судом встановлено факт відкритого та безперервного його проживання разом з сім`єю у вищевказаному приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 1977 року, тобто до виникнення трудових відносин із Львівською обласною лабораторією ветеринарної медицини та до часу розгляду судом вищевказаної справи.

Також зазначає, що Шевченківським районним судом міста Львова у справі №2/1328/105/12 також встановлено, що сім`я ОСОБА_7 , всупереч вимогам чинного законодавства на цей час проживала без наявності ордеру.

Окрім цього, зазначає, що в ході судового розгляду вищевказаної цивільної справи було встановлено, що спірне приміщення не належить ні Львівській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини, ні Головному управлінню ветеринарної медицини у Львівській області, тобто установам ветеринарної медицини, що підпорядковані Державному комітету ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 20078518) Міністерства аграрної політики України, а також не належить Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради, Львівській міській раді, Львівській обласній раді та право власності на нього ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» не реєструвалось.

Зазначає, що станом на подання позову не підтверджено власника, а також балансоутримувача вищезазначеного об`єкта нерухомого майна, у тому числі серед державних органів, що могли б здійснювати управління таким майном, а також органів місцевого самоврядування. Наведене випливає з інформації, викладеної у листі ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 25 квітня 2016 року за №1300 із копією поверхневого плану 1986 року, що затверджений начальником Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації.

Дана обставина також підтверджується результатами розгляду звернень з даного приводу листа від 17 травня 2016 року №37-27-4-15/7149 Міністерства аграрної політики України, листа 21 квітня 2016 року №01/9-05-962 Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації, листа від 27 квітня 2016 року №681 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, листа від 13 травня 2016 року №3605-436 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, листа від 20 квітня 2016 р. ПІ-12-02387 регіонального відділення Фонду державного майна України, листа від 20 травня 2016 року №10-15-9286 Фонду державного майна України.

Він, позивач, більше десяти років належним чином, сумлінно, безперервно та без наявності будь-яких договорів: оренди, безоплатного користування, зберігання, володіє та відкрито користується приміщенням площею 30,3 кв. м, що знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не забезпечений будь-яким іншим видом житла, а тому вирішив звернутись в суд.

З огляду на такі факти просив ухвалити рішення, яким визнати за ним, ОСОБА_7 право власності на приміщення площею 30,3 кв.м, що знаходиться у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , де він фактично постійно та безперервно проживає на підставі наказу Львівської облветлабораторії від 12 липня 1977 року №124, згідно із поверховим планом 1986 року, що затверджений начальником Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року, після усунення недоліків, у вищевказаній справі відкрито провадження за правилами ЦПК України, в чинній на той редакції, та призначено судове засідання.

18 листопада 2016 року позивач ОСОБА_7 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати за ним право власності на приміщення загальною площею 30,3 м кв., що знаходяться у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , які відображені у поверховому плані, що затверджений у 1986 році начальником Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації, як приміщення за № 1-2 площею 18,10 кв. та приміщення за №1-1 площею 12,20 кв.м.

В судовому засіданні 23 грудня 2016 року за клопотанням позивача ОСОБА_11 до участі в розгляді справи залучено в якості третьої особи Львівську регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2017 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 адвоката Ільницького І.Л. та провадження у цивільній справі №466/8271/16-ц за позовом ОСОБА_7 до Львівської міської ради, третьої особи - Львівської регіональної лабораторії ветеринарної медицини про визнання права власності було зупинено до моменту прийняття спадщини, що відкрилась після смерті позивача ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2018 року за клопотанням адвоката Ільницького І.Л. провадження у даній цивільній справі №466/8271/16-ц було поновлено.

Крім цього, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2018 року замінено первісного позивача ОСОБА_7 у зв`язку зі смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є дітьми ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 листопада 2018 року ОСОБА_1 , який був залучений до участі в справі в якості позивача, подав до суду клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до яких просить постановити рішення, яким визначити за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 ідеальну частку будинку АДРЕСА_1 .

12 грудня 2018 року ОСОБА_2 , яка була залучена до участі в справі в якості позивача, також подала до суду клопотання про зміну позовних вимог, в яких просить постановити рішення, яким визначити за нею, ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 ідеальну частку будинку АДРЕСА_1 .

У зв`язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності новою редакцією ЦПК України, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2019 року судом було постановлено проводити розгляд вищевказаної цивільної справи №466/8271/16-ц за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

27 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про зміну позовних вимог, згідно яких просить постановити рішення, яким визначити за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 ідеальну частку будинку АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на його користь 6 890, 00 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) сплачених судових витрат.

28 травня 2019 року представник третьої особи Львівської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини Мазьняк Р.О. подав письмове заперечення на позовну заяву, в якому зазначив наступне

Львівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів медицини не може погодитись з вимогами позивача, оскільки вони не ґрунтуються на нормах Житлового та Цивільного кодексів України, а також Порядку надання службових жилих приміщень, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP від 4 лютого 1988 р. № 37«Про службові жилі приміщення».

Доводи позивача з приводу його правомірного поселення у службове житлове приміщення є безпідставними, оскільки базуються на неправдивих та сумнівних відомостях.

Зокрема, за Львівською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ніколи не знаходилось (не перебувало) на балансі нерухоме майно у вигляді житлового приміщення або окремої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана позивачем у заяві.

Посилання позивача про те, що він мав право на отримання службового житлового приміщення за рік до виникнення трудових відносин із підприємством (установою, організацією) суперечать вимогам ЖК України (ч.1 ст. 118, ст. 119, ст. 121) та п.2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Української PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УPCP від 04 лютого 1988 року № 37.

Шевченківським райвикокомом м. Львова не приймалось рішення та не видався позивачу спеціальний ордер для вселення у службове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , який є єдиною підставою для вселення у надане приміщення, а позивачем доказів протилежного в суд надано не було.

Крім цього, доводи позивача про його проживання понад 10 років разом із сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 спростовуються офіційним повідомленням голови Артасівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 03.09.2009 р. № 02/-21/52 про те, що гр. ОСОБА_7 проживає в АДРЕСА_2 з 1975 року.

Із цього повідомлення також вбачається, що ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_12 до 26 червня 2009 року були прописані за адресою:

АДРЕСА_2 , як на момент нібито заселення 12 липня 1977 року на службову житлову площу у м. Львові, так і на час проживання в ній протягом 10 років позивач та члени його сім`ї фактично проживали та були прописані у будинку АДРЕСА_2 .

Із офіційного повідомлення ЛКП «Тополя- 406» від 04.09.2009 р. за № С-1-773 вбачається, що будинок за АДРЕСА_1 на балансі ЛКІІ «Тополя- 406» не рахується.

А тому, посилання позивача у своїй позовній заяві на акти нібито його сусідів, які поряд з ним проживають в будинку АДРЕСА_1 , є неправдивими, оскільки особи, які підписали позивачу ці акти, фактично проживають у квартирах зовсім іншого жилого будинку по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, а саме додатку № 1 до розподільчого балансу, станом на 1 жовтня 2004 року на баланс лабораторії були передані виробничі та складські приміщення: віварій - площею 48 кв.м та склад - площею 60 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , які обліковуються на рахунку державної установи за №103. Тобто будь-які службові житлові приміщення, в т.ч., як за адресою: АДРЕСА_3 , так і за адресою: АДРЕСА_4 на баланс лабораторії не передавались.

Рішенням Львівської обласної ради від 04.05.1999 р. № 154 установам ветеринарної медицини області у безоплатне користування були передані лише нежитлові приміщення, в т.ч. за адресою: АДРЕСА_3 для розташування Львівської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Згідно офіційного повідомлення начальника управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 31.08,2009 р. №849. вбачається, що житлового фонду, в т.ч. квартири за адресою: АДРЕСА_4 лабораторією не обліковувалось.

Згідно повідомлення директора ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної рцінки» від 15.09.2009 р. за № 7122, державна реєстрація будинку АДРЕСА_1 не здійснювалась.

Із письмового повідомлення начальника управління житловою господарства від 19.06.2009 р. за № 3-Ж-9132/2501/19.06.09 р. вбачається, що відомостей про приналежність приміщення на АДРЕСА_1 в управлінні житлового господарства Львівської міської ради немає.

Таким чином на квартиру чи будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в яку нібито був поселений позивач жодних юридичних або інших правовстановлюючих документів немає, а житлове приміщення (квартира чи будинок) за вказаною позивачем адресою як в державній установі (Львівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ), так і в органах виконавчої влади у м.Львові на обліку не перебуває.

Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2019 року у зв`язку зі зміною назви було проведено заміну третьої особи в цивільній справі №466/8271/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, з участю третьої особи Львівської регіональної лабораторії ветеринарної медицини про визнання права власності, та залучено в якості третьої особи - Львівську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, (код ЄДРПОУ 00719406, м. Львів, вул. Промислова, 7).

Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ільницький І.Л., позовні вимоги та уточнення до них підтримали, зіславшись на обставини, які викладені в позові. Просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача Львівської міської ради Кохан О.І., Качмар Ю.Ю., Тарасович О.І. в судових засіданні проти задоволення позову заперечили, вважають його безпідставним та просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Львівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Мазьняк Р.О. проти позову заперечив, зіславшись на письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи .

В судове засідання, яке після оголошення перерви було призначено на 12 грудня 2023 року о 15.00 год. учасники справи та їх представники не з`явились, хоч про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені та від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ільницького І.Л., представника третьої особи Львівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Богів М.В. подані заяви, з яких вбачається, що вони просять завершувати розгляд справи у їх відсутності. Крім цього, в матеріалах справи міститься заява позивача ОСОБА_2 , в якій вона просить слухати справу у її відсутності.

Представник Львівської міської ради в судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому порядку.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування підготовчого судового засідання 12 грудня 2023 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Ільницького І.Л., представників Львівської міської ради Кохана О.І., Качмара Ю.Ю., Тарасовим О.І., представника третьої особи Львівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Мазьняка Р.О., показання свідка ОСОБА_10 , з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних обставин, які були встановлені судом під час розгляду справи по суті.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналогічні приписи щодо обов`язку доказування і подання доказів також зазначено в ч.1 ст. 81 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом ч.1 ст. 78 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України, які регулюють достовірність та достатність доказів, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_7 , 1954 року народження, який є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до наказу №124, виданого 12 липня 1977 року Львівською обласною лабораторією ветеринарної медицини разом з сім`єю у складі чотирьох осіб був поселено у житлове приміщення площею 30,3 кв.м., що знаходиться в будинку за адресом: АДРЕСА_1 .

На підставі наказу Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини №56 від 19 червня 1978 року ОСОБА_7 прийнято на посаду завідуючого господарством та укладено безстроковий трудовий договір.

Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_7 був звільнений із займаної посади згідно наказу №21-к від 11 вересня 1997 року. Загальний стаж роботи ОСОБА_7 в Львівській обласній лабораторії ветеринарної медицини склав 19 років.

Після звільнення з роботи у 1997 році ОСОБА_7 разом з сім`єю й надалі залишився проживати в наданому йому в 1977 році керівництвом Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини приміщенні по АДРЕСА_1 , оскільки виселений без надання іншого жилого приміщення бути не міг. За таких обставин, починаючи з 1977 року та до подачі позовної до суду, ОСОБА_7 разом з членами сім`ї понад тридцять років постійно, відкрито та безперервно користувався спірним приміщенням, у якому проживав також на час пред`явлення позову у вересні 2016 року.

З долученої до матеріалів справи довідки виконкому Артасівської сільської ради Жовківського району Львівської області за №88 від 04.05.2016 року вбачається, що гр. ОСОБА_7 , 1954 р.н., дійсно 20 квітня 2009 року знятий з реєстрації місця проживання в АДРЕСА_2 і за даною адресою не проживає (т.1 арк.48).

На лист Шевченківському районному суді міста Львова, від 05 вересня 2019 року приватним нотаріусом Зуєвою С.М. скеровано 25 вересня 2019 року копії спадкової справи ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 2017 року, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 роки.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі за №49567201 від 23 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Зуєвою С.М. Львівського міського нотаріального округу була заведена спадкова справа за №61427014, номер у нотаріуса 13/2017 (т.2, арк.79).

Згідно матеріалів спадкової справи, спадкоємцями за законом після с мерті ОСОБА_7 є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які залучені до участі в справі в порядку правонаступництва.

13 серпня 2020 року в судовому засіданні був допитаний свідок - ОСОБА_10 , який пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 в дійсно проживала та проживає сім`я ОСОБА_14 . З ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вони разом ходили в середню школу №19 м. Львова. Він не одноразово приходив до них в будинок та продовжує перебувати в дружніх відносинах з позивачем. Недавно приходив до ОСОБА_17 в будинок на АДРЕСА_1 на свята, смажили шашлики. Підтвердив, що догляд (поточний ремонт) за будинком здійснює позивач ОСОБА_18 , який там проживає, а про сестру ОСОБА_16 йому невідомо.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В процесі судового розгляду справи даної справи судом витребувано для огляду та оглянуто в судовому засіданні цивільну справу №2/1328/105/12 за позовом ОСОБА_7 до Львівської регіональної лабораторії ветеринарної медицини, департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Львівської міської ради. ОКП ЛОР «БТІ там ЕО», Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області про визнання права власності на житло та права укладення договору найму, яка раніше перебувала у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у вищевказаній справі №2/1328/105/12 від 27 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Вищевказаним судовим рішенням було встановлено наступні обставини.

Відповідно до наказу №124 від 12.07.1977 року позивача ОСОБА_7 разом з сім`єю у складі чотирьох осіб було поселено в житлову площу 30, 3 кв.м службового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі його заяви від 10.07.1977 року.

Згідно запису трудової книжки 11.09.1997 року на підставі наказу №21-к його звільнено із займаної посади, а загальний стаж роботи в даній установі склав 19 років.

Львівська обласна ветеринарна лабораторія в довідці від 05.05.1983 року за №86 вказувала, що ОСОБА_7 дійсно працює в облветлабораторії на посаді завгоспа та проживає у відомчій квартирі, а вказана довідка видана для пред`явлення в середню школу №19 м. Львова.

З довідки від 02.11.1987 року (Форма 15), підписаної начальником Лабораторії територіальної медицини та завіреною печаткою даної установи вбачається, що на площі 30,3 кв.м. у АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_7 разом з ОСОБА_12 дружина, ОСОБА_19 1975 р.н. донька, ОСОБА_1 1977 р.н. син.

Згідно акту від 25. 05.1992 року, складеного комісією в складі майстрів РЕД-404 ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , представника Львівської облветлабораторії Голод М.М., в присутності сусідів кв. АДРЕСА_5 , ОСОБА_22 та кв.2 ОСОБА_23 вбачається, що по АДРЕСА_1 в службовому приміщенні площею 30, 3 кв.м дійсно проживає ОСОБА_7 разом з сім`єю з 4 чоловік з 1977 року згідно наказу №124 по Львівській облветлабораторії, від 12.07.1977 року. Даний акт затверджено начальником РЕД-404 п.Б.Марутяк.

З довідки, виданої старшим дільничим інспектором Шевченківського РВВС м.Львова від 31.03.1993 року за вих.№16/13-782 вбачається, що ОСОБА_7 разом з сім`єю з 4-х чоловік проживає з 1997 року по АДРЕСА_1 в будинку, що належить облветлабораторії.

Зі змісту вищевказаного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2012 року у справі №2/1328/105/12 видно, що вказані обставини про факт проживання сім`ї ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 також були підтверджені показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_25 .

Приписами ч.1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, передбаченого ст.16 ЦК України.

У відповідності до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів згідно із ч.2 ст.16 ЦК України передбачено визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із ч.2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державні реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках визначених ст.28 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна.

Судом встановлено при дослідженні доказів, що у власності чи на балансі житлове приміщення, площею 30,3 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , не належить ні відповідачу Львівській міській раді, ні третій особі - Львівській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Не встановлено судом хто з державних органів здійснює управлінням майном.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Характер спірних правовідносин свідчить про спір сторін стосовно законності виникнення у позивачів права власності на об`єкт нерухомості. У цьому спорі відповідач та третя особа заперечують право власності позивача на спірний об`єкт.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов заявлений до належного відповідача у спорі, що є приватноправовим.

Згідно з приписами ч.3 ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління суб`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. У відповідності до ст. 7 вказаного закону Фонд державного майна України уповноважений здійснювати функції розпорядника Єдиного реєстру об`єктів державної власності, що формується та ведеться Фондом згідно із поданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності.

У свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Станом на даний час не підтверджено власника, а також балансоутримувача вищезазначеного об`єкта нерухомого майна, у тому числі серед державних органів, що могли б здійснювати управління таким майном, а також органів місцевого самоврядування, що і підтверджується у листі ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 25.04.2016 р. №1300 із копією поверхового плану 1986 року, що затверджений начальником Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації .

Відповідно до ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України, у якій закріплений конституційний принцип непорушності права власності, проголошує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна право має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За приписами ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» даного закону державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, сукупність зібраних по справі доказів дає підставу суду для визнання за позивачами права власності на 1/2 ідеальну частку в порядку спадкування ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на будинок АДРЕСА_1 .

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Львівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 ідеальну частку приміщення, площею 30, 3 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 ідеальну частку приміщення, площею 30, 3 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з місцевого бюджету за рахунок асигнувань Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 6 890,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев`яносто гривень) витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 14 грудня 2023 року.

Суддя В. І. Кавацюк