Постанова

від 15.04.2024 по справі 466/8271/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/8271/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/811/140/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 представників Львівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

Тарасович О.І. представника Львівської міської ради;

адвоката Ільницького І.Л. представника ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргоюЛьвівської регіональноїдержавної лабораторіїДержавної службиУкраїни зпитань безпечностіхарчових продуктівта захистуспоживачів на рішення Шевченківського районногосуду міста Львова від 12 грудня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю.

Позовні вимогиобґрунтовувалися тим,що на підставі наказу Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини №124 від 12 липня 1977 року позивача разом з сім`єю у складі чотирьох осіб було поселено у житлове приміщення площею 30,3 кв.м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 (в подальшому «спірне приміщення»).

Наказом Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини від 19 червня 1978 року № 56 позивача було прийнято на посаду завідуючого господарством та укладено безстроковий трудовий договір, а 11 вересня 1997 року він наказом № 21-к був звільнений із займаної посади.

Позивач вважає, що відповідно до положень, передбачених статями 114, 124, 125 Житлового кодексу України, він не міг бути виселений із спірного приміщення без надання іншого житлового приміщення. За таких обставин, починаючи з 1977 року та до подачі позову до суду, тобто - понад тридцять років, позивач постійно, відкрито та безперервно користується спірним приміщенням, у якому проживає по даний час.

У 2009 році позивач вже звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на житло та права на укладення договору найму, однак рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 27 грудня 2012 року у справі №2/1328/105/12, що набрало законної сили, в задоволені його позову було відмовлено.

Зазначав, що в ході судового розгляду вищевказаної цивільної справи було встановлено, що право власності на спірне приміщення ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» взагалі не реєструвалось.

З огляду на наведене просив визнати за позивачем право власності на спірне приміщення за набувальною давністю (том 1, а.с. 2-6, 45-46).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер (том 1, а.с. 204) і ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року до участі у справі було залучено його правонаступників: сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_5 (том 1, а.с. 228).

23 листопада 2018 року ОСОБА_3 подав до суду клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого просив ухвалити рішення, яким визначити за ним, ОСОБА_3 , право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/2 ідеальну частку «будинку АДРЕСА_1 » (том 1, а.с. 243-244).

12 грудня 2018 року ОСОБА_5 також подала до суду клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого просила ухвалити рішення, яким визначити за нею, ОСОБА_5 , право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/2 ідеальну частку «будинку АДРЕСА_1 » (том 1, а.с. 245-246).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 ідеальну частку приміщення, площею 30, 3 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 ідеальну частку приміщення, площею 30, 3 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто змісцевого бюджетуза рахунокасигнувань Львівськоїміської радина користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 6890,00грн.витрат пооплаті судовогозбору (том 2, а.с. 219-224).

Дане рішення оскаржила Львівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Звертає увагу на те, що:

-позивач уподаному нимдо судупозові посилавсяна те,що вінпоселився успірне приміщенняна підставінаказу Львівськоїобласної лабораторіїветеринарної медицинивід 12липня 1977року №124,а відтаквін знав, «що на момент вселення у спірне приміщення останнє належить Львівській обласній лабораторії ветеринарної медицини», правонаступником якої є Львівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а відтак вважає, що «суд першої інстанції розглянув дану справу за наявності неналежного суб`єктного складу учасників процесу, чим порушив норми процесуального права», оскільки «відповідачем у даній справі мала бути Львівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», як власник спірних приміщень;

-право власності на спірне приміщення за первісним позивачем ОСОБА_4 зареєстровано не було, а відтак до складу спадщини померлого ОСОБА_4 дане майно не входило, а тому вважає, що спірне приміщення не може бути об`єктом спадкування;

-як первісний позивач, так і його правонаступники, просили суд визнати за ними право власності на спірне приміщення на підставі статті 344 ЦК України (набувальвої давності), однак суд визнав право власності на спірне приміщення на підставі статті 392 ЦК України, хоча ОСОБА_4 ніколи не був власником спірного приміщення;

-наявними у матеріалах справи документами стверджується, що первісний позивач ОСОБА_4 та його дружина до 26.06.2009 року були зареєстрованими («прописані») у будинку АДРЕСА_2 .

Стверджує, що «наданий позивачем до позовної заяви наказ Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини №124 від 12.07.1977 … містить ознаки підробленого. Адже, у Львівській обласній лабораторії ветеринарної медицини зареєстровано інший наказ за № 124, яким було вирішено виплатити лаборанту … 50 % місячної заробітної плати», копія якого є долученою до апеляційної скарги (том 2, а.с. 228-244).

Правонаступник первісного позивача ОСОБА_5 , будучи своєчасно (28.03.2024 року) належним чином повідомленою про час та місце апеляційного розгляду справи (том 3, а.с. 96), в судове засідання не з`явилася і про причини такої неявки суд не повідомила, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта і відповідача (Львівської міської ради) на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника співпозивача ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також оглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи № 2/1328/105/12 за позовом ОСОБА_4 до Львівської регіональної лабораторії ветеринарної медицини, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Львівської міської ради, ОКП ЛОР «БТІ там ЕО» та Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області про визнання права власності на житло та права укладення договору найму (в подальшому «матеріали справи №2/1328/105/12»), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, задоволення позовних вимог суд мотивував тим, що:

-« ОСОБА_4 ,…,який єбатьком ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ,відповідно донаказу №124,виданого 12липня 1977року Львівськоюобласною лабораторієюветеринарної медициниразом зсім`єю ускладі чотирьохосіб бувпоселено ужитлове приміщенняплощею 30,3кв.м.,що знаходитьсяв будинкуза адресом: АДРЕСА_1 і «починаючи з 1977 року та до подачі позовної до суду, ОСОБА_4 разом з членами сім`ї понад тридцять років постійно, відкрито та безперервно користувався спірним приміщенням, у якому проживав також на час пред`явлення позову у вересні 2016 року»;

-ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер і його спадкоємцями за законом є син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_6 ;

-«відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності»;

-«у власності чи на балансі житлове приміщення, площею 30,3 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , не належить ні відповідачу Львівській міській раді, ні третій особі - Львівській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів»;

-«сукупність зібраних по справі доказів дає підставу суду для визнання за позивачами права власності на 1/2 ідеальну частку в порядку спадкування ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на будинок АДРЕСА_1 ».

Колегія суддів вважає, що вищенаведені висновки судом зроблені за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому такі не відповідають обставинам справи та зроблені з порушення норм процесуального і за неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, встановленні рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82).

Як стверджується матеріалами даної справи (зокрема доводами, які наведені у позовній заяві), а також матеріалами справи № 2/1328/105/12, спільний для обох згаданих справ позивач ОСОБА_4 заявлені ним позовні вимоги обґрунтовував посиланням на наказ Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини від 12 липня 1977 року № 124, згідно якого йому (як «заведующему хазяйством») складом сім`ї 4 особи нібито було дозволено «вселиться на жилую площадь 30,3 кв.м служебного помещения по адресу ул. Донецкая 11б», фотокопії якого (засвідчені самим позивачем ОСОБА_4 ) останній долучав до поданих ним до суду позовних заяв в обґрунтування заявлених ним позовних вимог (том 1, а.с. 8).

Як також стверджується матеріалами справи № 2/1328/105/12, Львівська регіональна лабораторія ветеринарної медицини (як відповідач по даній справі) з самого початку (починаючи з письмових Заперечень проти позову від 15 вересня 2009 року) заперечувала справжність вищезгаданого наказу Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини від 12 липня 1977 року № 124, з приводу чого зверталась до правоохоронних органів.

Матеріалами справи № 2/1328/105/12 (а саме: фотокопією трудової книжки ОСОБА_4 ) також стверджується те, що станом на 12 липня 1977 року (дата згаданого наказу №24) позивач не був «заведующем хазяйством», оскільки був прийнятим на роботу у лабораторію лише 19 червня 1978 року.

Крім цього, згідно Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.07.2011 року № 36/07,014, проведеної на виконання ухвали суду в ході розгляду справи № 2/1328/105/12, «1.Приміщення площею 30,3 м. кв. в будівлі за адресою АДРЕСА_1 не відповідаютьвимогам дляпроживання по набору приміщень, а саме відсутні санвузол та ванна кімната, підсобні приміщення згідно вимог п.2.22 ДБН В. 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». 2. ???Приміщення площею 30,3 м. кв. в будівлі за адресою АДРЕСА_1 не придатні для використання в якості житлових, так як вони не забезпечені водопостачанням, каналізуванням, енергозабезпеченням та газопостачанням згідно вимог п. 5.13 ДБН В. 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». 3. ???Житло гр. ОСОБА_4 фактично розташовано у будівлі віварію. Згідно з ДСП N? 173 від 19.06.1996 р. - нормативна санітарно-захисна зона 200 м. Розміщення віваріюу спільнійз житломспоруді невідповідає такожвимогам п.7.28ДСП 995-080-02«Правила влаштуванняі безпекироботи влабораторіях (відділах,відділеннях)мікробіологічного профілю»та п.2.1«Санитарных правилпо устройству,оборудованию исодержими зопериметально-биологическихклиник (вивариев)»N?1045-7306.04.1973р.згідно зякими віваріїповинні розміщуватисяв окреморозташованих будинкахабо наверхніх поверхахлабораторних корпусів» (арк. 60-62 тому 2 справи № 2/1328/105/12).

А згідно Висновку № 988 судової будівельно-технічної експертизи від 20.11.2012 року, також проведеної на виконання ухвали суду в ході розгляду справи № 2/1328/105/12, «Будівля за адресою АДРЕСА_1 та зокрема приміщення площею 30,3 кв.м в даній будівлі вимогам державнихбудівельних норм (ДБН), які висуваються до архітектурно-планувальних вимог, рівня комфорту та параметрів, інженерного обладнання, які висуваються до житлових приміщень, не відповідає. Отже будівля за адресою АДРЕСА_1 та, зокрема приміщення площею 30,3 кв.м, для використання в якості житлових приміщень по параметрах перелічених вище, не придатні» (арк. 86-87 тому 2 справи № 2/1328/105/12).

З урахуванням всіх вищенаведених обставин справи в їх сукупності, рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 27 грудня 2012 за підсумками розгляду справи № 2/1328/105/12 ОСОБА_4 було відмовлено за безпідставністю у задоволенні його позову до Львівської регіональної лабораторії ветеринарної медицини, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Львівської міської ради, ОКП ЛОР «БТІ там ЕО» та Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області про визнання права власності на житло (приміщення площею 30, 3 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 ) та права укладення договору найму (арк. 111-113 тому 2 справи № 2/1328/105/12): дане рішення суду ніким не оскаржувалося і залишається в законній силі.

Статтею 95 ЦПК України встановлено, що:

-письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина 1);

-письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (частина 2);

-учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (частина 5);

-якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказне беретьсясудом доуваги (частина 6).

Незважаючи на категоричні заперечення Львівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів стосовно справжності наявних у матеріалах, як даної справи, так і справи №2/1328/105/12, фотокопій вищезгаданого наказу Львівської обласної лабораторії ветеринарної медицини від 12 липня 1977 року № 124, стороною позивача так і не було подано до суду оригіналу згаданого наказу або належним чином засвідченої його копії (з «мокрими» печаткою та підписом директора лабораторії). Відтак, наявні у матеріалах згаданих справ фотокопії цього наказу не можуть бути визнаними належними та допустимими доказами, а тому не можуть прийматися судами до уваги.

Ні сам позивач ОСОБА_4 , ні члени його сім`ї, ніколи не були зареєстрованими в будинку АДРЕСА_1 .

Як стверджується поверховими планами будинку АДРЕСА_1 , приміщення 1-1 та 1-2 загальною площею 30,3 кв.м. (які є предметом позовних вимог) є лише невеличкою частиною згаданого будинку (том 1, а.с. 16), а решту приміщень (навіть по версії сторони позивачів!) використовується, як віварій (на твердження представників апелянта, що також підтверджується і матеріалами справи, насправді всі приміщення будинку АДРЕСА_1 використовуються, як віварій).

Сам будинок АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , яка згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ № 001525 (40403004) від 22 липня 1996 року є переданою Львівській обласній лабораторії ветеринарної медицини у постійне користування.

Позовна заява як на правову підставу визнання за ОСОБА_4 права власності на приміщення 1-1 та 1-2 загальною площею 30,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 містить посилання на статтю 344 ЦК України «Набувальна давність», оскільки на твердження позивача він «фактично постійнота безперервнопроживає» в цих приміщеннях.

Як вже зазначалося вище, приміщення, визнання права власності на які є предметом позовних вимог, ніколи не були та не є житловими приміщеннями і взагалі не можуть бути об`єктом для проживання у них, а відтак об`єктом приватної власності за набувальною давністю.

Відтак, ці приміщення аж ніяк не можуть входити до складу спадкової маси після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 первісного позивача ОСОБА_4 та бути об`єктом спадкування.

За вищенаведених обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).

За подачу апеляційної скарги апелянтом було сплачено 10335 грн. судового збору (том 2, а.с. 245), а відтак згадані судові витрати підлягають до стягнення на користь апелянта з правонаступників первісного позивача: по 5167 грн. 50 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуЛьвівської регіональноїдержавної лабораторіїДержавної службиУкраїни зпитань безпечностіхарчових продуктівта захистуспоживачів задовольнити.

Рішення Шевченківського районногосуду міста Львова від 12 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог про визнання за ними права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на частки будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 5167(п`ятьтисяч стошістдесят сім)грн.50коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Львівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 5167(п`ятьтисяч стошістдесят сім)грн.50коп. судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 18 квітня 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.