Рішення

від 31.10.2006 по справі 7/257-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/257-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.06р.

Справа № 7/257-06

За позовом  Української державної інноваційної компанії в особі Дніпропетровського регіонального відділення, м. Дніпропетровськ 

До  Товариства з обмеженою відповідальністю агрокомерційної фірми "Орбіта Ко ЛТД", смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області 

Про стягнення 19 406, 39 грн.

Суддя  Коваль Л.А.

Представники:

Від позивача: провідний спеціаліст з правових питань Спірідонов О.О., дов. № 780 від 08.06.2006 р.;

Від відповідача: директор Мирошниченко Ю.А.  

                                                        СУТЬ СПОРУ:

  Українська державна інноваційна компанія в особі Дніпропетровського регіонального відділення (м. Дніпропетровськ) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрокомерційної фірми "Орбіта Ко ЛТД" (смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області) на свою користь основний борг  в розмірі 13 321, 67 грн., пеню, розраховану за період з 07.07.2005р. по 07.07.2006р., в сумі 2 137, 31 грн., 3% річних з 07.07.2003р. –1195, 67 грн., суму від інфляції, розраховану з застосуванням індексів інфляції з липня 2003 року по червень 2006 року включно, –2 751, 74 грн., а всього 19 406, 39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за інноваційним договором № 95-12 від 03.07.1995р., укладеним відповідачем з Дніпропетровським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України, відповідач отримав позику в сумі 50 000, 00 грн., термін повернення якої 31.12.1997р. Українська державна інноваційна компанія є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного інноваційного фонду України. Зобов'язання по поверненню позики відповідачем не виконані. Борг відповідача становить 13 321, 67 грн. В зв'язку з простроченням повернення позики позивач просить стягнути пеню, 3% річних, суму від інфляції.

Відповідач позов не визнає. Відповідач заперечує наявність договірних відносин з приводу позики з позивачем та наявність боргу перед позивачем. Відповідач посилається на пропуск строку позовної давності. Відповідач вважає, що розмір боргу позивач не підтвердив документами. Заявлений до стягнення розмір основного боргу не відповідає фактичному боргу.

Розгляд справи відкладався з 19.09.2006р. на 11.10.2006р., з 11.10.2006р. на 31.10.2006р.

Згідно ухвали господарського суду від 11.10.2006р. строк вирішення спору за погодженням сторін продовжено на один місяць.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до умов інноваційного договору № 95-12 від 03.07.1995р., укладеного між Дніпропетровським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України та Товариством з обмеженою відповідальністю агрокомерційною фірмою "Орбіта Ко ЛТД"  (смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області), з урахуванням додаткової угоди до нього № 95-12/ОП від 10.12.1996р. Дніпропетровське регіональне відділення Державного інноваційного фонду України зобов'язалося для здійснення проекту „Організація масового виробництва мілко-фасованих продуктів густої консистенції (типу джемів, повидла і т.п.) з використанням фасовочних автоматів” надати  Товариству з обмеженою відповідальністю агрокомерційній фірмі "Орбіта Ко ЛТД" інноваційну позику в сумі 50 000, 00 грн.

Відповідач не заперечує отримання позики у вказаній сумі.

За умовами договору кінцевий строк повернення позики –грудень 1997 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2000р. № 654 на базі  Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, що ліквідуються,  утворено Українську   державну інноваційну   компанію, яка є правонаступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про  надання  інноваційних позик,   Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень.

01.08.2000р. Дніпропетровське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії уклало з відповідачем додаткову угоду № 95-12/1 до інноваційного договору про те, що  відповідач підтверджує свою заборгованість перед Дніпропетровським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії за інноваційним договором № 95-12 від 03.07.1995р. в сумі 28 000, 00 грн.

Позивач посилається на ті обставини, що відповідач не повернув в повному обсязі отриману інноваційну позику, борг відповідача становить 13 321, 67 грн.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

З огляду на умови інноваційної угоди строк повернення позики настав.

Відповідач надав платіжні документи, з відміткою банківської установи про проходження платежу, які підтверджують повернення відповідачем інноваційної позики, починаючи з 1998 року, в загальній сумі 29 000, 00 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначив, що борг в сумі 17 978, 33 грн. погашено в зв'язку з реалізацією виконавчою службою частини описаного майна відповідача при виконанні виконавчого напису від 30.12.1998р. про звернення стягнення на заставлене майно відповідача.

Отже, залишок боргу становить 3 021, 67 грн.

Відповідач доказів погашення інноваційної позики в повному обсязі не надав.

За викладеного, борг відповідача становить 3 021, 67 грн.; позовні вимоги щодо стягнення  решти суми заявлені неправомірно в зв'язку з відсутністю боргу в більшому розмірі та з цих підстав суд відмовляє в їх задоволенні.

В той же час, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 3 021, 67 грн. також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ч.6 “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки (ст. 71 ЦК УРСР). Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).

Оскільки кінцевий строк повернення позики –грудень 1997 року, строк позовної давності сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України та, відповідно, до звернення з позовом до суду.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР).

Згідно ч.2 ст. 80 ЦК УРСР якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд не вбачає поважності причин пропуску строку позовної давності, а позивач не просить його поновити.

Вчинення виконавчого напису 30.12.1998р. про звернення стягнення на майно не є перешкодою для звернення до суду за захистом порушеного права. Повернення виконавчого документа стягувачеві (постанова від 27.06.2003р.) не є новою датою для відліку строку позовної давності. Однак і після повернення виконавчого документа до звернення з позовом до суду сплили понад три роки. Такі обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку позовної давності.

З закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (ст. 84 ЦК УРСР).

Суд відхиляє доводи позивача про наявність боргу в більшому розмірі. Позивач, спираючись на погоджену сторонами заборгованість станом на 01.08.2000р. в сумі 28 000, 00 грн., враховує лише подальші платежі відповідача, направлені на погашення боргу. Суд враховує всі платіжні документи, надані відповідачем. Відповідно до призначення платежу в платіжних документах кошти перераховані як повернення позики по інноваційному договору. Позивач не спростував надходження за цими платіжними документами коштів. Підтвердження стороною свого боргу не є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно до  ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові –відмовити.

Витрати у справі віднести на позивача.

Повернути Українській державній інноваційній компанії в особі Дніпропетровського регіонального відділення (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 20а, ідентифікаційний номер 25842071) зайво сплачене згідно платіжного доручення  № 981 від  06.07.2006р., яке знаходиться в матеріалах справи, державне мито в сумі 1 505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 94 коп., про що видати довідку.

       Суддя

 Л. А. Коваль

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 29.11.2006р.