Постанова

від 18.12.2023 по справі 915/970/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/970/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» , м. Миколаїв адвокат Третьяк Гаіна Олександрівна, на підставі ордера;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», м.Полтава не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року, м. Миколаїв, суддя першої інстанції Мавродієва М.В., повний текст рішення складено та підписано 16.10.2023

у справі №915/970/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» , м. Миколаїв

до відповідача: Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», м.Полтава

про визнання додаткової угоди про заміну сторони у договорі оренди землі укладеною, в редакції запропонованій позивачем

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс», м.Миколаїв звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», м.Полтава, в якій просило суд визнати укладеною додаткову угоду про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9544 від 12.09.2013 року, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал», яке в подальшому перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», укладеною в редакції, запропонованій позивачем в прохальній частині позовної заяви, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс», зокрема, зазначило, що у зв`язку із тим, що у 2020 році останнє стало власником всіх активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал», 23.09.2020 року позивач набув право власності на об`єкти нерухомого майна виробничий комплекс, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 3-Б.

В подальшому, як вказано позивачем, він звертався до Миколаївської міської ради із заявою про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9544 від 12.09.2013 року, яка відповідачем по суті не розглянута, що унеможливлює реєстрацію власником нерухомого майна права оренди на земельну ділянку.

Разом з тим позивач вважає, що, не вирішуючи вказане питання по суті, Миколаївська міська рада фактично не визнає за Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотранс» право користування земельною ділянкою, що має своїм наслідком відсутність у позивача обов`язку по сплаті орендної плати.

Господарський суд Миколаївської області рішенням від 05.10.2023 року у справі №915/970/23 (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», м. Миколаїв до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв задовольнив у повному обсязі; визнав додаткову угоду до договору оренди землі від 12.09.2013 року №9544, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал»), який зареєстровано в Державному peєстрi речових прав на нерухоме майно 12.09.2013 року, номер запису про інше речове право 2475936 укладеною в редакції, запропонованій позивачем в прохальній частині позовної заяви.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки 23.09.2020 року позивач набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на орендованій спірній земельній ділянці, а відповідачем з 14.01.2021 року розглядається звернення власника такого нерухомого майна про заміну сторони орендаря у спірному договорі оренди землі, який потребує обов`язкової державної реєстрації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотранс» належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для визнання додаткової угоди про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі укладеною в редакції, запропонованій ним у прохальній частині позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Миколаївська міська рада, м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у справі №915/970/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» відмовити у повному обсязі; вирішити питання про стягнення з позивача на користь апелянта судових витрат у справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини у даній справі, зазначив, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Отже, на переконання апелянта, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває право оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно із ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Підсумовуючи наведене, Миколаївська міська рада вважає, що у цьому випадку при виникненні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, право попереднього власника припиняється без припинення дії вказаного договору оренди землі, що свідчить про автоматичну заміну орендаря у договорі та, як наслідок, відсутності необхідності укладення додаткової угоди до спірного договору оренди землі щодо заміни орендаря.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.11.2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у справі №915/970/23, призначив дату судового розгляду.

14.12.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» надійшов відзив (вх. №3572/23/Д1), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у справі №915/970/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у справі №915/970/23 залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву позивач вказав, що він не погоджується з доводами апелянта, оскільки відповідачем протягом тривалого часу звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотранс" про заміну сторони у договорі оренди земельної ділянки по суті не розглянуто, що унеможливило реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем.

Відтак, на думку Товариства, враховуючи вказані обставини, рішення місцевого господарського суду у даній справі є таким, що скасування не потребує.

Інша особа, що бере участь у даній справі, своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалась, відзив на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала свої заперечення проти доводів апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово у відзиві, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Представники апелянта та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», м.Полтава в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи звіти про електронну відправку на електронні поштові адреси осіб, які беруть участь у справі ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у даній справі та призначення її до рогзгляду.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін та третіх осіб, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта та третьої особи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м.Миколаїв потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у справі № 915/970/23 потребує скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи таке.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

12.09.2013 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» (орендар), яке в наступному перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал» (за рішенням засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» від 04.03.2019 року) було укладено договір оренди землі №9544, за умовами п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення від 27.06.2013 року за №29/41 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування комплексу по розвантаженню та завантаженню річкових суден по вул. Проектній, 3Б (Заводський район), м.Миколаїв.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка №2 площею 2672 кв.м., із земельної ділянки загальною площею 3429 кв.м., у тому числі 37 кв.м. під капітальною забудовою, 814 кв.м. під спорудами, 1821 кв.м. під проходами, проїздами та площадками (за функціональним призначенням землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136300:07:001:0082, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 155213248101).

Згідно із п.2.2 договору оренди, на земельній ділянці знаходиться нежитловий об`єкт, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Косенко М.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 01.11.2010 року за реєстровим номером 3124, та зареєстрованого Миколаївським МБТІ 08.11.2010 року в книзі 12, номер запису 1609, реєстраційний номер 5141399.

Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка (п. 2.3. договору).

Договір діє протягом 15 (п`ятнадцяти) років з дати його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права оренди (до 12.09.2028 року) (зокрема, п. 3.1. договору).

За умовами п. 5.1. договору оренди земельна ділянка передається в оренду для обслуговування комплексу по розвантаженню та завантаженню річкових суден.

Підпунктом з) п. 9.4. договору оренди сторони погодили, що у разі відчуження усіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний повідомити нового власника про необхідність переоформлення на себе правових документів на орендовану земельну ділянку. При цьому, орендар зобов`язаний звернутись до міської ради з клопотанням про дострокове розірвання договору оренди землі, а новий власник водночас з ним з клопотанням про переоформлення правових документів на неї. Підставою для розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря буде відповідне рішення міської ради, а датою розірвання договору буде дата державної реєстрації права оренди.

Всі зміни та / або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди до договору, що буде його невід`ємною частиною (п. 12.1. договору).

Вказаний договір зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.09.2013 року за №9544 та 12.09.2013 року посвідчено Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією Світланою Анатоліївною (зареєстровано в реєстрі за №2368); підписано та скріплено печатками сторін без застережень та зауважень.

На виконання зазначеного вище договору, між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» було укладено акт приймання передачі земельної ділянки, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку, визначену у договорі оренди.

11.09.2020 року протоколом позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» станом на 11.09.2020 року до правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс».

23.09.2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотранс» (код ЄДРПОУ 23616583) зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 155213248101, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Проектна, буд.3Б, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу за номером 225522326 від 25.09.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

14.01.2021 року, у зв`язку з набуттям права власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна за вхідним реєстраційним номером 23040-000423804-007-09, позивач звернувся до Миколаївської міської ради через Департамент з надання адміністративних послуг з клопотанням про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9544 від 12.09.2013 року, а саме, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс» шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

16.06.2023 року на запит Департамента Миколаївської міської ради від 13.06.2023 року Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради повідомило директора юридичного департаменту про те, що Управлінням було підготовлено, погоджено та передано в апарат ради на оприлюднення на сайті міської ради проект рішення 24/13 щодо заміни сторони в договорі оренди землі №9544 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс». Натомість, постійною комісією з питань екології, природокористування, просторового розвитку, містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин надано негативний висновок та доручено розробнику проекту рішення ради підготувати альтернативний проект рішення ради.

Також у матеріалах справи наявна відповідь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.04.2020 року №2058/02.02.01-40/14/20 на клопотання від 10.03.2020 року про дострокове припинення договорів оренди землі, адресована директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», відповідно до якої Миколаївська міська рада визнала факт відсутності у вказаного вище Товариства користування земельними ділянками та зазначила, що для документального оформлення права оренди на земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал» необхідно внести зміни до договорів оренди землі, зокрема №9544, замінивши сторону у зобов`язанні. Для цього Товариству необхідно звернутися до центру надання адміністративних послуг із відповідною заявою щодо заміни сторони по договорах оренди, зокрема №9544, що і було виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотранс».

Доказів реагування Миколаївської міської ради на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» про заміну сторони орендаря в договорі оренди №9544 матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання судом укладеною додаткову угоду про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9544 від 12.09.2013 року, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал», яке, в подальшому, перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», в редакції, запропонованій позивачем в прохальній частині позовної заяви.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України «Про оренду землі», за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Так, судами першої та апеляційної інстанції у даній справі встановлено, що 12.09.2013 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» (орендар), яке в наступному перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал» ( за рішенням засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» від 04.03.2019 року) було укладено договір оренди землі №9544, за умовами п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення від 27.06.2013 року за №29/41 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку для обслуговування комплексу по розвантаженню та завантаженню річкових суден по вул. Проектній, 3Б (Заводський район), м.Миколаїв.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди, в оренду було передано земельну ділянку №2 площею 2672 кв.м., із земельної ділянки загальною площею 3429 кв.м., у тому числі 37 кв.м. під капітальною забудовою, 814 кв.м. під спорудами, 1821 кв.м. під проходами, проїздами та площадками (за функціональним призначенням землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136300:07:001:0082, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 155213248101).

Отже, між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал» виникли правовідносини у сфері оренди земельної ділянки комунальної власності.

В подальшому, як встановлено з матеріалів справи, у зв`язку із затвердженням 11.09.2020 року протоколом позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» за правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотранс» 23.09.2020 року зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 155213248101, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Проектна, буд.3Б, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу за номером 225522326 від 25.09.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, судами у даній справі установлено та не заперечується сторонами той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс» 23.09.2020 року стало власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Проектна, буд.3Б на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:07:001:0082, яка Миколаївською міською радою була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал» на підставі договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруд.

Отже, за змістом вказаних приписів при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону, без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.07.2019 року у справі №911/2244/18, від 04.07.2019 року у справі №914/1925/18, від 23.05.2019 року у справі №922/109/18, від 18.04.2019 року у справі №913/210/18, від 03.03.2018 року у справі №904/6296/17, від 19.06.2018 року у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 року у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 року у справі 910/20774/17, від 29.11.2018 року у справі №915/1416/17, від 06.12.2018 року у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 року у справі №913/661/17, від 06.03.2019 року у справі №914/2687/17, від 04.04.2019 року у справі №910/7197/18.

Так, зокрема, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 року у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. Згідно із зазначеним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 року у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17).

Тобто, знову ж таки, перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (див. п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16).

З огляду на вказане судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що після відчуження позивачу нежитлового об`єкту нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, спірний договір оренди землі у відповідній частині припинився щодо попереднього землекористувача, однак почав діяти на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», який набув також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Тобто, у даному разі відбулася заміна орендаря земельної ділянки у відповідному договорі оренди землі №9544 від 12.09.2013 року в силу прямої норми закону.

Судова колегія наголошує, що враховуючи той факт, що у позивача виникло право оренди земельної ділянки за договором оренди землі №9544 від 12.09.2013 року в силу закону, у останнього також виникло право і розпорядження таким правом, дотримуючись відповідних вимог чинного законодавства.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору в редакції, наданій позивачем, щодо зміни сторони договору орендаря, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на те, що до часу звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» з позовом, як нового власника об`єкта нерухомого майна, про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9544 від 12.09.2013 року по суті Миколаївською міською радою не розглянуто, що унеможливлює реєстрацію позивачем права оренди на земельну ділянку.

При цьому, виснуючи про підставність позовних вимог в цій частині, місцевий господарський суд звернувся до практики Європейського Суду та зазначив, що у позивача, яким було дотримано всі вимоги законодавства, у даному випадку виникли правомірні очікування для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому він мав усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Суд першої інстанції вказав, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Судова колегія вважає викладені вище висновки суду першої інстанції помилковими з таких підстав.

Як вже раніше було зазначено судовою колегією за текстом даної постанови, згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, предметом доказування у даному спорі є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для зміни договору оренди землі в частині сторони договору. При цьому сторона, яка ставить питання про таку зміну договору, має довести наявність таких порушень з боку відповідача.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З наведених норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом № 1952-IV, на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №920/675/17, від 26.11.2019 року у справі №917/92/19, від 18.02.2020 року у справі №907/132/19).

Отже, як зазначено Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 року у справі №910/16433/21, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.

При цьому, укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов`язковим (такий правовий висновок щодо застосування ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміни орендаря у договорі оренди в судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору) викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 927/79/19).

Отже, враховуючи наведене, судова колегія висновує про те, що у даному разі «правомірні очікування» позивача, які полягають в отриманні відповідного рішення уповноваженого органу, а саме державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ним, справдилися ще в момент набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотранс» 23.09.2020 року права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Проектна, буд.3Б.

А тому, зважаючи на те, що спірний договір оренди свою дію не припинив, а позивач є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0082 в силу закону, останній має відповідні права на звернення до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі такого договору оренди, а укладення з цього приводу додаткової угоди до договору оренди землі, в якій, окрім залишення всіх пунктів без змін, змінюється лише орендар не передбачено вимогами чинного законодавства.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що у даному разі вважати порушеними права позивача, а саме, його право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), що є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції підстави відсутні, оскільки перешкод ані у праві розпорядження спірною земельною ділянкою, ані у праві отримання позивачем від державних органів відповідних рішень щодо державної реєстрації права користування відносно заявника не вчиняється.

Також колегія суддів зауважує, що за загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.08.2023 року у справі № 910/5958/20.

Так, Верховний Суд врахував те, що особа, яка звертається до суду з позовом, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені відповідачем і в результаті визнання його позовних вимог, права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Отже, судова колегія, встановивши у даній справі факт недоведення позивачем наявності у нього іншого порушеного права (інтересу), аніж відсутність належного реагування відповідача на заяву позивача про заміну сторони в зобов`язанні, про що останній не заявляє суду в якості позовних вимог, у задоволенні позову суду першої інстанції належало відмовити виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача, оскільки укладення такого роду додаткових угод, про що клопоче позивач, чинним законодавством не передбачено, проте таке питання вирішується шляхом безпосереднього звернення орендаря, який набув право оренди в силу закону, до державного реєстратора з вимогою про здійснення реєстраційних дій щодо оформлення за ним права оренди.

За таких обставин колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що доводи Миколаївської міської ради, визначені нею в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у даній справі, вказане рішення потребує скасування в зв`язку з порушенням норм матеріального права України з прийняттям нового рішення про відмову у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» , м. Миколаїв у зв`язку із відсутністю порушених прав та інтересів останнього відповідачем Миколаївською міською радою.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Тобто, відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно із ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

А тому, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м. Миколаїв потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у справі №915/970/23 потребує скасування з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» , м. Миколаїв у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у справі № 915/970/23.

Скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 року у справі № 915/970/23.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» , м. Миколаїв до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», м.Полтава, про визнання укладеною додаткову угоду про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9544 від 12.09.2013 року, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал», яке, в подальшому, перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», в редакції, запропонованій позивачем в прохальній частині позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» (54058, м.Миколаїв, вул. Проектна, буд.3-В; ЄДРПОУ 23616583) на користь Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, ЄДРПОУ 26565573) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 18.12.2023 року.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Г.П. Разюк А.І. Ярош