Постанова

від 09.10.2023 по справі 910/14066/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2023 р. Справа№ 910/14066/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "РЕЛАКС"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 (повний текст складено 16.06.2023)

у справі № 910/14066/22 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного підприємства "РЕЛАКС"

до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач -1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" ( відповідач-2)

про визнання дій протиправними та визнання недійсним договору

В судовому засіданні 09.10.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "РЕЛАКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до прохальної частини якого пред`явлено наступні позовні вимоги:

- про визнання протиправними дій Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині відхилення пропозиції Приватного підприємства "РЕЛАКС" у закупівлі UA-2022-11-30-009526-a та скасування протоколу уповноваженої особи Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.12.2022 № 242;

- про визнання недійсними результатів публічної закупівлі, оформлених протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.12.2022 № 243 щодо визначення переможця закупівлі UA-2022-11-30-009526-a та ухвалення рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури.

28.12.2022 від позивача надійшли матеріали та нова редакція позовної заяви, для усунення виявлених недоліків, відповідно до якої, зокрема, пред`явлено наступні позовні вимоги:

- про визнання протиправними дій Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині відхилення пропозиції Приватного підприємства "РЕЛАКС" у закупівлі UA-2022-11-30-009526-a та скасування протоколу уповноваженої особи Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.12.2022 № 242;

- про визнання недійсним договору про закупівлю товару від 19.12.2022 № 203, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс".

Позовні вимоги обґрунтовано порушеннями відповідачем вимог законодавства при проведенні процедури закупівлі UA-2022-11-30-009526-a.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.02.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 у справі №910/14066/22 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції встановлено відсутність порушень при проведенні закупівлі UA-2022-11-30-009526-a.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 21.06.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Приватне підприємство "РЕЛАКС" вважає необґрунтованим рішенням суду першої інстанції, а також таким, що винесено з грубим порушенням норм процесуального права та невірним застосування норм матеріального права, що є підставами для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне:

- суд першої інстанції проігнорував положення додатку 3 до Технічного регламенту, процедуру за яким пройшло ПП «РЕЛАКС», який визначає, що виробник зобов`язаний забезпечити застосування схваленої системи управління якістю на етапах розроблення, виробництва і остаточної перевірки медичних виробів згідно з розділом "Система управління якістю" цього додатка, що є предметом перевірки згідно з розділом "Перевірка проекту медичного виробу" цього додатка, а також нагляду згідно з розділом "Нагляд за системою управління якістю" цього додатка;

- ПП «РЕЛАКС» пройшло комплексну та більш ширшу за обсягом процедуру оцінки, яка охоплює відразу 3 напрямки - розробка, виробництво, остаточна перевірка, в той час, коли відповідач 2 пройшов всього один напрямок оцінки якості - виробництво;

- відповідачем 2 надано протоколи на залишок оксиду етилену не щодо тієї продукції, яка пропонувалася в рамках даної закупівлі та була поставлена за спірним договором;

- вимоги Технічного регламенту мають пріоритетний статус в порівнянні з національними стандартами (ДСТУ), виконання яких є достатнім для твердження про відповідність продукції всім заявленим вимогам, в тому числі й щодо залишку оксиду етилену, з огляду на що відповідач 1 навмисно вніс до тендерної документації дискримінаційні умови, яким відповідає в нашій країні лише одне підприємство - відповідач 2;

- спірний договір укладений без дотримання визначених чинним законодавством України вимог, в тому числі в частині правомірного визначення однієї із сторін договору - постачальника;

- посилання відповідача 1 на правові висновки Верховного Суду не можуть братися судом до уваги, оскільки підстави, що розглядалися у справі №904/1907/15 не є тотожними тим підставам, що розглядаються у даній справі;

- вважає необґрунтованим покладення судом першої інстанції на ПП «РЕЛАКС» судових витрат, понесених відповідачем 1 та відповідачем 2, оскільки сама по собі позовна заява підлягала задоволенню в повному обсязі, що фактично позбавляє суд права покласти витрати саме на позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-1) заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що відповідач 1 здійснює закупівлю виробів медичного призначення, які в подальшому використовуються під час проведення хірургічних операцій, важливою характеристикою до товару є стерильність, тому, такі вимоги відповідачем 1 було встановлено у відповідності до п.29 Технічного регламенту щодо медичних засобів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №753 від 02.10.2013, з врахуванням предмету закупівлі; зауважує, що саме додаток №6 Технічного регламенту №753 підтверджує впровадження виробником системи управління якості на стадіях виробничого процесу, що пов`язані із забезпеченням та збереженням стану стерильності, у зв`язку з чим відповідачем було встановлено вимогу щодо надання сертифікату відповідності, виданого саме згідно додатку 6 Технічного регламенту; звертає увагу, що позивачем не було надано документів, які відповідають вимогам тендерної документації, а тому, тендерна пропозиція позивача була обґрунтовано відхилена; посилається на те, що нормами чинного законодавства було передбачено право позивача у разі незгоди з вимогами тендерної документації та наявності підстав вважати, що така тендерна документація містить дискримінаційні вимоги, оскаржити тендерну документацію відповідача-1 та процедуру закупівлі, проте у матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем тендерної документації відповідача-1 та докази встановлення відповідним органом невідповідності тендерної документації вимогам чинного законодавства та наявності дискримінаційних вимог, а також оскарження цієї документації в судовому порядку; вказує, що укладений між відповідачами договір №203 від 19.12.2022 станом на момент розгляду даної справи є виконаним; підкреслює, що позивачем не було заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, а тому визнання недійсним вже виконаного договору без заявлення вимоги про застосування двосторонньої реституції, не є ефективним способом захисту; просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 по справі №910/14066/22 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" (відповідач-2) заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 по справі №910/14066/22 є законним, обґрунтованим, таким, що ухвалено з урахуванням дійсних та фактичних обставин справи, з безпосереднім, повним, об`єктивним та всебічним їх дослідженням, а також ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; зазначає, що додатково до медичних виробів, що вводяться в обіг у стерильному стані, виробник повинен застосовувати положення додатку 6 до тих аспектів виробничого процесу, які призначені для забезпечення та збереження стерильності, а не додатку 3 як помилково стверджує апелянт; додаток №6 Технічного регламенту №753 підтверджує впровадження виробником системи управління якості на стадіях виробничого процесу, що пов`язані із забезпеченням та збереженням стану стерильності, що обґрунтовує вимогу відповідача 1 щодо надання сертифікату відповідності, виданого саме згідно додатку 6; посилається на те, що апелянтом надано сертифікат відповідності, виданий відповідно до додатку 3 Технічного регламенту №753, що не відповідає вимогам тендерної документації, та є порушенням з боку апелянта; пояснює, що виробник, який застосовує для стерилізації виробів медичного призначення оксид етилену, повинен забезпечити безпечність виробу та максимально знизити ризики використання виробу для користувача, для запобігання та виключення ризику застосування виробу з більшою, ніж граничнодопустима концентрація, дані випробування підтверджуються відповідним протоколом, наведене обґрунтовує вимогу відповідача 1 щодо надання протоколу випробувань на наявність залишку оксиду етилену; зауважує, що твердження позивача про те, що декларації про відповідність, додатків до декларації про відповідність, паспортів (сертифікатів) якості на товар, сертифікатів відповідності на товар, що містяться в тендерній пропозиції позивача, більш ніж достатньо для виконання будь-яких вимог регламенту щодо підтвердження якості відповідної продукції є безпідставними, оскільки жоден з даних документів не містить інформації про випробування та результати на наявність залишку оксиду етилену «Комплект одягу та покриттів операційних для ангіографії» та «пелюшка поглинаюча» і додатку 3 тендерної документації чітко містив вимогу щодо підтверджуючих документів; вказує, що позивач тендерну документацію не оскаржував, в матеріалах справи міститься лист апелянта, в якому він погодився з вимогами тендерної документації.

Також зазначає, що відповідач 2 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 16000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14066/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного підприємства "РЕЛАКС" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14066/22.

05.07.2023 матеріали справи №910/14066/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "РЕЛАКС" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 у справі №910/14066/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства "РЕЛАКС" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 у справі №910/14066/22 на 07.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 оголошено перерву у справі №910/14066/22 на 09.10.2023.

Явка представників сторін

Представник позивача у судовому засіданні в апеляційній інстанції 09.10.2023 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, просив клопотання відповідача 1 про стягнення судових витрат залишити без задоволення.

Представником відповідача 1 у судовому засіданні в апеляційній інстанції 09.10.2023 доводи апеляційної скарги позивача заперечувались, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду відповідач 1 просив залишити без змін; заявив клопотання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн.

Представником відповідача 2 у судовому засіданні в апеляційній інстанції 09.10.2023 доводи апеляційної скарги позивача заперечувались, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду відповідач 2 просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

09.12.2022 замовником - Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), було проведено закупівлю №UA-2022-11-30-009526-a, за результатами якого найкращою ціновою пропозицією стала пропозиція позивача - ПП "РЕЛАКС" - 84958,00 грн.

Протоколом уповноваженої особи Замовника від 12.12.2022 № 242 було відхилено пропозицію ПП "РЕЛАКС" у зв`язку з тим, що у складі пропозиції ПП "РЕЛАКС" надано сертифікат відповідності, який видано згідно додатку 3 Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753.

Як встановлено місцевим господарським судом, пропозиція ПП "РЕЛАКС", зокрема, була відхилена з огляду на той факт, що такий учасник пройшов процедуру оцінки не за додатком 6, як того вимагав Замовник, а за додатком 3.

Відповідно до Технічного регламенту для нанесення знаку відповідності на медичні вироби, що відносяться до класу I, виробник повинен дотримуватися процедури, зазначеної в додатку 8, і скласти декларацію про відповідність, що є необхідним для введення медичного виробу в обіг. Стосовно медичних виробів, що вводяться в обіг у стерильному стані, крім положень цього додатка, виробник повинен застосовувати одну з процедур, зазначених в додатках 3, 5, 6 або 7 до Технічного регламенту щодо медичних виробів.

Тобто, виробник має законні підстави на вибір у визначенні порядку проходження процедур: згідно Додатку 3 "Порядок проведення процедури забезпечення функціонування комплексної системи управління якістю", Додатку 6 "Порядок забезпечення функціонування системи управління якістю під час виробництва медичних виробів", а також Додатків 5 та 7. Замовник закупівлі не має жодних підстав для обмеження цих прав.

ПП "РЕЛАКС" пройшло процедуру відповідності згідно Додатку 3 та отримало Сертифікат відповідності № UA.MD.001-14 від 22.08.2019 дійсний до 21.08.2024, який є чинним і був наданий у складі тендерної пропозиції.

Другою підставою для відхилення пропозиції ПП "РЕЛАКС" стало те, що у складі пропозиції учасником не було надано протоколи випробувань на залишок оксиду етилену стосовно "Комплект одягу та покриттів операційних для ангіографії" та "Пелюшка поглинаюча".

Як визначено п. 8 Додатку 3 до Тендерної документації, на кожен стерильний виріб, простерилізований газовим методом, зазначений в тендерній документації, надати протокол випробувань на наявність залишку оксиду етилену, що виданий сертифікованою або акредитованою лабораторією.

У складі своєї пропозиції ПП "РЕЛАКС" надало пояснення від 07.12.2022 №2022/4-12/1-09, в яких зазначило, що з 01.07.2015 в Україні було скасовано процедуру державної реєстрації медичних виробів. Замість цього в Україні було введено процедуру оцінки відповідності медичних виробів Технічним регламентам щодо медичних виробів (Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, № 754, № 755). Відтак, з 01.07.2015 введення в обіг та/або експлуатація медичних виробів дозволяється лише після проходження процедури оцінки відповідності технічним регламентам щодо медичних виробів, затвердженим вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України.

ПП "РЕЛАКС" має у своєму розпорядженні відповідні сертифікати відповідності та декларації відповідності на продукцію, яка виробляється та поставляється в рамках закупівель. Зазначені документи в повному обсязі підтверджують відповідність продукції ПП "РЕЛАКС" встановленим нормам Технічного регламенту.

ПП "РЕЛАКС" у складі своєї пропозиції по закупівлі UA-2022-11-30-009526-a надало: декларації про відповідність, додатки до декларацій про відповідність, паспорти (сертифікати) якості на товар, сертифікати відповідності на товар, що є предметом закупівлі.

В свою чергу, учасником ТОВ "ФІРМА "ТЕХНОКОМПЛЕКС" у складі своєї пропозиції надано протоколи на залишок оксиду етилену не щодо тієї продукції, яка пропонується в рамках даної закупівлі.

Протоколом уповноваженої особи Замовника від 12.12.2022 №243 була прийнята пропозиція ТОВ "ФІРМА "ТЕХНОКОМПЛЕКС".

За результатами проведеної закупівлі, 19.12.2022 між Замовником та ТОВ "ФІРМА "ТЕХНОКОМПЛЕКС" було укладено договір № 203.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування визначені Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (надалі - Особливості).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі": публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації; уповноважена особа (особи) - службова (посадова) чи інша особа, яка є працівником замовника і визначена відповідальною за організацію та проведення процедур закупівлі/спрощених закупівель згідно з цим Законом на підставі власного розпорядчого рішення замовника або трудового договору (контракту); учасник процедури закупівлі/спрощеної закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об`єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію/пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

За положеннями частин 1-5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог.

Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частини 1, 2 ст. 20 Закону України "Про публічні закупівлі").

Оголошення про проведення відкритих торгів безоплатно оприлюднюється в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про публічні закупівлі").

Пунктом 28 Особливостей визначено, що тендерна документація формується замовником відповідно до вимог ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням цих особливостей.

Тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу шляхом заповнення полів в електронній системі закупівель. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав. (ч.1 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частинами 2, 4 вказаної статті передбачено, що у тендерній документації зазначаються такі відомості: 1) інструкція з підготовки тендерних пропозицій; 2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 цього Закону, підстави, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність підставам, встановленим статтею 17 цього Закону, у разі якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Для об`єднання учасників замовником зазначаються умови щодо надання інформації та способу підтвердження відповідності таких учасників установленим кваліфікаційним критеріям та підставам, встановленим статтею 17 цього Закону; 3) інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою статті 5 цього Закону; 4) інформація про маркування, протоколи випробувань або сертифікати, що підтверджують відповідність предмета закупівлі встановленим замовником вимогам (у разі потреби); 5) кількість товару та місце його поставки; 6) місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги; 7) строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; 8) проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов; 9) опис окремої частини або частин предмета закупівлі (лота), щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції, у разі якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції стосовно частини предмета закупівлі (лота). Замовник може передбачити можливість укладення одного договору про закупівлю з одним і тим самим учасником у разі визначення його переможцем за кількома лотами; 10) перелік критеріїв оцінки та методика оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги кожного критерію. У разі застосування критерію оцінки вартість життєвого циклу, методика оцінки тендерних пропозицій повинна містити опис усіх складових вартісних елементів та перелік документів і інформації, які повинні надати учасники для підтвердження вартості складових елементів життєвого циклу. Замовник у разі необхідності дисконтування витрат життєвого циклу майбутніх періодів може використовувати поточну облікову ставку Національного банку України. Вартість життєвого циклу може рахуватися як сума всіх витрат життєвого циклу або сума всіх витрат життєвого циклу, поділена на розрахункову одиницю експлуатації предмета закупівлі; 11) строк дії тендерної пропозиції, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними, але не менше 90 днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій; 12) валюта, у якій повинна бути зазначена ціна тендерної пропозиції; 13) мова (мови), якою (якими) повинні бути складені тендерні пропозиції; 14) кінцевий строк подання тендерних пропозицій; 15) розмір та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); 16) розмір, вид, строк та умови надання, повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає таке забезпечення надати); 17) прізвище, ім`я та по батькові, посада та електронна адреса однієї чи кількох посадових осіб замовника, уповноважених здійснювати зв`язок з учасниками; 18) вимога про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт чи послуг як субпідрядника/співвиконавця в обсязі не менше 20 відсотків від вартості договору про закупівлю - у разі закупівлі робіт або послуг; 19) опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх тендерних пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.

Тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Частиною 5 ст. 23 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару, роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам.

Порядок подання тендерних пропозицій/пропозицій визначений у ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до пунктів 38, 39 Особливостей розкриття тендерних пропозицій відбувається відповідно до ст. 28 Закону (положення абзацу третього частини першої статті 28 Закону не застосовується). Розгляд та оцінка тендерних пропозицій відбуваються відповідно до статті 29 Закону (положення частин другої, дванадцятої та шістнадцятої статті 29 Закону не застосовуються) з урахуванням положень пункту 40 цих особливостей.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги щодо предмету закупівлі визначено у Додатку №3 до тендерної документації, зокрема, серед вимог до предмету закупівлі наявні вимоги про подання:

- копії декларацій про відповідність з додатками до них (у разі наявності), що підтверджують можливість введення в обіг та/або експлуатацію (застосування) медичного виробу за результатами проходження процедури оцінки відповідності згідно вимог технічного регламенту (з урахуванням вимог Постанов КМУ від 02.10.2013 № 753 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів"). Додатково, на стерильну продукцію, відповідно до вимог Додатку 6 постанови КМУ від 02.10.2013 № 753 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів", надати копію сертифікату відповідності, що виданий незалежним органом з оцінки відповідності та підтверджує впровадження виробником системи управління якості на стадіях виробничого процесу, що пов`язані із забезпеченням та збереженням стану стерильності (п. 3 додатку №3);

- стерильні вироби, що є предметом закупівлі, мають бути простерилізовані газовим методом (оксидом етилену), що має бути підтверджено документами від виробника (паспорти якості). На кожен стерильний виріб, простерилізований газовим методом, зазначений в тендерній документації, надати протокол випробувань на наявність залишку оксиду етилену, що виданий сертифікованою або акредитованою лабораторією.

Відповідно до п. 1 Технічного регламенту дія цього Технічного регламенту поширюється на медичні вироби та допоміжні засоби до них (далі - медичні вироби). Для цілей цього Технічного регламенту допоміжні засоби розглядаються як медичні вироби.

Пунктом 5 Додатку 8 до Технічного регламенту визначено, що стосовно медичних виробів, що вводяться в обіг у стерильному стані, та медичних виробів, що відносяться до класу I, з функцією вимірювання, крім положень цього додатка, виробник повинен застосовувати одну з процедур, зазначених в додатках 3, 5, 6 або 7 до Технічного регламенту щодо медичних виробів.

Згідно з абз. 2 п. 2 Додатку 5 до Технічного регламенту для забезпечення і підтримки стерильності медичних виробів, які вводяться в обіг у стерильному стані, виробник виконує положення розділів "Система управління якістю" та "Нагляд за системою управління якістю" додатка 6 до Технічного регламенту щодо медичних виробів.

Відповідно до абз. 2 пункту 1 Додатку 7 до Технічного регламенту стосовно медичних виробів, що постачаються на ринок у стерильному стані, виробник має застосовувати положення розділів "Система управління якістю" і "Нагляд за системою управління якістю" додатка 6 до Технічного регламенту щодо медичних виробів для тих стадій виробничого процесу, що спрямовані на забезпечення і підтримку стерильності.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що для медичних виробів, які вводяться в обіг у стерильному стані, виробник повинен додатково застосувати саме положення Додатку 6 до Технічного регламенту до тих аспектів виробничого процесу, які призначені для забезпечення та збереження стерильності.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд правомірно відхилив як необґрунтовані доводи позивача про те, що подані ним документи відповідали вимогам тендерної документації.

Колегія судів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що вимога про надання протоколу випробувань на наявність залишку оксиду етилену є проявом дискримінації, а надані позивачем до тендерної пропозиції декларації про відповідність та сертифікати про відповідність в повному обсязі підтверджують відповідність запропонованої позивачем продукції вимогам чинного законодавства та Технічного регламенту.

Пунктом 9 Технічного регламенту визначено, що введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється тільки в разі, коли вони повністю відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови належного постачання, встановлення, технічного обслуговування та застосування їх за призначенням.

Медичні вироби, що відповідають вимогам національних стандартів, включених до переліку національних стандартів, які відповідають європейським гармонізованим стандартам та добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності медичних виробів вимогам цього Технічного регламенту, вважаються такими, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" № 208 від 25.12.2015 до переліку національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, методом підтвердження віднесено, зокрема, ДСТУ EN ISO 10993-7:2015 Біологічне оцінювання медичних виробів. Частина 7. Залишки після стерилізації етиленоксидом - На заміну ДСТУ ISO 10993-7:2004.

Судом першої інстанції зазначено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що тендерна документація замовника містила вимогу про надання протоколу випробувань на наявність залишку оксиду етилену, в той час як надані позивачем документи не передбачені умовами тендерної документації.

Колегія суддів відзначає, що нормами чинного законодавства передбачено право позивача у разі незгоди з вимогами тендерної документації та наявності підстав вважати, що така тендерна документація містить дискримінаційні вимоги, оскаржити тендерну документацію відповідача-1 та процедуру закупівлі, проте у матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем тендерної документації відповідача-1 та докази встановлення відповідним органом невідповідності тендерної документації вимогам чинного законодавства та наявності дискримінаційних вимог, а також оскарження цієї документації в судовому порядку.

Отже, позивач при поданні тендерної пропозиції для участі у спірній закупівлі, усвідомлював зміст тендерної документації та викладені у ній вимоги, а відсутність в матеріалах справи доказів оскарження цієї документації свідчить про згоду позивача з її умовами.

Таким чином, твердження апелянта про встановлення дискримінаційних вимог у тендерній документації не підтверджені належними доказами.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що тендерна пропозиція позивача у спірній закупівлі не відповідала вимогам тендерної документації, у зв`язку з чим рішення замовника про відхилення пропозиції позивача є обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства України.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору, укладеного за результатами спірної закупівля між відповідачами, суд зазначає наступне.

Апелянт стверджує, що визнання недійсним вказаного договору призведе до відновлення порушених прав та інтересів Приватного підприємства "Релакс".

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1. постанови №11 від 29.05.2013 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Ураховуючи установлення судом обставин щодо відсутності порушення вимог законодавства під час проведення процедури закупівлі та визначення її переможця, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про закупівлю №203 від 19.12.2022.

Також судом береться до уваги те, що укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" договір про закупівлю товару №203 від 19.12.2022 станом на момент розгляду даної справи є виконаним, що підтверджується видатковими накладними №СМГП-11800 від 21.12.2022, №СМГП-13760 від 21.12.2022, №СМГП-09088 від 21.12.2022, №СМГП-13765 від 21.12.2022, за якими відповідач-2 здійснив поставку відповідачу-1 товару за договором №203 від 19.12.2022 на загальну суму 98440,00 грн. з ПДВ, а також платіжними інструкціями №2448 від 02.02.2023, №2447 від 02.02.2023, №2446 від 02.02.2023, №2456 від 02.02.2023, відповідно до яких відповідачем-1 здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 98440,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд також звертає увагу на те, що в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 Об`єднана Палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №905/1562/20, зауважила, що "вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки". При цьому об`єднана палата також відзначила, що у разі "якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволення позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція". Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №922/2895/20, від 21.12.2022 у справі №904/193/22, від 21.12.2022 у справі №904/180/22, від 29.11.2022 у справі №916/2601/21 та від 22.11.2022 у справі №916/2877/21.

Таким чином, визнання недійсним вже виконаного договору без пред`явлення вимоги про застосування двосторонньої реституції, не є ефективним способом захисту.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильними, викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

Крім того, відповідачем-1 у суді першої інстанції заявлені до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. на підставі: договору про надання правничої (правової) допомоги №02/23-К від 30.01.2023, укладеного з адвокатським об`єднанням "Алтус Леґал", рахунку на оплату №04 від 16.02.2023, акту №04 про приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 16.02.2023 на суму 25000,00 грн., платіжної інструкції №316 від 22.05.2023 на суму 25000,00 грн.

Відповідачем-2 у суді першої інстанції заявлені до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37000,00 грн на підставі: договору про надання правничої (правової) допомоги та адвокатських послуг №1/АО-ЮО/2023 від 27.12.2022, укладеного з адвокатським об`єднанням "Астрон", актів надання послуг: №20 від 03.03.2023, №19 від 02,03.2023, №18 від 14.02.2023, №52 від 11.05.2023, виписок по рахунку за 14.03.2023, за 15.05.2023.

Позивач у своїх запереченнях вважав розмір заявлених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Положеннями ст.123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, предмет позову, складність справи, кількість судових засідань та інші обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір заявлених відповідачем-1 витрат на правову допомогу в сумі 25000,00 грн., а також розмір заявлених відповідачем-2 витрат на правову допомогу в сумі 37000,00 грн., - співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін.

Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача щодо неспівмірності таких витрат як необґрунтовані та безпідставні, та визначено відсутність підстав для зменшення розміру таких судових витрат відповідачів.

У той же час відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірне стягнення судом першої інстанції з позивача на користь відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.; на користь відповідача-2 - 37000,00 грн.

Щодо клопотання відповідача 1 про стягнення з Приватного підприємства "РЕЛАКС" витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 17500,00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Приватне підприємство "РЕЛАКС" вважає розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у заяві, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, а деякі послуги, надані відповідачу 1, взагалі не є необхідними, просить клопотання представника відповідача 1 про стягнення судових витрат від 06.09.2023 залишити без задоволення.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача 1 у розмірі 17500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, позивачем надано суду:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги №02/23-К від 30.01.2023;

- копію рахунку на оплату №37 від 15.07.2023 на суму 17500,00 грн.

- копію акту приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги №37 від 15.07.2023;

- копію платіжної інструкції №1514 від 26.09.2023 на суму 17500,00 грн.

30.01.2023 між адвокатським об`єднанням "Алтус Леґал" (адвокатське об`єднання) та Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №02/23-К, відповідно до п.4.1 якого з урахуванням складності справи, кількості витраченого адвокатом часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги буде визначений в актах наданої правничої (правової) допомоги або звітах, виходячи з погодинної вартості 1 год. - 2500,00 грн, які оплачуються клієнтом в безготівковій формі на поточний рахунок Адвокатського об`єднання. Загальний розмір гонорару за договором не повинен перевищувати 95000,00 грн.

15.07.2023 на виконання умов договору №02/23-К від30.01.2023 сторони підписали приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги №37, згідно з яким адвокатським об`єднанням надана правнича (правова) допомога, а саме: підготовка заяви з процесуальних питань: про проведення судових засідань в режимі відеоконференції - 2500,00 грн., підготовка заяви по суті спору: відзиву на апеляційну скаргу - 15000,00 грн.

Вказаний акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами без зауважень.

Відповідно до платіжної інструкції №1514 від 26.09.2023 відповідачем 1 сплачено адвокату 17500,00 грн.

В суді апеляційної інстанції інтереси відповідача 1 представляв адвокат Король Д.В., повноваження якого підтверджено копією ордеру серії АА №1313040 від 07.06.2023.

При цьому, колегія суддів зауважує, що заява про проведення судових засідань в режимі відеоконференції є процесуальним супроводом надання правової допомоги, за своєю суттю не має правового характеру (змісту), а тому не може бути віднесені до видів правничої допомоги, які передбачені ст.1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаного виду робіт не може бути покладено судом на іншу сторону.

Слід зазначити і про те, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку про покладання на Приватне підприємство "РЕЛАКС" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу відповідача в суді апеляційної інстанції у сумі 15 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи відповідачів, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "РЕЛАКС" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14066/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2023 у справі № 910/14066/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "РЕЛАКС".

4. Стягнути з Приватного підприємства "РЕЛАКС" (49038, м. Дніпро, вул. Василя Чапленка, 4, код ЄДРПОУ 30454707) на користь Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 7" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03179, м.Київ, вул. Котельникова, буд.95, код ЄДРПОУ 05494840) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/14066/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 18.12.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко