Постанова
від 14.11.2023 по справі 910/7511/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2023 р. Справа№ 910/7511/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Міністерства оброни України

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/7511/22 (суддя Сташків Р.Б., повний текст рішення складено та підписано 09.01.2023)

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1) Державної організації (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп";

3) Міністерства оборони України;

4) Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Державної організації (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп», Міністерства оборони України, Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», у якому прокуратура просить суд:

- визнати недійсним з моменту укладення договір від 23.03.2018 про будівництво житлового комплексу по вул. Михайла Максимовича (Онуфрія Трутенка), 3 у Голосіївському р-ні м. Києва, укладений між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за №982.

- визнати недійсним з моменту укладення додатковий договір від 09.11.2018 до договору від 23.03.2018 про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 укладений між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва, товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп» та Міністерством оборони України, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 3963.

- визнати недійсним з моменту укладення додатковий договір від 17.02.2021 до договору від 23.03.2018 про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 , укладений між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва, товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп», Міністерством оборони України та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 873.

Позовні вимоги прокуратура мотивує тим, що Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва було укладено оскаржуваний договір про будівництво житлового комплексу від 23.03.2008 та додаткові договори про внесення змін до цього договору з комерційним товариством з перевищенням наданих відповідачу-1 повноважень і всупереч законодавству, що регламентує порядок використання земель оборони, порядок, організацію будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами договорів про спільну діяльність, зокрема без проведення конкурсу, погодження Міністерства оборони України та прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту укладення договір від 23.03.2018 про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 , укладений між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за №982.

Визнано недійсним з моменту укладення додатковий договір від 09.11.2018 до договору від 23.03.2018 про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 укладений між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп» та Міністерством оборони України, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 3963.

Визнано недійсним з моменту укладення додатковий договір від 17.02.2021 до договору від 23.03.2018 про будівництво житлового комплексу по вул. Михайла Максимовича (Онуфрія Трутенка), 3 у Голосіївському районі м. Києва, укладений між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп», Міністерством оборони України та Приватним акціонерним товариством «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ КИЇВМІСЬКБУД», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 873.

Стягнуто з Державної організації (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір у сумі 1860 грн 75 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп» на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір у сумі 1860 грн 75 коп.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір у сумі 1860 грн 75 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь Офісу Генерального судовий збір у сумі 1860 грн 75 коп.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки оспорюваний Договір та Додаткові договори до нього мають характер договору про спільну діяльність та в порушення умов ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» та Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, не були погоджені з Кабінетом Міністрів України, без проведення відповідного конкурсу, крім того, ціна предмета Договору є заниженою, що в свою чергу порушує баланс інтересів сторін внаслідок виконання таких умов, оскільки Міністерство оборони України отримає лише 10% житла від загальної площі житлових об`єктів.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду у Києві у справі 910/7511/22 від 14.12.2022 повністю та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву Заступника Генерального прокурора без розгляду. Стягнути судові витрати на користь Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд».

Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» вважає оскаржуване рішення прийнятим з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, з неповним дослідженням обставин справи, підстав та повноважень звернення до суду, що призвело до необґрунтованого та невірного висновку суду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- прокурором не доведено дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення до суду, а судом першої інстанції, не було надано належної оцінки тому факту, що у прокуратури, в даному випадку в Заступника Генерального прокурора, відсутні підстави для представництва інтересів держави у даній справі, чим порушено ст.ст. 4, 41, 53, 73-78, 226 ГПК України, 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки даній обставині, що Прокуратурою пропущено строк позовної давності для звернення до суду, чим порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України;

- задоволення даного позову судом першої інстанції є порушенням Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №772-р «Про заходи щодо розв`язання проблем інвесторів житлових комплексів, будівництво яких здійснювалось підприємствами - учасниками державної будівельної корпорації «Укрбуд», які є обов`язковими до виконання, а визнання договору про будівництво недійсним та додаткових договорів до нього, призведе до неможливості проведення будівельних робіт на майданчику по вул. Михайла Максимовича, 3, що зумовить неможливість отримання як інвесторами, так військовослужбовцями та членами їх сімей житлової площі в об`єкті будівництва;

- рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі №910/4501/17 не є преюдиційним при розгляді даного спору, а в даному випадку позивач зобов`язаний доводити обставини, зазначені ним у позові в загальному порядку;

- спірний договір від 23.03.2018 не підпадає під дію Порядку, затвердженого Постановою КМУ №296 від 11.04.2012 та ст.ст. 1130, 1134 ЦК України;

- аргументи прокурора щодо порушення сторонами договору порядку прийняття рішення щодо передислокації військової частини шляхом узгодження таких дій у спірному договорі є помилковими та не відповідають дійсності;

- станом на момент підписання спірного договору сторони погодили зобов`язання ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТГРУП» здійснити спорудження нежитлових приміщень, нежитлових будівель, казарм поліпшеного планування, тощо після отримання відповідного погодження та надання технічного завдання на їх спорудження.

23.12.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/7511/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тарасенко К.В., Чорногуз М.Г.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці з 28.12.2022 по 30.12.2022

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/24/23 від 09.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Михальська Ю.Б., Чорногуз М.Г.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/7511/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 09.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/7511/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

08.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7511/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/7511/22 та призначено до розгляду на 20.03.2023.

Крім того, не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/7511/22 від 14.12.2022 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято на підставі порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- спірний договір є змішаним з елементами договору будівельного підряду, договору про спільну діяльність та інвестиційного договору;

- прокурор посилається на обставини, встановлені у справі №910/4501/17 як преюдиційні, а судові рішення у справі мотивовані зокрема тим, що договір від 27.09.2016 не було погоджено МОУ, натомість як МОУ не було стороною спірного договору від 27.09.2016;

- спірний договір було схвалено у 2018 Міністерством оборони України;

- цільове призначення земельної ділянки не змінено, повноваження КМУ у контексті статей 13, 84 Земельного кодексу України є чітко визначеними, а тому відсутні на цей час будь - які невідворотні негативні наслідки, а земельна ділянка не вибувала із сфери управління Міністерства оборони України;

- прокурором подано позов в інтересах КМУ, натомість як Міністерство - це орган, уповноважений управляти державним майном - земельною ділянкою, яка є предметом забудови відповідно до спірних договорів.

05.01.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22.

Відповідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.01.2023 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/7511/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді - Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у зв`язку із необхідністю розгляду апеляційних скарг Міністерства оборони України та Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/7511/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю.,судді - Чорногуз М.Г., Михальська Ю.Б.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/7511/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 11.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/7511/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

08.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7511/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі №910/7511/22 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 24.02.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

24.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Офісу Генерального прокурора України надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», у якому прокурор заперечив проти доводів вказаної апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- судом першої інстанції визнано обґрунтованими доводи прокурора щодо бездіяльності Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах та наявності підстав представництва інтересів держави у цій справі, натомість доводи апелянта в цій частині не відповідають ні фактичним обставинам цієї справи, ні наданим прокурором доказам, ні правовим позиціям, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20;

- на дату укладення оспорюваного договору (23.03.2018) державою в особі Кабінету Міністрів України не було виражено волі на надання згоди щодо укладення договорів про будівництво житлового комплексу на землях оборони та передислокації діючої військової частини, а скаржником не надано інших доказів про обізнаність КМУ про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, починаючи з 23.03.2018, а тому прокурор звернувся в межах строку позовної давності;

- на земельній ділянці, передача якої передбачена для будівництва відповідно до умов спірного договору, дислокується військова частина, а уповноваженими органами не приймалось жодних рішень в установленому порядку щодо її передислокації, будівництво житлового комплексу не розпочиналось, а тому розпорядження КМУ від 17.06.2020 №772-р не стосується спірних правовідносин;

- будівництво житлового комплексу за умовами договору, який є предметом спору у справі № 910/4501/17, передбачається на земельній ділянці, яка розташована на території одного й того ж військового містечка № НОМЕР_1 та належать до земель оборони, а при наявності рішення суду у справі №910/4501/17, 23.03.2018 було укладено спірний договір, що на переконання прокурора свідчить про преюдиційність обставин, встановлених у справі №910/4501/17 для даної справи;

- спірний договір та додаткові угоди мають ознаки договорів про спільну діяльність, а оскільки правовідносини щодо укладання договорів про спільну діяльність регулюються Порядком укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296, то спірний договір мав бути укладений з урахуванням зазначених вимог законодавства, натомість як з урахуванням вказаного оспорюваний договір всупереч наведеним вище положенням не був погоджений з Міністерством оборони України;

- твердження апелянта про те, що передислокація військової частини узгоджена в установленому порядку та обумовлена в оспорюваному договорі, не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки на момент укладення договору відсутні рішення МОУ, погоджені КМУ, про передислокацію військової частини, яка знаходиться на території військового містечка.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/7511/22.

Прийнято до спільного розгляду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 та призначено до розгляду на 20.03.2023.

10.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційні скарги, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційних скарг, які просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- військове майно може відчужуватись лише за рішенням КМУ за пропозицією Міністерства оборони, погодженою з Мінекономіки уповноваженими підприємствами;

- Центральним територіальним управління капітального будівництва укладено договір про будівництво житлового комплексу та договори про внесення змін до цього договору з перевищенням наданих йому повноважень і всупереч законодавству, що регламентує порядок використання земель оборони, порядок організацію будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, порядок укладання з державними установами, підприємствами, організаціями, а також господарськими товариствами договорів про спільну діяльність, зокрема без проведення конкурсу та погодження Міністерства оборони України.

14.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Офісу Генерального прокурора України надійшов відзив на апеляційну скаргу Міністерства оборони України, у якому прокурор заперечив проти доводів вказаної апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- оспорюваний правочин всупереч приписам законодавства не був погоджений з Міністерством оборони України;

- оспорювані договори були укладено за відсутності наданих законодавством на вчинення таких дій, а отже вчинено з перевищенням повноважень;

- внаслідок укладення спірний правочинів створено передумови для протиправного використання та розпорядження державними землями, а також розташованими на них об`єктами нерухомості, що є порушенням інтересів держави в особі КМУ;

- твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення є необґрунтованими та безпідставними, натомість господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Міністерства оброни України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 на 10.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 клопотання Кабінету Міністрів України про відкладення розгляду справи - задоволено та відкладено розгляд справи на 15.05.2023.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці 15.05.2023, тому судове засідання, яке призначене на 15.05.2023 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Міністерства оброни України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 призначено на 12.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Міністерства оброни України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 на 10.07.2023.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2434/23 від 10.07.2023, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 апеляційні скарги заступника Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Міністерства оброни України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 09.08.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2970/23 від 09.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 апеляційні скарги заступника Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Міністерства оброни України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 03.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Міністерства оброни України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 на 14.11.2023.

У судове засідання 14.11.2022 з`явилися прокурор, представники позивача, відповідача-3, відповідача-4.

Представники Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Міністерства оброни України підтримали подані апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити.

Прокурор та представник позивача заперечили проти доводів апеляційних скарг та просили суд залишили їх без задоволення.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначає наступне.

Як було зазначено вище, позовні вимоги Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України полягають в наступному:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва було укладено оскаржуваний договір про будівництво житлового комплексу від 23.03.201 8 та додаткові договори про внесення змін до цього договору з комерційним товариством з перевищенням наданих відповідачу-1 повноважень і всупереч законодавству, що регламентує порядок використання земель оборони, порядок, організацію будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами договорів про спільну діяльність, зокрема без проведення конкурсу, погодження Міністерства оборони України та прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Також прокуратура звертає увагу на те, що 27.09.2016 між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп» укладено договір про будівництво житлового комплексу у м. Києві на території військового містечка № НОМЕР_1 на земельних ділянках площею 6,2224 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0008) та площею 0,2860 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0071) по АДРЕСА_1 .

Указаний договір оскаржено заступником Генерального прокурора в судовому порядку, за результатами розгляду рішенням Господарського суду м. Києва від 04.07.2017 у справі № 910/4501/17, яке залишено без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та Верховного Суду від 14.04.2018, договір про будівництво житлового комплексу у м. Києві на території військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 визнано недійсним.

Водночас установлено, що за наявності рішення суду, яке набрало законної сили у справі №910/4501/17, 23.03.2018 між Державною організацією (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ІНВЕСТГРУП» укладено договір про будівництво житлового комплексу на земельних ділянках площею 6,2224 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0008) та площею 0,2860 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0071), які розташовані на території військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 982.

Прокуратура зазначає, що договори про будівництво житлового комплексу від 27.09.2016 (оскаржений в судовому порядку) та від 23.03.2018 (спірний договір) є аналогічними: укладені між тими самими сторонами, містять тотожні умови, а тому, встановлені обставини у рішенні №910/4501/17 мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.

Підставами звернення саме прокуратури в інтересах Кабінету Міністрів України із даним позовом прокуратура обґрунтовує тим, що за приписами ст. 13 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст. ст. 9 та 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 1 Закону України «Про використання земель сторони» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, у тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Також прокуратура посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15 де сформовано правову позицію, згідно з якою право на розпорядження земельною ділянкою, що є землями оборони, належить державі в особі Кабінету Міністрів України.

Водночас, як стверджує прокурор, відповідачами спірні договори про забудову земельної ділянки всупереч чинного законодавства були укладені без отримання відповідного рішення Кабінету Міністрів України та оскільки останнім не вчинялися жодні дії спрямовані щодо звернення до суду із позовом про захист порушених інтересів держави, прокуратура, як орган наділений повноваженнями представляти інтереси держави в суді, попередньо проінформувавши Кабінет Міністрів України, самостійно подала даний позов.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.03.2018 між Державною організацією (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп» (відповідачем-2) укладено Договір про будівництво житлового комплексу на земельних ділянках площею 6,2224 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0008) та площею 0,2860 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0071), які розташовані на території військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 982 (далі - Договір / спірний договір).

Відповідно до п. 1.1.2 Договору відповідач-1 є користувачем земельної ділянки і в установленому законодавством порядку має намір реалізувати право на її забудову. У межах цього договору він є замовником будівництва, у т.ч. на підставі Положення про створення Центрального територіального управління капітального будівництва.

Згідно з п. 1.1.4 Договору об`єкт (об`єкт будівництва) житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації, безпосередньо з ним пов`язані.

Пунктом 1.1.5 Договору передбачено, що земельна ділянка частина земної поверхні, розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 6,2224 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0008) та площею 0,2860 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0071).

У подальшому, 09.11.2018, між відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено додатковий договір до Договору, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 3963 (далі - Додатковий договір-1).

Цим додатковим договором визначено, що Міністерство оборони України за виконання функцій замовника отримує у власність частину об`єкта у вигляді окремих квартир, яка складається з 10 % загальної площі та 10 % загальної площі нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень об`єкта.

17.02.2021 між відповідачем-1, відповідачем-2, відповідачем-3 та відповідачем-4 укладено ще один додатковий договір до Договору, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 873 (далі - Додатковий договір-2).

Відповідно до умов Додаткового договору-2 відповідач-4 приймає права та зобов`язання відповідача-2 у частині виконання функцій замовника будівництва об`єкта та зобов`язується виконати обов`язки в частині переміщення військових підрозділів з земельної ділянки, яка є об`єктом забудови.

Щодо звернення Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України судова колегія зазначає наступне.

Листом від 03.06.2022 №11/6/1-72вих-22 Офіс Генерального прокурора поінформував Кабінет Міністрів України про встановлення обставин укладення Договору про будівництво житлового комплексу на території військового містечка НОМЕР_1 від 23.03.2018 та додаткових договорів до цього договору від 09.11.2018 та від 17.02.2021 всупереч вимогам чинного законодавства та надав час для повідомлення прокуратури щодо розгляду даного листа до 20.06.2022.

У відповіді від 16.06.2022 № 46984/6389-4-22/9.1.2 наданій Міністерством юстиції України у межах своєї компетенції, було вказано, що ефективним відновленням порушених інтересів держави у даному випадку можливо шляхом звернення органів прокуратури до суду в інтересах уповноважених органів.

Листом від 04.08.2022 №11/6/1-138 вих-22 прокуратура Офісу Генерального прокурора поінформувала Кабінет Міністрів України про намір звернутися до суду із позовом про визнання недійсними Договору та Додаткових договорів до нього, оскільки Кабінетом Міністрів України із відповідним позовом самостійно не звертався.

Звертаючись до суду із даним позовом прокуратура зауважує, що укладення спірного правочину позбавляє державу правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Уряд України визначено вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Уряд здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів (ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин, відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Отже, наданими прокуратурою листами підтверджується факт виконання нею вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (листом від 03.06.2022 повідомила позивача про факт порушення інтересів держави, листом від 04.08.2022 повідомила позивача про намір подати позов), а тому як правильно зазначав суд першої інстанції, прокуратура звернулася до суду із даним позовом в межах своєї компетенції.

Заперечення апелянтів щодо звернення прокуратури до суду з даним позовом та твердження щодо недотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» судом апеляційної інстанції відхиляються.

Щодо заявлених позовних вимог.

Прокуратура обґрунтовує свої вимоги позову виходячи з наступного:

- всупереч законодавству, що регламентує порядок використання земель оборони, а також Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, спірний Договір укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 без проведення конкурсу;

- спірний Договір було укладено без погодження Міністерством оборони України та прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України;

- оспорюваний Договір було укладено відповідачем-1 з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки замовником договору мало виступати Міністерство оборони України;

- експертна оцінка земельних ділянок, які за Договором підлягають забудові, що взята до уваги в умовах спірного Договору, посвідчувала занижену вартість землі від ринкової ціни, що було встановлено в межах справи №760/23565/20 Солом`янським районним судом міста Києва.

Також мотивуючи позовні вимоги, прокурор посилається на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду м. Києва від 04.07.2017 у справі №910/4501/17, яке залишено без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та Верховного Суду від 14.04.2018 як преюдиційні для даної справи.

Позиція відповідача - 3 полягає в наступному:

- спірний Договір має змішаний характер та є договором про спільну діяльність;

- відповідач-1 укладаючи спірний Договір діяв в межах повноважень, оскільки є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей та виконує частину функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального та соціального призначення;

Позиція відповідача-4 полягає в наступному:

- спірний Договір та укладені до нього додаткові угоди не є за своєю правовою природою договором про спільну діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом Договору, фактично покладено на одну сторону - відповідача-2 без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі;

- додатковий договір-2 було укладено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №772-р «Про заходи щодо розв`язання проблем інвесторів житлових комплексів, будівництво яких здійснювалося підприємствами - учасниками державної будівельної корпорації «Укрбуд», яким на Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» та Міністерство оборони України покладено ряд обов`язків, необхідних до виконання, для забезпечення прав інвесторів щодо отримання ними житла;

- прокуратурою пропущено строки позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Оцінивши доводи учасників справи, перевіривши матеріали справи, судова колегія не вбачає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

23.03.2018 між Державною організацією (установа,заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва (відповідачем-1), що виконує функції замовника та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп» (відповідачем-2) укладено Договір про будівництво житлового комплексу на земельних ділянках площею 6,2224 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0008) та 0,2860 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0071) за адресою: м. Київ, військове містечко № НОМЕР_1, АДРЕСА_1.

Умовами договору передбачено, що Державна організація (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва (Сторона-1) є користувачем земельної ділянки і в установленому законом порядку має намір реалізувати право на її забудову (п. 1.1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.1.3 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ІНВЕСТГРУП» (надалі Сторона-2) забезпечує будівництво Об`єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим Договором.

За змістом п. 2.1. Договору Сторони погодили, що Сторони зобов`язуються збудувати Об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: вул. Михайла Максимовича, 3 (колишня назва - вул. Онуфрія Трутенка, 3) у Голосіївському районі міста Києва (далі - Об`єкт).

Згідно п.2.2. Договору з Для реалізації цього Договору Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частину функцій Замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються Стороні-2 для виконання функцій Замовника будівництва Об`єкту, визначено цим Договором.

Фінансування будівництва здійснюється Стороною-2. Джерелом фінансування будівництва Об`єкту є кошти Сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних та юридичних осіб Сторона-2 діє виключно від свого імені, приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п.2.5. Договору у разі залучення Стороною-1 коштів фізичних та юридичних осіб на фінансування будівництва до підписання цього Договору, Сторона-1 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами, та здійснює розрахунки з такими фізичними та юридичними особами, виключно за рахунок власних коштів або належної ій, відповідно п.7.1 цього Договору, частки.

Право користування земельною ділянкою внаслідок виконання цього Договору не переходить до Сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі Договорів капітального будівництва, укладених в рамках цього Договору (п. 3.3 Договору).

У п. 7.1 Договору Сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, Сторона-1 отримує у власність частину Об`єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 9% (дев`яти відсотків) загальної площі квартир цього Об`єкту та 9 % (дев`яти відсотків) загальної площі нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень об`єкту за винятком об`єктів соціального призначення (дитячі садочки, школи, тощо) після введення кожного пускового комплексу кожної черги Об`єкта будівництва в експлуатацію згідно з Актами розподілу площ (приміщень) цього Об`єкту. Із них: Міністерство оборони України після введення кожного пускового комплексу кожної черги Об`єкта будівництва в експлуатацію отримує у власність частину Об`єкту у вигляді окремих квартир та нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень Об`єкті у розмірі 100% (ста відсотків) частки, визначеної абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.7.1.2 Договору Сторона-1 за виконання частини функцій Замовника щомісячно отримує від Сторони-2 грошові кошти в розмірі 15 % (п`ятнадцять відсотків) від 2,5 % (двох з половиною відсотків), які нараховуються від вартості виконаних будівельно-монтажних робіт згідно з актами виконаних робіт КБ-2в.

Сторони домовились, що за виконання частини функцій Замовника, Сторона-2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва Об`єкта, право власності на частину Об`єкту будівництва, за виключенням належної Стороні-1, відповідно до п. 7.1. частки (п. 7.2. Договору).

Також зі змісту п. 4.1 Договору вбачається, що права та обов`язки відповідача 2 полягають у: отриманні вихідних даних на проектування, розробці та погодженні проектно-кошторисної документації, забезпеченні будівництва проектно - кошторисною документацією, оформленні в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво Об`єкта; укладанні договору підряду на виконання проектних робіт, будівельно-монтажних робі, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом Об`єкта, уточненні обсягів виконаних робіт і проведення розрахунків з підрядниками будівництва; забезпеченні будівництва Об`єкту будівельними матеріалами, устаткуванням, обладнанням, конструкціями і комплектуючими виробами; веденні технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних виконаних робіт та інших документів; веденні Об`єкту в експлуатацію; виконання інших функцій.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно із ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Частиною 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно - кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронтробіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчення будівельної роботи та оплати їх.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність «, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Виходячи з системного аналізу вказаного договору та наведених положень, укладений сторонами правочин має ознаки змішаного договору та містить елементи зобов`язальних правовідносин у сфері інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду) та інших зобов`язальних правовідносин.

За змістом п.п. 1.1., 1.5., 1.6., 2.1. Положення про Центральне територіальне управління капітального будівництва, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 25.07.2006 № 453 та долучено прокурором до позову, визначено, що Центральне територіальне управління капітального будівництва є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей та виконує частину функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального та соціального призначення. Центральне управління є самостійним господарюючим суб`єктом, може від свого імені виконувати функції замовника будівництва по об`єктах, що фінансуються за не бюджетні кошти, укладати договори, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судах загальної юрисдикції України, отримує прибуток від здійснення госпрозрахункової діяльності і розподіляє його згідно з чинним законодавством. Воно може виконувати функції замовника, забудовника, підрядника, проектувальника, постачальника і виробника в галузі будівництва. Метою діяльності Центрального територіального управління капітального будівництва є виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України.

Отже, відповідач-1 наділений виконувати функції замовника в галузі будівництва, метою діяльності є виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України відповідно до Положення про Центральне територіальне управління капітального будівництва, яке затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.07.2006 №453 (п. 1.1, 1.5, 1.6 цього Положення).

Відтак, відповідач-1 укладаючи спірний Договір діяв у межах наданих йому повноважень відповідно до наведеного Положення.

Прокурор посилається на те, що спірний договір укладений всупереч законодавству, зокрема Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012, який відповідно до п. 1 визначає механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

За викладених обставин, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності у спірного договору ознак змішаного договору, відсутні підстави стверджувати, що спірний правочин підпадає під дію Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012.

Крім того, в обгрунтування позову прокурор зазначає зокрема, що 27.09.2016 між відповідачем-1 та відповідачем-2 вже було укладено договір про будівництво житлового комплексу у м. Києві на території військового містечка № НОМЕР_1 на земельних ділянках площею 6,2224 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0008) та площею 0,2860 га (кадастровий номер 8000000000:79:364:0071) по АДРЕСА_1 .

Указаний договір оскаржено заступником Генерального прокурора в судовому порядку, за результатами розгляду рішенням Господарського суду м. Києва від 04.07.2017 у справі №910/4501/17, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та Верховного Суду від 14.04.2018, договір про будівництво житлового комплексу у м. Києві на території військового містечка вул. Михайла Максимовича (Онуфрія Трутенка), 3 визнано недійсним.

Прокуратура зазначає, що вказані Договори про будівництво житлового комплексу від 27.09.2016 (оскаржений в судовому порядку) та від 23.03.2018 (спірний договір) є аналогічними: укладені між тими самими сторонами, містять тотожні умови щодо об`єктів будівництва, права та обов`язки сторін, частки сторін в об`єкті, а тому на переконання прокурора обставини, встановлені у справі №910/4501/17 є преюдиційними для даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі № 910/16898/19.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 1 вересня 2020 року в справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20), від 3 липня 2018 року в справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).

Судом перевірено, що учасниками справи №910/4501/17 є позивач: заступник генерального прокурора України - головний військовий прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; відповідачі - Центральне територіальне управління капітального будівництва; Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвестгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київське квартино-експлуатаційне управління.

Предметом позову в справі №910/4501/17 було визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 від 27.09.2016, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3872, відтак в межах вказаної справи судом здійснювалась оцінка обставин щодо дійсності саме договору від 27.09.2016.

Натомість як у даній справі предметом позову є визнання недійсним з моменту укладення договору від 23.03.2018 про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 та додаткових догововорів до нього від 09.11.2018 та від 17.02.2021.

За викладених обставин, судова колегія відхиляє посилання прокуратури в обгрунтування позовних вимог на обставини, встановлені в межах справи №910/4501/17 як преюдиційні для розгляду даної справи з огляду на відмінність предмета та підстав позовних вимог, а також суб`єктний склад справи, що свідчить про неможливість застосування преюдиції в даному випадку.

Наразі під час розгляду даної справи судом підлягають з`ясуванню саме обставини щодо укладення спірного договору та додаткових договорів до нього, у зв`язку з чим твердження прокуратури про тотожність умов договорів щодо об`єктів будівництва, прав та обов`язків сторін, частки сторін в об`єкті судом сприймається критично.

Щодо тверджень прокурора про те, що спірний Договір було укладено без погодження Міністерством оборони України та прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України суд зазначає наступне.

09.11.2018, між відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено додатковий договір до Договору, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 3963.

Судом враховано, що 04.06.2020 відбулась міжвідомча нарада з врегулювання питань добудов житлових комплексів Української державної будівельної корпорації «УКРБУД», у якій взяли участь заступник начальника Патронатної служби Міністра оборони України Міністерства оборони України Ігор Халімон, заступник міністра Міністерства юстиції України Василик В.В., заступник директора департаменту-начальник управління реформування державної власності департаменту публічної власності Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Каспіржний С.Ю., директор департаменту містобудування, архітектури та планування території Міністерства розвитку громад та територій України Білоус С.Я., директор Юридичного департаменту Міністерства розвитку громад та територій України Чепелюк О.В., заступник голови Київської міської державної адміністрації Денисенко В.М., начальник відділу представництва держави у військовій сфері департаменту представництва інтересів держави у суді Офісу Генерального прокурора Рубан Д.В., заступник начальника управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини та у сфері оборонно-промислового комплексу Офісу Генерального прокурора Кривонос В.І., заступник директора департаменту - начальник відділу організації представництва в юрисдикційних органах та забезпечення громадської діяльності Юридичного департаменту Міністерства оборони України Гомон О.О., начальник Головного квартирно- експлутаційного управління Збройних Сил України полковник Рязанцев Р.В., ТВО начальника Головного управління майна Аг. ресурсів полковник Нетребко Р.А., начальник управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель полковник Закутній Б.М., начальник відділу аудиту у сфері будівництва, використання фондів та земель Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України Слюсаренко С.О., заступник Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України полковник Сорочук Р. М, голова правління - президент Приватного акціонерного товариства „Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» Кушнір І.М., президент Української державної будівельної корпорації «УКРБУД» Лятамбор О.А., генеральний директор Товариства з обмеженою діяльністю «УкрбудДевелопмент» Якусевич С.Г.

Відповідно до протоколу наради від 04.06.2020, також розглядалося питання добудови житлового комплексу «Art House» м. Київ, вул. Максимовича, 3 (колишня Онуфрія Трутенка). Щодо цього питання учасниками наради висловлено свою позицію про доцільність укладення відповідних угод з Приватним акціонерним товариством „Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД».

Представником Міністерства юстиції України зазначено про таке:

на даний час існує доручення Президента України щодо покладення на Приватне акціонерне товариство „Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» вирішення питання добудови Української державної будівельної корпорації «УКРБУД», у зв`язку з чим міністерство юстиції України підтримає Міністерство оборони України на засіданні Уряду у разі підготовки відповідного проекту акта Кабінету Міністрів України, залишення господарськими судами в силі раніше укладених договорів.

Представником Київської міської державної адміністрації зазначено про таке: у місті Києві наявні десятки об`єктів незавершеного будівництва, за якими будівництво призупинено вже тривалий час. Житлові об`єкти Української державної будівельної корпорації «УКРБУД» є новими та перспективними, які у разі їх недобудови стануть довгобудами; у зв`язку з чим пропозиція Приватного акціонерного товариства „Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» щодо їх добудови підтримується та пропонується передати Приватному акціонерному товариству „Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» об`єкти незавершеного будівництва Української державної будівельної корпорації «УКРБУД» шляхом укладення відповідних договорів на запропонованих ними умовах.

За результатами наради, учасниками внесено пропозицію підготовки проекту акта Кабінету Міністрів України про заходи щодо розв`язання проблем інвесторів житлових комплексів, будівництво яких здійснювалося підприємствами-установами Української державної будівельної корпорації «УКРБУД» (том 2, а.с. 9-17).

У подальшому, Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 17.06.2020 № 772-р „Про заходи щодо розв`язання проблем інвесторів житлових комплексів, будівництво яких здійснювалося підприємствами - учасниками Української державної корпорації «Укрбуд».

Відповідно до п. 1 вказаного Розпорядження КМУ від 17.06.2020 № 772-р з метою захисту прав інвесторів приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»:

для забезпечення завершення будівництва житлових комплексів включається як нова сторона до договорів про будівництво, укладених підприємствами - учасниками Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» із суб`єктами господарювання, що належать до сфери управління Міністерства оборони, та установою, що входить до складу Державної спеціальної служби транспорту, без зміни умов договору щодо частки, що передається для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей;

добудовує житлові комплекси на умовах, визначених для підприємств - учасників Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» у договорах про будівництво.

Згідно з п. 2. Розпорядження КМУ від 17.06.2020 № 772-р Міністерству оборони:

утриматися від вчинення дій, пов`язаних з визнанням недійсними у судовому порядку договорів, зазначених у пункті 1 цього розпорядження;

сприяти правоохоронним органам, що здійснюють досудові розслідування у кримінальних провадженнях за фактами правопорушень, вчинених під час будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, та вжити заходів до пред`явлення цивільних позовів про відшкодування шкоди, заподіяної інтересам держави;

забезпечити у подальшому неухильне дотримання законодавства під час укладення договорів про будівництво житла для військовослужбовців.

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Відповідно до п. п. 1,2 VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначаються часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до листа Київського квартирно-експлуатаційного управління від 17.08.2022 № 517/2730, на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у гарнізоні міста Києва в загальній черзі перебуває 9461 військовослужбовців та членів їх сімей, в тому числі звільнених з військової служби в запас або відставку, в черзі першочерговиків 5142, в черзі позачерговиків 2053.

Крім іншого, судом також враховано твердження відповідача-4 про те, що виконання умов спірного договору пов`язане із забезпеченням житловими приміщеннями військовослужбовців та членів їх сімей, а також інвесторів.

Стосовно тверджень прокуратури про те, що спірний Договір не було погоджено із Міністерством оборони України, то в даному контексті судом приймаються доводи відповідача-3 стосовно того, що ним фактично було надано відповідне погодження шляхом підписання Додаткових угод до Договору, за умовами яких останній за виконання функцій замовника отримує у власність частину об`єкта у вигляді окремих квартир, яка складається з 10 % загальної площі та 10 % загальної площі нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень об`єкта.

Разом з тим, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0008 та 8000000000:79:364:0071 є Міністерство оборони України.

Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України, землями оборони визначаються землі, наданні для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, саме землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що право державної власності на землю надувається і реалізується державою через органи виконавчої влади та право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень.

Cтаттею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, утому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, у тому числі у разі їх розформування.

Згідно із ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб; г) координація проведення земельної реформи; х) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; д) організація введення державного земельного кадастру; е) встановлення порядку проведення моніторингу земель; е-1) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління.

Відомостей щодо вибуття земельної ділянки із сфери управління Міністерства оборони України чи зміни її цільового призначення матеріали справи не містять.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що експертна оцінка земельних ділянок, які за Договором підлягають забудові, що взята до уваги в умовах спірного Договору, посвідчувала занижену вартість землі від ринкової ціни, що було встановлено в межах справи №760/23565/20 Солом`янським районним судом міста Києва.

Так, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 у справі № 760/23565/20 за результатам розгляду кримінального провадження № 52020000000000282 від 24.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 установлено, що у період з 30.01.2018 до 22.03.2018 оцінювачем ОСОБА_1 складено та видано завідомо підроблений офіційний документ - звіт про експертно-грошову оцінку земельних ділянок площею 6,2224 га та 0,2860 га з кадастровими номерами 8000000000:79:364:0008 та 8000000000:79:364:0071, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , який посвідчував завідомо неправдивий факт ринкової вартості цієї земельної ділянки станом на 05.02.2018 у сумі 179806379,45 грн.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів, зокрема Експертних звітів №0060-4299-17/УЕБ від 21.02.2017 та №0063-4299-17/УЕБ від 22.02.2017, дозволу на виконання будівельних робіт від 31.08.2018, договору управителя із забудовником від 07.12,2018, Довідки ТОВ «ФК «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» від 28.01.2021 № 01-28/01/21, вбачається вчинення дій, спрямованих на фактичне виконання спірного договору.

Щодо доводів прокурора про порушення сторонами Договору порядку прийняття рішення щодо передислокації військової частини, шляхом узгодженням таких дій у спірному договорі суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.5 Договору, Сторона-1 у строк 6 місяців з дати підписання Договору надає Стороні-2 Технічне завдання на спорудження нежитлових приміщень, нежитлових будівель, казарм поліпшеного планування, тощо, за потребою, визначеною Міністерством оборони України для переміщення військових підрозділів, які розміщені на фондах та які знаходяться на земельній ділянці, що підпадає під пляму забудови.

Згідно з п. 7.5.1 Договору, Сторона-2 у 24-місячний строк після погодження Технічного завдання Сторонами Договору та отримання дозвільних документів на виконання робіт із споруджання на визначеній Міністерством оборони України земельній ділянці нежитлових приміщень, нежитлових будівель, казарм поліпшеного планування, тощо, для переміщення військових підрозділів, додатково передає у власність держави в особі Міністерства оборони України збудовані та відремонтовані нежитлові будівлі, приміщення, тощо для потреб Збройних Сил України шляхом підписання Актів приймання-передачі.

Реєстрація Стороною-1 права власності за Міністерством оборони України на збудовані та відремонтовані нежитлові будівлі, приміщення, тощо для переміщення військових підрозділів здійснюється упродовж 5 (п`ятнадцяти) робочих днів з дати підписання Актів приймання-передачі за рахунок коштів Сторони-2.

Графік переміщення військових підрозділів Збройних Сил України з території, що підпадає під пляму забудови додатково узгоджується Сторонами Договору у письмовій Формі.

Збудовані Стороною-2 на визначеній Міністерством оборони України земельній ділянці нежитлові приміщення, нежитлові будівлі, казарми поліпшеного планування, тощо, для переміщення військових підрозділів не входять до частки Сторони-1, передбаченої п. 7.1 Договору.

Отже, сторонами погоджено зобов`язання Сторони-2 - ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТГРУП» здійснити спорудження нежитлових приміщень, нежитлових будівель, казарм поліпшеного планування, тощо, після отримання відповідного погодження та надання Технічного завдання на їх спорудження. Крім того, погоджено порядок вчинення та узгодження таких дій в письмовій формі, у зв`язку з чим доводи прокурора про порушення сторонами Договору порядку прийняття рішення щодо передислокації військової частини шляхом узгодженням таких дій у спірному договорі судом відхиляються.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зокрема з огляду на наступні обставини в їх сукупності:

- спірний Договір та укладені до нього додаткові угоди не є за своєю правовою природою договором про спільну діяльність, а містять ознаки змішаного правочину, що у свою чергу виключає поширення на спірні договір та додаткову угоди до нього дії Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012;

- Центральне територіальне управління капітального будівництва укладаючи спірний Договір діяло в межах повноважень, оскільки є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей та виконує частину функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального та соціального призначення;

- спірний Договір було погоджено Міністерством оборони України шляхом укладання Додаткового договору від 09.11.2018 та Додаткового договору від 17.02.2021, з огляду на потребу у забезпеченні житлом військовослужбовців, про що також свідчать наявні в матеріалах справи рішення керівництва Міноборони від 18.11.2020 № 16400/з/1 та протокол міжвідомчої наради від 04.06.2020;

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі (712/8916/17 (пункт 28)).

Отже, судовою колегією враховуються доводи відповідача-4 щодо пропущення прокуратурою строків позовної давності при зверненні із даним позовом, однак з огляду на висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, позовна давність не застосовується та відповідні доводи судом не досліджуються.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Міністерства оброни України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

При цьому, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» є частково обґрунтованою.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не впливають на вищенаведені висновки суду.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вбачає наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Судова колегія приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відтак, апеляційна скарга Міністерства оброни України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/7511/22 підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються за правилами, встановленими статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" - задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Міністерства оброни України - задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі 910/7511/22 - скасувати.

4. Прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, 13/15; ідентифікаційний код 00034051) на користь Міністерства оборони України (м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) 11 164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, 13/15; ідентифікаційний код 00034051) на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6; ідентифікаційний код 23527052) 11 164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 50 коп.судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 910/7511/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2023 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	14.11.2023
Оприлюднено	21.12.2023
Номер документу	115741803
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Шаптала Є.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.11.2023 по справі 910/7511/22ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/7511/22

Постанова від 14.11.2023

Постанова
від 14.11.2023 по справі 910/7511/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД