Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/12080/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа № 910/12080/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Логачова Ю.А.

від відповідача: Непочатих В.В. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 (повний текст рішення складено 05.07.2023) (суддя Маринченко Я.В.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 (дата підписання 17.07.2023) (суддя Маринченко Я.В.)

у справі № 910/12080/22 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс Україна"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" (далі - ТОВ "Інноваційні транспортні технології", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс Україна" (далі - ТОВ "ТК "Євротранс Україна", відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 5 407 453,02 грн, з яких: 4 864 015,88 грн основного боргу у вигляді плати за користування вагонами згідно з договором від 01.10.2021 № 27/09/2021-ТЕО транспортно-експедиторського обслуговування, 476 673,54 грн інфляційних втрат і 66 763,60 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору № 27/09/2021-ТЕО транспортно-експедиторського обслуговування від 01.10.2021 в частині внесення плати за користування вагонами, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4 864 015,88 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідача. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем свого грошового зобов`язання із внесення плати за користування вагонами, наданими позивачем, останнім нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 476 673,54 грн та 3 % річних у розмірі 66 763,60 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/12080/22 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що докази, подані позивачем на підтвердження надання ним спірних транспортно-експедиторських послуг та їх розміру, складені позивачем в односторонньому порядку, а також не містять підписів та печаток як відповідача, так і уповноважених представників станції відповідної залізниці.

Також, за висновком місцевого господарського суду, позивачем не надано суду доказів, які свідчили б про виставлення відповідачем передбачуваної умовами договору Заявки на здійснення організації перевезень вантажів у залізничних вагонах саме у березні-квітні 2022 року із зазначенням усіх необхідних відомостей, зокрема, щодо станції відправлення/призначення, вантажу та об`єму перевезення на місяць.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи документів, визначених Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, з яких було б за можливе встановити початок та кінець нарахування плати за користування вагонами, її розмір та порядок нарахування, наявність чи відсутність вини відповідача у затримці вагонів.

Зважаючи на встановлені обставини, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо надання позивачем спірних послуг та ненадання позивачем необхідних належних та допустимих документів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, зокрема, ненадання підписаних між сторонами та залізницею Відомостей плати за користування вагонами, Пам`яток про подавання/забирання вагонів, Актів загальної форми, місцевий господарський суд, керуючись принципом вірогідності доказів, дійшов висновку щодо недоведеності викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо надання позивачем послуг у вигляді користування вагонами саме у березні-квітні 2022 року на суму 4 864 015,88 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність підстав як для задоволення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді плати за користування вагонами, так і похідних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст заяви ТОВ "ТК "Євротранс Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

01.07.2023 ТОВ "ТК "Євротранс Україна" надіслало до Господарського суду міста Києва заяву (в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) у справі № 910/12080/22, в якій просило долучити до матеріалів даної справи докази понесених відповідачем судових витрат на отримання професійної правничої допомоги та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, які понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи, в розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/12080/22 заяву ТОВ "ТК "Євротранс Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Інноваційні транспортні технології" на користь ТОВ "ТК "Євротранс Україна" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Задовольняючи частково вказану заяву, місцевий господарський суд визнав за доцільне обмежити розмір покладених на позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 50 000,00 грн, з урахуванням рівня складності справи, розміру заявлених позовних вимог, об`єму та виду роботи, проведеної адвокатом, з огляду на наявність заперечень позивача щодо розміру вказаних витрат та з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими відповідачем на оплату адвокатських послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаними рішенням та додатковим рішенням, ТОВ "Інноваційні транспортні технології" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/12080/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; зазначити у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у справі за цим позовом про нарахування органом (особою), що здійснюватиме його примусове виконання, 3 % річних, починаючи з 28.10.2022 і до моменту повного виконання цієї постанови із застосуванням формули, наведеної в апеляційній скарзі; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/12080/22 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ТК "Євротранс Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції:

- неправильно кваліфікував правовідносини сторін у цій справі;

- дійшов хибного висновку про поширення на відносини сторін приписів Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113;

- не з`ясував обставини користування відповідачем вагонами на ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці;

- помилково послався на відсутність заявки за березень-квітень 2022 року;

- належним чином не дослідив заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додатки до неї з урахуванням наведених позивачем доводів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 00,00 грн, оскільки в додатковому рішенні не відображено мотивів і міркувань, з яких суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви відповідача та стягнення на його користь 50 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інноваційні транспортні технології" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/12080/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.11.2023 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 01.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ТОВ "Інноваційні транспортні технології" до 05.12.2023 о 09:50.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 задоволено клопотання ТОВ "ТК "Євротранс Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти апеляційної скарги позивача заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 05.12.2023 з`явився представник позивача. Також у судовому засіданні 05.12.2023 взяв участь представник відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2021 між ТОВ "ТК "Євротранс Україна" (Клієнт) і ТОВ "Інноваційні транспортні технології" (Експедитор) укладено договір № 27/09/2021-ТЕО транспортно-експедиторського обслуговування (далі - Договір).

Даний Договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиторському обслуговуванні (надалі - ТЕО) вантажів у власному або орендованому або залученому залізничному рухомому складі й пов`язаних з цим послугах, та здійсненні розрахунків за надані послуги (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено перелік прав та обов`язків Клієнта, зокрема, Клієнт зобов`язаний: направляти Експедитору заявки на організацію перевезень вантажів не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку планового місяця відвантаження (пп. 2.1.1); відповідно до погоджених з Експедитором письмових Заявок, отримувати від вантажовідправників/вантажоодержувачів підтвердження на перевезення вантажів у вагонах Експедитора (пп. 2.1.2); підписувати Акт наданих послуг (надалі - Акт) протягом 5 календарних днів з дати отримання Акта у спосіб, передбачений Договором, або надіслати мотивовану відмову у підписанні Акта. У випадку неотримання Експедитором підписаного Клієнтом Акта, протягом 10 календарних днів з моменту отримання Акта Клієнтом, він вважається підписаним Клієнтом без зауважень (пп. 2.1.7).

Пунктом 2.2 Договору визначено перелік прав та обов`язків Експедитора, зокрема, Експедитор зобов`язаний: розглядати і приймати, виходячи з поточних можливостей здійснення організації перевезень вантажів у залізничних вагонах, Заявки Клієнта. За результатами розгляду заявок, надавати Клієнту та залізниці відправлення письмове підтвердження перевезень у погоджених об`ємах (пп. 2.2.1); організовувати подачу вагонів Клієнта у кількості, необхідній для виконання підтверджених об`ємів перевезень (пп. 2.2.2).

Згідно з п. 3.1 Договору ціна послуг за Договором визначається Експедитором на підставі погоджених сторонами Заявок з урахуванням об`єму перевезень, роду вантажу, а також маршруту слідування вагонів. ПДВ нараховується на ціну послуг по Договору відповідно до чинного законодавства України.

Вартість послуг ТЕО вантажів та встановленої винагороди (плати) Експедитора наведена у Додаткових угодах до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.2 Договору).

Плата за користування вагонами при подачі їх під навантаження/вивантаження на під`їздні колії Клієнта визначається сторонами у додаткових угодах до даного Договору (п. 3.3 Договору).

Вартість ТЕО за звітний період відображається у Актах, що підписуються сторонами у порядку, передбаченому Договором (п. 3.4 Договору).

До вказаного Договору сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 01.10.2021, № 2 від 22.10.2021, № 3 від 29.10.2021, № 4 від 10.11.2021, № 5 від 30.11.2021, № 6 від 30.11.2021, № 7 від 30.12.2021, № 8 від 30.12.2021, № 9 від 31.01.2022.

Згідно з умовами вказаних додаткових угод плата за користування вагонами за час знаходження власних (орендованих) вагонів Експедитора на станції навантаження нараховується по закінченню пільгового часу з 25-ї години та визначається як для рухомого складу парку залізничних доріг України згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами та розраховується відповідно до шкали ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого Міністерством транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,95. Пільговий час складає 24 години на станції навантаження, якщо інше не встановлено додатковими угодами до Договору.

Відповідачем було надано позивачу заявки на організацію перевезень у власних напіввагонах у лютому 2022 року - № 003/д.в. від 01.02.2022, № 009/д.в. від 04.02.2022 та у березні 2022 року - № 003/д.в. від 02.03.2022.

За результатами виконання вказаних заявок позивачем та відповідачем підписано з обох сторін Акти по наданих транспортних-експедиторських послугах за лютий-березень 2022 року, складено додатки до вказаних актів та здійснено оплати за надані послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з АТ "Сенс Банк".

Разом з тим, за доводами позивача, відповідач перевищив встановлений додатковими угодами пільговий час користування деякими вагонами, які знаходились на станції навантаження Кривий Ріг Придніпровської залізниці, що в результаті спричинило нарахування позивачем плати за користування вагонами у лютому-квітні 2022 року на загальну суму 4 864 015,88 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором і містить елементи договору транспортного експедирування та договору перевезення вантажу (надання послуг з організації перевезення та перевезення вантажів залізничним транспортом), відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 64, 65 ЦК України, Глави 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Закону України "Про залізничний транспорт", Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила).

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та частиною першою статті 929 ЦК України, яка унормовується зі статтею 316 ГК України, передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Підповідно до ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч.ч. 2, 5 ст. 307 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

На підтвердження надання позивачем у лютому-квітні 2022 року спірних послуг та їх розміру ("плата за користування вагонами") ТОВ "Інноваційні транспортні технології" надано суду копії:

- Акта № 8 по наданих транспортно-експедиторських послугах від 10.04.2022 на суму 1 775 109,73 грн з додатком № 1, рахунку № 8 від 10.04.2022 на вказану суму;

- Акта № 9 по наданих транспортно-експедиторських послугах від 20.04.2022 на суму 1 346 922,08 грн з додатком № 1, рахунку № 9 від 20.04.2022 на вказану суму;

- Акта № 17 по наданих транспортно-експедиторських послугах від 30.04.2022 з додатком № 1, рахунку № 17 від 30.04.2022;

- звіти експедитора № 10 від 31.01.2022, № 7 від 28.02.2022.

Водночас, як встановив суд першої інстанції та свідчать матеріали справи, вищевказані документи складено позивачем в односторонньому порядку, вони не містять підписів та печаток як відповідача, так і уповноважених представників станції відповідної залізниці.

Також, як встановлено місцевим господарським судом, позивачем не надано суду доказів, які свідчили б про виставлення відповідачем передбачуваної умовами Договору Заявки на організацію перевезень вантажів саме у березні-квітні 2022 року із зазначенням усіх необхідних відомостей, зокрема, щодо станції відправлення/призначення, вантажу та об`єму перевезення на місяць.

Крім того, згідно з п. 1 Правил користування вагонами і контейнерами ці Правила визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Відповідно до п. 2 Правил за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Розділом 2 Правил визначено порядок користування вагонами і контейнерами.

Пунктом 3 Правил встановлено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до п. 4 Правил Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано до матеріалів справи документів, визначених вищевказаними Правилами, з яких було б можливо встановити початок та кінець нарахування плати за користування вагонами, її розмір та порядок нарахування, наявність чи відсутність вини відповідача у затримці вагонів.

При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено надані позивачем в якості доказів Відомості з інформаційних баз філії "ГІОЦ" Акціонерного товариства "Українська залізниця", інформацію щодо проставлення/зняття ознаки "під операторським управлінням ТОВ "ТК "Євротранс Україна", оскільки вони є документами, які лише підтверджують наявність господарських операцій між позивачем, відповідачем та залізницею, проте не є документами, які б підтверджували надання відповідачу послуг у вигляді користування вагонами на суму 4 864 015,88 грн у лютому-квітні 2022 року, та не впливають на вирішення даного спору по суті.

Доводи скаржника щодо хибності висновку суду першої інстанції про поширення на спірні правовідносини сторін приписів Правил, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, зважаючи на те, що самі сторони в додаткових угодах до Договору дійшли згоди, що плата за користування вагонами за час знаходження власних (орендованих) вагонів Експедитора на станції навантаження нараховується по закінченню пільгового часу з 25-ї години та визначається як для рухомого складу парку залізничних доріг України згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами. Тобто сторони у додаткових угодах до Договору визначили необхідність застосування Правил при нарахуванні плати за користування вагонами.

Зважаючи на викладені обставини, з урахуванням наявності заперечень відповідача щодо нарахування плати за користування вагонами у період з лютого по квітень 2022 року на суму 4 864 015,88 грн, з огляду на відсутність погоджених між сторонами первинних документів на вказану суму та ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, які передбачені Договором та Правилами, зокрема, підписаних між сторонами та залізницею Відомостей плати за користування вагонами, Пам`яток про подавання/забирання вагонів, Актів загальної форми, керуючись принципом вірогідності доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо надання ним послуг у вигляді користування вагонами у спірний період на суму 4 864 015,88 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді плати за користування вагонами та, відповідно, похідних позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, і правомірно відмовив у позові повністю.

Щодо вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу

Згідно з поданою ТОВ "ТК "Євротранс Україна" до суду першої інстанції заявою в порядку ст. 129 ГПК України відповідач просив суд стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, які понесені ТОВ "ТК "Євротранс Україна" у зв`язку із розглядом справи, в розмірі 100 000,00 грн.

Позивач у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката просив суд зменшити розмір відповідних витрат, зазначений у заяві ТОВ "ТК "Євротранс Україна", до 00,00 грн та відмовити в задоволенні вказаної заяви відповідача в повному обсязі. При цьому, позивач послався на невідповідність заявленої до стягнення суми гонорару умовам договору про надання правничих послуг від 21.11.2022 № 21/11-2022/98, укладеного між відповідачем та Адвокатським бюро "НепочатихЛимарева" (далі - АБ "НепочатихЛимарева"); відсутність зміни позиції відповідача під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та, відповідно, відсутність потреби вивчати додаткові джерела права; неподання відповідачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

28.06.2023, тобто до закінчення судових дебатів, ТОВ "ТК "Євротранс Україна" подало до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" письмову заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, якою повідомило, що докази понесених судових витрат у зв`язку з розглядом справи будуть надані відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд враховує, що заява ТОВ "ТК "Євротранс Україна" від 30.06.2023 в порядку ст. 129 ГПК України про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подана відповідачем (01.07.2023) у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ "ТК "Євротранс Україна" до вищевказаної заяви додано копії:

- договору № 21/11-2022/98 від 21.11.2022 про надання правничих послуг від 21.11.2022;

- рахунку-фактури № 89 від 30.06.2023 на суму 100 000,00 грн;

- акта здачі-приймання наданих послуг № 323 від 30.06.2023 до договору про надання правничих послуг № 21/11-2022/98 від 21.11.2022 на суму 100 000,00 грн;

- платіжної інструкції № 2598 від 30.06.2023 на суму 100 000,00 грн.

Також, відповідачем було надано до відзиву на позовну заяву копії ордеру серії АЕ № 1168074 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "ТК "Євротранс Україна" на підставі договору № 21/11-2022/98 від 21.11.2022 в Господарському суді міста Києва адвокатом Непочатих Вікторією Володимирівною (далі - Непочатих В.В.), виданого АБ "НепочатихЛимарева" 21.11.2022, та копію свідоцтва серії ДП № 3090/10 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 10.06.2016 Непочатих В.В.

Відповідно до п. 2.1 договору № 21/11-2022/98 від 21.11.2022 про надання правничих послуг від 21.11.2022, укладеного між ТОВ "ТК "Євротранс Україна" (Замовник) та АБ "НепочатихЛимарева" (Виконавець) (далі - Договір № 21/11-2022/98) Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати кваліфіковану допомогу адвоката, в тому числі захист та/або представництво прав та інтересів Замовника в господарських судах всіх інстанцій щодо представлення інтересів Замовника по справі № 910/12080//2 за позовом ТОВ "Інноваційні транспортні технології" до ТОВ "ТК "Євротранс Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 5 407 453,02 грн, з яких: 4 864 015,88 грн основного боргу у вигляді плати за користування вагонами згідно з договором від 01.10.2021 № 27/09/2021-ТЕО транспортно-експедиторського обслуговування, 476 673,54 грн інфляційні втрати і 66 763,60 грн 3 %, з правом підпису та подання всіх необхідних процесуальних документів (зустрічної позовної заяви, скарг, заперечень, відзивів, відповіді на відзиви, адвокатські запити, клопотання тощо), а також на представництво перед фізичними і юридичними особами, представляти інтереси Замовника під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору № 21/11-2022/98 форма оплати за надані послуги - 100 % післяоплата у безготівковій або готівковій формі протягом 3-х календарних днів з дня отримання рахунку та підписаного акта приймання-передачі наданих послуг. За згодою сторін, оплата послуг Виконавця за цим Договором може бути здійснена на інших умовах, які визначені сторонами в додатках до цього Договору. Сторони погодили, що вартість правничих послуг становить 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 8.2 Договору № 21/11-2022/98 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2023 включно. У разі неотримання протягом місяця до закінчення строку дії листа про припинення Договору однією із сторін, Договір вважається автоматично продовжений на тих самих умовах та на той самий строк.

Згідно з актом здачі-приймання наданих послуг № 323 від 30.06.2023 до Договору № 21/11-2022/98, складеним ТОВ "ТК "Євротранс Україна" та АБ "НепочатихЛимарева", відповідно до умов Договору № 21/11-2022/98 Виконавцем була надана правова допомога з наступних питань:

- усна консультація стосовно можливості стягнення заборгованості за позовом ТОВ "Інноваційні транспортні технології" до ТОВ "ТК "Євротранс Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 5 407 453,02 грн, з яких: 4 864 015,88 грн основного боргу у вигляді плати за користування вагонами згідно з договором від 01.10.2021 № 27/09/2021-ТЕО транспортно-експедиторського обслуговування, 476 673,54 грн інфляційні втрати і 66 763,60 грн 3 %;

- підготовка та подання всіх необхідних процесуальних документів по справі № 910/12080/22;

- представлення інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва по справі № 910/12080/22.

Вартість виконаних послуг - 100 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 2598 від 30.06.2023 відповідачем сплачено АБ "НепочатихЛимарева" 100 000,00 грн у рахунок оплати за правничі послуги згідно з Договором № 21/11-2022/98.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Дослідивши надані відповідачем докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи, проведеної адвокатом, а також заперечення позивача щодо розміру вказаних витрат, колегією суддів апеляційної інстанції визнається обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 50 000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що розмір судових витрат має бути пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими відповідачем на оплату адвокатських послуг, суд першої інстанції обґрунтовано обмежив розмір покладених на позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 50 000,00 грн, що становить менше 1 % від ціни позову.

За таких обставин, зважаючи на відмову в позові, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 50 000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/12080/22 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Інноваційні транспортні технології" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/12080/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 18.12.2023.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко