Постанова

від 16.10.2023 по справі 908/815/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/815/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

представники сторін:

арбітражний керуючий -ліквідатор Карауш Юлія Вікторівна;

від скаржника ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 ;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 року (повний текст ухвали складено 27.03.2023року, суддя Черкаський В.І.) у справі № 908/815/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро», м.Запоріжжя,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 року заяву ліквідатора №02-38-20/361 від 11.11.2020 року (вх. № 22412/08-08/20 від 16.11.2020 року, з врахуванням уточнень вих. №02-38-22/302 від 25.08.2022 року) щодо покладення субсидіарної відповідальності задоволено частково.

Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» на фізичну особу ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» грошові кошти у сумі 2 896 350,85 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Зобов`язано ліквідатора вчинити певні дії.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що:

- внаслідок фактичних дій керівника боржника (та його засновника) ОСОБА_2 щодо вилучення активів у боржника та передачу їх ТОВ «Агро Престиж Гарант» в якості фінансової допомоги (період надання 01.06.2017року-28.01.2020року) у сумі 20 762 060,00 грн боржник був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та виконати грошові зобов`язання перед кредиторами, які залишилися непогашеними у сумі 2 896 350,85 грн.;

- оскільки господарським судом Запорізької області боржника визнано банкрутом, вбачається причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними фактичними діями керівника боржника (та його засновника) ОСОБА_2 та різким погіршенням фінансового стану, неможливістю боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами й припиненням ним господарської діяльності;

- аналіз фінансово-господарської діяльності боржника свідчить про неефективну роботу підприємства, що призвело до несплати заборгованості, і, як наслідок, до його банкрутства, та дає підстави для висновку про наявність в діях засновника та керівника боржника ознак доведення підприємства.до банкрутства.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора №02-38-20/361 від 11.11.2020 року (вх. № 22412/08-08/20 від 16.11.2020року, з врахуванням уточнень вих. №02-38-22/302 від 25.08.2022року) щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» - боржника у справі про банкрутство, у зв`язку із доведенням його до банкрутства на колишнього керівника та власника ОСОБА_2 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступні доводи:

Факт перерахування та неповернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж Гарант» Товариству з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» поворотної фінансової допомоги у розмірі 20 762 060,00 грн. спростовуються діями самого ж ліквідатора, яка у справі №908/815/20 пред`явила позовні вимоги до ТОВ «Агро Престиж Гарант» лише у розмірі 500 000,00 грн., а не 20 762 060,00 грн., що вказано у рішенні господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 у справі №908/815/20 (908/3205/20), та що може свідчити про реальну відсутність такого розміру дебіторської заборгованості.

Аудиторський висновок щодо фінансового стану ТОВ «Технос Агро», на який ліквідатор посилався у заяві № 02-38-20/361 від 11.11.2020 року (вх. № 22412/08-08/20 від 16.11.2020 року, з врахуванням уточнень вих. 02-38-22/302 від 25.08.2022 року), не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього висновку, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі №915/1624/16).

Суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної оцінки тому факту, що 28.01.2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та Компанією «Е-Трейд Груп Корп» (E-TRADE GROUP CORP.) (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства, за яким ОСОБА_2 , як продавець, передала (відступила), а покупець прийняв у власність частку у статутному капіталі ТОВ «Технос Агро», дата реєстрації 30.09.2016, номер запису 10641020000012772, ідентифікаційний код 40865822, місцезнаходження: 14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 22 (надалі також Товариство) і сплатив її вартість на умовах, встановлених цим договором. Отже, з 28.01.2020 право власності на 100% частку в статутному капіталі ТОВ «Технос Агро» перейшло до Компанії «Е-Трейд Груп Корп» (E- TRADE GROUP CORP.), тому з цієї дати ОСОБА_2 не має жодного відношення до ТОВ «Технос Агро» як учасник цього Товариства.

Рішенням нового учасника (Компанії «Е-Трейд Груп Корп» (E-TRADE GROUP CORP.), яке було прийняте 28.01.2020 року, з 29.01.2020 року керівником ТОВ «Технос Агро» призначено ОСОБА_3 .

Станом на момент відчуження (відступлення) ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі товариства 28.01.2020, активи ТОВ «Технос Агро» на дату підписання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства б/н від 28.01.2020 складали 25 890 600,00 грн. Тому твердження ліквідатора про те, що ТОВ «Технос Агро» через дії ОСОБА_2 було фактично позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, не відоповідають дійсності.

Апелянт зазначає, що ліквідатором не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства ТОВ «Технос Агро». Додані ОСОБА_2 до матеріалів справи докази підтверджують, що апелянт виконала всі покладені на неї обов`язки учасника товариства при продажу частки у статутному капіталі: передала новому учаснику товариства установчі документи, печатку, оригінали бухгалтерських, податкових та інших документів, пов`язаних із господарською, майновою та будь-якою іншою діяльністю товариства. При цьому активів, які перебували на балансі банкрута на момент продажу ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «Технос Агро», було більш ніж достатньо, аби задовольнити вимоги кредиторів у даній справі.

Відповідно до п.4.4 договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства б/н від 28.01.2020 сторони погодили, що сільгосптехніка та всі документи ТОВ «Технос Агро» повинні бути передані уповноваженій особі покупця, яка буде новим директором товариства в майбутньому. Зважаючи на це, неприйняття судом першої інстанції доводів ОСОБА_2 стосовно передачі нею майбутньому керівнику боржника сільгосптехніки за актом від 28.01.2020 року з підстав того, що датою початку виконання директором товариства ОСОБА_4 своїх повноважень є 29.01.2020 року та, що в акті не зазначено посади ОСОБА_4 , є безпідставним.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

16.10.2023 року у судове засідання з`явилися ліквідатор боржника арбітражний керуючий Карауш Ю.В. та представник скаржника, які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників.

Враховуючи, що апеляційним господарським судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка осіб, що не з`явились, не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за даної явки учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2020 року до господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» про порушення провадження у справі про банкрутство. Заява підписана керівником Товариства Бабунашвілі І. (том 1 а.с.1-3).

До заяви доданий протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ «Технос Агро» від 31.01.2020 року про надання директору Товариства повноважень на подачу до суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство у зв`язку з неможливістю розрахуватися з кредиторами (том 1 а.с.19).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (том 1 а.с.66-67).

Ухвалою господарського суду від 11.06.2020 року визнано кредиторські вимоги до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжагросервіс» на суму 200 200,00 грн основного боргу (4-та черга задоволення) та 4 204,00 грн судовий збір (перша черга задоволення); Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мінераліс» на суму 2 793 753,85 грн основного боргу (4-та черга задоволення) та 4 204,00 грн судовий збір (перша черга задоволення) (том 1 а.с.185-186).

Постановою господарського суду від 06.08.2020 року припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро»; припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_5 ; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» призначено арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (том 2 а.с.112-113).

16.11.2020 року до господарського суду від ліквідатора надійшла заява № 02-38-20/361 від 11.11.2020 року (вх. №22412/08-08/20 від 16.11.2020 року) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників та керівника банкрута, в якій заявник просив:

- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» - боржника у справі про банкрутство №908/815/20 - у зв`язку із доведенням його до банкрутства на колишнього керівника та власника ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 3 002 642,07 грн для задоволення вимог кредиторів ТОВ «Технос Агро», визнаних в процедурі банкрутства.

Вказана заява, зокрема, мотивована наступними доводами:

За результатами проведеної процедури банкрутства встановлено, що за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , посадові особи, інші представники боржника, майно та документи ТОВ «Технос Агро» не знаходяться.

Арбітражним керуючим ОСОБА_5 як в статусі розпорядника майна, так і в статусі ліквідатора неодноразово направлялись листи на юридичну адресу ТОВ «Технос Агро», які у відповідності до поштового трекінгу з офіційного сайту Укрпошта отримані, але жодної відповіді надано не було.

Фінансова звітність ТОВ «Технос Агро» за 2019 рік, подана боржником до органів державної податкової служби, не є достовірною, оскільки в ній не відображені статутний капітал Товариства та наявна кредиторська заборгованість, яка є безспірною та визнана судом та яка визначена у заяві безпосередньо ТОВ «Технос Агро» про порушення справи про банкрутство.

Також за доводами ліквідатора боржника, за період, який передував до порушення провадження у справі про банкрутство, керівником боржника ОСОБА_2 надано значну суму коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги пов`язаним з боржником особам.

Майна, за рахунок якого кредитори боржника могли б отримати задоволення своїх вимог, не має.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.01.2020 року відбулась зміна засновників боржника, зміна керівника боржника та зміна місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Технос Агро». В період до 30.01.2020 року керівником та засновником ТОВ «Технос Агро» була ОСОБА_2 . З 30.01.2020 року засновником стала Компанія «Е-Трейд Груп Корп», керівником - ОСОБА_4 .

Ліквідатор вказувала, що у відповідності до фінансової звітності ТОВ «Технос Агро» станом на 01.01.2019 року підприємство мало активи в розмірі біля 27 млн.грн., при цьому розмір кредиторських зобов`язань не перевищував розмір активів, товариство здійснювало прибуткову діяльність. По закінченні 2019 року, змінивши адресу, розташування та посадових осіб, підприємство звернулося до господарського суду із заявою про свою неплатоспроможність.

Зазначене, на думку ліквідатора, свідчить, що зміна керівника та засновника була здійснена фактично для уникнення відповідальності посадової особи, яка фактично здійснювала керівництво ТОВ «Технос Агро», розпоряджалася майном та коштами боржника, давала вказівки щодо поточної господарської діяльності, за результатами якої виникла непогашена заборгованість, визначена за цією справою про банкрутство та призвела до фактичного банкрутства ТОВ «Технос Агро».

За результатами аналізу руху грошових коштів ліквідатором встановлено, що протягом 2019 року ТОВ «Технос Агро», коли керівництво боржником здійснювала ОСОБА_2 , в якості поворотної фінансової допомоги ТОВ «Агро Престиж Гарант» було перераховано грошові кошти в розмірі 3 978 000,00 грн, зокрема: 27.03.2019 року - 1 500 000,00 грн; 01.04.2019 року - 600 000,00 грн; 03.04.2019 року- 300 000,00 грн; 11.04.2019 року - 100 000,00 грн; 15.05.2019 року - 10 000,00 грн; 15.05.2019 року - 1 450 000,00 грн; 06.06.2019 року - 10 000,00 грн; 14.08.2019 року - 8 000,00 грн, з яких повернуто лише 89 400,00 грн.

Станом на час звернення ліквідатора до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 , ТОВ «Агро Престиж Гарант» мало заборгованість перед ТОВ «Технос Агро» у розмірі 3 888 600,00 грн. Відповідна дебіторська заборгованість в обліку ТОВ «Технос Агро» відображена не була.

Ліквідатор вказує, що:

- в період з моменту свого існування до 30.01.2020 року ТОВ «Технос Агро» та ТОВ «Агро Престиж Гарант» мали однакову юридичну адресу, а саме: 14037, м.Чернігів, вулиця Інструментальна, буд.22, та до 10.12.2018 року керівником та власником ТОВ «Агро Престиж Гарант» була також ОСОБА_2 , що свідчить про наявність зв`язку між відповідними компаніями;

- ліквідатором на адресу ТОВ «Агро Престиж Гарант» направлено претензію №02-38-20/335 від 05.10.2020 року, відповіді на яку до цього часу не отримано;

- за результатами аналізу руху грошових коштів встановлено, що протягом 2018 року ТОВ «Технос Агро» придбано сільськогосподарську техніку на суму 1 269 973,57 грн, яка не відображена у фінансовій звітності й місцезнаходження якої на даний час невідомо;

- внаслідок відповідних дій з боку керівництва ТОВ «Технос Агро» у період 2018-2019 років, а саме ОСОБА_2 , у товариства виникли зобов`язання в розмірі 3 002 361,85 грн;

- арбітражним керуючим в процедурі банкрутства ТОВ «Технос Агро» встановлено відсутність активів банкрута, які можуть бути включені до складу ліквідаційної маси та використані в якості джерела погашення кредиторських зобов`язань банкрута.

Наведені факти, за твердженням ліквідатора, свідчать про умисне доведення керівником та/або засновником ТОВ «Технос Агро» - ОСОБА_2 до банкрутства вказаного товариства з метою ухилення від сплати заборгованості перед кредиторами.

31.08.2022 року на електронну адресу господарського суду від ліквідатора надійшли доповнення до заяви про покладення субсидіарної відповідальності вих. № 02-38-22/302 від 25.08.2022 року (вх. № 10328/08-08/22 від 31.08.2022 року), в якій ліквідатор просив суд:

- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» - боржника у справі про банкрутство № 908/815/20 - у зв`язку із доведенням його до банкрутства на колишнього керівника та власника ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 3 002 642,07 грн. для задоволення вимог кредиторів ТОВ «Технос Агро», визнаних в процедурі банкрутства у справі № 908/815/20.

Вказані доповнення до заяви про покладення субсидіарної відповідальності обґрунтовані посиланням на доводи, які були зазначені в першій заяві від 11.11.2020 року.

Також заявник посилалась на те, що:

- з банківських виписок банкрута, що також підтверджується аудиторським висновком щодо фінансового стану товариства, ліквідатором встановлено, що протягом 2019 року, коли керівництво боржником здійснювала саме ОСОБА_2 , керівництвом боржника постійно виводились з господарського обороту значні суми коштів в якості поворотної фінансової допомоги підприємствам - пов`язаним особам, зокрема, ТОВ «Агро Престиж Гарант» та ТОВ «Спецотпторг».

- на рахунки ТОВ «Агро Престиж Гарант» перераховано більше 35 млн. грн. поворотної фінансової допомоги, з яких 20 762 060 грн не повернуто, при цьому відповідна дебіторська заборгованість в обліку товариства відображена не була;

- враховуючи той факт, що станом на 01.01.2019 року боржник вже мав кредиторську заборгованість на загальну суму 2 993 953, 85 грн., перерахування значних сум грошових коштів па рахунки сторонніх юридичних осіб, на думку ліквідатора, свідчить про умисне доведення підприємства до банкрутства;

- відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ліквідатором встановлено, що засновником підприємства та директором ТОВ «Спецотпторг» з 10.05.2017 року до цього часу є ОСОБА_6 ; засновником ТОВ «Агро Престиж Гарант» з 10.12.2018 року по 05.08.2020 року також був ОСОБА_6 ; засновником та директором ТОВ «Агро Престиж Гарант» з 30.09.2016 року по 10.12.2018 року була ОСОБА_2 ; засновником та директором ТОВ «Технос Агро» з 30.09.2016 року до 03.02.2020 року була ОСОБА_2 ;

- ТОВ «Спецотпторг» з моменту свого існування і до цього часу має адресу - Україна, 14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 22; ТОВ «Агро Престиж Гарант» в період з 05.12.2017 року по 05.08.2020 року мало адресу - Україна, 14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Інструментальна, буд.22; ТОВ «Технос Агро» в період з 05.12.2017 року по 03.02.2020 року мало адресу - Україна, 14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 22.

Всі вказані факти, за твердженням ліквідатора, свідчать, що зазначені підприємства є пов`язаними юридичними особами. Крім того, юридичні особи ТОВ «Агро Престиж Гарант» та ТОВ «Спецотпторг» є заінтересованими особами стосовно ТОВ «Технос Агро» в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства як юридичні особи, з якими боржник перебував під контролем третьої особи.

Ліквідатор вважає, що ОСОБА_2 перерахувала значні суми грошових коштів стороннім юридичним особам і фактично відмовилась від подальшого здійснення від імені юридичної особи - боржника господарської діяльності, що призвело до несплати боржником своїх кредиторських зобов`язань та зумовило його неплатоспроможність в майбутньому та фактично підтверджує дії керівництва щодо доведення боржника до банкрутства.

Також ліквідатор звертає увагу, що:

- 19.04.2018 року ТОВ «Технос Агро» у ТОВ «Агроресурс» за договором купівлі-продажу було придбано трактор Беларус-892 (Y4R900Z04J1101445, № двиг. 009438, № трансмісії 923197), транзитний номер НОМЕР_1 ;

- 17.04.2018 року ТОВ «Технос Агро» у ТОВ «Юпітер Агросервіс» за договором купівлі-продажу СТТ № 138 від 17.04.2018 року відповідно до акту приймання-передачі сільгосптехніки № 19495 від 08.11.2018 року придбано пневматичну сівалку точного висіву John Deere 1755 8 рядів, серійний номер 1Р01755SVHG003828, стан «зібраний, новий».

Ліквідатором встановлено, що за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , посадові особи, інші представники боржника, майно та документи боржника не знаходяться. Згідно з реєстром податкових накладних за період трьох роки до дати порушення справи про банкрутство ТОВ «Технос Агро», а саме з 23.04.2017 року, відповідна техніка ТОВ «Технос Агро» будь-яким особам відчужена не була. При цьому, при проведені інвентаризації вказана техніка не виявлена, тобто є відсутньою. Розмір нестачі майна та нанесення збитків підприємству становить 2 011 239, 32 грн.

Ліквідатором організовано проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника спеціалістом-аудитором. Внаслідок проведеного аналізу від 11.02.2021 року встановлено, що в діях керівництва відсутні ознаки дій з фіктивного банкрутства та приховування банкрутства; в діях керівництва підприємства наявні ознаки навмисного погіршення фінансово - господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

За результатами відповідних дій з боку керівництва та засновника юридичної особи у ТОВ «Технос Агро» станом на даний час наявні зобов`язання в розмірі 3 002 361, 85 грн.

При цьому арбітражним керуючим в процедурі банкрутства боржника встановлено відсутність активів банкрута, які можуть бути включені до складу ліквідаційної маси та можуть бути використані в якості джерела погашення кредиторських зобов`язань банкрута.

Колегія суддів не поділяє висновки оскаржуваного судового рішення про задоволення заяви ліквідатора та звертає увагу на наступне:

Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів, спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Кодексу України з процедур банкрутства притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд апеляційної інстанції звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства, так і статтею 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.

Визначене частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і як наслідок - недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства і містять диспозицію (зміст) правопорушення - «доведення до банкрутства», за яке передбачена «санкція» у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18).

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суб`єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:

- І група - засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов`язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: «заінтересовані особи стосовно боржника» (стаття 1 Закону про банкрутство, стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства), «пов`язані особи» (стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», стаття 14.1.159. Податкового кодексу України, стаття 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність»), «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» (стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»);

- ІІ група - інші особи, які не мають формалізованих зав`язків із юридичною особою-боржником, однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.

Тлумачення змісту абзацу 1 частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, абзацу 1 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що приписами цих норм до суб`єктів субсидіарної відповідальності віднесено третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника за доведення його до банкрутства.

Схожі за змістом положення містить частина перша статті 619 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договором або законом поряд із відповідальністю боржника може бути передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи, а також частина перша статті 215 Господарського кодексу України, відповідно до якої інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень ( частина 1 статті 61 Кодексу) аналіз фінансового становища банкрута, зобов`язаний звернутись до суду із відповідним позовом.

Відтак, суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 19.08.2021 у справі № 25/62/09, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі №910/21232/16 та не втратила своєї актуальності із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин 1 і 3 статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства.

У цих висновках колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду звертається до правової позиції, що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно, не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 16.06.2020 у справі №910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

У даній справі ліквідатором було визначено суб`єкта відповідальності колишнього керівника банкрута Гладун Ларису Василівну, яка у період з 27.09.2016 по 29.01.2020 була керівником (засновником) ТОВ «Технос Агро».

Тлумачення частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків). Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18, від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, від 02.03.2021 у справі № 906/904/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15.

Таким чином, як про це вже було зазначено вище, для застосування такого виду цивільної відповідальності, як субсидіарна, судом має бути встановлено склад цього правопорушення, а саме об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкта та суб`єктивну сторону.

В результаті дій та/або бездіяльності (протиправної поведінки) контролюючих осіб, які використовують свої корпоративні права як владу над юридичною особою, з метою завдати шкоди боржнику та кредиторам особа втрачає здатність до підприємництва. Первинною є шкода, що завдається майну юридичної особи і здатність її до майнової діяльності. Шкода, що завдається майновій сфері юридичної особи стає причиною розладу процесу організації і управління, тягне за собою зупинення виробничої діяльності та припинення господарських відносин з контрагентами і, зокрема, з кредиторами. Шкода виступає як мета, а протиправна поведінка - як засіб для її досягнення.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), апеляційний господарський суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством презумпцій, принципів змагальності і диспозитивності судочинства, ліквідатор, як позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Ліквідатор доводить наявність трьох елементів складу правопорушення:

- 1) протиправна поведінка (ліквідатор визначає особу, яка відповідальна за шкоду (суб`єкта відповідальності), наводить конкретні обставини, що пов`язані з діями такої особи, наводить аргументи невідповідності поведінки (дій) нормам конкретного законодавства, нормам господарського та цивільного права та що такі дії зменшили розмір забезпечення вимог, завдали шкоди боржнику і стали каталізатором стану неплатоспроможності, стали підставою припинення господарської діяльності, що в кінцевому рахунку призвело до банкрутства боржника та завдання шкоди майновим інтересам кредиторів);

- 2) шкода та її розмір (за змістом абзацу 1 частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).

Тлумачення цих норм свідчить, що вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.

Законодавець передбачив, що стягнені суми субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства включаються саме до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.

- 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи як причини банкрутства та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що банкрутство боржника стало об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Отже, для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є доведення відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень Цивільного кодексу України.

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «вина». Втім, у окремих статтях цього Кодексу згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Згідно з положеннями частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

Колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному рішенні суд не зазначив, в чому полягає вина засновника (керівника) боржника ОСОБА_2 та не надав оцінку її діям як керівника з огляду на обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності товариства.

При цьому звертає увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, про наявність якого зазначив суд першої інстанції.

Так, суд вказав на пов`язаність підприємства боржника та ТОВ «Агро Престиж Гарант». Між тим, судом установлено, що:

- керівником боржника у період з 27.09.2016 року по 28.01.2020 року (включно) була ОСОБА_2 ;

- на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період з 27.09.2016 року по 10.12.2018 року ОСОБА_2 була керівником ТОВ «Агро Престиж Гарант» (код за ЄДРПОУ 40865906), а засновником цього товариства ОСОБА_2 була в період з 30.09.2016 року по 30.11.2017 року;

- у період з 05.12.2017 року по 05.12.2017 року ТОВ «Агро Престиж Гарант» мало місцезнаходження - Україна, 14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 22; таке ж місцезнаходження до 29.01.2020 мало ТОВ «Технос Агро».

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до банківських виписок, які були проаналізовані ліквідатором банкрута, встановлено за результатами аналізу руху грошових коштів, що підприємство боржника перерахувало ТОВ «Агро Престиж Гарант» грошові кошти в розмірі 3 978 000 грн. у такі дати:

- 27.03.2019 - 1 500 000 грн.;

- 01.04.2019 - 600 000 грн.;

- 03.04.2019 - 300 000 грн.;

- 11.04.2019 - 100 000 грн.;

- 15.05.2019- 10 000 грн.;

- 15.05.2019 - 1 450 000 грн.;

- 06.06.2019 - 10 000 грн.;

- 14.08.2019 - 8 000 грн.

З наведеного вбачається, що в період з 27.03.2019 року ОСОБА_2 не перебувала ні керівником, ні засновником ТОВ «Агро Престиж Гарант» і зазначене товариство не знаходилось за адресою реєстрації боржника (згідно даний, наведених вище, з 05.12.2017 ТОВ «Агро Престиж Гарант» за адресою: Україна, 14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 22 не зареєстровано). Вказане виключає підстави для висновку про пов`язаність боржника з ТОВ«Агро Престиж Гарант».

Матеріали справи свідчать про те, що арбітражним керуючим Карауш Ю.В. було організовано проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника станом на 12.02.2021року із залученням аудитора Н.Рябової (сертифікат аудитора № 000277, серії А, виданий рішенням АПУ № 12 від 17.02.1994 року, номер реєстрації в Реєстрі аудиторів - 100244), який надано до суду з клопотанням ліквідатора (вх. № 5348/08-0821 від 15.03.2021року ).

Внаслідок проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Технос-Агро» станом на 31.12.2019 року встановлено:

- фінансового-господарська діяльність підприємства в 2017 - 2018 роках - це діяльність за основним кодом діяльності - 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний) та код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

- аналізуючи основні показники, що визначають фінансово-господарський стан підприємства на 31 грудня 2019 року можна зробити висновок, що підприємство припинило свою діяльність, фінансовий результат діяльності підприємства - нульовий, підприємство не має активів та власного капіталу;

- основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є показники ліквідності та показники фінансової стійкості.

Примітки: всі коефіцієнти були розраховані за даними фінансової звітності підприємства. Всі показники ліквідності станом на 31.12.2017року, 31.12.2018 року (крім коефіцієнта абсолютної ліквідності) знаходяться в межах нормативних значень. Станом на 31.12.2019 року не розраховувались в зв`язку з відсутністю як активів, так і зобов`язань в Фінансовій звітності підприємства. У разі врахування наявності поточних зобов`язань перед кредиторами на підставі заяви підприємства до суду (див. розділ 2.2.4 «Аналіз кредиторської заборгованості») всі показники, а саме: коефіцієнти ліквідності, рентабельність продукції та забезпечення зобов`язань боржника усіма його активами дорівнюють нулю. Протягом всього періоду коефіцієнти, що характеризують структуру балансу, а саме: показники фінансової стійкості знаходяться нижче нормативних значень. Структура балансу підприємства станом на 31.12.2017 року та 31.12.2018 року є незадовільною. Баланс станом на 31.12.2019 року вказує на припинення діяльності підприємства. Значення коефіцієнту Бівера, який використовується з метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу, протягом всього періоду є значно нижче норми. Станом на 31.12.2019 року він становить 0,0, що вказує на відсутність обігових коштів для погашення зобов`язань підприємства. Така тенденція призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1. Показники рентабельності станом на 31.12.2019 року мають нульове значення, в 2019 році діяльність підприємства припинена. Таким чином, можна зробити висновок, що станом на 31.12.2019 року структура балансу Підприємства є незадовільною. Незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов`язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов`язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна. Станом на 31.12.2019 року підприємство не отримало прибутку, коефіцієнт покриття дорівнює нулю, коефіцієнт забезпечення власними засобами нульовий;

- після проведеної оцінки фінансово-господарського стану підприємства на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства можна дійти висновку, що в діях керівництва підприємства відсутні ознаки дій з фіктивного банкрутства та приховування банкрутства. В діях керівництва Підприємства наявні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства».

Зазначений аналіз встановив, що боржнику не повернута фінансова допомога третіми особами - ТОВ «Агро Престиж Гарант» (період надання 01.06.2017 року - 28.01.2020 року) у сумі 20 762 060 грн, ТОВ «Спецоптторг» (код ЄДРПОУ 31819283, період надання 01.06.2017 року-28.01.2020 року) у сумі 420 000 грн, по чеку з каси банку у сумі 77 762, 06 грн.

Колегія суддів зауважує, що згідно сталої практики Верховного Суду, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (постанови Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 08.12.2022 у справі № 9044387/19, від 07.03.32023 у справі №911/101/21(911/3174/21), від 11.04.2023 у справі №904/5911/15).

Колегія суддів звертає увагу, що згаданий аналіз проведено на підставі фінансової звітності боржника. Між тим, досліджені ліквідатором виписки банку (первинні документи) підтверджують інший період надання ТОВ «Агро Престиж Гарант» поворотної фінансової допомоги з 27.03.2019 року по 14.08.2019 року і інший розмір неповернутих боржнику за цими договорами грошових коштів.

Частиною першою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема здійснює такі повноваження: заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Ліквідатор у даній справі вказувала, що протягом 2019 року, коли керівництво боржником здійснювала ОСОБА_2 , керівником боржника постійно виводилися з господарського обороту значні суми коштів в якості поворотної фінансової допомоги підприємствам пов`язаним особам, зокрема ТОВ «Агро Престиж Гарант» та ТОВ «Спецоптторг». На рахунки ТОВ «Агро Престиж Гарант» перераховано більше 35 млн грн поворотної фінансової допомоги, з яких 20 762 060,00 грн. не повернуто.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що з метою повернення дебіторської заборгованості ліквідатор звертався з позовними заявами до контрагентів боржника ТОВ «Спецторг» та ТОВ «Агро Престиж Гарант» про стягнення заборгованості за згаданими договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 року у справі №908/815/20 (908/3205/20) на користь ТОВ «Технос Агро» стягнуто в примусовому порядку 426 300,00 грн., тобто, дебіторська заборгованість ТОВ «Спецоптторг» повністю погашена.

Водночас, ліквідатором не надано доказів вжиття заходів щодо повернення банкруту всієї суми дебіторської заборгованості у вигляді поворотної фінансової допомоги, перерахованої банкрутом на рахунки ТОВ «Агро Престиж Гарант», шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 року у справі №908/815/20 (908/653/21) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж Гарант» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» 500 000,00 грн основного боргу, 7 500,00 грн - судового збору. Вказане рішення господарського суду мотивовано посиланням на порушення ТОВ «Агро Престиж Гарант» зобов`язання за договором №1 від 30.11.2017 року щодо повернення фінансової поворотної допомоги в розмірі 500 000,00 грн.

Отже, ліквідатор в повному обсязі дії щодо наповнення ліквідаційної маси шляхом стягнення всієї суми заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж Гарант», не вчинив.

Суд в оскаржуваній ухвалі зазначив дії ліквідатора Карауш Ю.В. у зв`язку з наявністю заборгованості ТОВ «Агро Престиж Гарант» перед боржником.

Однак, яким чином встановлені обставини підтверджують наявність всіх складових, які необхідно встановити суду для прийняття рішення про наявність чи відсутність підстав для покладення на керівника/засновника банкрута субсидіарної відповідальності, суд не наводить.

Яку конкретно норму законодавства порушено ОСОБА_2 при укладенні та виконанні товариством боржника договору про надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Агро Престиж Гарант», ліквідатор та суд не вказує.

Також у заяві про притягнення ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності ліквідатор зазначала про придбання ТОВ «Технос Агро» 19.04.2018 року за договором купівлі-продажу трактора Беларус-892 (Y4R900Z04J1101445, № двиг. 009438, № трансмісії 923197), транзитний номер СА 03442 та за договором купівлі-продажу СТТ № 138 від 17.04.2018року пневматичної сіялки точного висіву John Deere 1755 8 рядів, серійний номер 1Р01755SVHG003828, що відповідна техніка ТОВ «Технос Агро» будь-яким особам відчужена не була, однак при проведені інвентаризації вказана техніка не виявлена, розмір нестачі майна та нанесення збитків підприємству становить 2 011 239, 32 грн.

На думку колегії суддів питання щодо розшуку вказаної техніки, повернення її до ліквідаційної маси банкрута на час звернення ліквідатора з заявою також остаточно не вирішено.

Згідно листа ГУ Національної поліції у Чернігівській області №3324/124/02/07/2022 від 12.07.2022 року ліквідатора повідомлено, що місцезнаходження вказаних транспортних засобів наразі не встановлено і триває досудове розслідування за фактом їх незаконного заволодіння.

Матеріали справи свідчать про те, що 28.01.2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та Компанією «Е-Трейд Груп Корп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі, за яким продавець передав (відступив), а покупець прийняв у власність частку у статутному капіталі ТОВ «Технос Агро» та сплатив її вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.п.1.1., 1.4 договору разом із часткою у статутному капіталі товариства покупець набув також всіх корпоративних (майнових) прав на статутний капітал в межах відчужуваної частки та немайнові права, що витікають з поняття «корпоративні права» згідно із чинним законодавством України та Статутом товариства.

Згідно з п.3.1 договору право власності на 100% частку в статутному капіталі ТОВ «Технос Агро» перейшло до покупця з моменту підписання договору. Частка в статутному капіталі товариства була передана покупцю на підставі акту приймання-передачі віл 28.01.2020 року.

Таким чином, з 28.01.2020 року право власності на 100% частку в статутному капіталі ТОВ «Технос Агро» перейшло Компанії «Е-Трейд Груп Корп».

За умовами п.п.3.2-3.4 договору з моменту укладення цього договору та державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, покупець став по відношенню до товариства його новим учасником із наступним розподілом часток: Компанії «Е-Трейд Груп Корп» отримала частку у розмірі 100% статутного капіталу. До покупця перейшли всі права та обов`язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами товариства. Покупець з моменту придбання частки статутного капіталу товариства зобов`язується виконувати вимоги установчих документів товариства, а також нести всі обов`язки учасника, що передбачені установчими документами товариства та чинним законодавством України.

Рішенням Компанії «Е-Трейд Груп Корп» від 28.01.2020 року, з 29.01.2020 року керівником ТОВ «Технос Агро» було призначено ОСОБА_4 .

Відповідно до п.4.4 договору покупець стверджував, що він належним чином повідомлений про характер діяльності та фінансовий стан справ товариства на момент укладення цього договору. Всі бухгалтерські, податкові, правовстановлюючі та інші документи, пов`язані із господарською, майновою та будь-якою іншою діяльністю товариства, вивчені та проаналізовані покупцем до укладення цього договору та мають бути передані продавцем уповноваженій особі покупця (яка буде новим директором товариства) в день підписання цього договору. Підписанням цього договору сторони підтверджують, що фінансовий стан товариства на дату укладання цього договору відповідає даним, вказаним у додатку №1 до цього договору.

У день підписання цього договору продавцем за актом приймання-передачі має бути передана уповноваженій особі покупця (яка буде новим директором товариства) також належна ТОВ «Технос Агро» сільгосптехніка, а саме: Пневматична сівалка точного висіву John Deere 1755 8 рядів, 1P01755SVHG003828, Трактор Білорус-892.Y4R900Z04J1101445, № двиг. 009438, № трансмісії 923197.

Відповідно до додатку 1 до договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства б/н від 28.01.2020 року, який був підписаний сторонами 28.01.2020 року, активи ТОВ «Технос Агро» на дату підписання договору складали 25 890 600 грн, що перевищує вимоги кредиторів у даній справі про банкрутство.

На виконання умов договору, 28.01.2020року ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_4 прийняв вищевказану сільгосптехніку ТОВ «Технос Агро» за актом приймання-передачі сільгосптехніки від 28.01.2020 року.

Крім того, ОСОБА_2 передала, а Бабунашвілі І, прийняв за актом приймання-передачі від 28.01.2020 року установчі, бухгалтерські, податкові, правовстановлюючі та всі інші документи, пов`язані із господарською, майновою та будь-якою іншою діяльністю ТОВ «Технос Агро» згідно із вказаним нижче переліком:

- виписка з ЄДРПОУ (оригінал), Статут (оригінал), протоколи/рішення учасників ТОВ «Технос Агро» (оригінали), печатка, податкова, фінансова та статистична звітність за 2016-2020 роки (оригінали). договори з контрагентами з додатками за 2016-2020 роки (оригінали), податкові накладні, квитанції до них за 2016-2020 роки (оригінали), рахунки-фактури за 2016-2020 роки (оригінали), банківські виписки за 2016-2020 роки (оригінали), видаткові накладні, акти виконаних робіт за 2016-2020 роки (оригінали), кадрові документи (накази, положення, посадові інструкції, тощо ) за 2016-2020 роки (оригінали).

Слід зазначити, що необхідною умовою покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута є доведення причинно-наслідкового зв`язку між використанням ним своїх прав або можливостей стосовно контрольованого товариства і сукупністю юридично значимих дій, результатом яких стала неплатоспроможність товариства.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності обставин, які можуть бути підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника товариства, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і банкрутством покладено на заявника.

На думку колегії суддів ліквідатором не доведено, що правочин щодо продажу частки у статутному капіталі не пов`язаний із реальними господарськими операціями, а спрямований на безпідставне виведення активів боржника, визнання недійсними відповідних правочинів, а відтак діє встановлена у ст. 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання (частина 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства).

Зокрема, одним із способів наповнення ліквідаційної маси є подання ліквідатором до суду заяв про: визнання недійними договорів, укладених між боржником та іншими особами; повернення, витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб.

Проте, ліквідатор у даній справі відповідних обставин не доводить.

Колегія суддів вважає, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, що спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та, відповідно, позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16).

Сукупність доказів у справі свідчить про те,що в зазначений ліквідатором період підприємство здійснювало господарську діяльність та мало грошові кошти, зокрема, на придбання транспортних засобів; вартість переданих новому учаснику ТОВ «Технос Агро» активів перевищувала розмір кредиторської заборгованості підприємства.

В повному обсязі повернення дебіторської заборгованості ліквідатором не вчинено, що свідчить про передчасність для висновку про недостатність майна боржника для погашення кредиторських вимог.

Крім того, судом не встановлено, в чому полягає вина ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що ліквідатором не доведено обставин щодо прийняття ОСОБА_2 рішень, спрямованих на таке зменшення активів боржника, що призвели до його банкрутства, ліквідаційна маса не сформована остаточно та ліквідатором не використано в повному обсязі механізм наповнення ліквідаційної маси боржника шляхом стягнення у судовому порядку в повному обсязі у вигляді поворотної фінансової допомоги, перерахованої банкрутом на рахунки ТОВ «Агро Престиж Гарант», апеляційний господарський суд доходить до висновку про відсутність підстав для покладення на засновника та керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Технос Агро».

Колегія суддів відхиляє посилання ліквідатора про те, що боржником подано недостовірну фінансову звітність станом на 31.12.2019 року, оскільки наведене свідчить про порушення посадовими особами боржника податкового законодавства та не є підставою для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності у вигляді покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на момент відчуження (відступлення) ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі товариства 28.01.2020 року, активи ТОВ «Технос Агро» на дату підписання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства б/н від 28.01.2020 року складали 25 890 600 грн. Тому твердження ліквідатора про те, що ТОВ «Технос Агро» через дії ОСОБА_2 було фактично позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, не відоповідають дійсності.

Отже, під час розгляду даної справи не доведено, що укладення та виконання товариством боржника договорів про надання поворотної фінансової допомоги відбувалось за відсутності у боржника будь-яких активів, які б могли бути направлені на погашення заборгованості перед кредиторами ТОВ «Технос Агро», не доведено про прийняття ОСОБА_2 рішень з метою ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення).

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду постановлена при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 року у справі №908/815/20 скасувати.

В задоволенні заяви ліквідатора № 02-38-20/361 від 11.11.2020 року (вх. № 22412/08-08/20 від 16.11.2020 року, з врахуванням уточнень вих. № 02-38-22/302 від 25.08.2022 року) щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Технос Агро» на фізичну особу ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 19.12.2023 року.

Головуючий суддя: Т.А.Верхогляд

Суддя:Ю.Б.Парусніков

Суддя: О.Г.Іванов