Рішення

від 01.06.2023 по справі 910/13439/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2023Справа № 910/13439/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Комерційного банку "ГЛОБУС" (Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАНД" (вул. Крутий Узвіз 6/2, м. Київ, 01004)

2. Гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1 276 392, 33 грн.

Представники сторін: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Комерційний банк "ГЛОБУС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіланд" та гр. ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 246 392,33 грн., а саме 1 024 333,25 грн. строкової заборгованості по кредиту, 234 133,36 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 17 411,29 грн. строкової заборгованості за процентами, 14,43 грн. пені, 500,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіланд" як позичальником своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем Кредитним договором № 280/ЮК-20МСБ "Техніка" в кредит" за Програмою "Доступні кредити 5-7-9%", яка реалізується Урядом України через Фонд розвитку підприємництва від 24.09.2020 року, виконання відповідачем 1 якого забезпечене Договором поруки № 280/ЮПОР-20МСБ від 24.09.2020 року, відповідно укладеним позивачем з гр. ОСОБА_1 як поручителем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року суд постановив звернутися до Талалаївської селищної ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року.

Через канцелярію суду 11.01.2023 року у відповідь на запит від 12.12.2022 року Талалаївською селищною радою листом від 21.12.2022 року № 610 надано відповідні відомості стосовно місця реєстрації громадянина ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13439/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.02.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 року у зв`язку з неявкою представників сторін відкладено підготовче засідання на 22.03.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/13439/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.04.2023 року.

Так, через систему «Електронний суд» 20.04.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшла заява б/н від 20.04.2023 року про розгляд справи по суті 20.04.2023 року без участі представника останнього. Вказана заява судом долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні по розгляду справи по суті 20.04.2023 року у зв`язку з неявкою представників відповідачів 1, 2 протокольною ухвалою оголошено перерву до 01.06.2023 року.

Судом встановлено, що через систему «Електронний суд» 01.06.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшла заява б/н від 01.06.2023 року про розгляд справи по суті 01.06.2023 року без участі представника позивача. Вказана заява судом долучена до матеріалів справи.

У судове засідання з розгляду справи по суті 20.04.2023 року з`явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача 1, а також відповідач 2 особисто та/або його представника - не з`явилися.

У судове засідання з розгляду справи по суті 01.06.2023 року уповноважені представники позивача, відповідача 1, відповідач 2 особисто та/або його представника не з`явилися.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 01.06.2023 року позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника АТ «КБ «Глобус» б/н від 20.04.2023 року.

Доказів отримання відповідачем 1 ухвали суду від 22.03.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105493912417 в якому зазначено, що станом на 30.03.2023 року поштове відправлення на адресу відповідача 1 «не вручено під час доставки».

Копія ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року, яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача 1, а саме: вул. Крутий Узвіз 6/2, м. Київ, 01004, повернулась до суду 26.05.2023 року неврученою адресату із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В свою чергу копії ухвал Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року та від 20.04.2023 року, які направлялись на адресу місцезнаходження відповідача 2, а саме: вул. Левівський шлях, 4, с. Красний Колядин, Талалаївський район, Чернігівська область, 17210, повернулись до суду 11.11.2023 року та 04.05.2023 року неврученими адресату із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Про поважні причини неявки уповноважених представника відповідача 1, відповідача 2 особисто та/або його уповноваженого представника в судові засідання 20.04.2023 та 01.06.2023 року та суд не повідомлено.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача 1 та місце проживання (перебування) відповідача 2, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі 1 та 2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/13439/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження/місця проживання відповідачів 1 та 3 та повідомлення їх про розгляд справи судом.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 01.06.2023 року до суду не надходило.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 16.01.2023 та про відкладення підготовчого засідання від 16.02.2023 року, відповідачі 1, 2 мали подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі 1, 2 не скористалися наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідачів 1, 2 на час проведення розгляду справи по суті 01.06.2023 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛАНД" та гр. ОСОБА_1 не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами 1,2 не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а також представник відповідача 1, відповідач 2 особисто та/або його представник не прибули в судові засідання з розгляду справи по суті 20.04.2023 року та 01.6.2023 року суд, враховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі представника АТ «КБ «Глобус», на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи по суті 01.06.2023 року виключно за наявними матеріалами, за відсутності уповноважених представників позивача, відповідача 1, відповідача 2 особисто та/або його представника.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 24 вересня 2020 року між АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (банк за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛАНД» (позичальник за договором, відповідач 1 у справі) було укладено Кредитний договір № 280/ЮК-20МСБ (далі - Кредитний договір) відповідно до умов п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит в грошовій формі, в рамках Програми «Доступні кредити 5-7-9%», яка реалізується Урядом України за ініціативи Президента України через Фонд розвитку підприємництва на наступних умовах:

- Сума кредиту - 1 756 000 (один мільйон сімсот п`ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп.

- Строк кредитування - 60 місяців

- Кінцева дата повернення кредиту - з 24 вересня 2020 року по 23 вересня 2025 року включно

- Мета використання кредиту - придбання нової техніки

- Базова процентна ставка - 13,3 %

- Компенсаційна процентна ставка позичальника - 7% процентів річних.

Розділами 1-9 Кредитного договору сторони погодили предмет договору, умови надання кредиту, умови забезпечення виконання позичальником зобов`язань, умови повернення кредиту, сплати процентів і комісії, розмір та порядок застосування базової та компенсаційної процентної ставки, права та обов`язки банку та позичальника, форс - мажор, відповідальність сторін, особливі умови, строк дії договору та інші, банківську таємницю тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 12.1 Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (у разі наявності) та діє до 23 вересня 2025 року, але в будь - якому випадку до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Кредитний договір підписаний представниками кредитора (банка) і позичальника та скріплений печатками юридичних осіб.

При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як визначено сторонами в п. 2.2 Кредитного договору відповідно до умов кредитування банком, шляхом підписання даного договору позичальник доручає банку здійснити надання кредиту шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок партнера ДП «Автомаз - Україна» (код ЄДРПОУ 32376626) IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві на виконання умов купівлі-продажу № 53/10/09/20 від 10.09.2020 року.

Строк користування кредитом починається з дати перерахування коштів з кредитного рахунку (п.2.3 Кредитного договору).

Як свідчать наявні матеріали справи та встановлено судом, свої зобов`язання за Кредитним договором позивач виконав належним чином, а саме надавши відповідачу 1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Кредитним договором та в межах встановленого кредитного ліміту шляхом здійснення безготівкового перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок ДП "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 32376626) IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві на виконання умов купівлі-продажу № 53/10/09/20 від 10.09.2020 року, що підтверджується випискою з позичкового рахунку за період з 24.09.2020 року по 07.11.2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

В свою чергу, факт отримання кредитних коштів та їх розмір відповідачем 1 не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг з боку відповідача 1 відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору в частині надання кредитних коштів відповідачем 1 також не надано.

Згідно положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачено, що в межах строку кредитування, визначеного п. 1.1. цього Договору з урахуванням встановленого Графіку погашення Кредиту за цим Договором, (строкова заборгованість) Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами:

- при дотриманні Позичальником умов Програми та/або умов цього Договору, у розмірі, що станом на дату укладання цього Договору складає 7% річних (далі - Компенсаційна процентна ставка). Розмір Компенсаційної процентної ставки переглядається та встановлюється Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 6 цього Договору відповідно до умов Програми.

- при недотриманні Позичальником умов Програми та/або умов Договору, а також у випадках, передбачених цим Договором, у розмірі, який встановлюється та переглядається Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі 5 цього Договору, та станом на дату цього Договору складає 13,3% річних (далі - Базова процентна ставка).

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строк (прострочена заборгованість), відповідно до п. 1.1. цього Договору та у строки, визначені Графіком погашення Кредиту за цим Договором, та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі:

компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 (п`ять) процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Компенсаційна процентна ставка;

базової процентної ставки, збільшеної на 5 (п`ять) процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Базова процентна ставка.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору розмір Базової процентної ставки за кредитом Позичальника, розраховується як сума значення індексу UIRD3m та 5%. Базова процентна ставка переглядається Банком щоквартально протягом всього строку кредитування Позичальника.

Згідно з п. 6.1. Кредитного договору компенсаційна процентна ставка за Кредитом встановлюється з дати укладення цього Договору. Розмір Компенсаційної процентної ставки, залежить від дотримання Позичальником умов Програми (п. 6.2. Кредитного договору).

Пунктом 6.4. Кредитного договору передбачаються випадки, коли застосування компенсаційної процентної ставки призупиняється. Одним із таких випадків є порушення Позичальником графіку погашення основної заборгованості (частини/повної суми за Кредитом) відповідно до додатку 1 до цього Договору та/або нарахованих процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою що відповідає розміру Компенсаційної процентної ставки, а саме прострочення сплати основної заборгованості та/або нарахованих процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою що відповідає розміру Компенсаційної процентної ставки на строк більше ніж 15 календарних днів.

Після відновлення Позичальником вчасного та в повному обсязі обслуговування заборгованості за кредитом надання Державної підтримки відновлюється з дати погашення Позичальником простроченої основної заборгованості та/або прострочених нарахованих процентів, а також у випадку здійснення Банком та Позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за цим Договором. За період призупинення надання Державної підтримки Позичальнику, шляхом сплати Компенсації процентів, відповідна компенсація процентів сплачується за календарних місяць, в якому строк простроченої заборгованості не перевищувала 15 календарних днів.

У п. 10.8. Кредитного договору визначено, що у випадку недотримання Позичальником одночасно двох або більше умов, в т.ч. п.п. 1.3, 3.4.3 розмір процентної ставки за користування кредитними коштами підвищується на відповідну кількість процентних пунктів за кожне недотримання умов. При наявності одночасно декількох недотримань розмір процентів підвищується на суму процентних пунктів за недотримання кожної з умов Договору. Загальний розмір підвищення Базової процентної ставки за даним пунктом не повинен перевищувати 5,0 (п`ять) процентних пункти. У випадку повторного послідовного недотримання Позичальником будь-якої з умов, визначених даним пунктом, підвищений розмір процентів за користування кредитними коштами повторно не застосовується у разі дії на дату застосування підвищеного розміру процентів за користування кредитними коштами за недотримання відповідних умов.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом внесення/перерахування коштів на рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ «КБ «ГЛОБУС», Код ЄДРПОУ Банку 35591059. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості (додаток №1 до Кредитного Договору).

У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків повернення Кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за Кредитом вважається простроченою та переноситься Банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості

Позичальника за Кредитом.

Так, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія погодженого сторонами Додатку № 1 до Кредитного договору «Графік погашення кредиту», згідно якого визначено щомісячні платежі з повернення кредиту в розмірі 1 756 000,00 грн. починаючи з 24.09.2020 року по 23.09.2025 року.

Відповідно до п. 4.2., 4.3. Кредитного договору проценти за користування Кредитом нараховуються за період з дня надання Кредиту по день повного виконання (сплати) боргових зобов`язань на суму фактичної заборгованості за Кредитом, при цьому день надання Кредиту включається до розрахунку. При розрахунку процентів у місяці приймається фактична кількість календарних днів у місяці та році. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно та у день остаточного повернення Кредиту. Нарахування процентів Банком за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за період з 01 (першого) числа місяця по останнє число місяця (включно) та у день остаточного повернення Кредиту.

Пунктом 4.4. Кредитного договору передбачено, що сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк по 10 (десяте) число (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування на рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ «КБ «ГЛОБУС», Код ЄДРПОУ Банку 35591059.

Якщо 10 (десяте) число місяця припадає на вихідний, святковий або інший не робочий день, сплата переноситься на наступний робочий день.

У випадку ненадходження платежів від Позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у встановлені цим Договором строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами наступного банківського дня вважається простроченими, переноситься Банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування Кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням Кредиту.

При цьому, на підтвердження факту здійснення позичальником оплат за Кредитним договором позивачем надано виписку по особовому рахунку за період 24.09.2020 року - 07.11.2022 року, через який здійснювались всі погашення за спірним Кредитним договором (тіло кредиту та відсотки).

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, а саме відповідної виписки банку, товариством як позичальником здійснено повернення кредитних коштів в сумі 731 66,75 грн. ,а також здійснювалось погашення процентів за користування кредитом.

Факт погашення вказаних сум, їх розмір та порядок зарахування банком відповідачем 1 не заперечувався.

Однак, починаючи з березня 2022 року і станом на 11 листопада 2022 року позичальником було порушено умови Кредитного договору щодо своєчасного внесення платежів згідно Графіка повернення кредиту, у зв`язку з чим у Позичальника виникла заборгованості за Кредитним договором в сумі .

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Кредитного договору відповідач 1 свої зобов`язання щодо погашення кредиту згідно Графіку погашення кредиту, а також сплати процентів за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 01.11.2022 року за відповідачем 1 рахується строкова заборгованість за кредитом в сумі 1 024 333,25 грн., прострочена заборгованість за кредитом в сумі 234 133,36 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 17 4111,29 грн., що підтверджується відповідними виписками банку.

Згідно зі статтею 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 11.2. Кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або іншими особами, що є поручителями Позичальника (в т.ч. майновими поручителями, заставодавцями та ін.), умов цього Договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов`язань (Договорів забезпечення) за цим Договором, а Позичальник зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів, з дати надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі настання будь якого з наступних випадків: 11.2.1. порушення Позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором.

Як свідчать матеріали справи, Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус»» як кредитором внаслідок тривалого невиконання позичальником - відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором та виникненням кредитної заборгованості, 23.09.2022 за місцезнаходженням ТОВ «Сіланд» було направлено вимогу № 1-1305 від 13.09.2022 року щодо дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором , копія якої наявна в матеріалах справи.

Факт надсилання вимоги підтверджується наданими позивачем копіями фіскального чеку від 23.09.2022 року та списком згрупованих поштових відправлень № 27092022 від 23.09.2022 року.

Згідно наявного в матеріалах справи відстеження на офіційному сайти поштового оператора АТ «Укрпошта» відправлення № 0600020712993 на адресу відповідача 1, останнє не вручене адресату та 27.10.2022 року повернуто на адресу банку.

В свою чергу, вимога позивача залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 11.2. Кредитного договору строк виконання відповідачем 1 грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів, отриманих за Кредитним договором № 280/ЮК-20МСБ за Програмою "ДОСТУПНІ КРЕДИТИ 5-7-9%", яка реалізується Урядом України за ініціативи Президента України через Фонд розвитку підприємництва від 24.09.2020 року на момент розгляду справи є таким, що настав.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до положень п. 3.1. Кредитного договору, виконання Позичальником зобов`язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується, зокрема, але не виключно:

3.1.1. заставою рухомого майна Вантажний - спеціалізований самоскид марка SINOTRUK модель HOWO-A7 ZZ3257N3847Q1 рік випуску 2020 Білий шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить на праві власності позичальнику,

3.2.1. фінансовою порукою - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

На виконання вказаних умов Кредитного договору, 24.09.2020 між АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (заставодержатель за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛАНД» (заставодавець за договором, відповідач 1 у справі ) було укладено Договір застави транспортного засобу № 280/ЮЗК-20/МСБ (наявний у матеріалах справи).

Також як встановлено судом за матеріалами справи, між АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» як банком/кредитором та гр. ОСОБА_1 як поручителем (відповідач 2 у справі) укладено Договір поруки № 280/ЮПОР-20МСБ (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ТОВ «Сіланд» (далі - боржник) зобов`язань за Кредитним договором № 280/ЮК-20МСБ «ДОСТУПНІ КРЕДИТИ 5-7-9%» від 24.09.2020, що укладений між Кредитором та Боржником, згідно з яким Боржник зобов`язаний у строк до 23.09.2025 повернути Кредиторові кредит у сумі 1 756 000,00 грн., сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі з 24 вересня 2020 р по 23 вересня 2025 р. - 13,3 % процентів річних, а також сплатити штрафні санкції та інші платежі у розмірі та випадках, передбачених Кредитним договором.

Пунктами 1.3., 1.4. Договору поруки визначено, що Поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Кредитного договору. У випадку внесення Боржником та Кредитором змін та доповнень до Кредитного договору, Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов`язання Боржника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У разі порушення Боржником зобов`язань, передбачених Кредитним договором, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поруки цей Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 23 вересня 2028 року.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поруки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя -гр. ОСОБА_1 визначається як умовами Договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а саме Кредитним договором № 280/ЮК-20МСБ "Техніка" в кредит" за Програмою "Доступні кредити 5-7-9%", яка реалізується Урядом України через Фонд розвитку підприємництва від 24.09.2020 року.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічне положення міститься в пункті 1.4 Договору поруки, згідно якого сторони погодили, що у разі порушення боржником зобов`язань, передбачених Кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п.1.6 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, згідно п.2.4.1 Договору поруки поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання за Кредитним договором в порядку та строки, що визначені цим Договором.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору поруки у разі невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором в строки та в розмірах, що визначені кредитним договором, кредитор має право звернутися до поручителя із відповідною письмовою вимогою. Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги кредитора зобов`язаний виконати обов`язок боржника шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок, що визначено в вимозі кредитора.

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 Договору поруки у випадку, якщо поручитель не виконає вимогу кредитора у строки, що визначені в цьому договорі, кредитор має право нараховувати поручителю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Неустойка, передбачена цією статтею договору, підлягає сплаті на письмову вимогу банка за реквізитами вказаними банком. У випадку невиконання поручителем зобов`язань, передбачених п.п. 2.4.3., 2.4.4. цього договору, кредитор має право вимагати, а поручитель зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10% від фактичної суми заборгованості за кредитним договором за кожен такий випадок.

Відповідно до п. 12.4. Кредитного договору та п. 6.5. Договору поруки, всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі за підписом у уповноваженого представника сторони, що відправила повідомлення, засвідченої її (цієї сторони) печаткою (у разі наявності) та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, електронною поштою на адресу, зазначену у договорі. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача про вручення, відсутність адресату за вказаною адресою тощо.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору у відповідності до Договору поруки позивач як кредитор звернувся до гр. ОСОБА_1 як поручителя з вимогою № 1-1307- від 13.09.2022 року про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому за Договором кредиту.

Факт надсилання вказаної вимоги на адресу відповідача 2 підтверджується фіскальним чеком від 22.09.2022 року та списком згрупованих відправлень № 22092022 від 22.09.2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно наданого позивачем витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження відповідного поштового відправлення №0504501527988, вимога поверенута банку 12.10.2022 року неврученою адресату.

Відповідачем 2 зазначена вимога кредитора залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Кредитного договору та Договору поруки відповідачами 1, 2 не виконані, внаслідок чого у позичальника утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 01.11.2022 склала: строкова заборгованість основного боргу (кредиту) у розмірі - 1 024 333,25 грн.; прострочена заборгованість основного боргу (кредиту) у розмірі - 234 133,36 грн.; строкова заборгованість за процентами - 17411,29 грн., позивач як кредитор звернувся з позовними вимогами про солідарне стягнення вказаних сум з відповідача 1 як позичальника та відповідача 2 як поручителя в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачами 1, 2 та 3 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Кредитного договору № 280/ЮК-20МСБ "Техніка" в кредит" за Програмою "Доступні кредити 5-7-9%", яка реалізується Урядом України через Фонд розвитку підприємництва від 24.09.2020 року та Договору поруки № 280/ЮПОР-20МСБ від 24.09.2020 року та/або їх окремих положень суду не надано.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів 1, 2 щодо визначення розміру заборгованості за договорами на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Відтак, враховуючи строк дії Договору поруки до 23.09.2028 року, на час звернення позивача до суду порука не є припиненою.

Також суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка набрала чинності з 15.12.2017, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54цс18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач 1 суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 строкової заборгованості по кредиту в сумі 1 024 333,25 грн. та простроченої заборгованості по кредиту в сумі 234 133,36 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених кредитором позовних вимог до відповідачів 1 та 2 про солідарне стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 17 411,29 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 24.09.2020 року 01.11.2022 року суд зазначає, що відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Так, поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Наразі, у даній справі сторони визначили строк Кредитного договору до 23.09.2025 року та окремо погодили термін повернення кредиту - 23.09.2025 року, а також терміни щомісячного виконання зобов`язання по сплаті відсотків.

При цьому, як зазначалось судом вище та відповідачами 1 та 2 не заперечувалось, позивачем як кредитором було реалізовано право вимоги дострокового виконання позичальником та поручителями зобов`язань за Кредитним договором у відповідності до умов пункту 11.2 Кредитного договору, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, що також що підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020 року, № 912/1120/16 від 04.02.2020 року, № 910/18943/20 від 27.07.2021 року, № 910/17048/17 від 18.01.2022 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 правової позиції, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на вказане суд зазначає про можливість нарахування позивачем відсотків за користування кредитом за Кредитним договором виключно до моменту спливу визначеного договором загального строку кредитування - 23.09.2025 року або до пред`явлення вимоги до позичальника, після чого позивач втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідачів 1, 2 процентів за користування кредитом.

За таких обставин, враховуючи умови пункту 11.2 Кредитного договору щодо обов`язку позичальника достроково повернути суму заборгованості за кредитом та процентами і іншими платежами впродовж 10 календарних днів з дати надсилання кредитором відповідної вимоги та заважаючи на встановлену судом дату надсилання такої вимоги - 23.09.2022 року, право позивача як кредитодавця нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за кредитом припинилось 03.10.2022 року.

Натомість, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача 1 за Кредитним договором, позивач здійснює нарахування відсотків річних за користування кредитними коштами також у період після 03.10.2022 року - до 30.10.2022 року включно, що не відповідає наведеним приписам законодавства та висновкам Верховного Суду, у зв`язку з чим, за висновками суду, обґрунтованим є стягнення відсотків, які нараховані до 03.10.2022 року включно.

Також суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 10 Кредитного договору передбачено відповідальність позичальника за порушення умов Кредитного договору.

Згідно п. 10.1 Кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 10.2 Кредитного договору у разі виникнення заборгованості по Кредиту у розмірі, що перевищує 500,00 грн., яка виникла у разі порушення строків погашення заборгованості по кредиту, передбачених п. 1.1, п. 4.1 та п. 4.4 цього Договору, Банк має право стягнути штраф у розмірі 500,00 грн. за кожне допущене прострочення платежу.

Пунктом 10.6 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язаний сплачувати пені та штрафи, зазначені в розділі 10 цього Договору, протягом одного робочого дня з дати виникнення факту невиконання зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем 1 виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у строк, визначений умовами Договору та графіком повернення кредиту, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення на підставі пункту 10.1 Кредитного договору пеню в сумі 14,43 грн. та штраф в сумі 500,00 грн., які позивач просив стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського Кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента У країни № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено, зокрема, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX,та він діє на теперішній час.

Отже, воєнний стан на території України діє у період з 24.02.2022 року та станом на момент ухвалення рішення у цій справі не скасований відмінений, відтак, нарахування позивачем як кредитодавцем вищевказаних сум пені та штрафу в період, коли відповідач 1 як позичальник звільняється від відповідальності у вигляді штрафних снакції (пені та штрафу), згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є неправомірним, що є підставою для відмови у задоволенні відповідних вимог позивача про стягнення нарахованих пені в сумі 14,43 грн. та штрафу в сумі 500,00 грн.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає відповідні суми заборгованості, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем позовних вимог.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачами 1, 2 не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої перевірки заявлених до стягнення сум судом встановлено, що за даними позивача у відповідача 1 як позичальника станом на 01.11.2022 року була наявна заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 17 411,29 грн., в той час як за розрахунком суду з урахуванням вищенаведених висновків щодо строку нарахування, заборгованість відповідача 1 зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 24.09.2020 року по 03.10.2022 року становить 2246,63 грн., а отже є меншою, ніж заявлено до стягнення позивачем, у зв`язку з чим вказані вимоги позивача про стягнення відсотків за Кредитним договором, підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 2246,63 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах.

При цьому судом враховано, що згідно з абзацом 3 пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіланд" (01004, м. Київ, вулиця Крутий Узвіз, будинок 6/2, код ЄДРПОУ 42237225) та гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства " Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) строкову заборгованість основного боргу (кредиту) у розмірі 1 024 333 (один мільйон двадцять чотири тисячі триста тридцять три) грн. 25 коп., прострочену заборгованість основного боргу (кредиту) у розмірі 234 133 (двісті тридцять чотири сто тридцять три) грн. 36 коп., строкову заборгованість за процентами у розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 63 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіланд" (01004, м. Київ, вулиця Крутий Узвіз, будинок 6/2, код ЄДРПОУ 42237225) на користь Акціонерного товариства " Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) витрати зі сплати судового збору у сумі 9455 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 35 коп.

4. Стягнути з гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства " Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) витрати зі сплати судового збору у сумі 9455 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 35 коп.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 15 грудня 2023 року.

Суддя А.М.Селівон