Рішення

від 07.12.2023 по справі 910/11013/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2023Справа № 910/11013/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд"простягнення 630 485,07 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Приятеленко Т.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11013/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" (далі також - позивач, ТОВ "Піллар Лоджистікс") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд" (далі також - відповідач, ТОВ "Укрмаслотрейд") про стягнення 480 512,40 грн заборгованості за договором оренди, 119 140,74 грн пені, 9 321,00 грн 3% річних, 21 510,93 грн інфляційних втрат.

09.08.2023 відповідачем подано відзив на позов. Крім того, відповідач наголосив, що отримані ним додатки до позову виготовлені неякісно, а з їх змістом неможливо ознайомитися.

Зважаючи на зауваження представника відповідача стосовно надісланих позивачем додатків до позову суд наголосив, що відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

27.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 07.12.2023.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 07.12.2023 наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 07.12.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суддя оголосив стислий зміст відзиву на виконання вимог ч. 6 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.12.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» (як орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піллар Лоджистікс» (як орендодавцем) було укладено договір оренди залізничних вагонів № 27102022/ЦС (далі також - договір), за умовами якого орендодавець зобов`язується надати орендарю у тимчасове платне користування (оренду) залізничні вагони-цистерни (далі також - вагон та/або цистерна), технічно справні та комерційно придатні, характеристики яких вказуються в Актах приймання-передачі за формою, наведеною у Додатку № 1 до цього договору, підписаного сторонами при передачі вагонів та є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, вагони передаються в оренду по графіку, на попередньо погоджених станціях приймання, в узгодженій сторонами кількості. Кількість вагонів, яка передається в оренду становить до 20одиниць. В подальшому кількість вагонів в оренді може бути збільшена за згодою сторін шляхом підписання відповідних Додаткових угод до даного договору.

Згідно з п. 1.11. договору, строк оренди вагонів, що передаються орендарю за даним договором, починається з моменту підписання Акту приймання-передачі вагонів в оренду на станції, вказаної орендарем та діє до 31.03.2023.

Датою початку оренди є дата оформлення Актів приймання-передачі, що відповідає даті прибуття вагонів в оренду на станцію приймання на території України, або календарному штемпелю станції прикордонного переходу на території України, якщо станція приймання знаходиться за її межами. Дата оформлення Акту приймання-передачі являється першим днем оренди. У разі закінчення строку оренди, передбаченого договором, орендар зобов`язаний повернути вагони орендодавцю протягом 20 календарних днів з дати одержання залізничних інструкцій орендодавця про повернення вагонів з оренди, в тому числі направлених засобами електронного документообігу. Повернення вагонів здійснюється на станціях, зазначених орендодавцем та узгодженими орендарем, на підставі реквізитів на повернення вагонів, у відповідності до п. 3.1.8. цього договору, по Акту приймання-передачі. Датою повернення вагонів є дата оформлення Актів приймання-передачі із оренди, яка відповідає даті прибуття виключно технічно справних та комерційно придатних вагонів на станцію повернення із оренди. Дата оформлення Акту приймання-передачі із оренди виключно технічно справних та комерційно придатних вагонів вважається останнім днем оренди та відповідно сплати орендної плати (п. 2.2. договору).

У розділі 4 договору сторони погодили, що розрахунки по цьому договору здійснюються у національній валюті України. Вартість оренди одного вагону за добу з дати підписання Актів приймання-передачі вагонів в оренду і по дату підписання Актів приймання-передачі вагонів із оренди (включно) становить 1 291,70 грн, ПДВ 20% 258,34 грн, всього з ПДВ 1550,04 грн за добу (неповна доба округлюється до повної). За перший місяць оренди вагонів орендна плата сплачується орендарем у порядку 100% передплати протягом 3 банківських днів з моменту прийняття вагону до перевезення на станцію приймання-передачі в оренду. За останній місяць оренди вагонів орендна плата сплачується орендарем у порядку передоплати у розмірі 46 501,20 грн за вагон протягом 5 банківських днів після оформлення вагону на станцію приймання-передачі в оренду. Розрахунки за наступні місяці оренди проводяться орендарем у формі 100% передплати, до 15 числа передуючого місяця оренди.

Згідно з п. 6.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по дату підписання актів приймання-передачі вагонів із оренди та до виконання всіх зобов`язань сторонами за договором. До 31.03.2023 орендар не має права вивести цистерни з оренди в односторонньому порядку.

На виконання умов договору сторони підписали Акти приймання-передачі вагонів (цистерн) в оренду:

- Акт № 1 від 03.11.2022, передано цистерни №№ 77258747, 77258341, 77259422, 75226290;

- Акт № 2 від 06.11.2022, передано цистерни №№ 75225797, 77259455;

- Акт № 3 від 08.11.2022, передано цистерну № 75226191;

- Акт № 4 від 14.11.2022, передано цистерну № 75057091;

- Акт № 5 від 20.11.2022, передано цистерну № 75027490;

- Акт № 6 від 25.11.2022, передано цистерну № 75056895.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що за надані послуги оренди в грудні 2022 орендар зобов`язаний був сплатити 480 512,40 грн до 15.11.2022, однак своїх обов`язків перед орендодавцем не виконав.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступне:

- орендодавець передбачені договором обов`язки не виконав, визначені договором документи в повному обсязі не надав, зокрема, не забезпечив надання Актів приймання-передачі вагонів в оренду;

- неможливо визначити дату початку використання вагонів, період, за який має бути нарахована плата, а також кількість вагонів, що були у використанні у грудні 2022.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 27102022/ЦС від 27.10.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Наявними у матеріалах справи фактичними даними підтверджується, що в період з 06.11.2022 по 25.11.2022 позивач передав відповідачу в оренду за Актами приймання-передачі 10 вагонів.

Копії вказаних Актів долучені до позову, містять підписи сторін та скріплені печатками.

23.05.2023 ТОВ «Піллар Лоджистікс» направило ТОВ «Укрмаслотрейд» претензію № 23/05-23 про сплату боргу в розмірі 480 512,40 грн, яку відповідач отримав 07.06.2023.

Твердження відповідача про те, що позивач у грудні 2022 не належним чином надавав послуги оренди не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наступним.

Відповідно до п. 2.2. договору, останнім днем оренди є дата оформлення акту приймання-передачі із оренди, що відповідає даті прибуття технічно справних та комерційно придатних вагонів на станцію повернення із оренди.

Згідно з п. 2.5. договору, орендар зобов`язаний здійснити очищення та пропарювання вагонів-цистерн за власний рахунок, що підтверджується наданим Актом ВУ-20.

Так, відповідачем на виконання умов договору було здійснено пропарювання вагонів-цистерн, про що надано відповідні акти ВУ-20 від 27.12.2022. Після проведення очищення та пропарювання вагони відправлені на станцію повернення «Ладижин», що підтверджується довідкою Філії «Головного інформаційно-обчислювального центру» АТ «Укрзалізниця» № ГІОЦ-46/1017 від 24.10.2023.

Крім того, позивач відправляв відповідачу на підсипання акт приймання-передачі вагонів з оренди № 1 від 31.12.2022, однак відповідач акт не підписав.

З наведеного вбачається, що в грудні 2022 ТОВ «Укрмаслотрейд» фактично користувалося орендованими вагонами.

Таким чином, наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості за оренду в розмірі 480 512,40 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявленого до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 9 321,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 21 510,93 грн за загальний період з 16.11.2022 по 10.07.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 9 321,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 21 510,93 грн.

Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 119 140,74 грн суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.2. договору передбачено, що у разі порушення орендарем строків перерахування орендної плати, відповідно до п. 4.3. цього договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не сплаченої у строк орендної плати за кожен день прострочки.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем вірно, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 119 140,74 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд" (04053, м. Київ, вул. Вознесенський Узвіз, 14, офіс 16/20; код ЄДРПОУ 39437627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" (01054, м. Київ, вул. Рейтарська, 6а, код ЄДРПОУ 43956964) заборгованість в розмірі 480 512,40 грн, пеню в розмірі 119 140,74 грн, 3% річних в розмірі 9 321,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 21 510,93 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 457,29 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко