Рішення

від 19.12.2023 по справі 910/16412/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/16412/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял-Фарм»

про стягнення 12 468,64 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял-Фарм» про стягнення 12 468,64 грн, з яких 10 094,03 грн заборгованості, 2 230,59 грн пені та 144,02 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції № 10/3-02-22 від 10.02.2022 щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені та 3% річних, просить позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.10.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04107, м. Київ, вул. Печенізька, буд. 34, кв. 20.

16.11.2023 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 09.11.2023 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 26.10.2023).

Беручи до уваги, що відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, що мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

10.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (постачальника) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял-Фарм» (покупець) було укладено Договір поставки продукції № 10/3-02-22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник протягом строку дії Договору передає у власність покупцю товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених Договором, оплачує товар в асортименті та кількості, за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі.

Право власності на товар переходить від постачальник до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Накладні мають статус специфікацій та вважаються невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару з моменту підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару. У зв`язку зі змінами економічної ситуації, сума, вказана у відповідній накладній, може бути змінена до її оплати покупцем за одноособовим рішенням постачальника. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару, покупець надає протягом наступного строку - п`ять календарних днів місяця, наступного за звітним, шляхом направлення електронного звіту з електронним підписом через програму M.E.Doc відповідно до Додатку 1 до цього Договору. У випадку відсутності реалізації товару покупець надсилає пустий звіт про реалізований товар в ті самі строки та в такому ж порядку, який зазначено вище, за підписом уповноваженої особи. У випадку ненадання покупцем звітності про реалізацію товару, товар вважається реалізованим. Покупець зобов`язаний оплатити вартість реалізованого товару протягом 3 календарних днів зі спливу строку надання звітності про реалізацію товару, встановленого цим пунктом Договору.

За змістом п. 6.3 Договору покупець несе відповідальність за невиконання умов розділу 2 Договору у вигляді сплати пені від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати за поставлений товар за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами зі строком чинності в один рік. У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати Договір не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту спливу терміну чинності Договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункти 9.1, 9.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 10 094,03 грн, про що свідчать підписані обома сторонами видаткові накладні № 00001839 від 28.04.2023 на суму 3 075,01 грн, № 00001838 від 28.04.2023 на суму 660,00 грн, № 00001750 від 26.04.2023 на суму 2 302,01 грн, № 00001749 від 26.04.2023 на суму 660,00 грн, № 00001742 від 25.04.2023 на суму 660,00 грн, № 00001741 від 25.04.2023 на суму 2 737,01 грн.

Як зазначає позивач, у порушення умов Договору відповідач не подав звітності про реалізацію товару, відтак отриманий відповідно до вищенаведених видаткових накладних товар вважається реалізованим, однак відповідач не оплатив вказаний товар.

В порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві лист № 2850 від 16.10.2023, у якому повідомив про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 10 094,03 грн, а також повідомив про розірвання Договору з 06.11.2023 на підставі п. 11.4 Договору.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 10 094,03 грн заборгованості, 2 230,59 грн пені та 144,02 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 10 094,03 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками видаткові накладні № 00001839 від 28.04.2023 на суму 3 075,01 грн, № 00001838 від 28.04.2023 на суму 660,00 грн, № 00001750 від 26.04.2023 на суму 2 302,01 грн, № 00001749 від 26.04.2023 на суму 660,00 грн, № 00001742 від 25.04.2023 на суму 660,00 грн, № 00001741 від 25.04.2023 на суму 2 737,01 грн.

Вищенаведені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належний доказ на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням узгодженого сторонами у п. 2.2 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати товару мали бути виконані упродовж 3 календарних днів з моменту закінчення строку для подання звітності про реалізацію товару, яка, своєю чергою, подається упродовж 5 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Відтак граничним днем строку виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є 08.05.2023.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Докази оплати відповідачем поставленого на виконання умов Договору товару, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 094,03 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 6.3 Договору покупець несе відповідальність за невиконання умов розділу 2 Договору у вигляді сплати пені від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати за поставлений товар за кожний день прострочення.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 6.3 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені суд встановив, що позивач неправильно визначив момент, з якого грошові зобов`язання відповідача стали простроченими, оскільки не врахував передбачених п. 2.2 Договору строку для подання відповідачем звітності, з яким пов`язано встановлення факту реалізації товару, та строку для здійснення оплати за реалізований товар.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що обґрунтованою та такою, що стягненню з відповідача на користь позивача є пеня в розмірі 2 056,42 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем неправильно визначено момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченим, про що суд зазначив вище, суд здійснив власний розрахунок суми 3% річних, який склав 133,57 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 10 094,03 грн заборгованості, 2 056,42 грн пені та 133,57 грн 3 % річних.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 644,26 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 39,74 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял-Фарм» (04107, м. Київ, вул. Печенізька, буд. 34, кв. 20; ідентифікаційний код: 44585653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімн. 414; ідентифікаційний код: 31023578) заборгованість в розмірі 10 094,03 грн (десять тисяч дев`яносто чотири гривні 03 коп.), пеню в розмірі 2 056,42 грн (дві тисяч п`ятдесят шість гривень 42 коп.), 3% річних в розмірі 133,57 грн (сто тридцять три гривні 57 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 644,26 грн (дві тисячі шістсот сорок чотири гривні 26 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 19.12.2023.

Суддя О.С. Комарова