Рішення

від 19.12.2023 по справі 910/15567/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/15567/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Паливна заправна Компанія»

про стягнення 19358,99 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Паливна заправна Компанія» про стягнення 19358,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №02.1.2-26-042 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2009 (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 11468,67 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 6283,17 грн, 3% річних у розмірі 381,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 1225,30 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та надав власний контр-розрахунок. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені. Крім того, позивачем заявлено про зменшення розміру пені до 1 грн. Так позивач просить суд відмовити у задоволення позові в частині стягнення 6459,88 грн

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2009 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Паливна заправна Компанія» (далі - Абонент) укладено Договір №02.1.2-26-042 про надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір).

До вказаного Договору сторонами вносились зміни шляхом складення та підписання Додаткових угод №1 від 03.06.2013, №2 від 14.03.2017, №3 від 14.07.2017, №4 від 27.11.2018 та №5 від 14.11.2022.

Додатковою угодою №2 від 14.03.2017 укладений між сторонами Договір було викладено в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. Договору Аеропорт надає, а Абонент отримує та оплачує телекомунікаційні Послуги, що перелічені в п.4.1. Договору (далі - Послуги).

Згідно з п.4.5. Договору в редакції Додаткової угоди №5 від 14.11.2022 щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, Аеропорт направляє Абоненту за допомогою програмного забезпечення (ПЗ) М.Е.Doc рахунок-фактуру за надані послуги (далі - Рахунок) та Акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт). Як тільки Рахунок і Акт будуть прийняті у ПЗ М.Е.Doc, відправнику (Аеропорту) надійде повідомлення про доставку отримувачем (Абонентом). Сторони домовились, що датою отримання Рахунку та Акту буде вважатися дата зазначена у повідомленні про доставку Рахунку та Акту Абоненту у 113 М.E.Doc. Сплата Рахунку здійснюється Абонентом до 20 (двадцятого) числа того ж місяця.

З метою виконання умов цього пункту Угоди Сторони погоджуються використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього КЕП. За допомогою електронного документообігу у ПЗ М.Е.Doc разом із Рахунками Абонент отримує складені Аеропортом Акти. Абонент зобов?язаний затвердити або відхилити з письмовою мотивованою відмовою у їх затвердженні у ПЗ М.Е.Doc Акти протягом 5 робочих днів з дати зазначеної у повідомленні про доставку.

У разі отримання від Абонента мотивованої відмови, Аеропорт у десятиденний строк розглядає її та, у разі виявлення невідповідностей, проводить відповідні коригування в Акті та при виставленні рахунку.

Якщо протягом 5 робочих днів Акт затверджений або Акт відхилений з письмовою мотивованою відмовою не будуть направлені до Аеропорту, Акт вважається підписаним Сторонами, а відмови направлені Абонентом з порушенням п?ятиденного строку, не будуть прийматись Аеропортом для розгляду.

Акти підписуються із застосуванням КЕП уповноважених на це представників обох Сторін, про що Сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують Акти. Підписання Акту Абонентом є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих Послуг.

У разі неможливості направлення Аеропортом Абоненту Рахунків, актів за допомогою програмного забезпечення (ПЗ) М.Е.Doc, порядок отримання Абонентом Рахунків, актів здійснюється наступним чином: щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, Абонент самостійно одержує в бухгалтерії Аеропорту рахунок-фактуру за надані послуги (далі - Рахунок) та Акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт). Абонент несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту. Датою отримання Рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунку здійснюється Абонентом до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт Абонент зобов`язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів Акт не буде повернути Аеропорту та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами.

Акт підписується керівниками Сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання Акту Абонентом є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих Послуг.

Згідно з пунктами 10.10.-10.16. Договору в редакції Додаткової угоди №5 від 14.11.2022 до Договору Сторони погодилися використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП).

Сторони визнають первинні документи, складені та надані будь-якою Стороною іншій Стороні в електронному вигляді із застосування КЕП засобами телекомунікаційного зв?язку, як оригінали, що мають юридичну силу та можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Сторони визнають, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Сторони погодили, що первинні документи на виконання цієї Угоди будуть складатися Сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та чинного законодавства України у сфері кваліфікованого електронного підпису. Абонент зобов?язаний слідкувати за надходженням Електронних первинних документів та своєчасно здійснювати їх приймання та перевірку. Аеропорт здійснює надсилання Електронних первинних документів (та вважається Стороною-відправником), а Абонент здійснює отримання Електронних первинних документів (та вважається Стороною- одержувачем). Первинні бухгалтерські документи, оформлені в електронному вигляді являють собою електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних. Електронні первинні документи містять всі реквізити аналогічні паперовим документам, а також можуть містити інші реквізити. Якщо Аеропорт направив Електронний первинний документ Абоненту, а останній не підписав його у триденний строк з дня отримання, або ж не відхилив його із зауваженнями, на четвертий робочий день, Електронний первинний документ вважається таким, що прийнятий Абонентом без зауважень.

Пунктом 11 Додаткової угоди №5 від 14.11.2022 до Договору сторонами визначено, що положення даної Угоди застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до її укладення, а саме п.5. Договору в редакції угоди з 18.08.2022; всі інші положення угоди з 24.02.2022.

Відповідно до п.12. Додаткової угоди №5 від 14.11.2022 до Договору сторони підтверджують, що зареєстровані в системі електронного документообігу «М.Е.Doc» електронних документів, та згодні із відправкою електронних документів засобами системи електронного документообігу в системі «М.Е.Doc».

Положеннями ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір №02.1.2-26-042 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2009 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи , позивачем на виконання умов Договору за період з травня 2022 року по серпень 2022 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 11468,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме рахунком №14/216 від 31.05.2022 (акт надання послуг №315889 від 31.05.2022) на суму 3246 грн; рахунком №14/231 від 30.06.2022, (акт надання послуг №317106 від 30.06.2022) на суму 3196,72 грн з урахуванням коригування на суму 49,28 грн згідно картки рахунку №361.14; рахунком №14/257 від 31.07.2022 (акт надання послуг №317544 від 31.07.2022) на суму 3246 грн; рахунком №14/281 від 31.08.2022 (акт надання послуг №318252 від 31.08.2022) на суму 1779,95 грн.

Доказів самостійного отримання відповідачем рахунків на здійснення оплати та актів надання послуг в бухгалтерії Аеропорту у відповідності до п.4.5. Договору матеріали справи не містять.

Позивачем вищевказані документи було надіслано відповідачу за допомогу програми документообігу - М.Е.Doc.

Вищевказане також не заперечується відповідачем у справі.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Разом з тим, відповідач в порушення умов Угоди та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим в останнього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 11468,67 грн.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 11468,67 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 381,85 грн та інфляційних втрати у розмірі 1225,30 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Стосовно наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд зазначає, що якщо час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, то за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу, а якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1047,59 грн

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 6283,17 грн , суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.10 Договору стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується до моменту повного погашення Абонентом простроченої заборгованості за укладеним Договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування ч.6 ст.232 ГК України.

Разом з тим, згідно п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24:00 год. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Підстави для нарахування пені після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), в даному випадку відсутні.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 5264,50 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236» від 25.04.2023 №383.

Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 по 30.06.2023 та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на дату подачі позову (04.10.2023) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені до 1 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (пені).

Крім того, суд звертає уваги на те, що відповідачем взагалі не було виконано умов спірного Договору в частині здійснення оплати за отримані ним послуги, навіть після спливу визначеного п.4.5. Договору строку.

Враховуючи викладене, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру пені заявленої позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків здійснення оплати за надані послуги.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Паливна заправна Компанія» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 11; ідентифікаційний код 33354582) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) заборгованість у розмірі 11468 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 67 коп., 3% річних у розмірні 381 (триста вісімдесят одна) грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 1047 (одна тисяча сорок сім) грн 59 коп., пеню у розмірі 5264 (п`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 50 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмір 2518 (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн 13 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 19.12.2023.

Суддя Я.В. Маринченко