Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/15567/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/15567/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тищенко О.В.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 (повний текст складено 19.12.2023)

у справі № 910/15567/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна Паливна заправна Компанія"

про стягнення 19 358,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У жовтні 2023 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна Паливна заправна Компанія" (далі - ТОВ "АПЗК", відповідач) про стягнення 19358,99 грн, з яких: 11 468,67 грн основного боргу, 6 283,17 грн пені, 381,85 грн 3% річних, 1 225,30 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №02.1.2-26-042 про надання телекомунікаційних послуг від 01.07.2009 (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11468,67 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15567/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ "АПЗК" на користь ДП "МА "Бориспіль" заборгованість у розмірі 11 468,67 грн, 3% річних у розмірі 381,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 047,59 грн, пеню у розмірі 5 264,50 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмір 2 518,13 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки заборгованість відповідача зі сплати наданих позивачем послуг у розмірі 11 468,67 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору матеріали справи не містять, а факт відсутності розрахунків між сторонами у спірний період відповідач не заперечує, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату вартості отриманих послуг на суму 11 468,67 грн.

Також, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат та задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 5 264,50 грн, 3% річних у розмірі 381,85 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 047,59 грн. У стягненні 1 018,67 грн пені, 177,71 грн інфляційних втрат відмовлено з відповідним розподілом судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "МА "Бориспіль" 05.01.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/15567/23 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 177,71 грн інфляційних втрат, 1 018,67 грн пені, 165,87 грн судового збору; ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 177,71 грн інфляційних втрат, 1 018,67 грн пені, 165,87 грн судового збору; стягнути з відповідача 3 220,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`сування обставин, що мають значення для справи.

За твердженням позивача, судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі неправильно застосовано приписи статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", абзацу 3 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, що призвело до порушення вимог частини 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що пеня в сумі 6 283,17 грн була нарахована у відповідності до приписів пункту 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ) і умов пункту 4.10 Договору (у редакції додаткової угоди №2 від 14.03.2017).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 справу № 910/15567/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко О.В. та Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15567/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ДП "МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/15567/23 до надходження до суду матеріалів справи.

15.01.2024 матеріали справи № 910/15567/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15567/23; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлений судом строк.

Позиція інших учасників справи.

14.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами позивача, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін та розподілити судові витрати у справі з урахуванням принципу пропорційності у господарського судочинстві. Відповідач вважає, що суд першої інстанції ухвалив у даній справі рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, об`єктивно і законно оцінивши всі обставини та докази у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2009 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (аеропорт) та ТОВ "АПЗК" (абонент) укладено Договір №02.1.2-26-042 про надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір).

До вказаного Договору сторонами вносились зміни шляхом складення та підписання Додаткових угод №1 від 03.06.2013, №2 від 14.03.2017, №3 від 14.07.2017, №4 від 27.11.2018 та №5 від 14.11.2022.

Додатковою угодою №2 від 14.03.2017 укладений між сторонами Договір було викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. Договору аеропорт надає, а абонент отримує та оплачує телекомунікаційні послуги, що перелічені в пункті 4.1. Договору (далі - послуги).

Згідно з пунктом 4.5. Договору (у редакції Додаткової угоди №5 від 14.11.2022) щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, аеропорт направляє абоненту за допомогою програмного забезпечення (ПЗ) М.Е.Doc рахунок-фактуру за надані послуги (далі - рахунок) та Акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - акт). Як тільки рахунок і акт будуть прийняті у ПЗ М.Е.Doc, відправнику (аеропорту) надійде повідомлення про доставку отримувачем (абонентом). Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважатися дата зазначена у повідомленні про доставку рахунку та акту абоненту у ПЗ М.E.Doc. Сплата рахунку здійснюється абонентом до 20 (двадцятого) числа того ж місяця.

З метою виконання умов цього пункту Угоди сторони погоджуються використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього КЕП. За допомогою електронного документообігу у ПЗ М.Е .Doc разом із рахунками абонент отримує складені аеропортом акти. Абонент зобов`язаний затвердити або відхилити з письмовою мотивованою відмовою у їх затвердженні у ПЗ М.Е .Doc акти протягом 5 робочих днів з дати зазначеної у повідомленні про доставку.

У разі отримання від абонента мотивованої відмови, аеропорт у десятиденний строк розглядає її та, у разі виявлення невідповідностей, проводить відповідні коригування в акті та при виставленні рахунку.

Якщо протягом 5 робочих днів акт затверджений або акт відхилений з письмовою мотивованою відмовою не будуть направлені до аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови направлені абонентом з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматись аеропортом для розгляду.

Акти підписуються із застосуванням КЕП уповноважених на це представників обох сторін, про що сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти. Підписання акту абонентом є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

У разі неможливості направлення аеропортом абоненту рахунків, актів за допомогою програмного забезпечення (ПЗ) М.Е.Doc, порядок отримання абонентом рахунків, актів здійснюється наступним чином: щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, абонент самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок-фактуру за надані послуги (далі - рахунок) та акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - акт). Абонент несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється абонентом до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт абонент зобов`язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернути аеропорту та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту абонентом є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Згідно з Додатковою угодою №5 від 14.11.2022 до Договору сторони доповнили Договір, зокрема, пунктами 10.10 - 10.16 у такій редакції:

- сторони погодилися використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) (пункт 10.10);

- сторони визнають первинні документи, складені та надані будь-якою стороною іншій стороні в електронному вигляді із застосування КЕП засобами телекомунікаційного зв`язку, як оригінали, що мають юридичну силу та можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії (пункт 10.11);

- сторони визнають, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (пункт 10.12);

- сторони погодили, що первинні документи на виконання цієї Угоди будуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та чинного законодавства України у сфері кваліфікованого електронного підпису (пункт 10.13);

- абонент зобов`язаний слідкувати за надходженням електронних первинних документів та своєчасно здійснювати їх приймання та перевірку. Аеропорт здійснює надсилання електронних первинних документів (та вважається стороною-відправником), а абонент здійснює отримання електронних первинних документів (та вважається стороною - одержувачем). Первинні бухгалтерські документи, оформлені в електронному вигляді являють собою електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних. Електронні первинні документи містять всі реквізити аналогічні паперовим документам, а також можуть містити інші реквізити (пункт 10.14);

- якщо аеропорт направив електронний первинний документ абоненту, а останній не підписав його у триденний строк з дня отримання, або ж не відхилив його із зауваженнями, на четвертий робочий день, електронний первинний документ вважається таким, що прийнятий абонентом без зауважень (пункт 10.15);

- сторона, для якої виникла неможливість подальшого здійснення електронного документообігу, зобов`язана не пізніше ніж за 5 робочих днів, з моменту виявлення повідомити іншу сторону про таку неможливість. У такому випадку сторони обмінюються документами в паперовому вигляді відповідно до положень Договору (пункт 10.16).

Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди №5 від 14.11.2022 до Договору сторони узгодили, що тимчасово, починаючи з 18.08.2022, припинити надання послуг за Договором.

Пунктом 11 Додаткової угоди №5 від 14.11.2022 до Договору сторонами визначено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України положення даної Угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме: пункт 5 Договору в редакції Угоди - з 18.08.2022; всі інші положення угоди з 24.02.2022.

Відповідно до пункту 12 Додаткової угоди №5 від 14.11.2022 до Договору сторони підтверджують, що зареєстровані в системі електронного документообігу "М.Е.Doc" електронних документів, та згодні із відправкою електронних документів засобами системи електронного документообігу в системі "М.Е.Doc".

За умовами пункту 4.10 Договору (у редакції Додаткової угоди №2 до Договору від 14.03.2017) стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується до моменту повного погашення Абонентом простроченої заборгованості за укладеним Договором.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивачем на виконання умов Договору за період з травня 2022 року по серпень 2022 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 11 468,67 грн, що підтверджується рахунком №14/216 від 31.05.2022 (акт надання послуг №315889 від 31.05.2022) на суму 3 246,00 грн; рахунком №14/231 від 30.06.2022 (акт надання послуг №317106 від 30.06.2022) на суму 3 196,72 грн з урахуванням коригування на суму 49,28 грн згідно картки рахунку №361.14; рахунком №14/257 від 31.07.2022 (акт надання послуг №317544 від 31.07.2022) на суму 3 246,00 грн; рахунком №14/281 від 31.08.2022 (акт надання послуг №318252 від 31.08.2022) на суму 1 779,95 грн.

Доказів самостійного отримання відповідачем рахунків на здійснення оплати та актів надання послуг в бухгалтерії аеропорту у відповідності до пункту 4.5. Договору матеріали справи не містять.

Позивачем вищевказані документи було надіслано відповідачу за допомогою програми документообігу - "М.Е.Doc", що відповідачем не заперечено.

Відповідач не повернув позивачу підписані акти приймання-здачі отриманих послуг та не виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг у встановлені Договором строки, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 11 468,67 грн.

Посилаючись на неоплату відповідачем наданих послуг, ДП "МА "Бориспіль" звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення з ТОВ "АПЗК" 11 468,67 грн основного боргу з оплати вартості наданих телекомунікаційних послуг, а також нарахованих на цю заборгованість 6 283,17 грн пені, 381,85 грн 3% річних та 1 225,30 грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечив позовні вимоги, вказавши, що позивачем неправильно здійснено розрахунок інфляційних втрат та надав власний контррозрахунок. Крім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, а також заявлено про зменшення її розміру до 1 грн. З огляду на вказані доводи, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 6459,88 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження у справі №910/15567/23 позивачем визначено рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 177,71 грн інфляційних втрат та 1 018,67 грн пені за невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих телекомунікаційних послуг у період з травня по серпень 2022 року.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та пені, нарахованих за період з червня 2022 року по вересень 2023 року у зв`язку із простроченням відповідачем виконання своїх грошових зобов`язань за Договором.

Розглядаючи доводи позивача про незаконність відмови суду першої інстанції у стягненні з відповідача на користь позивача 177,71 грн інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Зі змісту частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За визначенням частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку. Таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з цією нормою Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Зггідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Оскільки Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Як ствержує позивач в апеляційній скарзі, заявлена ним до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат у розмірі 1225,30грн розрахована за період прострочення з 21.06.2022 по 08.09.2023 саме станом на 08.09.2023.

Інформацію ж про індекс споживчих цін (індекс інфляції) у серпні та у вересні 2023 року опубліковано відповідно 12.09.2023 у газеті "Урядовий кур`єр" №183(7581) та 11.10.2023 у газеті "Урядовий кур`єр" №204(7602).

Оскільки інформацію про індекс споживчих цін (індекс інфляції) у зазначені місяці 2023 року опубліковано в офіційному періодичному виданні "Урядовий кур`єр" 12.09.2023 та 11.10.2023, за твердженням позивача, це виключало можливість застосування цих даних при здійсненні ним розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат (1225,30грн) станом на 08.09.2023.

Тому, на думку позивача, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваному рішення безпідставно не врахував зазначені обставини, неправильно застосував приписи статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та абзацу 3 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, що призвело до необгрунтованої відмови у стягненні 177, 71 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає зазначені доводи позивача безпідставними та необгрунтованими, зважаючи на те, що на момент вирішення судом першої інстанції спору у даній справі і, відповідно, здійснення перевірки проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, інформація про індекс споживчих цін (індекс інфляції) за спірні пероди (серпень, вересень 2023 року) була опублікована у встановленому законом порядку, а тому суд першої інстанції зобов`язаний був її застосовувати, зокрема щодо розрахованого Держстатом індексу споживчих цін (індексу інфляції) у серпні 2023 року.

Щодо застосування індексу споживчих цін (індексу інфляції) у вересні 2023 року при здійсненні позивачем розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за період з 21.06.2022 по 08.09.2023, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

У пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на те, що у спірному періоді, за який позивачем здійснювалось нарахування інфляційних втрат, у вересні 2023 року значиться 8 днів, тобто менше 15 днів, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не повинна враховуватися.

При цьому, при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором (пункт 28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

З огляду на передбачений умовами Договору строк остаточного розрахунку, зважаючи на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 1047,59 грн.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення 177,71 грн інфляційних втрат колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим.

Щодо доводів позивача про безпідставність застосування судом першої інстанції при здійсненні власного розрахунку пені приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням пункту 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ), суд апеляційної інстанції приймає до уваги таке.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд першої інстанції при перевірці здійсненого позивачем розрахунку пені встановив, що його (розрахунок) проведено без врахування приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

При цьому, врахувавши положення пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та відміну постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 годин 30.06.2023 на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для нарахування пені після закінчення дії карантину, в даному випадку відсутні.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд першої інстанції визначив обгрунтованою до стягнення з відповідача у даних спірних правовідносинах суму пені у розмірі 5264,50 грн, в решті позовних вимог про стягнення пені (1 018,67 грн) відмовив.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він суперечить приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та умовам укладеного між сторонами Договору.

Так, за умовами пункту 4.10 Договору (у редакції Додаткової угоди №2 до Договору від 14.03.2017) сторони узгодили, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується до моменту повного погашення абонентом простроченої заборгованості за укладеним Договором.

Отже, між позивачем та відповідачем у Договорі встановлено інший період нарахування пені за порушення грошового зобов`язання, ніж визначено частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу, що, у свою чергу, не суперечить вказаній нормі, оскільки в ній передбачено право учасників господарського зобов`язання встановлюти, зокрема у договорі, інший термін нарахування пені.

Зважаючи на те, що строк, визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, впродовж якого підлягають нарахуванню штрафні санкції (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін, відповідно у даному випадку відсутні підстави і для застосування приписів пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повного погашення відповідачем простроченої заборгованості за Договором, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції у цій частині позовних вимог, відмова у стягненні з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 018,67 грн є необгрунтованою.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу позивача, змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 19.12.2023 в частині відмови у позові про стягнення з відповідача 1 018,67 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором та задовольнити позовні вимоги у цій частині.

Змінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення 1 018,67 грн пені та задовольняючи позовні вимоги у цій частині, керуючись частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляціної інстанції дійшов висновку про зміну розподілу судових витрат у суді першої інстанції, стягнення з відповідача на користь позивача ще додатково 141,23 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є частково обґрунтованими з підстав, зазначених в мотивувальній частині цієї постанови, у зв`язку з чим резолютивна частина оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає зміні в частині відмови у позові про стягнення з відповідача 1018,67 грн пені та щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15567/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі 910/15567/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна Паливна заправна Компанія" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 11; ідентифікаційний код 33354582) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) заборгованість у розмірі 11468 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 67 коп., 3% річних у розмірні 381 (триста вісімдесят одна) грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 1047 (одна тисяча сорок сім) грн 59 коп., пеню у розмірі 6 283 (шість тисяч двісті вісімдесят три) грн 17 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2659 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 36 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна Паливна заправна Компанія" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 11; ідентифікаційний код 33354582) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 2 743 (дві тисячі сімсот сорок три) грн 76 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №910/15567/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.В. Тищенко

Г.П. Коробенко