Рішення

від 16.11.2023 по справі 910/13950/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2023Справа № 910/13950/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/13950/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 4 075 213,83 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Тітов І.С.;

від відповідача: Грищенюк І.С.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" про стягнення 4 075 213,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 427 945,23 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 360 317,40 грн, 3% річних - 137 935,60 грн, інфляційні втрати - 696 259,05 грн, а також позивачем нарахований штраф на підставі пп.6.2.2., 6.2.3. договору у загальному розмірі 452 756,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

19.09.2023 на адресу суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 11.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/13950/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.10.2023. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес".

25.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні 26.10.2023 представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи та просив призначити справу до судового розгляду.

Представники відповідача та третьої особи в засідання суду не з`явилися.

В судовому засіданні 26.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.11.23.

08.11.2023 через канцелярію суду від відповідача отримано заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву, до якої додано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на позовну заяву залишено без розгляду.

15.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляду справи за відсутності уповноваженого представника.

16.11.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення та заява про покладення витрат на позивача.

В судовому засіданні 16 листопада 2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Представник третьої особи в засідання суду не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. При цьому, третя особа подала клопотання про розгляду справи за відсутності уповноваженого представника, яке судом задоволено.

Приймаючи до уваги, що третя особа була належним чином повідомлена про дату та час проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представника третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16 листопада 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, затвердженої постановою НКРЕКП від 18.05.2017 №674 (в редакції постанови НКРЕКП від 13.05.2020 №932 та постанови НКРЕКП від 18.11.2020 №2094).

13.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (споживач) було укладено договір №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2 договору - річний плановий обсяг постачання газу - до 160 000 куб. м.

Пунктом 1.3 договору визначено планові обсяги постачання газу по місяцях.

Згідно з п. 3.2 договору ціна одного кубічного метру (куб. м.) без урахування податку на додану вартість становить 2,9166667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,1365760 грн. Ціна одного кубічного мету природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 3,05324267 грн. Податок на додану вартість становить 0,61064853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 3,66389120 грн.

У п.2.6 договору визначено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

6.1. за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

6.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

6.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних Сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані Сторонами одна одній по електронній пошті, мають силу оригіналу.

Пунктом 4.2 договору закріплено, що оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, на наступного за звітним місяцем.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з підпунктом 6.2.3 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів позивача в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №№1-2, 4-5, 7-9, 11-17, 19 до договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 сторони внесли зміни до п.3.3 в частині ціни на газ.

Додатковими угодами №6 від 18.12.2020, №18 від 30.12.2021 до договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 сторони визначили планові обсяги постачання газу у 2021та у 2022 роках.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ за період серпень 2020 - січень 2022 на загальну суму в розмірі 7 702 641 грн. 23 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу №РГК80010998 від 31.08.2020 на суму 56 522,34 грн., №РГК80012037 від 30.09.2020 на суму 199 320,48 грн., №РГК80013705 від 31.10.2020 на суму 119 468,18 грн., №РГК80015762 від 31.11.2020 на суму 233 321,59 грн., №РГК80018513 від 31.12.2020 на суму 158 833 грн., №РГК8101280 від 31.01.2021 на суму 3 783,18 грн., №РГК81002512 від 28.02.2021 на суму 473 892,92 грн., №РГК81004343 від 31.03.2021 на суму 1017694,86 грн., №РГК81007360 від 30.04.2021 на суму 352278,59 грн., №РГК81009772 від 31.05.2021 на суму 242,23 грн., №РГК81015065 від 31.08.2021 на суму 51 861,32 грн., №РГК81016872 від 30.09.2021 на суму 987629,17 грн., №РГК81018065 від 31.10.2021 на суму 2110769,81 грн., №РГК81020890 від 30.11.2021 на суму 783684,13 грн., №РГК81023281 від 31.12.2021 на суму 1007360,69 грн., №РГК820000969 від 31.01.2022 на суму 145978,74 грн., та здійснив часткову оплату у загальному розмірі 5 274 696 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою №02-01/01/727 від 16.03.2023 про надходження коштів на рахунки позивача.

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату заборгованості у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" перед позивачем становить 2 427 945 грн. 23 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" 3% річних у розмірі 137 935 грн. 60 коп., інфляційні у розмірі 696 259 грн. 05 коп., пеню у розмірі 360 317 грн. 40 коп., штраф у розмірі 341 752 грн. 21 коп. та штраф у розмірі 111 004 грн. 34 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню наступних підстав.

Внаслідок укладення договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ за період серпень 2020 - січень 2022 на загальну суму в розмірі 7 702 641 грн. 23 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу №РГК80010998 від 31.08.2020 на суму 56 522,34 грн., №РГК80012037 від 30.09.2020 на суму 199 320,48 грн., №РГК80013705 від 31.10.2020 на суму 119 468,18 грн., №РГК80015762 від 31.11.2020 на суму 233 321,59 грн., №РГК80018513 від 31.12.2020 на суму 158 833 грн., №РГК8101280 від 31.01.2021 на суму 3 783,18 грн., №РГК81002512 від 28.02.2021 на суму 473 892,92 грн., №РГК81004343 від 31.03.2021 на суму 1017694,86 грн., №РГК81007360 від 30.04.2021 на суму 352278,59 грн., №РГК81009772 від 31.05.2021 на суму 242,23 грн., №РГК81015065 від 31.08.2021 на суму 51 861,32 грн., №РГК81016872 від 30.09.2021 на суму 987629,17 грн., №РГК81018065 від 31.10.2021 на суму 2110769,81 грн., №РГК81020890 від 30.11.2021 на суму 783684,13 грн., №РГК81023281 від 31.12.2021 на суму 1007360,69 грн., №РГК820000969 від 31.01.2022 на суму 145978,74 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, та здійснив часткову оплату у загальному розмірі 5 274 696,00 грн, що підтверджується довідкою №02-01/01/727 від 16.03.2023 про надходження коштів на рахунки позивача.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що сторонами не було погоджено планові обсяги постачання газу.

Суд зазначає, що згідно з п. 1.2 договору - річний плановий обсяг постачання газу - до 160 000 куб. м. Пунктом 1.3 договору визначено планові обсяги постачання газу по місяцях на 2020 рік.

Додатковими угодами №6 від 18.12.2020, №18 від 30.12.2021 до договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 сторони визначили планові обсяги постачання газу у 2021та у 2022 роках.

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині, оскільки сторони шляхом укладення договору й додаткових угод до нього узгодили планові обсяги постачання газу на 2020-2022 роки, а зазначення у п.3 додаткової угоди №6 від 18.12.2020 до договору про доповнення додатку №1 нової редакції, якого сторонами укладено не було, свідчить лише про допущення описки у викладеному тексті додаткової угоди з урахуванням того, що відповідач своїми конклюдентними діями із прийняття поставленого газу й здійснення часткової оплати за отриманий товар підтвердив факт узгодження обсягу поставленого товару.

Пунктом 4.2 договору закріплено, що оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, на наступного за звітним місяцем.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови договору №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 обов`язок відповідача по оплаті отриманого товару на загальну суму в розмірі 7 702 641 грн. 23 коп. на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" за договором №41АР167-1243-20 постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 13.08.2020 становить 2 427 945 грн. 23 коп.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" у розмірі 2 427 945 грн. 23 коп.

Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення 2 427 945 грн. 23 коп. суми основної заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.09.2020 по 30.08.2023 у розмірі 137 935 грн. 60 коп. та інфляційні за загальний період прострочки вересень 2020 року - березень 2023 року у розмірі 696 259 грн. 05 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 11.09.2020 по 30.08.2023 у розмірі 137 935 грн. 60 коп.. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки вересень 2020 року - березень 2023 року у розмірі 696 259 грн. 05 коп. вважає, що ця частина позовних вимог також підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочки з 11.09.2020 по 07.08.2022 у розмірі 360 317 грн. 40 коп., штрафу на підставі п.6.2.2 договору у розмірі 341 752 грн. 21 коп. та штрафу на підставі п.6.2.3 договору у розмірі 111 004 грн. 34 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання з 11.09.2020 по 07.08.2022 у розмірі 360 317 грн. 40 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з підпунктом 6.2.2 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу за відповідною формулою.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.6.2.2 договору у розмірі 341 752 грн. 21 коп., прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають також задоволенню у повному обсязі.

Згідно з підпунктом 6.2.3 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.6.2.3 договору у розмірі 111 004 грн. 34 коп., прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2 427 945 грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 137 935 грн. 60 коп., інфляційні у розмірі 696 259 грн. 05 коп., пеня у розмірі 360 317 грн. 40 коп., штраф у розмірі 341 752 грн. 21 коп., штраф у розмірі 111 004 грн. 34 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (03680, місто Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок 150, прим. 17; ідентифікаційний код: 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, 18 поверх, приміщення 33, ідентифікаційний код: 38863790) заборгованість у розмірі 2 427 945 грн. 23 коп., 3% річних - 137 935 грн. 60 коп., інфляційні втрати - 696 259 грн. 05 коп., пеню - 360 317 грн. 40 коп., штраф на підставі п.6.2.2 договору у розмірі 341 752 грн. 21 коп., штраф на підставі п.6.2.3 договору у розмірі 111 004 грн. 34 коп. та судовий збір у розмірі 61 128 грн. 21 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.12.2023.

Суддя А.І. Привалов