Ухвала

від 19.12.2023 по справі 917/1455/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

19.12.2023 Справа № 917/1455/23

Суддя Тимощенко О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (вх. № 16223 від 18.12.2023 року) про забезпечення позову по справі № 917/1455/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39609

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект", вул. Родникова, 3, к. 115, м. Харків, 61184, фактичне місцезнаходження: пр. Героїв Харкова, 299А м. Харків, 61001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс", вул. Ярославів Вал, 38, літ. Б, м. Київ, 01034,

про стягнення грошових коштів у розмірі 6 295 149,90 грн та визнання договору розірваним, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/1455/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект" про стягнення заборгованості у розмірі 6 295 149,90 грн за договором №2104 на виконання підрядних робіт від 09.02.2021 року та про визнання вказаного договору розірваним (вх. №1556/23).

18.12.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх. № 16223), в якій позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належать Приватному акціонерному товариству Харківське котлобудівельне підприємство Котлоенергопроект в межах суми 6 295 149,90 грн.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що, позивачем в рамках договору №2104 від 09.02.2021 року було оплачено на рахунок підрядника (відповідача) грошові кошти на суму 4 153 528,80 грн. Ця значна сума грошових коштів, яка добросовісно була сплачена позивачем з метою виконання договірних зобов`язань, не була використана за своїм цільовим призначенням та просто зникла.

Заявник зазначає, що з інформації, отриманої від ТОВ «Об`єднання «Хорс» (третя особа у справі №917/1455/23), встановлено, що останнім було позов до ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» про стягнення грошових коштів та визнання розірваним договору, в результаті чого відкрито провадження у справі № 917/805/23. В ході судового розгляду позовної заяви у справі № 917/805/23 ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.08.2023 (залишено в силі Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023) було задоволено заяву ТОВ «Об`єднання «Хорс» про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» в межах суми 42 207 670,79 грн. Салтівським ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП №72537101 з примусового виконання ухвали Господарського суду Полтавської області у справі № 917/805/23 від 08.08.2023 та винесено постанову про арешт коштів боржника від 16.08.2023 ВП № 72537101.

Згідно з інформацією, наданою органу ДВС Державною фіскальною службою у відповідача відкриті рахунки у наступних банках: АТ «БАНК «ГРАНТ», АТ «ПУМБ», ХАРКІВ.ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідно до інформації, наданої зазначеними вище банківськими установами на виконання постанови про арешт коштів боржника від 16.08.2023 ВП № 72537101, встановлено, що: в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишок коштів на рахунку відповідача складає 0,00;в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» залишок коштів на рахунку відповідача складає 0,00;в АТ «Банк «Грант» залишку коштів на рахунку відповідача недостатньо для повного виконання постанови про арешт коштів боржника від 16.08.2023 ВП № 72537101.

З матеріалів УСБУ в Полтавській області (відомості про кримінальне провадження 14.09.2022внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170000000453 за ст. 191 КК України щодо заволодіння службовими особами ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» грошовими коштами потерпілого ТОВ «Об`єднання «Хорс» під час виконання будівельних робіт з реконструкції технологічних потоків на ПрАТ «КЗТВ») вбачається, що до подання позовів ТОВ «Об`єднання «Хорс» та ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на банківських рахунках відповідача здійснювалися мільйонні платежі та мав місце значний обсяг обігу грошових коштів, а на даний час грошові кошти на рахунках відповідача - відсутні.

З інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розділу Відомості про об`єкт нерухомого майна, встановлено, що відповідач 13.10.2023 року здійснив відчуження нежитлової будівлі загальною площею 1659,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, будинок 10, на ім`я ОСОБА_1 , яка є дружиною директора та кінцевого бенефіціара Відповідача.

Таким чином, з наведеного вище вбачаються, що відповідач вчиняє неправомірні дії, спрямовані на виведення грошових коштів з банківських рахунків та здійснює відчуження майна відповідача, що як наслідок є причиною систематичного невиконання судових рішень, а також здійснює умисний саботаж виконавчих дій, що прямо призводить до неможливості захистити свої права та законні інтереси позивача.

На думку позивача, наведені в даній заяві факти та обставини прямо підтверджують, що грошові кошти, які були оплачені позивачем на рахунок відповідача в рамках виконання договору підряду, відсутні у відповідача та не були використані за їх цільовим призначенням в сумі 6 295 149,90 грн, що взагалі унеможливить здійснення належного захисту майнових прав та законних і охоронюваних інтересів позивача та виконання судового рішення (в разі задоволення позову).

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОПГФ розмір статутного капіталу відповідача становить лише 147 500,00 грн., що значно менше заявлених позовних вимог.

У зв`язку з викладеним є необхідність накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, належне відповідачу. Така можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зазначає про відсутність пропозиції, щодо зустрічного забезпечення позову, посилаючись на те, що метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Також позивач посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 10.10.2019 у справ №916/1572/19, де зазначено, що зважаючи на ч.4 ст.141 ГПК, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому ст.13 ГПК.

При розгляді заяви суд враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю (грошових коштів) або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Означена позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах №911/207/20 від 16.06.2020, №910/12641/19 від 15.06.2020 та №910/18384/15 від 10.06.2020.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд бере до уваги подані докази (завірені копії): лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.08.2023 № 20.1.0.0.0/7-2308116/42675 щодо наданні інформації ДВС про залишки коштів на рахунку; лист АТ «Східно-Український банк «Грант» від 17.08.2023 № 220/08-2 БТ щодо надання інформації ДВС про залишки коштів на рахунках; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо наявності права власності на нерухоме майно від 03.05.2023 щодо ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» та від 28.11.2023 щодо ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект»; лист Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 07.06.2023 № 66/5/2/8-19431 щодо виконання доручення слідчого; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12022170000000453; лист АТ «Перший Український міжнародний банк» від 11.09.2023 №°116/5372/19БТ щодо надання інформації ДВС про залишки коштів на рахунках; постанова про арешт коштів боржника від 16.08.2023 ВП № 72537101; постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2023 ВП№ 72537101; ухвали Господарського суду Полтавської області у справі № 917/805/23 від 08.08.2023; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо наявності права власності на нерухоме майно від 28.11.2023 щодо Ліфшиць Л.А.

Суд вважає, що адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею є захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне рухоме та нерухоме майно, який за своєю суттю є забороною на відчуження нерухомого майна та заборони органам Державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єктів рухомого та нерухомого майна відповідача.

Отже, суд вважає, що накладення арешту на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно у межах суми 6 295 149,90 грн гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Накладення арешту в межах суми 6 295 149,90 грн забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення суду у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном задля запобігання перешкод, у майбутньому, у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що для Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (рішення у справі "Каіч та інші проти Хорватії").

Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2023 року суд зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Суд зазначає, що відповідач жодним чином не заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу на те, відповідно до доказів, наданих заявником, слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області розслідується кримінальне провадження, відомості про яке 14.09.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170000000453 за ст. 191 КК України щодо заволодіння службовими особами ПрАТ ХКП Котлоенергопроект грошовими коштами потерпілого ТОВ Об`єднання Хорс під час виконання будівельних робіт з реконструкції технологічних потоків на ПрАТ КЗТВ, з подальшою їх легалізацією та виведенням за меж України. Управлінням СБУ в Полтавській області за дорученням слідчого під час аналізу руху коштів ПрАТ ХКП Котлоенергопроект по рахунку в АТ Банк Грант встановлені сумнівні операції, які свідчать про можливе обготівкування та привласнення коштів директором ПрАТ ХКП Котлоенергопроект Ліфшицем В.Д. Встановлено також з інформації наданої банківськими установами, що в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишок коштів на рахунку відповідача складає 0,00;в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» залишок коштів на рахунку відповідача складає 0,00;в АТ «Банк «Грант» залишку коштів на рахунку відповідача недостатньо для повного виконання постанови про арешт коштів боржника від 16.08.2023 ВП № 72537101. З інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що відповідач 13.10.2023 року здійснив відчуження нежитлової будівлі загальною площею 1659,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, будинок 10, на ім`я ОСОБА_1 , яка є дружиною директора та кінцевого бенефіціара відповідача.

Отже зазначена інформація свідчить про недобросовісні дії відповідача задля ухилення від сплати боргу.

Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Отже, попередження можливого порушення прав позивача при розгляді справи судом перебуває в прямій залежності від цілісності майна та незмінності суб`єкта їх володіння під час вирішення спору судом, що, на думку суду, цілком співмірним, виправданим та необхідними є саме застосування заходів забезпечення позову, ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть, з урахуванням обставин справи, призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для позивача, ніж для відповідача у справі.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що заявником підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, як і підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, з огляду на що наявні правові підстави для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

За наведених підстав суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (вх. №16223 від 18.12.2023 року) про забезпечення позову у справі №917/1455/23 - задовольнити.

2. Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належать Приватному акціонерному товариству «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (місцезнаходження: 61184, Україна, м. Харків, вул. Родникова, буд. 3, кв. 115, фактичне місцезнаходження: 61001, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 299- А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31631883), в межах суми 6 295 149,90 грн.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39609,ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00152299).

Боржник: Приватне акціонерне товариство "Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект" (місцезнаходження: 61184, Україна, м. Харків, вул. Родникова, буд. 3, кв. 115, фактичне місцезнаходження: 61001, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 299- А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31631883).

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підписана 19.12.2023 року.

Ухвала набрала законної сили 19.12.2023 року.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання по 19.12.2026 року.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначеному ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О. М. Тимощенко