Постанова

від 11.12.2023 по справі 303/1542/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/1542/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря Гусонька З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2023 року (головуючий суддя Монич В.О.) у справі №303/1542/19 (провадження №22-ц/4806/1014/23) за поданням приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича про арешт рухомого майна боржника,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М. звернувся до суду із поданням про арешт рухомого майна боржника по зведеному виконавчому провадження № ЗВП 71796707.

Подання обґрунтовував тим, що в нього на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № ЗВП 71796707 щодо боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчих листів № 303/1542/19, виданих 25.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 165000,00 доларів США, а також судових витрат у розмірі 9989,02 грн.

Вказував, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2023 стягувача ОСОБА_2 замінено на ОСОБА_3 .

05.05.2023 приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 71745798 та № 71747152.

05.05.2023 приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлено до банківських установ, однак коштів для задоволення вимог стягувача не виявлено.

11.05.2023 приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 71745798 та № 71747152 у зведене виконавче провадження № ЗВП 71796707.

При виконанні такого виконавчого провадження приватним виконавцем з`ясовано, що боржник ОСОБА_1 має частку (0,81 %) у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Венеція» (ЄДРПОУ 13597258, м. Мукачеве, вул. Космонавта Беляєва, 2).

12.05.2023 приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на належну ОСОБА_1 частку (0,81 %) в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Венеція».

Посилаючись на дані обставини, приватний виконавець Роман Р.М. звернувся до суду із поданням про арешт рухомого майна боржника, в якому просив суд накласти арешт на корпоративні права, частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Венеція» у розмірі 0,81 %, що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2023 у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р.М. про арешт рухомого майна боржника відмовлено.

На цю ухвалу подав апеляційну скаргу приватний виконавець Роман Р.М.

Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на корпоративні права Товариства з додатковою відповідальністю «Венеція» в розмірі 0,81 %, що належить ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що своє подання про арешт рухомого майна боржника, приватний виконавець вважає поданням про забезпечення позову та при цьому посилається на норми ст.ст. 151, 152, 153 ЦК України, які регулюють зміст і форму заяви про забезпечення позову, порядок подання заяви, а також розгляд заяви про забезпечення позову. Також вказуючи на п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зазначає, що лише на підставі рішення суду можуть бути арештовані корпоративні права і внесені відомості в Єдиний державний реєстр. Решта доводів апеляційної скарги аналогічні доводам подання приватного виконавця.

Заслухавши позицію апелянта та ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» приватного виконавця. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VIII), який є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, а окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція № 512/5). Приватним виконавцем в рамках відповідного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення суду, а саме - накладено арешт на належну боржнику частку у розмірі 0,81% у статутному капіталі ТзДВ «Венеція».

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень (виконавчі дії) неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Статтею 56 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому, сам по собі арешт майна боржника ще не означає обов`язковості його (майна) вилучення, реалізації або передачі стягувачу, оскільки у разі достатності для виконання рішення суду коштів боржника, які знаходяться на його рахунках або отримані від реалізації іншого майна, арешти з майна боржника знімаються.

Частиною третьою статті 56 зазначеного Закону № 1404-VIII прямо передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р.М. знаходиться зведене виконавче провадження №ЗВП 71796707 відносно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчих листів № 303/1542/19, виданих 25.11.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 165000,00 доларів США, а також судових витрат у розмірі 9989,02 грн (а.с. 226, 227 т.1).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2023 року стягувача ОСОБА_2 замінено на її правонаступника ОСОБА_3 (а.с. 228-229 т. 1).

05.05.2023 приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 71745798 та № 71747152 (а.с. 230-231 т. 1).

05.05.2023 приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника (а.с.232-233 т. 1).

11.05.2023 приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 71745798 та № 71747152 у зведене виконавче провадження № ЗВП 71796707 (а.с. 234).

При виконанні такого виконавчого провадження приватним виконавцем з`ясовано, що боржник ОСОБА_1 має частку у розмірі 0,81 % у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Венеція» (ЄДРПОУ 13597258, м. Мукачеве, вул. Космонавта Беляєва, 2).

12.05.2023 приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанову про накладення арешту на корпоративні права належну ОСОБА_1 частку у розмірі 0,81% у статутному капіталі ТзДВ «Венеція».

Отже, приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення суду, а саме накладено арешт на належну боржнику частку у розмірі 0,81 % у статутному капіталі ТзДВ «Венеція».

Відповідний запис про арешт такого майна внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, виданої 12.05.2023 приватним виконавцем Романом Р.М. 15.05.2023 зареєстровано обтяження арешт рухомого майна корпоративні права, частка в статутному капіталі ТзДВ «Венеція» в розмірі 0,81%, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 240 т.1).

В той же час у своєму поданні приватний виконавець просить суд накласти аналогічний арешт.

В апеляційній скарзі приватний виконавець вказує, що зазначене у його поданні клопотання про накладення арешту він вважає забезпеченням позову у даній справі та посилається на норми ст.ст. 151, 152, 153 ЦК України.

Однак такі доводи приватного виконавця ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.

За змістом ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову (вжиття заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу) допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи за заявою учасника справи. Також суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу, за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення (ч. 6 ст. 431 ЦПК України). Таким чином, виконавець не є тим суб`єктом, який може звернутись до суду для вжиття заходів, передбачених статтею 150 ЦПК України.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду приватний виконавець Роман Р. М. вказав, що у жовтні 2023 року ним були реалізовані корпоративні права ОСОБА_1 , на які він просить накласти арешт.

Судова колегія погоджується із висновком місцевого суду про те, що приватний виконавець не довів наявності підстав для задоволення його подання щодо накладення арешту на належну боржнику ОСОБА_1 частку у розмірі 0,81% у статутному капіталі ТзДВ «Венеція».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2023 року.

Головуюча:

Судді: