Ухвала

від 02.02.2024 по справі 303/1542/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 303/1542/19

провадження № 61-1261ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича про арешт рухомого майна боржника,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. звернувся до суду з поданням, в якому просив накласти арешт на корпоративні права, частку в статутному капіталі Приватного підприємства «Венеція Плюс» у розмірі 30%, що належать ОСОБА_1 .

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2023 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р. М. про арешт рухомого майна боржника відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р. М. залишено без задоволення. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2023 року залишено без змін.

18 січня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання про арешт рухомого майна боржника, а саме корпоративних прав в статутному капіталі ПП «Венеція Плюс» в розмірі 30%, що належать ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що вжиті приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Романом Р. М. заходи з винесення постанови про арешт майна боржника від 12 травня 2023 року № НОМЕР_2 та внесення реєстраційного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не є достатніми для обмеження боржника у праві відчужити корпоративні права, оскільки арешт не є забороною для вчинення реєстраційних дій, а тому для нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не передбачено окремого розділу. Для відмови у державній реєстрації потрібне судове рішення про арешт корпоративних прав.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень (виконавчі дії) неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі. Частиною другої сказаної статті визначено право виконавця звертатися до суду з поданнями.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Сам по собі арешт майна боржника ще не означає обов`язковості його (майна) вилучення, реалізації або передачі стягувачу, оскільки у разі достатності для виконання рішення суду коштів боржника, які знаходяться на його рахунках або отримані від реалізації іншого майна, арешт з майна боржника знімається.

Частиною третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Судами встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р. М. знаходиться зведене виконавче провадження № ЗВП НОМЕР_1 відносно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчих листів, виданих 25 листопада 2019 року № 303/1542/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 165 000,00 доларів США, а також судових витрат у розмірі 9 989,02 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2023 року стягувача ОСОБА_2 замінено на її правонаступника ОСОБА_3

05 травня 2023 року приватним виконавцем Романом Р. М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

05 травня 2023 року приватним виконавцем Романом Р. М. винесено постанови про арешт коштів боржника.

11 травня 2023 року приватним виконавцем Романом Р. М. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № ЗВП НОМЕР_1.

При виконанні вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем з`ясовано, що боржник ОСОБА_1 має частку у розмірі 30% у статутному капіталі ПП «Венеція Плюс».

12 травня 2023 року приватним виконавцем Романом Р. М. винесено постанову про накладення арешту на корпоративні права, а саме належну ОСОБА_1 частку у розмірі 30% у статутному капіталі ПП «Венеція Плюс».

Відповідний запис про арешт майна внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, виданої 12 травня 2023 року приватним виконавцем Романом Р. М.

15 травня 2023 року зареєстровано обтяження - арешт рухомого майна щодо корпоративних прав - частки в статутному капіталі ПП «Венеція Плюс» в розмірі 30%, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій достатнім чином мотивували свої висновки, що приватний виконавець не довів наявності підстав для задоволення його подання щодо накладення арешту на належну боржнику ОСОБА_1 частку у розмірі 30 % у статутному капіталі ПП «Венеція Плюс», оскільки самим приватним виконавцем у межах його повноважень в рамках відповідного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення суду, а саме: накладено арешт на належну боржнику частку у розмірі 30% у статутному капіталі ПП «Венеція Плюс». У судовому засіданні апеляційного суду приватний виконавець Роман Р. М. вказав, що у жовтні 2023 року ним були реалізовані корпоративні права ОСОБА_1 , на які він просить накласти арешт.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга приватного виконавця Романа Р. М. на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року є необґрунтованою.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича про арешт рухомого майна боржника- відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович