Ухвала
від 18.12.2023 по справі 910/5377/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5377/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенко І.С. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду розвитку інновацій

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі

за позовом Фонду розвитку інновацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оленка Артіфішал Інтелідженс"

про стягнення 221 761,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду розвитку інновацій на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/5377/23.

За наслідками перевірки цієї касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 221 761,41 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час подання позову (268 400,00 грн станом на 2023 рік), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Підставами для оскарження рішення суду апеляційної інстанції Фонд розвитку інновацій вважає підпункти «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК.

Зокрема, скаржник зазначає, що касаційний перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики статті 526 ЦК і статті 193 ГК, наводячи при цьому ряд постанов Верховного Суду (від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 06.02.2020 у справі № 916/468/19, від 05.04.2018 у справі № 914/1027/196), в розріз з якими, на його думку, прийнято оскаржене судове рішення. Проте, зроблені Верховним Судом висновки у цих справах щодо застосування правових норм є універсальними і мають застосовуватись з урахуванням конкретних обставин справи. Доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються непогодження із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи і зводяться лише до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Ще однією підставою для відкриття провадження позивач вважає те, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для скаржника, оскільки Фонд розвитку інновацій створено з метою розвитку та стимулювання інноваційної діяльності. Зокрема він виступає драйвером розвитку стартап-екосистеми України, надає гранти українським стартапам на великі суми, веде активну грантову підтримку проектів навіть під час війни, тощо.

Проте, за змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг зважаючи на її правовий статус, мету створення, напрямок і результати діяльності, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а-г пункту 2 частини другої статті 287 ГПК випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

У подібних правовідносинах заявникам слід враховувати, що Верховний Суд є судом права і використання ним оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "виняткове значення", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя з огляду на високий статус касаційного суду.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Отже передбачений процесуальним законом перелік судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Таким чином, оскільки доводи скаржника щодо наявності передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК підстав для перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у малозначній справі № 910/5377/23 спростовано, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду розвитку інновацій на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/5377/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення18.12.2023
Оприлюднено20.12.2023
Номер документу115746248
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/5377/23

Ухвала від 18.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Постанова від 01.11.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Демидова А.М.

Ухвала від 11.09.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Демидова А.М.

Ухвала від 31.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Демидова А.М.

Рішення від 27.06.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

Ухвала від 20.04.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

Ухвала від 10.04.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні