Рішення

від 01.12.2023 по справі 753/6685/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6685/21

провадження № 2/753/1987/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Король Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_3 про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу укладеними, визнання права власності на частину нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 , треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_6 , про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 18 лютого 1975 року ухвалою народного суду Дарницького району м. Києва було затверджен мирову угоду про поділ спільного часткового майна в натурі між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

30 грудня 2018 року ОСОБА_8 продав 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 , який в подальшому продав дану частину будинку ОСОБА_10 , а останній продав ОСОБА_5

16 квітня 2014 року рішенням Апеляційного суду м. Києва визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 30.10.2009 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною за реєстровим №2366. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визначено, що частка померлого ОСОБА_11 в праві спільної сумісної власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 становила 1/4 його частину.

Як стверджує позивач ОСОБА_11 за життя мав на праві спільної сумісної власності 1/4 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці 600 кв.м., якому присвоєно обліковий код 63:473:011.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року визнано за ОСОБА_4 (право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 червня 2019 року право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та під час виготовлення технічного паспорту на житловий будинок позивач дізналась про те, що земельна ділянка, яка розташована під даним будинком приватизована попередніми власниками будинку.

Рішенням Київської міської ради в грудні 2010 року було передано у спільну часткову власність ОСОБА_7 та ОСОБА_5 земельну ділянку по АДРЕСА_1 . При цьому право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку за даною адресою припинено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.04.2014 року, а відтак позивач вважає, що відповідач володіє 1/2 частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 незаконно, в зв`язку з чим і звернулася до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Не погоджуючись з позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подано зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу укладеними, визнання права власності на частину нерухомого майна.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що 06 квітня 2010 року ОСОБА_10 продав ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відчужена частка будинку належала ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 30.10.2009 року укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

На підставі рішення Київської міської ради №334/5146 від 02.12.2010 року ОСОБА_12 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0638 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_5 , як добросовісний набувач в законний спосіб виконав усі обов`язки покупця, що вказує на правомірне набуття 1/4 частини даного житлового будинку.

Враховуючи те, що ОСОБА_11 за життя розпорядився належною йому частиною у праві власності шляхом продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10 , яку в подальшому придбав ОСОБА_5 , зазначена нерухомість не входить до спадкової маси.

В договорі від 30 грудня 1988 року ОСОБА_8 продав ОСОБА_11 лише 1/2 частину житлового будинку, а порядок та розмір земельної ділянки не був визначений, в зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить суд визнати договори купівлі-продажу частини житлового будинку від 30.10.2009 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , та від 6.04.2010 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , укладеними, визнати за ОСОБА_5 права власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/4 частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, при цьому в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи у їх відсутність. Також, у даному клопотанні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові. При цьому проти зустрічних позовних вимог заперечували в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача за первісним позовом в судових засіданнях в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення первісного позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов та просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи були повідомленні належним чином. Крім того, представником Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Заслухавши представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, 18 лютого 1975 року ухвалою народного суду Дарницького району м. Києва було затверджено мирову угоду про поділ спільного часткового майна в натурі між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були рідними братами та успадкували спільне майно.

30 грудня 1988 року ОСОБА_8 продав 1/2 частину даного будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці, розміром 600 кв. метрів, ОСОБА_11 відповідно до договору купівлі-продажу від 30.12.1988 року реєстраційний №4-3493.

30 жовтня 2009 року було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_11 та ОСОБА_10

06 квітня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 600 кв. метрів, обліковий код 63:473:011, між ОСОБА_10 та ОСОБА_5

16 квітня 2014 року рішенням Апеляційного суду м. Києва визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 30.10.2009 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною за реєстровим №2366. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визначено, що частка померлого ОСОБА_11 в праві спільної сумісної власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 становила 1/4 його частину.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_11 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 06.10.2010р. серія НОМЕР_1 , актовий запис №769.

02 грудня 2010 року рішенням Київської міської ради № 334/5146 передано у спільну часткову власність ОСОБА_7 та ОСОБА_5 земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Право власності на земельну ділянку було передано громадянам згідно ст. 86, 116, 118, 121 Земельного Кодексу України.

26 квітня 2018 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва визнано право власності позивача ОСОБА_4 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 червня 2019 року дане право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер нерухомого майна 982170280000.

Під час виготовлення технічного паспорту на житловий будинок ОСОБА_4 стало відомо про те, що земельна ділянка, що розташована під даним будинком була приватизована попередніми власниками будинку.

При цьому, на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 припинено, а власниками даної 1/2 частини житлового будинку є ОСОБА_6 , якій належить 1/4 частина будинку, на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року, та ОСОБА_4 , якій належить 1/4 частина будинку на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Як зазначено в ч. 1, 2, п.2. ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином витребування майна власником із чужого незаконного володіння тощо.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Згідно статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За нормами статті 12 ЗК України в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 118 ЗК України в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення, визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Відповідно до вказаної норми громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до статті 116 ЗК України в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статей 125, 126 ЗК України в редакції чинній на час видачі оскаржуваного державного акту на земельну ділянку, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7 із змінами, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно зі ст.ст. 12-13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню в частині визнання рішення Київської міської ради №334/5146 від 2.12.2010 року в частині передачі у спільну часткову власність ОСОБА_5 1/2 частини земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 недійсним. Визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №038147 від 23.09.2011 року про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , площею 1/2 частина від 0,0638 га, кадастровий номер 8000000000:63:473:0011, виданий на підставі рішення Київської міської ради №334/5146 від 2.12.2010 року, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-7-10776 недійсним. Витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 1/4 частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , площею 1/4 частина від 0,0638 га, кадастровий номер 8000000000:63:473:0011. Визнання права користування ОСОБА_4 на 1/4 частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , площею 1/4 частина від 0,0638 га, кадастровий номер 8000000000:63:473:0011 в порядку спадкування за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 .

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Правомірність набуття ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину будинку за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2010 року вже була предметом судового розгляду та рішенням Апеляційного суду м. Києва 16 квітня 2014 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 30.10.2009 року, посвідчений ПН КМНО Мазарчук Н.В. за реєстровим № 2366. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визначено, що частка померлого ОСОБА_11 в праві спільної сумісної власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 становила 1/4 його частину.

Так, даним рішенням встановлено «щодо вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , укладеного 06 квітня 2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н.В. 06.04.2010 року, то вони не підлягають задоволенню, так як визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.10.2009 року тягне за собою недійсність наступних правочинів».

Тобто право власності на майно, яке вимагає визнати ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу від 30.10.2009 року та 06.04.2010 року, вже припинено за рішенням суду із застосуванням ст. 388 ЦК України.

Крім того, 02 грудня 2010 року рішенням Київської міської ради № 334/5146 передано у спільну часткову власність ОСОБА_7 та ОСОБА_5 земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та 23 вересня 2011 року був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 038147, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0638 га, кадастровий номер 8 000 000 000:63:473:0011,

Тобто, ОСОБА_5 є власником 1/4 частки, як складової 1/2 частини, земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а відтак, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що в задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись стст. 10, 12, 13, 81-83, 141, 263, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати рішення Київської міської ради №334/5146 від 2.12.2010 року в частині передачі у спільну часткову власність ОСОБА_2 1/2 частини земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 недійсним.

Визнати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №038147 від 23.09.2011 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , площею 1/2 частина від 0,0638 га, кадастровий номер 8000000000:63:473:0011, виданий на підставі рішення Київської міської ради №334/5146 від 2.12.2010 року, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-7-10776 недійсним.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/4 частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , площею 1/4 частина від 0,0638 га, кадастровий номер 8000000000:63:473:0011, в задоволенні решти вимоги відмовити.

Визнати право користування ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на 1/4 частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , площею 1/4 частина від 0,0638 га, кадастровий номер 8000000000:63:473:0011 в порядку спадкування за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 999 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу частини житлового будинку від 30.10.2009 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , та від 6.04.2010 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , укладеними, визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , на 1/4 частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , площею 1/4 частина від 0,0638 га, кадастровий номер 8000000000:63:473:0011, стягнення судових витрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19.12.2023 року.

Суддя :