Постанова

від 19.12.2023 по справі 152/1371/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/1371/23

Провадження № 22-ц/801/2447/2023

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.

з участю секретаря судового засідання Собцевої А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанське» адвоката Лінкевича Богдана Петровича

на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Ратушняка І.О.,

у справі №152/1371/23

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанське» (відповідач)

про розірвання договору найму (оренди), -

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в районний суд з позовом до ТОВ «Селищанське» про розірвання договору найму (оренди), в обґрунтування якого посилався на те, що відповідачем не виконані зобов`язання щодо сплати орендної плати, у зв`язку з чим існує заборгованість починаючи з 2021 по 2022 рік. За вказаних обставин просив достроково розірвати укладений 16.09.2015 року договір оренди.

Одночасно з позовом заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що є предметом договору оренди, заборони відповідачеві вчиняти будь-які реєстраційні дії та користуватись цією земельною ділянкою.

На думку позивача, відповідач може в подальшому використовувати земельну ділянку, чи укласти нові договори з іншими правокористувачами, що призведе до неможливості ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача в межах предмета та підстав позову, а також істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення вимог.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року заяву задоволено. В забезпечення позову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанське» (ЄДРПОУ 03734760, адреса: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 2/103) про розірвання договору найму (оренди), постановлено накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:01:001:0140, та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Селищанське» вчиняти будь-які реєстраційні дії та користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 0524587900:01:001:0140, яка належить ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

21 листопада 2023 року представник відповідача ТОВ «Селищанське» адвокат Лінкевич Б.П. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування скарги посилається на те, що підставоюзабезпечення позовує існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересівзаявникав разі невжиттязаходів забезпечення позову,а тому звертаючись із такою заявою, особа має довести належність їй таких прав і те, що невжиття такихзаходів забезпечення позовупризведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення правзаявникаповинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Проте заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову та те, яким чином невжиттязаходів забезпечення позовуможе істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Крім того, звертаючись до суду із заявою прозабезпечення позову позивачненадав жодних доказів на підтвердження того, що у відповідача є намір здійснити відчуження права на оренду земельної ділянки на користь третіх осіб.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 24 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Селищанське» - адвокат Лінкевич Б.П. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представник позивача, повідомленого в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився, направив суду письмові пояснення, в яких заперечує проти позову, і заяву про розгляд справи в його відсутність.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 1,2300 га, кадастровий номер 0524587900:01:001:0140 належить на праві власності ОСОБА_1 , який звернувся до суду з позовом до ТОВ «Селищанське» про розірвання договору оренди, предметом якого є зазначена земельна ділянка.

Отже між сторонами цієї справи існує спір щодо права оренди земельної ділянки.

Пред`явлені позивачем вимоги про розірвання договору оренди землі є немайновими.

Вимог майнового характеру позивач не пред`являв і право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку не оспорюється, а предметом спору є виключно зобов`язально-правові (договірні) відносини.

Дійшовши висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції посилаючись лише на загальні норми процесуального права не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, та не мотивував, яким чином незабезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, утруднить або унеможливить виконання рішення суду.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відповідача, який не є власником земельної ділянки, здійснення будь яких реєстраційних дій, в тому числі відчуження права оренди на користь третіх осіб.

Водночас припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення є необґрунтованим, оскільки на думку колегії суддів позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу, на підставі якого суд міг би пересвідчитись в наявності реальної загрози невиконання в подальшому можливого рішення суду.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону.

Саме такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 11.05.2022 року (справа №317/2155/21).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвала Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову з вищевказаних підстав.

Відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанське» адвоката Лінкевича Богдана Петровича задовольнити.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року скасувати на ухвалити нове рішення, яким у задоволеннізаяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

В.В. Сопрун