Рішення

від 19.05.2023 по справі 367/8511/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 367/8511/18-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі - Бурячок А.І.

Справа № 367/8511/18-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: публічного акціонерного товариства «Банк Камібо»

предмет та підстави позову - визнання повідомлення-вимоги недійсною

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Камібо», третя особа: ТОВ «ФК Інвестхіллс Веста» про визнання повідомлення-вимоги від 27.09.2018 за вих.№ 22/1825 недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Камібо» про визнання повідомлення-вимоги від 27.09.2018 за вих.№ 22/1825 недійсною. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 28.08.2013 між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір як забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Т.Е.К.» за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013. Відповідно до додаткової угоди про припинення кредитного договору № 129/08-13 від 28.08.2013, укладеної між відповідачем та ТОВ «Т.Е.К.» 11.09.2014, вказаний кредитний договір № 129/08-13 від 28.08.2013 було припинено. В зв`язку з припиненням основного зобов`язання між позивачем та відповідачем, останнім видано довідку від 11.09.2014 за вих.№591 про погашення заборгованості ТОВ «T.E.K.» в повному обсязі та відсутність претензій до позичальника та заставодавців, а також видано відповідний лист від 12.09.2014 №б/н на адресу нотаріуса щодо припинення державної реєстрації іпотеки та обтяження на предмет іпотеки за Іпотечним договором в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (копії Листів додаються). На підставі вказаного листа ПАТ «Банк Камібо» від 12.09.2014 № б/н, приватним нотаріусом Київського МНО Верповською О.В. 12.09.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи про припинення іпотеки та обтяження на предмет іпотеки за Іпотечним договором. (копії Витягів додаються).

Ухвалою судді Ірпінського міського Київської області Карабаза Н.Ф. від 29.12.2018 справу за вказаним позовом призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.03.2019 відповідач подав відзив по справі, в якому вважав вимоги викладені у позовній заяві неправомірними, виходячи з наступних обставин. 28.08.2013 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Т.Е.К» було укладено кредитний договір № 129/08-13. 28.08.2013 з метою забезпечення вищевказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_1 (Іпотекодавцем) було укладено Договір іпотеки, який посвідчено Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь С.И, заресстровано в реєстрі за №1336 (далі - іпотечний договір). Відповідно до п. 1.5. іпотечного договору предмет іпотеки: земельна ділянка площею 2,4797 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0119; земельна ділянка площею 1,6977 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0117; земельна ділянка площею 1064 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0090; земельна ділянка площею 0,8028 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0093. Також на забезпечення виконання кредитного договору були укладені: договір іпотеки від 28.08.2013 посвідчений Білоконь С.І., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровим №1337 (іпотекодатель - ОСОБА_2 ); договір іпотеки від 28.08.2013 посвідчений Білоконь С.І., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровим №1335 (іпотекодатель - ОСОБА_3 ). Отже, вимоги відповідача обумовлюються договірними зобов`язаннями, які існують між відповідачем та боржником та відповідно до вимог законодавства повинні виконуватись належним чином. Відповідач вважає, що зобов`язання за кредитним договором не були виконані належним чином з наступних підстав. Затверджено акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п.7 з ст.38 Закону, в наступних правочинах: Правочин щодо відступлення/розірвання/ припинення Договору іпотеки від 28.08.2013 посвідчений Білоконь С.І., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровим № 1337. Правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 28.08.2013 посвідчений Білоконь С.I., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровим № 1336. Правочин щодо відступлення/розірвання/ припинення Договору іпотеки від 28.08.2013 посвідчений Білоконь С.I., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровим № 1335. Застосовано наслідки нікчемності правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК). Отже, нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Так, відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. Враховуючи вищевикладене, боржника було повідомлено про необхідність повного та належного виконання умов кредитного договору, оскільки здійснення ліквідації банку не змінює спосіб та порядок виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором та не позбавляє банк, в разі порушення умов кредитного договору, права вимагати сплати штрафних санкцій та/або примусового стягнення заборгованості в порядку, визначеному договором. Розрахунки за усіма договорами мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку, відкритого в ПАТ «Банк Камбіо», на кореспондентський рахунок банку, з котрого в подальшому кошти спрямовувались на рахунок відкритого також у ПАТ «Банк Камбіо», а потім в свою чергу на позичкові рахунки боржника.

Ухвалою судді Ірпінського міського Київської області Карабаза Н.Ф. від 19.12.2019 справу за вказаним позовом передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2020 справу за вказаним позовом прийнято до провадження судді Новака Р.В. та призначено до розгляду за правилами (загального) позовного провадження.

10.09.2021 через канцелярію суду було подано клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ «ФК «Інвстхіллс веста», оскільки 22.10.2019 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ФК Інвестхіллс Веста», як новим кредитором був укладений договір №14 про відступлення прав вимоги та майнових прав за результатами відкритих торгів (аукціону).

Протокольною ухвалою суду від 16.02.2022 було залучено у якості третьої особи яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ «ФК Інвестхіллс Веста».

Ухвалою суду від 02.11.2022 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явився. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримувала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились. Про дату, місце та час судового засідання повідомлялись в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

28.08.2013 між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір як забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Т.Е.К.» за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013.

Відповідно до додаткової угоди про припинення кредитного договору № 129/08-13 від 28.08.2013, укладеної між відповідачем та ТОВ «Т.Е.К.» 11.09.2014, вказаний кредитний договір № 129/08-13 від 28.08.2013 було припинено.

В зв`язку з припиненням основного зобов`язання між позивачем та відповідачем, останнім видано довідку від 11.09.2014 за вих.№591 про погашення заборгованості ТОВ «T.E.K.» в повному обсязі та відсутність претензій до позичальника та заставодавців, а також видано відповідний лист від 12.09.2014 №б/н на адресу нотаріуса щодо припинення державної реєстрації іпотеки та обтяження на предмет іпотеки за іпотечним договором в Держаному ресстрі речових прав на нерухоме майно. (копії Листів додаються).

На підставі вказаного листа ПАТ «Банк Камібо» від 12.09.2014 № б/н, приватним нотаріусом Київського МНО Верповською О.В. 12.09.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи про припинення іпотеки та обтяження на предмет іпотеки за Іпотечним договором. (копії Витягів додаються).

17.10.2018 на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення-вимога публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» від 27.09.2018 за вих.№22/1825, відповідно до тексту якого відповідач з посиланням на іпотечний договір, що був свого часу укладений між позивачем та відповідачем 28.08.2013, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського МНО Київської області Білоконь С.І., зарестрований в реєстрі за № 1336 (далі - Іпотечний договір), та на підставі ст.ст. 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вимагає від позивача у тридцяти денний строк з моменту отримання вказаної письмової вимоги сплатити на користь відповідача загальну суму 51481643,84 грн., а також повідомляє, що в разі невиконання чи виконання не в повному обсязі вимоги щодо сплати вказаної суми, відповідачем будуть вчинені дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором шляхом набуття права власності за відповідачем на предмет іпотеки.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 за №782 публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» віднесено до категорії неплатоспроможних (далі - Постанова №782). На виконання Постанови №782 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04.12.2014 за №140 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» (далі - Рішення №140). Відповідно до Рішення №140 починаючи з 05.12.2014 в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію а ПАТ «Банк Камбіо».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайович.

25.12.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №160 відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайович.

25.12.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №161 уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича

Відповідно до постанови Правління НБУ №144 від 27.02.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 за №46 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та признання уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

В подальшому на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 22.02.2016 за №212 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки до 01.03.2018 включно.

01.02.2018 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 304 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» строком на один рік з 02.03.2018 до 01.03.2019 включно.

29.03.2018, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №900 змінено уповноважено особу ФГВФО, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо».

Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо» надано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Северину Юрію Петровичу на строк з 30.03.2018 до 01.03.2019 включно.

Тимчасова адміністрація діяла у ПАТ «БАНК КАМБІО» з 05.12.2014 (згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.12.2014 №140) по 01.03.2015 (згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2014 №46 про початок процедури ліквідації), однак, матеріали справи не містять доказів забезпечення уповноваженою особою Фонду проведення перевірки спірних правочинів протягом дії тимчасової адміністрації.

Отже, перевірка правочинів здійснювалась в процедурі ліквідації, а не протягом дії тимчасової адміністрації.

Верховний Суд в постанові від 26.05.2020 у справі №826/17586/16, предметом розгляду якої було визнання незаконним та нечинним абзацу другого пункту 5 розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826, зазначив, що процедура забезпечення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності включає, зокрема, такі дії, як утворення комісії для здійснення перевірки, проведення аналізу всіх документів, пов`язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), які у сукупності складають власне перевірку правочинів. При цьому, як слідує зі змісту статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», такі дії мають бути здійсненні саме у період дії тимчасової адміністрації банку.

У вказаній постанові також зробленого висновок, що повноваження Фонду (Уповноваженої особи Фонду) під час здійснення ліквідації банку визначені статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якій відсутні такі повноваження, як здійснення перевірки правочинів банку на предмет їх нікчемності. У цей період Уповноважена особа має право лише повідомляти осіб про нікчемність правочинів, однак проведення їх перевірки може здійснюватися у період дії тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду у справі 757/8221/19-ц колегія суддів дійшла до висновку, що створення Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» комісії з перевірки правочинів, які укладені банком за період з 05.12.2023 по 05.12.2014, які можуть мати ознаки нікчемних, суперечить наведеним приписам Закону.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у постановах, зокрема, від 11.04.2018 у справі №910/12294/16, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 наголосила, що відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 ЦК і частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц.

Частиною 3 статті 38 Закону (в редакції, чинній на серпень 2014 року) було встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2)банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

У акті комісії з перевірки правочинів комісія зробила висновок, що окремим кредиторам було надано переваги (пільги), не передбачені для них законом, тобто правочини є нікчемними в силу положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону, в процесі розгляду справи відповідач і третя особа 2 посилались на те, що правочини є нікчемними в силу пунктів 1, 2, 5, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону.

Є помилковими посилання банку на те, що банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (п.5 ч.3 ст.38 Закону), а розрахункова операція, здійсненна 19.08.2014, з перерахування коштів з депозитного рахунку третьої особи 1 в рахунок погашення заборгованості позивача по кредитному договору, є нікчемною, оскільки порушує постанову правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ, якою було заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, який відкритий в Національному банку України.

Постанова правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема, спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ «Банк Камбіо», а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/16476/18, предметом розгляду були також вимоги до ПАТ «Банк Камбіо» про визнання зобов`язання припиненим.

Частиною 4 статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, що діяла станом серпень 2014 року) передбачено, що Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Згідно з Інструкцією про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035/12909 консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у територіальному управлінні і на якому об`єднані кошти банку та його філій (або певної кількості філій) у разі роботи банку (філії) у СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (Абзац 16 пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції в редакції, чинній станом на 19.08.2014, 10-11.09.2014) Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів (Абзац 17 пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції).

Отже, кореспондентський рахунок та консолідований кореспондентський рахунок є різними видами рахунків. У свою чергу, у постанові Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ не міститься вимог щодо використання саме консолідованого кореспондентського рахунку, а вказана постанова надійшла до Банку вже 20.09.2014, тобто, після перерахування коштів з рахунку третьої особи 1.

Обмеження у діяльності Банку в частині прийняття погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, виключно в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку, були запроваджені постановою Правління Національного банку України №603/БТ від 25.09.2014 року та не можуть розповсюджувати свою дію на розрахунки, що здійснені до прийняття такої постанови (19.08.2014 - дата повного погашення кредиту позивача).

Відтак, операції щодо погашення заборгованості позивача за кредитним договором№129/08-13, не порушують порядок, встановлений постановами Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ та від 25.09.2014 № 603/БТ.

Крім цього, постановою від 19.08.2014 №510/БТ встановлена заборона ПАТ «Банк «Камбіо» використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. У зв`язку із цим зобов`язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ «Банк Камбіо», відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами, які здійснені в іноземній валюті (доларах США).

Доводи Банку про те, що дія з перерахування грошових коштів третьою особою 1 на рахунок відповідача є правочином, не відповідають наведеному в Цивільному кодексу України визначенню правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину. Відтак, до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину, а саме статті 203, 215 ЦК України (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/16476/18).

Списання грошових коштів з рахунку поручителя та боржника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відбулось за згодою всіх сторін, що не заперечено сторонами у справі, а факт списання коштів підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по депозитному рахунку поручителя (третьої особи 1), кредитному рахунку боржника (позивача) та листом Банку від 02.09.2014 за вих. №22/1870 про відсутність у позивача на кінець 19.08.2014 заборгованості за кредитним договором.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (стаття 575 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 593 ЦК України, яка кореспондує статті 17 Закону України «Про іпотеку», право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Положеннями статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Положеннями статті 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи міститься копія довідки №595 від 12.09.2014 Відповідно до якої банком повідомляється, що ТОВ «ТЕК» повністю погашена заборгованість.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що на виконання умов договору поруки і договору застави майнових прав та відступлення права вимоги, поручителем і заставодавцем повністю виконані зобов`язання боржника (позивача) перед банком по кредитному договору і повністю сплачена заборгованість в сумі 30000000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп., яка обліковувалась станом на 11.09.2014.

Таким чином, правовідношення між позивачем і відповідачем за кредитним договором та договором іпотеки припинились 11.09.2014 і у банку відсутнє право вимоги за кредитним договором та права на іпотечне майно.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, апеляційного господарського суду, суд приходить до висновку, що правовідношення між позивачем та відповідачем по кредитному договору та договору іпотеки є повністю припиненими, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач сплатив судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 704,80 гривень, а тому відповідно до статті 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 704,80 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 281, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Камібо», третя особа: ТОВ «ФК Інвестхіллс Веста» про визнання повідомлення-вимоги від 27.09.2018 за вих.№ 22/1825 недійсною - задовольнити.

Визнати недійсним повідомлення-вимогу публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» від 27.09.2018 за вих. №22/1825.

Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 704,80 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

відповідач: публічне акціонерне товариство «Банк Камібо», 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 10/10

третя особа: ТОВ «ФК Інвестхіллс Веста», 05080,м. Київ,вул. О.Терьохіна, 8-А, оф. 111

Суддя Р.В. Новак