Ухвала

від 18.12.2023 по справі 759/22897/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/347/23

ун. № 759/22897/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Корпорейшн» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмету спору: Департамент з питань державного архітектурного будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство «Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» про усунення перешкод в реалізації права власності та зобов`язання знести незаконно зведену прибудову,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ТОВ "Бізнес Корпорейшн" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в реалізації права власності та зобов`язання знести незаконно зведену прибудову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2020 року визначеного головуючого суддю Войтенко Ю.В. (т. 1 а.с. 35).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 11.01.2021 року позовну заяву залишено без руху (т. 1 а.с. 37).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2021 року відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 44).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.10.2021 року залучено до розгляду цивільної справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог до предмету спору (т. 1 а.с. 60).

Розпорядженням керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2022 року призначено повторний автоматичний розподіл справи (т. 1 а.с. 108).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2022 року визначеного головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (т. 1 а.с. 109-110), справу передано 11.05.2022.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2021 року прийнято до провадження та відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 111-112).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.02.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 236-237).

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник позивача адвокат Пугач С.В. повідомлявся судом про дату, час і місце судових засідань 09.10.2023, 18.12.2023 року належним чином, що підтверджується власноручною розпискою представника позивача про повідомлення про час та місце розгляду справи, в якій він власноруч зазначив адресу електронної пошти (т. 2 а.с. 5), рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки (т.2 а.с. 27), довідкою про доставку електронного листа (т. 2 а.с. 23), у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, будь яких клопотань не надходило.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місце знаходження під час провадження справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», а також в рішенні у справі «Каракуця проти України» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Неявка позивача в судові засідання є його волевиявленням, проявом дії принципу диспозитивності, який означає (від лат. Dispono - розпоряджатись) надання учаснику справи можливості вільно розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (особисто турбуватись про здійснення своїх прав). В цьому контексті повторна неявка належним чином повідомленого позивача за процесуальним змістом є його конклюдентною дією, в якій виявлена його воля на залишення позову без розгляду, що є правовим наслідком свідомого нездійснення позивачем права брати участь у судовому засіданні. Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився у судове засідання, так і відповідача, який ставиться у ситуацію невизначеності від таких дій позивача.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 зроблено висновок, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження (…).

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 6 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 2 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц та інших судових рішеннях суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ зауважив, що зобов`язання використовувати електронний зв`язок для звернення до апеляційного суду має на меті гарантувати належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності шляхом прискорення, полегшення та підвищення надійності процедурних обмінів. Усвідомлюючи бум дематеріалізації правосуддя в державах-членах і виклики, пов`язані з цим, Суд переконаний, що цифрові технології можуть сприяти кращому відправленню правосуддя і бути поставленим на службу правам, гарантованим статтею 6 Конвенції, тому Суд погоджується, що така мета є законною (рішення у справі Xavier Lucas v. France, заява № 15567/20, від 09 червня 2022 року).

У постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі № 757/48467/21 (провадження № 61-10924св22) зроблено висновок, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Разом із тим, якщо учасник справи надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то такий учасник справи бажає (принаймні не заперечує), щоб ці засоби комунікації використовувалися судом, що, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107св22) також зазначено, що зазначивши саме таку адресу електронної пошти, позивач проінформував суд у встановлений процесуальний спосіб адресу для електронного листування, чим поклав на себе ризики щодо її актуальності.

Схожі висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 530/342/17 (провадження № 61-12944св19),від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107св22), від 04 липня 2023 року у справі № 302/1202/19 (провадження № 61-2502св23), від 26 квітня 2023 року у справі № 127/32270/21 (провадження № 61-12567св22).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За встановленими у статтях 12, 13 ЦПК України принципами змагальності та диспозитивності, - особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно (частина перша статті 44 ЦПК України).

Згідно із ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З аналізу вищенаведених норм, враховуючи, що бойові дії в місті Києві та Київській області не відбуваються, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, представник позивача повторно в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення судових засідань або про розгляд справи за його відсутності не надіслав, своїм правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористався, суд вважає, що повторна неявка представника позивача в судове засідання свідчить про зловживання процесуальними правами та небажання підтримувати позовні вимоги, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд враховує строки, визначені законом для розгляду справи, враховує дію принципів диспозитивності, змагальності у цивільному судочинстві і рівності прав та обов`язків сторін, враховує використання представником позивача його процесуальних прав та ставлення до виконання процесуальних обов`язків, враховує вжиті судом заходи і що вони є достатніми для забезпечення прав позивача при умові добросовісного здійснення ними своїх прав та належного виконання процесуальних обов`язків.

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням їх права доступу до суду, адже після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, позивач має право звернутися до суду повторно відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10,13, 44, 131, 223, п. 3 ч. 1 ст. 257, 258, 259, 260 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Корпорейшн» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмету спору: Департамент з питань державного архітектурного будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство «Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» про усунення перешкод в реалізації права власності та зобов`язання знести незаконно зведену прибудову залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складено 18.12.2023 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб