Постанова

від 06.12.2023 по справі 369/9465/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 369/9465/17

провадження № 61-12492св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Борисової О. В., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування їх державної реєстрації.

Позов мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,3996 га на території АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 21 березня 2000 року серії ІІІ-КВ № 052150.

З моменту отримання державного акта на право приватної власності вона використовує вказану земельну ділянку за цільовим призначенням, на ній розташований будинок, будь-яких інших осіб, які використовували б цю земельну ділянку, немає.

У зв`язку з необхідністю відчуження вказаної земельної ділянки вона 26 квітня 2017 року уклала з ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договір № 1370 на створення (передачу) проектно-вишукувальних робіт, а саме складання кадастрового плану земельної ділянки.

Зі змісту листа ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 04 травня 2017 року та доданої до нього технічної документації стало відомо, що накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5023, загальною площею 0,1172 га, на земельну ділянку, яка в приватній власності ОСОБА_7 (земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд - 0,2500 га), становить приблизно 50 %; накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5022, загальною площею 0,1184 га, на земельну ділянку, яка в приватній власності ОСОБА_7 (земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства - 0,1496 га), становить приблизно 99 %.

Згідно з відповіддю Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 19 липня 2017 року № 29-28-021-11383/2-17 на адвокатський запит земельну ділянку площею 0,1184 га кадастровий номер 3222484501:01:001:5022 передано у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Лісниківської сільської ради від 03 вересня 2012 року № 127/6 (державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 10 вересня 2012 року за № 322240001006098,).

Земельну ділянку площею 0,1172 га кадастровий номер 3222484501:01:001:5023 передано у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Лісниківської сільської ради від 03 вересня 2012 року № 127/4 (державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 10 вересня 2012 року за № 322240001006097,).

Разом з тим згідно з відповіддю Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на адвокатський запит 02 листопада 2015 року встановлено відсутність у приміщенні Лісниківської сільської ради рішень, протоколів та журналів, що стосувалися діяльності сільської ради попередніх скликань. За результатами інвентаризації документів та матеріалів Лісниківської сільської ради та її виконавчого комітету тимчасова контрольна комісія ради будь-яких документів щодо надання у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484501:01:001:5022, 3222484501:01:001:5023 не виявила.

Станом на момент прийняття рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03 вересня 2012 року № 127/4 щодо передання ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5023 та рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03 вересня 2012 року № 127/6 щодо передання ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5022 був дійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 052150, виданий ОСОБА_7 .

Враховуючи вищенаведене, Лісниківська сільська рада, прийнявши спірне рішення в частині передання у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок, діяла всупереч статтям 84, 116, 149 ЗК України, а тому вказані рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинского району Київської області від 03 вересня 2012 року № 127/6 в частині передання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3222484501:01:001:5022, за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484501:01:001:5022, загальною площею 0,1184 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , та скасувати його державну реєстрацію;

визнати незаконним та скасувати рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинского району Київської області від 03 вересня 2012 року № 127/4 в частині передання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, з кадастровим номером 3222484501:01:001:5023 за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484501:01:001:5023, загальною площею 0,1172 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2018 року до участі у справі як правонаступника позивача залучено ОСОБА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2019 року до участі у справі як співвідповідачів залучено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлено до неналежних відповідачів, оскільки відповідно до витягів з Державного земельного кадастру власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5022 є ОСОБА_4 , а власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5023 є ОСОБА_8 . Клопотань щодо залучення їх як співвідповідачів (оскільки вони є кінцевими власниками спірного майна) суду не подано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову з інших підстав, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження, тобто є недоведеними, оскільки позивач не надала належних і достатніх доказів, які підтверджували б порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів шляхом незаконного заволодіння відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належною їй на праві власності земельною ділянкою.

Щодо Головного управління Держгеокадастру у Київській області апеляційний суд зазначив, що воно не має відповідати за заявленими вимогами, а тому не є належним відповідачем у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані рішення, справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі

№ 372/6016/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

У квітні 2023 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що на підставі рішення Лісниківської сільської ради народних депутатів від 25 березня 1997 року № 64/37 ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3996 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку - 0,2500 га, ведення ОПГ - 0,1496 га. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 490.

На підставі рішення Лісниківської сільської ради 19-ї сесії 6-го скликання від 03 вересня 2012 року № 127/6 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1184 га в межах згідно з планом.

Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_2 . Землю передано для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Цей державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001006098.

На підставі рішення Лісниківської сільської ради 19-ї сесії 6-го скликання від 03 вересня 2012 року № 127/4 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1172 га в межах згідно з планом.

Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_2 . Землю передано для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Цей державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001006097.

Згідно з відповіддю Лісниківської сільської ради від 14 липня 2017 року № 400 02 листопада 2015 року при прийнятті посади Лісниківського сільського голови новообраний сільський голова ОСОБА_10 встановив відсутність у приміщенні Лісниківської сільської ради рішень, протоколів та журналів, що стосувалися діяльності сільської ради попередніх скликань. За результатами проведення інвентаризації документів та матеріалів Лісниківської сільської ради і її виконавчого комітету тимчасова контрольна комісія ради будь-яких документів щодо надання у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484501:01:001:5022, 3222484501:01:001:5023 не виявила.

Листом від 04 травня 2017 року Державне підприємство «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на заяву ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року повідомило, що 26 квітня 2017 року між сторонами було укладено договір № 1370 на створення (передачу) проектно-вишукувальних робіт, а саме складання кадастрового плану земельної ділянки. Під час виїзду на місцевість та проведення топографо-геодизичних робіт виявлено накладання земельних ділянок інших власників на земельну ділянку, яка належить гр. ОСОБА_9 згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 052150.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Звертаючи до суду з позовом, позивач просила визнати незаконними та скасувати рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03 вересня 2012 року № 127/6 та № 127/4 в частині передання земельних ділянок у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що маючи намір здійснити відчуження своєї земельної ділянки, вона звернулась до ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з метою складання кадастрового плану земельної ділянки та дізналась, що в межах належної їй земельної ділянки є накладення земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , право власності на які зареєстроване на підставі рішень Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Отже, у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та Лісниківською сільською радою.

Висновки суду першої інстанції про те, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, не ґрунтуються на вищевикладених вимогах закону та встановлених обставинах справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження, тобто є недоведеними, оскільки позивач не надала належних і достатніх доказів, які підтверджували б порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів шляхом незаконного заволодіння відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належної їй на праві власності земельної ділянки.

Проте, колегія суддів не погоджується із цими висновками виходячи з такого.

Відповідно до статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЗК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових, речових доказів та електронних доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач як на доказ посилалась на лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відповідно до якого під час виїзду експертів на місцевість для проведення топографо-геодизичних робіт виявлено накладання земельних ділянок інших власників на земельну ділянку, яка належить позивачу.

Під час апеляційного перегляду справи представник позивача заявив клопотання про призначення експертизи, у задоволенні якого відмовлено.

Таким чином, на підтвердження порушеного права власника земельної ділянки позивач надала як доказ висновки ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», проте апеляційний суд відхилив дослідження експертів та відмовив у позові з мотивів недоведеності позовних вимог. При цьому апеляційний суд не зазначив в рішенні за яких підстав він відхилив зазначений доказ, з урахуванням того, що на спростування накладення земельних ділянок відповідачі будь-яких доказів не надали.

Отже, приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції попри наявні у справі докази, зокрема, наданий позивачем лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відповідно до якого виявлено накладення земельних ділянок на земельну ділянку позивача, порушив указані норми процесуального права щодо дотримання завдань цивільного судочинства, сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та дійшов передчасних висновків про те, що позивачем не надано належних і достатніх доказів, які б підтверджували порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати; справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали

ОСОБА_4 подав до Верховного Суду заяву про постановлення окремої ухвали стосовно адвоката ОСОБА_6 . Заявник просить звернутися до Київської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для розслідування порушень, вчинених адвокатом ОСОБА_6 у цій справі, з метою подальшого вжиття дієвих заходів для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики.

Частиною другою статті 262 ЦПК України передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Верховний Суд не встановив порушень, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі, тому заява задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про постановлення окремої ухвали стосовно адвоката ОСОБА_6 відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов