Постанова

від 20.11.2023 по справі 525/1309/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1309/20 Номер провадження 22-ц/814/2447/23Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Абрамова П.С., Пікуля В.П.

за участю секретаря: Владімірова Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року, в складі судді Ячало Ю.І., дата виготовлення повного тексту рішення 11 листопада 2022 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гоголівської селищної ради про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 10.03.2006 р., який посвідчений Матяшівською сільською радою Великобагачанського району та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки площею 3,58 га та 3,31 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Матяшівської сільської ради, з кадастровим номером 5320282900:00:002:0194 та 5320282900:00:001:0186 та належали спадкодавцю на підставі Державних актів, виданих 15.02.2006 Великобагачанською РДА.

В обґрунтування вимог вказувала, шо є донькою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був сином спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя її дід ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів належні йому на праві власності земельні ділянки площею 3,58 га та 3,31 га відповідачу ОСОБА_2 .

Після смерті діда відкрилася спадщина, про прийняття якої вона як спадкоємець в порядку ст. 1266 ЦК України подала заяву приватному нотаріусу Великобагачанського районного нотаріального округу Сахаровій Л.І.

Одночасно із заявою про прийняття спадщини звернувся і спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 .

У видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування їй було відмовлено.

Зважаючи, що посмертною судово-психіатричною експертизою № 663 від 29.12.2015, складеною комісією лікарів-психіатрів Полтавської обласної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева встановлена недієздатність спадкодавця ОСОБА_3 станом на час складання заповіту, просила визнати вказаний заповіт як односторонній правочин недійсним.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмова в задоволенні позову обґрунтована не доведеністю позивачем факту перебування заповідача ОСОБА_3 в момент складання заповіту в стані, який би унеможливив усвідомлення ним значення своїх дій.

Встановивши, що спірний заповіт відповідає як вимогам закону, так і внутрішній волі заповідача, суд не вбачив правових підстав для задоволення позову.

З рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зокрема вказує, що суд безпідставно відхилив в якості належного та допустимого доказу висновки експертизи, якою однозначно встановлено не можливість спадкодавця станом на момент складання заповіту внаслідок психічного розладу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Натомість судом прийнято до уваги пояснення свідка, який повідомив про відсутність у померлого ОСОБА_3 будь-яких психічних розладів, що свідчить про невірну оцінку доказів по справі, що призвело до помилкового вирішення спору.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступе.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія ПЛ №169552, виданого Великобагачанською райдержадміністрацією 15.02.2006 року, за життя ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,58 га, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ПЛ №169551, виданого Великобагачанською райдержадміністрацією 15.02.2006 року, за життя ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,31 га, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, що розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

10 березня 2006 року ОСОБА_3 було складено заповіт, яким належні йому земельні паї на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №169551 та серія ПЛ №169552 він заповів ОСОБА_2 .

Вказаний заповіт підписаний ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Опацькою С.А. та зареєстрований у журналі (книзі) реєстрації нотаріальних дій по Матяшівській сільській раді Великобагачанського району під №28.

Відомості про реєстрацію заповіту 30.10.2007 р. внесені до електронної бази даних спадкового реєстру за реєстровим номером 43354661.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , який є дідом позивача ОСОБА_1 .

На момент смерті спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 66 від 04.03.2014 Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Спадщину після померлого ОСОБА_3 прийняли шляхом подачі заяв про прийняття спадщини спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 та онука ОСОБА_1 за правом представлення в порядку ст. 1266 ЦК України.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 04.03.2014 року приватним нотаріусом Сахаровою Л.І. зареєстрована спадкова справа №59-2014, спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інших заяв про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не надходило, претензії кредиторів відсутні.

Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Згідно рішення 1 сесії 8 скликання Гоголівської селищної ради Великобагачанського району від 13 листопада 2020 року розпочато реорганізацію Матяшівської сільської ради шляхом приєднання до Гоголівської селищної ради. Згідно з яким Гоголівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Матяшівської сільської ради.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач вказувала, що на час складання заповіту ОСОБА_3 в силу свого віку мав психічний розлад, який позбавляв його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними, що унеможливлювало його вільне волевиявлення на складання заповіту зовсім сторонній особі.

На підтвердження вказаних вимог надала суду акт судово-психіатричної експертизи, проведеної Полтавською ОКПЛ ім. О.Ф. Мальцева №663 від 29.12.2015, згідно якого ОСОБА_3 станом на час складання заповіту не розумів значення свої дій та був позбавлений можливості ними керувати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що по справі відсутні переконливі докази, які б у своїй сукупності свідчили про те, що на час складання заповіту ОСОБА_3 був абсолютно не спроможний в момент підписання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповіт це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (ст. 1234 ЦК).

За нормою ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповіт як вид правочину відновиться до односторонніх правочинів.

Положення ст. 203 ЦК України визначають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Правочин має вчинятися у формі, встановлені законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Положеннями ст. 202 та ч. 3 ст.203 ЦК України визначено, що дані норми поширюються на заповіт як на односторонній правочин, які встановлюють, що дії заповідача, спрямовані на досягнення певного результату, мають об`єктивно відображати його внутрішню волю і таке волевиявлення повинно бути вільним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

За нормою ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно роз`яснень, що викладені в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Так, підставою для визнання правочину недійсним згідно ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, тому в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях; при цьому, суди першої інстанції мають враховувати, що хоча висновок експертизи є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами (стаття 212 ЦПК України), будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатна особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Як встановлено постановою Верховного Суду від 16.10.2019 р. за результатами перегляду рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31.10.2016 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування, за повідомленням Шишацької центральної районної лікарні від 27.08.2015 р. ОСОБА_3 , 1926 року народження, з 2003 по 2008 р.р. звертався за медичною допомогою, діагноз судинна деменція з психологічним синдромом.

Зі змісту амбулаторної медичної картки на ім`я ОСОБА_3 встановлено, що в період з 2003 р. по 2008 р. лікарем психіатром Шишацької центральної районної лікарні останньому було встановлено діагноз дівано - судинна деменція.

Оцінюючи приєднаний до справи висновок судово психіатричної експертизи, суд вказав, що останній не може розцінюватись як належний доказ обставин, на які позивач посилалась в обґрунтування заявлених вимог, оскільки він не містить висновків про абсолютну неспроможність заповідача в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними та суперечить іншим доказам по справі.

Вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим та ґрунтується на невірній оцінці зібраних по справі доказів, що свідчить про недотримання судом вимог ст. 89 ЦПК України, за змістом якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, згідно до судово-психіатричної експертизи №663, проведеної на підставі ухвали Великобагачанського районного суду від 30.06.2015 р. експертами Полтавської ОКПЛ ім. О.Ф. Мальцева зроблено категоричний висновок про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 10 березня 2006 року виявляв ознаки психічного розладу у вигляді судинної (атеросклеротичної) деменції (F 01.800 МКХ-10).

Вказаний розлад позбавляв ОСОБА_3 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 10.03.2006 р.

Виходячи зі змісту даної судово-психіатричної експертизи, її висновок містить твердження про абсолютну неспроможність особи заповідача в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними та не містить припущень, які б давали підстави для його неоднозначного тлумачення.

За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про те, що висновок судово-психіатричної експертизи не містить вказівки про абсолютну неспроможність особи заповідача є помилковими.

При цьому, судом безпідставно надано перевагу такому доказу як пояснення свідка ОСОБА_5 , які зводяться до його власного сприйняття поведінки ОСОБА_3 .

Будь-які інші докази, які б доводили чи спростовували предмет спору, судом не досліджувались та їм правова оцінка не надавалась, у зв`язку з чим твердження суду про неузгодженість висновку судово-психіатричної експертизи з іншими доказами по справі - є неспроможними.

Отже, з урахуванням положень ст. 202, ч. 3 ст.203, ст.ст. 215, 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України та висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №663 від 29.12.2015 року, яким встановлена абсолютна нездатність заповідача ОСОБА_3 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні оспорюваного заповіту 10.03.2006 року внаслідок психічного розладу у вигляді судинної (атеросклеротичної) деменції, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання оспорюваного спадкоємцем ОСОБА_1 заповіту недійсним.

За вказаних обставин, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Тобто, померлий ОСОБА_4 був би спадкоємцем першої черги за законом в разі, коли б був живим на час відкриття спадщини.

Отже, позивач у справі ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , відповідно до ст. 1266 ЦК України, на долю батька (сина померлого), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що прийняла спадщину.

Разом з цим, остання позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права з підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, в тому числі і з підстав відсутності у неї оригіналів право установчих документів.

Як стверджувала в ході розгляду позивач та не заперечувалось стороною відповідача, у останньої відсутні оригінали право установчих документів на об`єкти спадкування з огляду на неможливість їх отримання, оскільки такі документи знаходяться в розпорядженні відповідача, що фактично є об`єктивною перешкодою для отримання відповідного свідоцтва у нотаріуса.

Враховуючи вищевказані обставини, які фактично унеможливлюють оформлення позивачем свого спадкового права в позасудовому порядку в нотаріальних органах, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог спадкоємця ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкуванням права власності на вищевказані земельні ділянки.

Таким чином, враховуючи належність обраного позивачем способу захисту свого спадкового права у спосіб визнання права власності в порядку спадкування за законом, з огляду на наявність перешкод в оформленні таких прав в нотаріальному порядку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з цим, колегією суддів відхиляються твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки нею здійснювались заходи по захисту свого цивільного права у спосіб оскарження заповіту в судовому порядку, що є обставиною яка перериває перебіг вказаного строку.

Так, пред`являючи позовні вимоги про визнання заповіту недійсним у вересні 2014 р. та збільшуючи їх в частині правових підстав визнання такого заповіту недійсним, позивач добросовісно сподівалась на дотримання судом першої інстанції вимог ЦПК України в частині прийняття змін щодо підстав позову і лише після висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16.10.2019 р. їй стало зрозуміло, що судом першої інстанції не було дотримано вимог процесуального законодавства в частині процедури прийняття збільшених позовних вимог, що спонукало її до пред`явлення вже нового позову.

За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 367, ч.1 п. 2 ст. 374, п. п. 2, 3 ст. 376, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року скасувати та постановити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гоголівської селищної ради про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати заповіт ОСОБА_3 , складений 10 березня 2006 року, номер в реєстрі нотаріальних дій: 28, номер у спадковому реєстрі: 43354661, посвідчений Матяшівською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області, зареєстрований 30 жовтня 2007 року Полтавською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстицію України - недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем за законом відповідно до статті 1266 ЦК України, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на долю батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельну ділянку площею 3,58 га, з призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010655100034.

В порядку спадкування за законом, визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за законом відповідно до статті 1266 ЦК України, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на долю батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельну ділянку площею 3,31 га, з призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанського районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010655100035.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено18 грудня 2023 року.

Судді: О. І. Обідіна П.С. Абрамов В.П. Пікуль