Постанова

від 19.12.2023 по справі 367/9048/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2047/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №367/9048/21 Категорія: на ухвалу Биченко І.Я. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіНовіков О.М., Сіренко Ю.В.секретар Широкова Г.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2023 (повний текст складено 25.10.2023, суддя в суді першої інстанції Биченко І.Я.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на свою користь 95492,90 грн. кредитної заборгованості станом на 10.11.2021, мотивуючи про невиконання відповідачем, як позичальником по кредитному договору, своїх зобов`язань.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2023 на підставі п.3 ч.1ст.255 ЦПК України закрито провадження в даній цивільній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період до 18.08.2019 включно з посиланням на те, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.09.2021 у справі №369/14982/19.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав 13.11.2023 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, вказуючи на те, що рішення у справі №369/14982/19, на яке послався суд, ухвалено за інших обставин, а саме у задоволення позову банку про стягнення кредитного боргу було відмовлено, оскільки позивачем не було надано доказів наявності відповідних правовідносин між сторонами справи, у той час як у цій справі банк долучив до позову відповідні докази, отже підстави позову є іншими, що є перешкодою для закриття провадження на підставі приписів п.3 ч.1ст.255 ЦПК України.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відзиву на дану апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень п.3 ч.1ст.255 ЦПК України, якими керувався суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому суд вказав, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.09.2021 у справі №369/14982/19 у позові АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 18.08.2019 в розмірі 97968,34 грн. було відмовлено з підстав того, що позивач не довів тих обставин, на які він посилався в позові та не надав суду документальне підтвердження фактичного надання кредиту відповідачу, які саме тарифи діяли на час підписання договору та не довів сам факт укладення з відповідачем Договору про надання банківських послуг, не повідомив інформацію щодо видачі картки ОСОБА_1 , строку її дії та перевипуску.

Указане рішення суду набрало законної сили 05.11.2021 та учасниками справи не оскаржувалося.

Одночасно, за обставин цієї справи, яка переглядається в апеляційному порядку, предметом спору є позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 95492,90 грн. кредитної заборгованості станом на 10.11.2021, у підтвердження яких банком надаються суду відповідні умови договору, укладеного між сторонами, та розрахунки заборгованості відповідача.

Апеляційний суд приймає до уваги, що за правовим висновком ВП ВС у постанові від 20.06.2018 у справі №761/7978/15-ц позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову це річ, щодо якої виник спір.

Також за правовим висновок ВП ВС від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 з аналізу змісту ст. 175 ЦПК України, яка регламентує зміст та форму позовної заяви, вбачається, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Врахувавши викладене вище, апеляційний суд констатує, що у даній справі предметом позову є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» кредитної заборгованості за договором від 26.09.2017 у сумі 95492,90 грн. станом на 10.11.2021, а підставами позову є невиконання відповідачем, як позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується, на думку позивача, долученими до позовної заяви доказами.

Одночасно у справі №369/14982/19, на рішення в якій послався суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, предметом позову були вимоги про стягнення на користь банку з ОСОБА_1 заборгованості за цим же кредитним договором станом на 18.08.2019 в сумі 97968,34 грн., а підставами невиконання договірних зобов`язань, що, однак, наданими доказами підтверджено не було.

Відтак, врахувавши, що заявлена до стягнення сума у вказаних справах є різною, підстави також не є тотожними, оскільки в даній справі позивач надає всі наявні в нього докази для підтвердження своїх вимог, що обумовлює межі встановлення судом фактичних обставин, у той час як у справі №369/14982/19 такі докази надано не було, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково вказав, про наявність судового рішення з приводу ідентичного спору між цими ж сторонами та з однакових підстав.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже з урахуванням встановлених в цій справі обставин, висновки суду першої інстанції не можна вважати правильними, адже вони незаконно перешкоджають отримати позивачу доступ до правосуддя для надання судом оцінки обґрунтованості його позовних вимог до відповідача.

Відповідно до положень п.3 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Отже ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2023 про закриття провадження у даній справі слід скасувати з вищевказаних правових підстав, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2023 про закриття провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати.

Матеріали даної цивільної справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 19.12.2023.

Суддя-доповідач

Судді