Ухвала

від 16.01.2024 по справі 367/9048/21

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/9048/21

2-з/703/8/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченко І.Я., розглянувши заяву акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення його позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 95492,90 грн заборгованості за кредитним договором.

15 січня 2024 року до суду надійшла заява АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову.

Заяву обґрунтована тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого у банку відсутні підстави вважати, що ним будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором. В ході відпрацювання проблемної заборгованості банку стало відомо, що ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки плащами 3,38 га та 2 га на території Ротмістрівської сільської ради. Оскільки найчастіше за порушенням зобов`язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна й коштів, АТ КБ «Приватбанк» вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду. А тому позивач просить накласти арешт на належні відповідачу квартиру та земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Системне тлумачення ч. 1 ст. 153, ч. 13 ст. 158, ч. 1 ст. 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що:

законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;

для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно;

першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;

у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20.

Згідно з ч. 1 ст.154 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справу, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали заяви суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.

Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Суд зазначає, що спір ініційований АТ КБ «Приватбанк», за його твердженням, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору щодо повернення кредитної заборгованості в розмірі 95492,90 грн. Отже, предметом спору є стягнення коштів у значній сумі, позивач має в справі значний майновий інтерес, а на відповідача у випадку задоволення позову у зв`язку з необхідністю сплати коштів покладатиметься значний майновий тягар.

Відтак, доводи позивача про необхідність і доцільність забезпечення позову заслуговують на увагу як такі, оскільки з огляду на предмет позову та обов`язок сплати значних коштів в разі задоволення позову таке відповідатиме як інтересам позивача, так і забезпечуватиме можливість виконання ймовірного рішення суду відповідачем.

Водночас, заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно не можна визнати обґрунтованою. Подавши таку заяву, позивач посилався на те, що відповідач може вчинити дії по відчуженню майна з метою уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання. На підтвердження викладеного приєднав до заяви про забезпечення позову відомості з державного реєстру речових прав від 05.01.2024

З інформації з реєстру вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 кв.м. та двох земельних ділянок, що розташовані на території Ротмістрівської сільської ради: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,38 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0079, та для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 7123787200:02:002:0572.

Однак, суд зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії чи має намір вчинити дії по відчуженню належного йому майна, позивачем не надано. Суд звертає увагу на те, що справа перебуває в провадженні суду з 2021 року і за цей час відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на відчуження майна. Крім того, як вбачається з наданої позивачем інформації відповідач у 2023 році уклав договір оренди однієї з належних йому земельних ділянок, що також не свідчить про його намір передати право власності на належне йому майно іншим особам.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірни позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Позивач вказує, що ціна позову становить 95492,90 грн., однак звертається до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на три об`єкти нерухомості, які належать відповідачу по справі без зазначення доведеної суми майна, на яке позивач просить суд накласти арешт. Вказане позбавляє можливості суд оцінити співмірність заявленої ціни позову із заходами забезпечення позову шляхом дослідження ціни майна, на яке необхідно накласти арешт, та зіставивши її з ціною позову.

В свою чергу, обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення, є предметом доказування

Отже, суд приходить до висновку, що відсутність доказів на підтвердження співмірності заяви про забезпечення позову до заявлених позивачем вимог позбавляє суд можливості дослідити збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

За приписами ст. 3 ч. 1 п. 6, ст. 13 ч. 1-3 ЦК України, ст. 2 ч. 3 п. 11, ст. 44 ч. 1 ЦПК України, що узгоджуються з іншими нормами цих законів, особа в цивільних і процесуальних відносинах повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди, зловживання цивільним та процесуальними правами не допускається.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ясним, зрозумілим і не повинно допускати довільного тлумачення, припущень, при постановленні ухвали про забезпечення позову, яка є виконавчим документом, має бути дотриманий принцип правової визначеності, лише таке судове рішення може бути належно виконане, що є однією з умов його законності.

Враховуючи наведене суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі. При цьому зауважує, що позивач не позбавлений права за наявності для того підстав ставити встановленим порядком питання про забезпечення позову повторно.

На підставі наведеного, керуючись ст. 151, 153, 154, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» у забезпеченні його позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом 15 днів може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: І.Я. Биченко