Рішення

від 19.12.2023 по справі 160/26270/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокуСправа №160/26270/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ТОВ «АЛЛО» до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «АЛЛО» з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 07 вересня 2023 р. № 01-06/12, винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848), про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взагалі не мав права проводити щодо ТОВ «АЛЛО» позаплановий захід державного нагляду (контролю) у зв`язку із встановленими постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2022р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» обмежень. Отже, відповідачем була призначена та проведена перевірка позивача без достатніх обставин, тобто без наявності існування конкретної загрози.

Крім того, позивач зазначає, що позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого було винесено оскаржувану постанову, був проведений відповідачем за відсутності керівника ТОВ «АЛЛО» або уповноваженої керівником ТОВ «АЛЛО» особи, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), перед початком здійснення заходу не було пред`явлено керівнику ТОВ «АЛЛО» або уповноваженій керівником ТОВ «АЛЛО» особі, примірник акту не було вручено керівнику ТОВ «АЛЛО» або уповноваженій керівником ТОВ «АЛЛО» особі. Отже, як зазначає позивач, відповідач допустив грубі процедурні порушення під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), за результатами проведення якого було прийнято оскаржувану постанову.

Також позивач зазначає про те, що відповідачем не було складено припису, розпорядження, іншого розпорядчого документа щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та примірник такого документа не вручався ТОВ «АЛЛО» (уповноваженій особі ТОВ «АЛЛО»), що свідчить про недотримання відповідачем порядку здійснення заходу державного нагляду (контролю), за результатами якого було прийнято оскаржувану постанову. Отже, застосування штрафу за порушення законодавства без видання документа щодо усунення порушень та надання можливості суб`єкту господарювання його добровільно виконати і усунути порушення у встановлений у такому документі термін (строк) є неправомірним.

Позивач зауважує, що відповідач самовільно відступив від затвердженої форми постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», що свідчить про перевищення ним своїх повноважень.

Як зазначає позивач, інформація про продукцію не вважається рекламою і може бути розміщена у місцях, де вона реалізується. Розміщення інформації про продукцію (пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння) чи самої продукції (пачок тютюнових виробів) в місці її продажу, де вона реалізується споживачеві, здійснюється з метою задоволення прав споживачів такої продукції на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, наявний асортимент і забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Ухвалою суду від 13.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами,

Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем було направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що не дивлячись на наявність мораторію на проведення заходів державного нагляду (контролю), останній мав право на проведення такого заходу та винесення за його результатами постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», зокрема через наявність загрози. На думку відповідача «конкретну загрозу» становить «опосередкована реклама» «ймовірним» результатом якої є «опосередковане стимулювання» продажу пристроїв для споживання тютюнових виробів, що нібито спонукає покупця до придбання 5 виробів та їх вживання, яке завдає шкоду життю та здоров`ю людини.

Крім того, відповідач вважає, що ним було проведено позаплановий заходів державного нагляду (контролю), за результатами якого було винесено оскаржувану постанову, у присутності керуючої магазину «АЛЛО» за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Долина, що підтверджується відеозйомкою з місця проведення вищезазначеного заходу та її підписами у документах.

Також відповідач вказує про те, що до позивача було застосовано штраф за порушення законодавства без видання документа щодо усунення порушень та надання можливості ТОВ «АЛЛО» його добровільно виконати і усунути порушення у встановлений у такому документі термін (строк), оскільки згідно зі ст. 20 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» не передбачено видання такого документу як припис.

Позивачем було направлено на адресу суду додаткові пояснення, в тексті яких він підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 05.09.2023р. посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у ТОВ «АЛЛО», а саме: у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Долина, Івано-Франківська область, щодо дотримання законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Підставою для здійснення цього позапланового заходу стало звернення фізичної особи скарга ОСОБА_1 , зареєстрована ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області за № Ш-334 від 11.08.2023р.

ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області було видано наказ від 04.09.2023р. №320 «Про направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)», відповідно до якого було наказано направити державного інспектора начальника управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Грибика О.М., державного інспектора завідувача сектору контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства, пробірного контролю начальника управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Сенчук В.В. для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «АЛЛО», магазин «АЛЛО», за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Долина, Івано-Франківська обл.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) наказано провести на предмет дотримання вимог чинного законодавства України про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення. Встановлено термін проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з 05 вересня по 06 вересня 2023 року включно.

Для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «АЛЛО», магазин «АЛЛО», за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Долина, Івано-Франківська обл., ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області було оформлено направлення № 148 від 04.09.2023.

05.09.2023р. посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Грибиком О.М. та Сенчук В.В. було проведено у ТОВ «АЛЛО», магазині «АЛЛО», розташованому за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Долина, Івано-Франківська обл., позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, за результатами якого було складено акт від 05.09.2023р. № 001.

Як свідчить зміст означеного вище по тексту акту, посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) було виявлено наявність порушень ТОВ «АЛЛО» вимог законодавства, а саме: абз. 6, 11 ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 16-1 Закону України від 22.09.2005р. № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

На підставі акту ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області було винесено постанову від 07.09.2023р. № 01-06/12 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», відповідно до якої встановлено нібито порушення ТОВ «АЛЛО» вимог ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 16-1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» та постановлено за рекламування та стимулювання продажу пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння разом з тютюновими виробами застосувати до ТОВ «АЛЛО» фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 30000 гривень. Зобов`язано ТОВ «АЛЛО» у 15-денний строк після отримання цієї постанови сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету.

13.09.2023 ТОВ «АЛЛО» була отримана постанова ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 07.09.2023р. № 01-06/12 про накладення стягнень та 27.09.2023р. ТОВ «АЛЛО» було вимушено сплатити штраф у розмірі 30000 грн., що підтверджує платіжне доручення № 136313 від 27.09.2023р.

Листом за вих. № 930 від 28.09.2023р. ТОВ «АЛЛО» повідомило ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про наміри оскаржити постанову в судовому порядку, а тому штраф сплачено задля уникнення несприятливих наслідків, передбачених абзацом 9 частини 2 та частиною 4 статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина (п. 3 розділу І Загальних правил етичної поведінки, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158).

Як зазначено у п. 4 розділу І Загальних правил етичної поведінки, поведінка державних службовців має забезпечувати довіру суспільства до державної служби.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Отже, дія цього Закону поширюється на здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Відповідно до абз. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа встановлюються виключно законами.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 13.03.2022р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (з наступними змінами) Кабінет Міністрів України постановив припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Як зазначено у п. 2 вищевказаної Постанови, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Аналізуючи вищевикладене Суд вважає, що для надання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, дозволу на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) повинна існувати конкретна загроза. І лише така конкретна загроза може бути підставою для проведення конкретного позапланового заходу державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану.

Матеріалами справи підтверджується, що перевірка ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області була проведена на підставі скарги ОСОБА_1 , яка зареєстрована за № Ш-334 від 11.08.2023р. Подана скарга обґрунтована тим, що Скаржник вражений тим, що у магазині «АЛЛО» проводиться реалізація тютюнових виробів та електронних сигарет.

Суд вважає, що скарга не містить жодних обґрунтованих доводів щодо наявності реальної загрози життю та здоров`я скаржника, навколишньому природному середовищу та безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України. Таким чином дана скарга не може слугувати підставою для призначення перевірки. Отже, перевірка була призначена та проведена ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області без належних на те підстав.

Відповідно до ч. 11 ст. 4 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» як плановий, так і позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що захід державного контролю повинен здійснюватися у присутності керівника суб`єкта господарювання або особи, уповноваженої керівником. Для цього уповноваженому представнику суб`єкта господарювання (керівнику або особі, уповноваженій керівником) до початку проведення перевірки вручається копія направлення, отримання якої засвідчується розпискою. Проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання за відсутності керівника юридичної особи або особи, уповноваженої керівником, не допускається.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.10.2022р. у справі № 420/1842/21 зазначено, що положення частини одинадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про те, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання слід розуміти так, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб`єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способам, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.

Аналогічний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 14.07.2020р. у справі №808/1485/16 та від 31.07.2020р. у справі № 815/4129/17.

Відповідно до змісту акта позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого було винесено оскаржувану постанову, проводився у присутності керівника магазином «АЛЛО» ОСОБА_2 . Ця ж особа зазначена у графі акта «керівник суб`єкта господарювання або уповноважена ним особа».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наказу № 2686 вк від 08.12.2011р., які наявні в матеріалах справи, керівником ТОВ «АЛЛО» є ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу № 3466 ок від 01.09.2015р. та посадової інструкції, які наявні в матеріалах справи, ОСОБА_2 є керуючим магазином до обов`язків якого не входить право на здійснення будь-яких дій під час проведення таких перевірок. Отже, керівник ТОВ «АЛЛО» Лисенко К.П. не уповноважував керуючого магазину «АЛЛО» Пенджолу Іванну Ігорівну на отримувати направлення на перевірку, участі під час перевірки та підписання будь-яких документів.

Судом встановлено, що жодними наявними у матеріалах справи документами не підтверджується та не зазначається інформація про те, що посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області перевірялась наявність повноважень керуючого магазином «АЛЛО» Пенджоли Іванни Ігорівни діяти як уповноважена особа керівника ТОВ «АЛЛО». Посилання відповідача на відеозйомку з місця проведення вищезазначеного заходу не приймається судом до уваги, оскільки вказаний відеозапис не був доданий до відзиву на позовну заяву. Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказати факт того, що керуючий магазином «АЛЛО» Пенджола Іванна Ігорівна є особою, уповноваженою керівником ТОВ «АЛЛО» Лисенком Костянтином Петровичем.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області не було перевірено повноваження особи на отримання направлення на перевірку, підписання будь-яких документів під час перевірки. Отже, захід державного контролю, який проведений ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 05.09.2023р., був здійснений без присутності керівника ТОВ «АЛЛО» або уповноваженої керівником ТОВ «АЛЛО» особи, що свідчить про порушення процедури перевірки.

Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення заходу складається акт. При цьому, при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (ч. 15 ст. 4 Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Уніфікована форма акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.12.2019р. № 2500 у редакції, чинній станом на дату проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), за результатами проведення якого було прийнято оскаржувану постанову, не містить посилань на норми статті 16-1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», дотримання яких може перевірятись, в переліку питань щодо проведення заходу державного контролю.

Суд зазначає про те, що оскільки при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (ч. 15 ст. 4 Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, органи державної влади не уповноважені здійснювати перевірку з питань, які не входять до переліку питань щодо проведення заходу державного контролю, закріпленого в уніфікованої формі акта.

Наявний в матеріалах справи акт не містить інформації про те, що посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області здійснювалась перевірка питань щодо дотримання ТОВ «АЛЛО» вимог ст. 16-1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Крім того, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області як підставу для накладення стягнення наводить, в тому числі, порушення ТОВ «АЛЛО» вимог ч. 1 ст. 16-1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Вищевикладене свідчить, що ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області при проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) та прийнятті оскаржуваної постанови діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у передбачений законом спосіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» прямо передбачає, що у випадку виявлення за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю) порушень вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) повинен у встановлений строк скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

За приписами ч. 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

Вищевикладене свідчить про необґрунтованість доводів відповідача стосовно відсутності у останнього повноважень на складання припис про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та дослідивши наявні в матеріалах справи документи судом встановлено, що ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області не було складено припису, розпорядження, іншого розпорядчого документа щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та примірник такого документа не вручався ТОВ «АЛЛО» (уповноваженій особі ТОВ «АЛЛО»). Вищевикладене свідчить про недотримання ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області порядку здійснення заходу державного нагляду (контролю), за результатами якого було прийнято оскаржувану постанову.

Таким чином, суд вважає, що застосування штрафу за порушення законодавства без видання документа щодо усунення порушень та надання можливості суб`єкту господарювання його добровільно виконати і усунути порушення у встановлений у такому документі термін (строк) є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2020 р. у справі № 300/775/19.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області позаплановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, за результатами якого було прийнято оскаржувану постанову, був проведений з порушенням встановленого законодавством України порядку, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, з позбавленням можливості усунути порушення шляхом виконання розпорядчого документа до накладення стягнення, а тому оскаржувана постанова, прийнята за результатами такого заходу, є протиправною та підлягає скасуванню.

У постанові Верховного Суду від 13.04.2023р. по справі № 540/3549/20 зазначено про те, що першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав. Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню, що фактично і було зроблено судами попередніх інстанцій у цій справі, а оскільки порушення процедури призначення та проведення перевірки встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, то у цій справі суди в силу приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України правильно врахували, що такі обставини свідчать про протиправність прийнятих рішень.

Отже, допущені ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області порушення вимог закону щодо проведення перевірки ТОВ «АЛЛО» призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови на підставі акту від 05.09.2023р. № 001 встановлено наступне: 05.09.2023р. об 11 год. 50 хв. в приміщенні магазину «АЛЛО» за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Долина розміщено (встановлено) на виокремленому стенді інформацію про наявні у продажі пристрої для нагрівання тютюнових виробів без їх згоряння разом з тютюновими виробами, яка підсилюється підсвіткою з графічним зображенням на яскравому фоні та текстовою інформацією про ароматичні та інші добавки, метою чого є опосередкована реклама, ймовірним результатом якої є опосередковане стимулювання продажу пристроїв для куріння чи вживання тютюну, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст.16-1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення»:

-реклама і стимулювання продажу пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою, результатом або ймовірним результатом яких прямо чи опосередковано є стимулювання продажу пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або вживання тютюну;

-реклама і стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою, результатом або ймовірним результатом яких прямо чи опосередковано є стимулювання продажу тютюнових виробів або вживання тютюну.

Як випливає із наведених визначень, основною кваліфікуючою ознакою реклами і стимулювання продажу пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тютюнових виробів є передача комерційної інформації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.04.2018р. у справі № 815/87/17 зазначив про те, що в статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» поняття "реклама й стимулювання продажу тютюну" визначається, як будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано. Суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» виключно у тому випадку, коли відповідна рекламна діяльність або стимулювання продажу тютюну спрямовано здійснюється в комерційних цілях.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, а ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області не наведено жодних обґрунтованих фактів того, що ТОВ «АЛЛО» було розміщено певну інформацію чи встановлено торговельне обладнання як рекламна діяльність або стимулювання продажу тютюну спрямовано здійснюється в комерційних цілях.

Суд зазначає, що наведене в оскаржуваній постанові твердження, про «ймовірним результатом якої є опосередковане стимулювання продажу…» є лише припущенням ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, що не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами, в розумінні норм ст.ст. 73-74 КАС України.

Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про інформацію» інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги). Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров`я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію повинна містити зокрема назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; гарантійні зобов`язання виробника (виконавця) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що на торговельному обладнанні у магазині «АЛЛО», де здійснюється реалізація пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, розміщено інформацію про такі пристрої: відтворення знаків для товарів і послуг, за якими вони реалізуються, найменування пристроїв, дані про ціну пристроїв, дані про основні властивості пристроїв.

Таким чином суд вважає, що у магазині «АЛЛО» за адресою: вул. Грушевського, 21, м.Долина, розміщено інформацію про продукцію, яка реалізується в даному магазині, і не розміщено жодної комерційної інформації, що спростовує позицію ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області щодо порушення ТОВ «АЛЛО» вимог ч. 1 ст. 16-1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Як зазначено у ч. 8 ст. 8 Закону України «Про рекламу», розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

У абз. 15 ст. 3 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено про те, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Згідно з ч. 7 ст. 4 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2023р. № 303/1282/19 вказано про те, що норми про застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням закріплені, зокрема, у частині сьомій статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України суд вважає, що інформація про продукцію не вважається рекламою і може бути розміщена у місцях, де вона реалізується. Розміщення інформації про продукцію (пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння) чи самої продукції (пачок тютюнових виробів) в місці її продажу, де вона реалізується споживачеві, здійснюється з метою задоволення прав споживачів такої продукції на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, наявний асортимент і забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Як зазначено у ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 13 Конвенції гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце в даній справі.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» підлягають судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2684,00 грн., сплата яких підтверджується платіжним дорученням № 141003 від 05.10.2023р. року, що міститься в матеріалах справи.

Щодо витрат на правничу допомогу, що становить 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 р. у справі №810/4749/15.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

На підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Так, судом встановлено, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні документи, а саме: договір про надання правничої допомоги № А1 від 10.06.2019, укладений ТОВ «АЛЛО» з АБ «Олександра Шевченка»; додаткова угода № 23 від 27.09.2023 до договору про надання правничої допомоги №А1 від 10.06.2019р, укладена ТОВ «АЛЛО» з АБ «Олександра Шевченка»; акт прийому-передачі виконаних послуг № 23 від 05.10.2023р.; платіжне доручення про оплату послуг професійної правничої допомоги №141058 від 05.10.2023р. в розмірі 5000 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У той же час, оскільки позивач, у зв`язку із протиправним рішенням відповідача був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв`язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн., оскільки така сума наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги. Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848, адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 15-А) до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40309088, адреса: 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Берегова, 24) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 07 вересня 2023 року № 01-06/12, винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО», про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень, 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька