Рішення

від 18.12.2023 по справі 420/28037/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28037/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (комплекс будівель і споруд № 12, с. Юр`ївка, Тарутинський р-н, Одеська обл., 68533, код ЄДРПОУ 40799320) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 23110/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ штрафу у розмірі 78 433,89 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 23128/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ штрафу у розмірі 124 503,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що контролюючим органом у серпні 2023 року було проведено камеральні перевірки ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ», якими встановлено порушення платником термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати та податку на додану вартість. У зв`язку з цим 13.09.2023 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 23110/15-32-04-07-20/40799320 та № 23128/15-32-04-07-20/40799320, якими на товариство накладено штраф у розмірі 110 018,92 грн. та 205 501,25 грн. відповідно.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач зазначає, що на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» застосований штраф у розмірі 25% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України. Однак, позивач вважає, що відповідач безпідставно притягнув підприємство до відповідальності саме за п. 124.2 ст. 124 ПК України, оскільки на підставі цієї норми штраф в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання застосовується за діяння, які вчинено умисно.

У свою чергу, позивач стверджує, що ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» не порушувало свої зобов`язання з умисних або інших корисливим мотивів, а лише діяло в силу наявності певних несприятливих факторів.

Позивач не заперечує факту порушення ним термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, проте вказує, що це було викликано об`єктивними чинниками (особливості здійснення сільськогосподарської діяльності, воєнний стан, погодні умови, за яких було пошкоджено вражай та багаторічні рослини, тощо) та без умислу. Отже, порушення своїх зобов`язань позивачем відбулось у зв`язку з відсутністю фінансової можливості здійснити оплату вчасно, а не кероване умислом. При цьому навіть із порушенням термінів, але товариством все ж було здійснено оплату негайно при появі для цього коштів. Факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням на яке посилається податковий орган, однак дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, а тому не є і доказом наявності діяння, передбаченого п.124.2 ст. 124 ПК України.

На підставі викладеного позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано накладено штраф в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Натомість, оскільки позивач дійсно прострочив зобов`язання з орендної плати та сплати ПДВ, позивач погодився із тим, що на нього має бути покладена відповідальність, але за п. 124.1 ст. 124 ПК України, а саме штраф у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу - за затримку до 30 календарних днів включно, та штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу - за затримку більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Таким чином, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 23110/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року в частині донарахування штрафу у розмірі 78 433,89 грн., а податкове повідомлення-рішення № 23128/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року в частині донарахування штрафу у розмірі 124 503,54 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні без виклику сторін.

03.11.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує.

Так, відповідач зазначив, що контролюючим органом проведено камеральні перевірки ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40799320) щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів. Встановлено, що платник порушив терміни сплати узгодженого грошового зобов`язання, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб по деклараціям з 2022 рік в сумі 312 222,37 гривень та за 2023 рік в сумі 127 853,06 гривен (загальна сума 440 075, 43 грн.); по уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2022 року в сумі 800 703,00 грн. та 21 302 грн. (загальна сума 822 005, 00 грн.).

При цьому, відповідач стверджує, що вина ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40799320) підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, а саме: самостійно визначив та подав декларації з орендної плати з юридичних осіб, в якій задекларував суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством; у попередніх звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми з орендної плати з юридичних осіб; в Електронному кабінеті Позивача засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків; Позивача було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати з орендної плати з юридичних осіб у визначені законодавством терміни.

Посилаючись на те, що ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» не вжило достатніх заходів, діяло недобросовісно та без належної обачності, відповідач кваліфікував дії позивача щодо порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання, як умисні, за що передбачена відповідальність п. 124.2 ст. 124 ПК України. У зв`язку із викладеним відповідач застосував до позивача штраф в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідач також зазначив, що обставини, які звільняють ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40799320) від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень - відсутні.

На підставі викладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач вважає законними, а позовні вимоги необґрунтованими.

10.11.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивачем підкреслено, що ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» визнало свою вину у порушенні термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати протягом строків, визначених Податковим кодексом України, проте підприємство не погоджується із кваліфікацією правопорушення та покладеним розміром санкцій (штрафу). Позивач виходить з того, що у його діях був відсутній умисел, у зв`язку з чим підстави для застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України у контролюючого органу були відсутні. Позивач зазначає, що прострочення оплати грошового зобов`язання відповідно до положень чинного законодавства та судової практики не є за замовчуванням умисним діянням. Дії позивача можуть кваліфікуватись як умисні, лише якщо він удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання, як це передбачено у п. 109.1 ст. 109 ПК України.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

У відзиві на позовну заяву відповідач, крім іншого, просив розглядати справу за участю представника Головного управління ДПС в Одеській області.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за участі представника Головного управління ДПС в Одеській області.

З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (надалі - ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ»), код ЄДРПОУ 40799320, зареєстрований у якості юридичної особи 01.09.2016 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис (а.с. 8).

Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» зареєстроване платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України головним державним інспектором Південного відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з орендної плати з юридичних осіб, та камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість з боку ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» код ЄДРПОУ 40799320.

За результатом камеральної перевірки ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб відповідачем складено Акт перевірки № 21957/15-32-04-07-17/40799320 від 14.08.2023 року.

Згідно висновку акту перевірки № 21957/15-32-04-07-17/40799320 від 14.08.2023 року в результаті проведення камеральної перевірки встановлено, що ТОВ «Тарутинська зернова компанія» порушено терміни сплати узгодженого грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб протягом строків, визначених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287, з урахуванням п.п. 69.1 п. 69 (з урахуванням п. 69.2 п. 69) підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб по деклараціям за 2022 рік в сумі 312222,37 гривень та за 2023 рік в сумі 127853,06 гривень, згідно податкових декларації № 9031696080 від 15.02.2022 року, № 9259396420 від 05.12.2022 року, № 9029270914 від 20.02.2023 року, № 9038577718 від 01.03.2023 року, № 9064890700 від 29.03.2023 року, № 9083589985 від 17.04.2023 року.

На підставі акту перевірки № 21957/15-32-04-07-17/40799320 від 14.08.2023 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 23110/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року, яким на підставі п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України за затримку на 78, 49, 18, 36, 6, 29, 24, 1, 57, 30, 29, 11, 16 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 440075,00 грн. застосовано до ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» штраф у розмірі 25% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у сумі 110 018,92 грн.

За результатом камеральної перевірки ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість відповідачем складено Акт перевірки № 21951/15-32-04-07-17/40799320 від 14.08.2023 року.

Згідно висновку акту перевірки № 21951/15-32-04-07-17/40799320 від 14.08.2023 року в результаті проведення камеральної перевірки встановлено, що ТОВ «Тарутинська зернова компанія» порушено терміни сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 (з урахуванням п. 69.2 п. 69) підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з ПДВ по уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2022 року в сумі 800703,00 гри та 21302 грн., згідно уточнюючих розрахунків № 9213626117 від 18.10.2022 року та № 9275970617 від 22.12.2022 року.

На підставі акту перевірки № 21951/15-32-04-07-17/40799320 від 14.08.2023 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 23128/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року, яким на підставі п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України за затримку на 7, 24, 42, 72 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 822005,00 грн. застосовано до ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» штраф у розмірі 25% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у сумі 205501,00 грн.

Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням № 23110/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року в частині донарахування штрафу у розмірі 78 433,89 грн., та податковим повідомленням-рішенням № 23128/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року в частині донарахування штрафу у розмірі 124503,54 грн., що стало підставою звернення до суду із цим позовом.

Судом встановлено, що ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» визнає факт порушенням ним термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб та узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Оскільки позивач дійсно прострочив зобов`язання з орендної плати та сплати ПДВ, позивач погодився із тим, що на нього має бути покладена відповідальність за п. 124.1 ст. 124 ПК України, а саме штраф у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу - за затримку до 30 календарних днів включно, та штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу - за затримку більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Підставою позову є те, що підприємство не погоджується із кваліфікацією правопорушення та покладеним розміром санкцій (штрафу). Позивач виходить з того, що у його діях був відсутній умисел, у зв`язку з чим підстави для застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України у контролюючого органу були відсутні.

Відповідач посилається на те, що вина ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40799320) підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, а саме: самостійно визначив та подав декларації з орендної плати з юридичних осіб, в якій задекларував суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством; у попередніх звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми з орендної плати з юридичних осіб; в Електронному кабінеті Позивача засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків; Позивача було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати з орендної плати з юридичних осіб у визначені законодавством терміни. Однак, платник не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності. Дані дії платника податків вважаються умисними, зважаючи па те, що особа мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Отже, спірним у даній справі є питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, згідно п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно пункту 76.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Відповідно до пп. 16.1.3, пп. 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Стаття 36 Податкового кодексу України визначає сутність податкового обов`язку. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом, у відповідності з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Стаття 203 Податкового кодексу України визначає порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Стаття 286 Податкового кодексу України визначає порядок обчислення плати за землю.

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Стаття 287 Податкового кодексу України встановлює строк сплати плати за землю.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на підставі акту камеральної перевірки № 21957/15-32-04-07-17/40799320 від 14.08.2023 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 23110/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року, яким на підставі п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України за затримку на 78, 49, 18, 36, 6, 29, 24, 1, 57, 30, 29, 11, 16 календарних днів сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 440075,00 грн. застосовано до ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» штраф у розмірі 25% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у сумі 110 018,92 грн.

На підставі акту камеральної перевірки № 21951/15-32-04-07-17/40799320 від 14.08.2023 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 23128/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року, яким на підставі п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України за затримку на 7, 24, 42, 72 календарних днів сплати грошового зобов`язання з ПДВ по уточнюючим розрахункам в сумі 822005,00 грн. застосовано до ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» штраф у розмірі 25% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у сумі 205501,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» визнає факт порушенням ним термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб та узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по уточнюючим розрахункам.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Спірним у даній справі стало питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, згідно п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України, тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 124 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.

Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пункт 124.2 статті 124 Податкового кодексу України є кваліфікуючим та передбачає, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже, умовою притягнення платника податків до відповідальності за пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України є умисне вчинення діяння, передбаченого пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті.

Абзацом 2 п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, згідно п. 109.3 ст. 109 Податкового кодексу України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Положення пункту 109.3 статті 109 Податкового кодексу України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків.

Це, зокрема, правопорушення передбачене пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України.

І цей склад правопорушення передбачає наявність умислу на вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями Податкового кодексу України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Із наведеного слідує, що для застосування положень п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України контролюючим органом має бути встановлено факт умисної не сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вказаний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а.

Відповідач посилається на те, що вина ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40799320) підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, а саме: самостійно визначив та подав декларації з орендної плати з юридичних осіб, в якій задекларував суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством; у попередніх звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми з орендної плати з юридичних осіб; в Електронному кабінеті Позивача засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків; Позивача було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати з орендної плати з юридичних осіб у визначені законодавством терміни. Однак, платник не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності.

Однак, суд не погоджується з наведеним обґрунтуванням відповідача, адже наведені висновки не містять мотивів встановлення в діях платника податку умислу.

Вважаючи дії позивача умисними, відповідач не наводить жодного конкретного доводу наявності умислу.

Разом з тим, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена, у тому числі, пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а не навпаки, як помилково вважає відповідач, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що саме платник податків повинен довести обставини на підтвердження того, що затримка сплати узгодженого грошового зобов`язання вчинена ним не умисно.

Суд враховує доводи позовної заяви про те, що ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» не порушувало свої зобов`язання з умисних або інших корисливим мотивів, а лише діяло в силу наявності певних несприятливих факторів. Зокрема, позивач є товаровиробником, який забезпечує повний цикл вирощування сільськогосподарських культур від підготовки землі до посіву та до збирання врожаю. У 2022 році розпочалось повномасштабне вторгнення росії на територію України. У зв`язку з наявними загрозами суб`єкти господарювання, які пов`язані з сектором сільськогосподарського виробництва, останні півтора роки працювали в режимі високих ризиків та обмежень щодо експорту товарів та його продажу на внутрішньому ринку. Станом на зараз припинив діяти «зерновий коридор», який забезпечував можливість продажу українського збіжжя, що суттєво ускладнює процес реалізації виробленої продукції та отримання прибутку. Поряд з вказаним у травні 2023 року у результаті негоди (граду) на полях, орендованих товариством, загальною площею 58,3 га, де вирощувався виноград «аліготе» - 2012 року висадки, «Молдова» - 2019 року висадки, було суттєво пошкоджено вражай та самі багаторічні рослини, а саме: зламано гілки, коріння, грони, що склало 70 відсотків саджанців. Окрім того було суттєво пошкоджено значні посівні площі. Орієнтовно розмір збитків для позивача склав 1 207 976,00 грн. Окрім того, відповідно до штатного розпису у товаристві передбачено 18,75 штатних одиниць із загальним місячним фондом заробітної плати 189 300 грн., що також є суттєвою статтею видатків для ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ». Тому у зв`язку з фінансовими труднощами для належного виконання ТОВ «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» своїх зобов`язань, товариство у 2023 році було вимушене отримати кредит в АТ «ПроКредит Банк» на загальну суму 110 000,00 євро.

Отже, порушення своїх зобов`язань позивачем відбулось у зв`язку з відсутністю фінансової можливості здійснити оплату вчасно, а не кероване умислом. При цьому навіть із порушенням термінів, але товариством було здійснено оплату грошових зобов`язань при появі для цього коштів.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, а саме, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, тому притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, згідно п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України, є невиправданим та протиправним.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Натомість, надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд вважає, що вони прийняті відповідачем без дотримання вищенаведених засад, зокрема необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено, нерозсудливо та непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Водночас, суд звертає увагу на те, що в даному випадку до позивача застосована не та норма закону, а у суду відсутні повноваження застосовувати іншу норму закону для притягнення позивача до відповідальності, яку не застосував податковий орган під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та здійснювати новий розрахунок штрафних санкцій на підставі іншої норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги викладене, суд вважає доцільним вийти за межі позовних вимог.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи, що в даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій, а помилка в застосуванні правової норми (п. 124.2 ст. 124 ПК України), суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, а тому слід вийти за межі позовних вимог та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3044,00 грн. (а.с. 7). Таким чином, враховуючи задоволення позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші судові витрати не заявлені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77-78, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (комплекс будівель і споруд № 12, с. Юр`ївка, Тарутинський р-н, Одеська обл., 68533, код ЄДРПОУ 40799320) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 23110/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 23128/15-32-04-07-20/40799320 від 13.09.2023 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРУТИНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (комплекс будівель і споруд № 12, с. Юр`ївка, Тарутинський р-н, Одеська обл., 68533, код ЄДРПОУ 40799320) сплачений судовий збір у розмірі 3044,00 грн. (три тисячі сорок чотири гривні 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук