Постанова

від 13.12.2023 по справі 520/10032/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 р.Справа № 520/10032/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Клейові Технології» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, по справі № 520/10032/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клейові Технології»

до Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України третя особа Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛЕЙОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - ТОВ "КЛЕЙОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа - Головне управління ДПС у Харківській області, в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.08.2022 №331317000704, №331017000704, №331217000704, №331417000704, №332617002406.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 по справі №520/10032/22 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕЙОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа - Головне управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 по справі №520/10032/22 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Клейові Технології» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 15.02.2022, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.08.2016 по 15.02.2022.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області було складено акт перевірки від 14.07.2022 №4213/20-40-07-09-05/40735293, яким встановлено порушення ТОВ «Клейові Технології» вимог:

1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (далі - П(С)БО №16), у результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток на загальну суму 995706 грн, у т.ч. за 2017 рік - 543196 грн, за 2018 рік - 259510,6 грн, 2019 рік - 193000 грн, що призвело заниження податку на прибуток на загальну суму 179227 грн, у т.ч. за 2017 рік - 97775 грн, за 2018 рік - 46712 грн, 2019 рік - 34740 гривень;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ 1909606 гривень;

3) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ до сплати (р. 18 декларації) на 2050578 грн та завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на 58169 гривень;

4) п. 198.5. ст. 198, п. 201.10 ст .201 ПК України, а саме - не виписано та відповідно не зареєстровано податкові накладні за операціями з продажу товарів невстановленим особам на суму ПДВ 1909606 гривень;

5) пп. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку I кв. 2018 року надано з недостовірними даними, а саме невірно зазначена сума нарахованого та виплаченого доходу за ознакою доходу « 103» (роялті, у тому числі одержувані спадкоємцями) по гр. ОСОБА_1 у сумі 1200,00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийняті та направлені ППР від 18.08.2022 №331417000704 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2 372 340 грн, з яких на 1 897 872 грн за основним платежем та на 474 468 грн за штрафними санкціями, №331317000704 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 53 670,25 грн, з яких на 42 936 грн за основним платежем та на 10 734,05 грн за штрафними санкціями, №33101700070426 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 156 205,12 грн, №331217000704 про застосування штрафних санкцій у сумі 88 400 грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на ПДВ суму ПДВ 1909606 гривень, від 19.08.2022 №332617002406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020 гривень.

ТОВ «Клейові Технології» 28.07.2022 було подано до ГУ ДПС у Харківській області заперечення до акту перевірки, які залишені без задоволення, про що зазначено в листі ГУ ДПС в Харківській області від 11.08.2022 №600/ж 12/20-40-07-09-11.

Згодом, наказами Державної податкової служби України від 24.02.2022 №243-о «Про встановлення простою у роботі ДПС та її територіальних органах» та від 28.03.2022 №173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» закріплено виконання повноважень ГУ ДПС у Харківській області за Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.08.2022:

- №331317000704 про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 53670,25 грн (основний платіж - 42936 грн, штрафні санкції 10734,05 грн);

- №331017000704 про завищення від`ємного сум ПДВ у сумі 156205,12 грн;

- №331217000704 про застосування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 88400 грн;

- №331417000704 про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2372340 грн (основний платіж - 1897872 грн, штрафні санкції - 474468 грн);

- №332617002406 про застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1020 грн.

Позивачем подано скаргу від 31.08.2022 №31/08 до Державної податкової служби України на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 25.10.2022 №13201/6/99-00-06-01-03-06, скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач вважаючи прийняті Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Клейові Технології», на порушення п. 44.6 ст. 44 ПК України, до перевірки не надано первинні документи щодо переміщення/транспортування товарів, а саме: ТТН, подорожніх листів, документів щодо обліку товарів на складі (накладну (форма No М-11) і картку складського обліку (форма №М-12), інших документів, які могли б підтвердити фактичне переміщення та перехід права власності товарів від ТОВ «Поліграфпак НТ» до ТОВ «Клейові Технології», крім того підприємницька діяльність ТОВ «Поліграфпак НТ» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій та не мають реального товарного характеру.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Так, за змістом п.14.1.36 ст.14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами п.185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування в т.ч. є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

При цьому відповідно до положень п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

ТОВ «Клейові Технології» уклало договори поставки з ЕО «Меблополь», фірма Jowat Polska, ТОВ «РоСТ», ТОВ «Поліграфпак НТ» згідно до яких позивач придбав товар у контрагентів.

Так, 10.09.2016 р. між ТОВ «Клейові Технології» (Покупець) та ЕО «Меблополь» було укладено договір №1/09/16 на поставку клею.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надано вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

08.06.2017 р. між ТОВ «Клейові Технології» (Покупець) та фірмою Jowat Polska (Постачальник) укладено договір №55/2017 на поставку клею.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надано вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

Також, між ТОВ «Клейові Технології» (покупець) укладено усний договір з ТОВ «РоСТ» на поставку клею.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надано рахунки, видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

10.02.2017 р. ТОВ «Клейові Технології» (Покупець) та ТОВ «Поліграфпак НТ» (Постачальник) було укладено договір поставки №33/1 згідно до п.1.1 якого постачальник приймає на себе обов`язок по поставці Покупцю товару, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар.

Позивачем надані видаткові накладні, які складені на підставі договору №33/1 від 10.02.2017 р.: №355 від 17.02.2017; №503 від 07.03.2017; №695 від 31.03.2017; №807 від 13.04.2017; №901 від 26.04.2017; №2548 від 20.10.2017; №2685 від 01.11.2017; №2786 від 08.11.2017; №2978 від 28.11.2017; №2994 від 30.11.2017; №43 від 10.01.2018; №286 від 02.02.2018; №994 від 26.04.2018; №1227 від 25.05.2018; №2492 від 20.09.2019; №2840 від 22.10.2019; №3278 від 28.11.2019.

На підставі вказаних видаткових накладних були виписані податкові накладні: №165 від 17.02.2017 на суму 58340,00 грн.; №60 від 07.03.2017 на суму 58340,00 грн.; №302 від 31.03.2017 на суму 70008,00 грн.; №116 від 13.04.2017 на суму 58340,00 грн.; №221 від 26.04.2017 на суму 11668,00 грн.; №219 від 20.10.2017 на суму 62 500,00 грн.; №8 від 01.11.2017 на суму 63 000,00 грн.; №96 від 08.11.2017 на суму 62500,00 грн.; №325 від 28.11.2017 на суму 36 000,00 грн.; №378 від 30.11.2017 на суму 62500,00 грн.; №48 від 10.01.2018 на суму 57 000,60 грн.; №14 від 02.02.2018 на суму 71670,00 грн.; №266 від 26.04.2018 на суму 66 670,00 грн.; №247 від 25.05.2018 на суму 64 170,00 грн.; №214 від 19.09.2019 на суму 69000,00 грн.; №222 від 21.10.2019 на суму 62 000,00 грн.; №337 від 28.11.2019 на суму 62 000,00 грн..

Також, позивачем були надані банківські виписки; оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 (клей) за 01.01.17 31.12.21; оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 (клей Аквенс FB 7237) за 01.01.17 31.12.21; оборотно-сальдові відомості по рахунку 204 (гофроящик(Б) 440*440*390) за 01.01.17 31.12.21; оборотно-сальдові відомості по рахунку 204 (гофроящик(М) 760*450*150) за 01.01.17 31.12.21; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 (контрагенти: Поліграфпак НТ) за 01.01.17 31.12.21.

05.01.2017 р. між ТОВ «Клейові Технології» (Постачальник) та ТОВ «Поліграфпак НТ» (Покупець) було укладено договір поставки №5 згідно до п.1.1 якого постачальник приймає на себе обов`язок по поставці Покупцю клею (в асортименті), далі- товар, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар.

Позивачем надані рахунки-фактури, згідно яких ТОВ «Клейові Технології» (постачальник), а ТОВ «Поліграфпак НТ» (одержувач): № СФ-0000012 від 31.01.2017 р.; № СФ-0000025 від 23.03.2017 р.; № СФ-0000034 від 01.06.2017 р.; № СФ-0000038 від 20.07.2017 р.; № СФ-0000066 від 14.09.2017 р.; № СФ-0000067 від 19.09.2017 р.; № СФ-0000074 від 06.10.2017 р.; № СФ-0000095 від 13.10.2017 р.; № СФ-000107 від 19.10.2017 р.; № СФ-0000135 від 01.11.2017 р.; № СФ-0000137 від 01.11.2017 р.; № СФ-0000151 від 09.11.2017 р.; № СФ-0000171 від 17.11.2017 р.; № СФ-0000190 від 28.11.2017 р.; № СФ-0000217 від 08.12.2017 р.; № СФ-0000011 від 18.01.2018 р.; № СФ-0000016 від 23.01.2018 р.; № СФ-0000018 від 25.01.2018 р.; № СФ-0000020 від 26.01.2018 р.; №СФ-0000036 від 03.02.2018 р.; № СФ-0000054 від 21.02.2018 р.; № СФ-0000055 від 22.02.2018 р.; № СФ-0000069 від 05.03.2018 р.; № СФ-0000073 від 12.03.2018 р.; № СФ-0000085 від 19.03.2018 р.; № СФ-0000147 від 26.04.2018 р.; № СФ-0000176 від 29.05.2018 р.; № СФ-0000234 від 25.07.2018 р.; № СФ-0000260 від 06.08.2018 р.; № СФ-0000266 від 09.08.2018 р.; № СФ-0000315 від 30.08.2018 р.; № СФ-0000316 від 30.08.2018 р.; № СФ-0000317 від 31.08.2018 р.; № СФ-0000336 від 25.09.2018 р.; № СФ-0000349 від 04.10.2018 р.; № СФ-0000437 від 26.11.2018 р.; № СФ-0000349 від 04.10.2018 р.; № СФ-0000444 від 03.12.2018 р.; № СФ-0000447 від 05.12.2018 р.; № СФ-0000450 від 05.12.2018 р.; № СФ-0000104 від 07.03.2019 р.; № СФ-0000105 від 11.03.2019 р.; № СФ-0000116 від 14.03.2019 р.; № СФ-0000137 від 03.04.2019 р.; № СФ-0000161 від 18.04.2019 р.; № СФ-0000191 від 15.05.2019 р.; № СФ-0000213 від 05.06.2019 р.; № СФ-0000217 від 06.06.2019 р.; № СФ-0000341 від 06.09.2019 р.; № СФ-0000342 від 06.09.2019 р.; № СФ-0000344 від 09.09.2019 р.; № СФ-0000367 від 19.09.2019 р.; № СФ-0000383 від 01.10.2019 р.; № СФ-0000390 від 04.10.2019 р.; № СФ-0000395 від 08.10.2019 р.; № СФ-0000417 від 25.10.2019 р.; № СФ-0000454 від 13.11.2019 р.; № СФ-0000472 від 27.11.2019 р.; № СФ-0000478 від 29.11.2019 р..

На підставі вказаних рахунків фактур виписані видаткові накладні: №РН-0000011 від 02.02.2017 р.; №РН-0000024 від 30.03.2017 р.; №РН-0000034 від 02.06.2017 р.; № №РН-0000041 від 28.07.2017 р.; №РН-0000062 від 22.09.2017 р.; №РН-0000063 від 22.09.2017 р.; №РН-0000077 від 12.10.2017 р.; №РН-0000095 від 25.10.2017 р.; №РН-000101 від 25.10.2017 р.; №РН-0000140 від 15.11.2017 р.; №РН-0000141 від 15.11.2017 р.; №РН-0000142 від 15.11.2017 р.; №РН-0000173 від 30.11.2017 р.; №РН-0000190 від 13.12.2017 р.; №РН-0000231 від 28.12.2017 р.; №РН-0000011 від 19.01.2018 р.; №РН-0000019 від 26.01.2018 р.; №РН-0000021 від 30.01.2018 р.; №РН-0000022 від 30.01.2018 р.; №РН-0000058 від 28.02.2018 р.; №РН-0000059 від 28.02.2018 р.; №РН-0000060 від 28.02.2018 р.; №РН-0000074 від 14.03.2018 р.; №РН-0000075 від 14.03.2018 р.; №РН-0000092 від 27.03.2018 р.; №РН-0000144 від 27.04.2018 р.; №РН-0000209 від 27.06.2018 р.; №РН-0000236 від 31.07.2018 р.; №РН-0000259 від 15.08.2018 р.; №РН-0000260 від 15.08.2018 р.; №РН-0000300 від 31.08.2018 р.; №РН-0000301 від 31.08.2018 р.; №РН-0000324 від 20.09.2018 р.; №РН-0000325 від 25.09.2018 р.; №РН-0000340 від 08.10.2018 р.; №РН-0000426 від 30.11.2018 р.; №РН-0000002 від 03.01.2019 р.; №РН-0000003 від 03.01.2019 р.; №РН-0000004 від 03.01.2019 р.; №РН-0000109 від 13.03.2019 р.; №РН-0000110 від 13.03.2019 р.; №РН-0000129 від 28.03.2019 р.; №РН-0000174 від 26.04.2019 р.; №РН-0000175 від 26.04.2019 р.; №РН-0000204 від 31.05.2019 р.; №РН-0000211 від 12.06.2019 р.; №РН-0000212 від 12.06.2019 р.; №РН-0000336 від 11.09.2019 р.; №РН-0000337 від 11.09.2019 р.; №РН-0000338 від 11.09.2019 р.; №РН-0000357 від 23.09.2019 р.; №РН-0000388 від 10.10.2019 р.; №РН-0000389 від 10.10.2019 р.; №РН-0000390 від 10.10.2019 р.; №РН-0000419 від 31.10.2019 р.; №РН-0000460 від 27.11.2019 р.; №РН-0000466 від 29.11.2019 р.; №РН-0000467 від 29.11.2019 р.;

В матеріалах справи містяться податкові накладні, згідно яких ТОВ «Клейові Технології» (Продавець), а ТОВ «Поліграфпак НТ» (Покупець) : №1 від 01.02.2017 на суму 433752,25 грн.;№8 від 23.03.2017 на суму 24997,50 грн.; №1 від 01.06.2017 на суму 37502,10 грн.; №2 від 20.07.2017 на суму 53339,00 грн.; №6 від 15.09.2017 на суму 117034,00грн.; №8 від 19.09.2017 на суму 91872,00грн.; №4 від 06.10.2017 на суму 179160,00 грн.; №16 від 13.10.2017 на суму 120834,25 грн.; №27 від 20.10.2017 на суму 88900,75 грн.; №5 від 02.11.2017 на суму 124996,00 грн.; №6 від 02.11.2017 на суму 209 999,50 грн.; №23 від 10.11.2017 на суму 62 499,00 грн.; №40 від 20.11.2017 на суму131 250,00 грн.; №25 від 11.12.2017 на суму 62432,50,00 грн.; №34 від 14.12.2017 на суму 1 837,50 грн.; №11 від 19.01.2018 на суму 36 015,00 грн.; №18 від24.01.2018 на суму 62 997,00 грн.; №20 від 26.01.2018 на суму 212 349,00 грн.; №21 від 26.01.2018 на суму 330 155,00 грн.; №5 від 05.02.2018 на суму87 501,50 грн.; №24 від 21.02.2018 на суму 124984,50 грн.; №26 від 22.02.2018 на суму 128677,50 грн.; №5 від 06.03.2018 на суму 262502,50 грн.; №10 від 13.03.2018 на суму 280012,50 грн.; №17 від20.03.2018 на суму 304 677,50 грн.; №45 від 27.04.2018 на суму 66675, 00грн.; №8 від 04.06.2018 на суму 64170,00 грн.; №22 від 26.07.2018 на суму 131250, 00 грн.; №13 від 07.08.2018 на суму175 004,50 грн.; №22 від 10.08.2018 на суму 145635, 00 грн.; №67 від 31.08.2018 на суму 149282,00 грн.; №68 від 31.08.2018 на суму 200718,00 грн.; №2 від 03.09.2018 на суму 175 002,50 грн.; №21 від 25.09.2018 на суму 262480,00грн.; №7 від 04.10.2018 на суму 499948, 00 грн.; №42 від 26.11.2018 на суму 275000,00 грн.; №5 від 05.12.2018 на суму 286294, 00 грн.; №6 від 05.12.2018 на суму 286294, 00 грн.; №7 від 05.12.2018 на суму 227 412, 00 грн.; №9 від 11.03.2019 на суму 183218,75 грн.; №10 від 11.03.2019 на суму 166750,00 грн.; №21 від 15.03.2019 на суму 87517,50 грн.; №9 від 04.04.2019 на суму 113750, 00 грн.; №30 від 19.04.2019 на суму 192505,00 грн.; №16 від 16.05.2019 на суму 149400,00 грн.; №5 від 06.06.2019 на суму 207962, 50 грн.; №9 від 11.03.2019 на суму 183218,75 грн.; №6 від 06.06.2019 на суму 158485, 00 грн.; №13 від 09.09.2019 на суму 197162, 50 грн.; №14 від 09.09.2019 на суму 199250,00 грн.; №15 від 09.09.2019 на суму 228 587, 50 грн.; №40 від 20.09.2019 на суму 69000,20 грн.; №5 від 02.10.2019 на суму 253750,00 грн.; №10 від 04.10.2019 на суму 45 045,00 грн.; №19 від 09.10.2019 на суму 208 360,00 грн.; №39 від 25.10.2019 на суму 166788,75 грн.; №28 від 13.11.2019 на суму 108 500,00 грн.; №49 від 27.11.2019 на суму 46531,50 грн.; №54 від 29.11.2019 на суму 250 020,00 грн..

Також, позивачем були надані банківські виписки; довіреності; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 (контрагенти: Поліграфпак НТ) за 01.01.17 31.12.21.

В рамках господарських операцій по договорам поставки від 10.02.2017 р. №33/1 та від 05.01.2017 р. №5 поставки здійснювалось за допомогою автонавантажувача за рахунок ТОВ«ПоліграфпакНТ», оскільки склади підприємств (ТОВ «Клейові Технології» та ТОВ «Поліграфпак НТ» розташовані за однією адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4.

Вказане підтверджується договором оренди №21 від 01.08.2017 р., згідно якого ТОВ «АСС»(орендодавець) передає, а ТОВ «Клейові Технології» (орендар) приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 100 м2, розташовані за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4, що належать орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п.п.1.2 вказаного договору орендоване приміщення надаються орендарю для ведення господарської діяльності.

Також, 02.04.2018 між ТОВ «АСС»(орендодавець) та ТОВ «Клейові Технології» (орендар) укладено договір оренди №22.

Згідно до п.п.1.1 вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 100 м2, розташовані за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4, що належать орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п.п.1.2 вказаного договору, орендоване приміщення надаються орендарю для ведення господарської діяльності.

01.02.2019 між ТОВ «АСС»(орендодавець) та ТОВ «Клейові Технології» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №П03/19.

Згідно до п.п.1.1 вказаного договору, предметом договору є оренда нежитлових приміщень, загальною площею 400,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4, що належать орендодавцю на підставі права власності.

Відповідно до п.п.1.2 вказаного договору, об`єкт оренди надається орендарю для розташування складських приміщень.

01.11.2019 між ТОВ «АСС»(орендодавець) та ТОВ «Клейові Технології» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №10/19-1.

Згідно до п.п.1.1 вказаного договору, предметом договору є оренда нежитлових приміщень, загальною площею 400,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4, що належать орендодавцю на підставі права власності.

Відповідно до п.п.1.2 вказаного договору, об`єкт оренди надається орендарю для розташування складських приміщень.

На підтвердження вказаних договорів надані акти надання послуг; банківські виписки по рахунку.

Також, позивачем до суду на підтвердження того, що склади ТОВ «Поліграфпак НТ» розміщувались за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4 було надано договір оренди №8 від 01.07.2015 р..

Згідно п.п.1.1 вказаного договору ТОВ «АСС»(орендодавець) передає, а ТОВ «Поліграфпак НТ» (орендар) приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 150 м2, розташовані за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4, що належать орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п.п.1.2 вказаного договору орендоване приміщення надаються орендарю для ведення господарської діяльності.

Договір оренди №1 від 01.07.2017 р. між ТОВ «АСС»(орендодавець) та «Поліграфпак НТ» (орендар).

Згідно п.п.1.1 вказаного договору ТОВ «АСС»(орендодавець) передає, а ТОВ «Поліграфпак НТ» (орендар) приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 850 м2, розташовані за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4, що належать орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п.п.1.2 вказаного договору орендоване приміщення надаються орендарю для ведення господарської діяльності.

Також, надано договір оренди нежитлового приміщення №АР 01/11-18 від 01.11.2018р., згідно якого ТОВ «АСС»(орендодавець) та ТОВ «Поліграфпак НТ» (орендар).

Згідно до п.п.1.1 вказаного договору, предметом договору є оренда нежитлових приміщень, загальною площею 123,9 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4, літ.З-1, що належать орендодавцю на підставі права власності.

Відповідно до п.п.1.2 вказаного договору, об`єкт оренди надається орендарю для розташування складських приміщень.

Таким чином, позивачем документально підтверджено, що між ТОВ «Клейові Технології» та ТОВ «Поліграфпак НТ» були здійсненні поставки за адресою м. Харків, пров. Динамівський, 4, оскільки склади позивача та його контрагент розташовані за однією адресою.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає безпідставним твердження щодо ненадання позивачем ТТН, подорожніх листів, документів щодо обліку товарів на складі, а також, щодо місцезнаходження ТОВ «Поліграфпак НТ», оскільки наданими позивачем договорами оренди підтверджено, що на період господарських відносин позивача з ТОВ «Поліграфпак НТ» з 01.02.2017 по 29.11.2019 р., останній орендував складські приміщення за адресою м. Харків, пров. Динамівський, 4.

Крім того, придбаний товароприбутковано по субрахунку 281 «Товари на складі», субрахунку204«Тарай тарні матеріали» та приймання товарів відбувалось підставі видатковоїнакладної, вказані документи містяться в матеріалах справи.

Придбані гофроящики були використані позивачем для укладання в них клею для подальшого транспортування контрагентам. Позивач зазначає, що для транспортування використовувались відра в комплекті з кришками з пластами для пакування та транспортування товарів циліндричної форми ємкістю 30 кг Hobbok Jokey EU. Вказане підтверджується актами списання від 30.09.2019 № СпТ-00004, від 31.10.2019 № СпТ-00006, від 29.11.2019 № СпТ-00008, від 31.12.2019 № СпТ-00009.

В подальшому, згідно матеріалів справи позивачем було реалізовано товар (клей) наступним контрагентам, а саме: ТОВ «Кроноспан УА» та ТОВ «Фактор Друк».

01.11.2017 між ТОВ «Клейові Технології» (постачальник) та ТОВ «Кроноспан УА» (покупець) укладено договір поставки №К-18.

Згідно п.п.1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується поставляти протягом терміну дії цього договору покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати її на умовах передбачених цим договором.

Виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361.

02.02.2017 між ТОВ «Клейові Технології» (постачальник) та ТОВ «Фактор Друк» (покупець) укладено договір поставки №01/02-2017.

Згідно п.п.1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується поставляти протягом терміну дії цього договору покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати її на умовах передбачених цим договором.

Виконання вказаного договору підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями, банківськими виписками, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, 281.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводів про те, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію податковим органом не наведено.

Доводів про те, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію податковим органом в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій та тягне за собою зміни майнового стану сторін договору.

Щодо посилань контролюючого органу, що підприємницька діяльність ТОВ «Поліграфпак НТ» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій та не мають реального товарного характеру, колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.04.2023 по справі № 640/26988/21, від 07.04.2020 по справі №820/2665/16, які суд, з урахуванням приписів ч.5 ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Вказаних висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 02.05.2023 у справі №460/16026/21, від 30.01.2018 року у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16.

Отже, платник податків не повинен перевіряти кількість працюючих осіб у контрагента, під час поставки товару/надання послуг. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно буде вирішувати, чи достатньо працюючих осіб для поставлення товару/надання відповідних послуг покупцю/замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами, або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.

Крім того, позивачем до суду надано додаткові пояснення разом з документами, що підтверджують, що у ТОВ «Поліграфпак НТ» були наявні всі необхідні умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності, зокрема, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ, баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід).

Також, позивачем надано до суду договори оренди ТОВ «Поліграфпак НТ» обладнання від 01.02.2019 №1/1, від 18.07.2018 №61, від 02.05.2018 №56; від 14.03.2018 №51, від 10.08.2017 №43, від 03.07.2017 №42, від 25.05.2017 №40, від 01.03.2017 №36, від 26.03.2018 №55, разом з актами прийому-передачі за вказаними договорами, та договори оренди приміщення від 01.07.2015 №8, від 01.07.2017 №1, від 01.11.2018 №АР 01/11-18 .

Крім того, в узагальненій податковій інформації від 05.03.2021 №24/07-16-07-05/39232997 щодо ТОВ «Поліграфпак НТ» зазначено період з січня 2019 року по грудень 2020 року, тоді, як взаємовідносини ТОВ «Клейові Технології» та ТОВ «Поліграфпак НТ» відбувались з 01.02.2017 по 29.11.2019.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг (робіт) чи поставки товару позивачу, обумовленого укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично була врахована судами під час вирішення цієї справи.

Надана відповідачем узагальнена податкова інформація по ТОВ «Поліграфпак НТ», не є належним доказом неможливості проведення вказаним товариством господарської діяльності, зокрема і щодо поставки та придбання товару, оскільки така інформація складена виключно на підставі даних інформаційних баз контролюючих органів без аналізу жодного первинного документу господарюючих суб`єктів.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 160/25972/21.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що в рамках кримінального провадження по справі №183/4881/18 встановлено, що у 2017 році підприємство ТОВ «Поліграфпак НТ» здійснювало фіктивну та «транзитну» діяльність. Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017100060000034, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та під час досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, використовуючи реквізити ТОВ «Поліграфпак НТ» та інших СГД вчинили фіктивне підприємництво, колегія суддів зазначає наступне.

Так, належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагент позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі №160/3364/19 висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Між тим, вирок суду прийнятий за наслідком розгляду вказаної кримінальної справи відсутній.

Крім того, посилання відповідача на статтю 205 Особливої частини КК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки статтю 205 КК України декриміналізували на підставі Закону України № 101-IX від 18.09.2019.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентом націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 28.02.2023 року у справі №640/16421/19.

Крім того, підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Аналогічна правова позиція вказана у постановах Верховного Суду від 05.10.2020 року у справі №640/12691/19, від 06.10.2022 року у справі №160/8965/19.

Контролюючим органом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.08.2022 №331217000704 контролюючим органом було встановлено порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України, пункту 201.10 статті 201 ПК України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 88400 грн.

Згідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Між тим, у судовому засіданні представником відповідача були надані пояснення, що вказана санкція була застосовано у зв`язку з тим, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Поліграфпак НТ», який має ознаки фіктивності.

Однак, представником позивача було надано додаткові пояснення разом з податковими накладними та квитанціями про реєстрацію вказаних податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з приписами п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21 лютого 2018 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (чинна на день виникнення спірних відносин), визначено повноваження податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації, а також критерії за якими повинен діяти такий орган. А саме згідно п.5, п. 6, п.7 зазначеного Порядку Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Між тим, колегія суддів зауважує, що на час складання податкових накладних та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації контролюючим органом не приймалося.

Крім того, в акті перевірки від 14.07.2022 №4213/20-40-07-09-05/40735293 контролюючим органом зазначено, що позивачем було виписано податкові накладні та не вказано, що перевіряємі податкові накладні були зупинені контролюючим органом.

Отже, на час проведення позапланової перевірки всі податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, якщо податковий орган вказує, що контрагенти позивача є недобросовісними, мають негативну історію платника податків, а їхня діяльність не спрямована досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації. Зазначений правовий механізм, якраз і створений державою для того щоб відсіювати недобросовісних платників податків та не допускати їх до підриву нормальної господарської діяльності решти платників податків.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 460/2361/19.

З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є помилковими, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення від 18.08.2022 №331317000704, №331017000704, №331217000704, №331417000704 неправомірні та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення прийнятого Головним управлінням ДПС у Рівненській області від 19.08.2022 №332617002406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020 гривень.

Відповідно до п.51.1 ст.51 ПК України, платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Клейові Технології» вимог п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), в частині подання податкового розрахунку за 1 квартал 2018 року з недостовірними даними, а саме: не вірно зазначена сума нарахованого та виплаченого доходу по гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що призвело до заниження податкових зобов`язань платника податків та є підставою для застосування штрафної санкції, передбаченої п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 119 ПК України передбачає відповідальність за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків встановлена ст. 119 ПКУ.

Відповідно до п. 119.1 ст. 119 ПК України за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, передбачений штраф в розмірі 1020 гривень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вказаний штраф підлягає застосуванню лише у випадку, коли недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 затверджено Форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок №4) (у редакції, чинній до 01.01.2021).

Відповідно до п. 3.2. розділу ІІІ Порядку №4 у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

За змістом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2022 №332617002406 зазначено, що в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку I кв. 2018 року надано з недостовірними даними, а саме невірно зазначена сума нарахованого та виплаченого доходу за ознакою доходу « 103» (роялті, у тому числі одержувані спадкоємцями) по гр. ОСОБА_1 у сумі 1200,00 грн., потрібно було зазначити за ознакою доходу «106» (дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленомупунктом 170.1статті 170 цього Кодексу).

Між тим, як вбачається з акта перевірки від 14.07.2022 №4213/20-40-07-09-05/ НОМЕР_2 перевіркою не встановлено саме який дохід по ОСОБА_1 був визначений позивачем недостовірно, в чому полягає ця недостовірність та яка сума є достовірною, на вимогу суду апеляційної інстанції представником позивача надані письмові пояснення, де відповідачем не наведені обґрунтовані пояснення та докази щодо вказаного порушення.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, що невірно зазначена ознака доходу не призвела до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язані, платника податку , то в діях ТОВ "КЛЕЙОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" відсутній склад правопорушення, передбачений у пп. 119.1 ст. 119 ПК України, а тому нарахування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

З цих підстав податкове повідомлення- рішення від 19.08.2022 №332617002406 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування визнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.08.2022 №331317000704, №331017000704, №331217000704, №331417000704 та від 19.08.2022 №332617002406.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клейові Технології» задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 по справі № 520/10032/22 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕЙОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Головного управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України третя особа Головне управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.08.2022 №331317000704, №331017000704, №331217000704, №331417000704 та від 19.08.2022 №332617002406.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 18.12.2023 року