Постанова

від 07.12.2023 по справі 280/5245/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5245/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 в адміністративній справі №280/5245/22 , (суддя Батрак І.В.)., за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

У вересні 2022 ФОП ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області , в якому просила суд визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача 1 про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-12914-49У у сумі 20180,64 грн; зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків позивача з єдиного соціального внеску за 2017-2019 роки щодо наявності боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ станом на 11.05.2019 у сумі 20180,64 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду , Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на сьогоднішній день Позивач перебуває на обліку як фізична особа - підприємець та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Чинним законодавством України не передбачена заборона фізичної особи- підприємця працювати також й за трудовим договором.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 30.11.2005 року №06-К54813/26 статус громадянина, як підприємця, не перешкоджає тому, аби цей же громадянин, як працівник, уклав трудовий договір з іншим роботодавцем. Статус громадянина як підприємця без створення юридичної роботи ніяк не впливає на обсяг його обов`язків і прав як працівника за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом.

Отже, робота за трудовим договором на піпприємстві не виключає можливості здійснення ним підприємницької діяльності.

Необхідно зауважити, що тільки з внесенням змін у ст. 4 Закону №2464-УІ, які набрали чинності 01.01.2021 р., визначено, що особи, зазначені у п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464~УІ, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску, за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тому лише з 01.01.2021 р. ФОП, які мають основне місце роботи, звільняються віл сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем 24.07.2014 та 21.08.2020 до реєстру внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

За даними облікової картки платника податків станом на 31.03.2019 за позивачем обліковувалась недоїмка із сплати єдиного податку на суму 20180,64 грн., у зв`язку із чим 11 травня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-12914-49У на вказану суму. Вказана вимога направлена на адресу реєстрації позивача. Проте, як вбачається із копії поштового конверту, долученого відповідачем до матеріалів справи, кореспонденція повернулась без вручення адресату із відповідною відміткою відділення поштового зв`язку.

В серпні 2022 року ОСОБА_1 при реєстрації у мобільному додатку ДІЯ стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження ВП 61206835, яке відкрито Комунарським ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Так на адвокатський запит від 19.08.2022 до Комунарським ВДВС у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 23 серпня 2022 року було отримано електронне повідомлення, відповідно до якого стало відомо що виконавче провадження ВП 61206835 відкрито 11.02.2020 на підставі вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.05.2019 № Ф-12914-49/У щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ГУ ДПС у Запорізькій області заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на суму 20180,64 грн.

На адвокатський запит від 02.09.2022 № 002-ЧВА/22 до ГУ ДПС у Запорізькій області щодо надання розрахунку суми боргу зі сплати ЄСВ станом на 11.05.2019 в сумі 20180,64 грн., яка зазначена у вимозі від 11.05.2019 № Ф-12914-49/У на теперішній Документ сформований в системі Електронний суд 02.09.2022 відповіді від відповідача не отримано.

Вважаючи прийняту ГУ ДФС у Запорізькій області вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування та зобов`язати ГУ ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків позивача з єдиного соціального внеску за 2017-2019 роки щодо наявності боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ станом на 11.05.2019 у сумі 20180,64 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Отже, єдиний соціальний внесок повинні сплачувати, зокрема фізичні особи-підприємці.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV, який набув чинності з 1 липня 2004 року, (в редакції, чинній станом на 31 березня 2005 року (далі Закон України № 755-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч. 1 статті 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 755 для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України № 755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 46 Закону України № 755-IV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, державна реєстрація засвідчує не тільки факт припинення статусу підприємця, але і його набуття.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприемця Законом N 2464-УІ не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов 'язкового державного соціального страхування.

Наведене правовое врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов 'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, заборгованість за спірною вимогою від 11.05.2019 №Ф-12914-49У у розмірі 20180,64 грн. утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску за 2017 рік, І-ІV квартали 2018 року, І квартал 2019 року, а саме 8 448,00 грн. нарахування за 2017 рік (3 200 грн.*22%*12 місяців), 2 457,18 грн. нарахування щоквартально за 2018 рік (3723 грн.*22%*3 місяців) та 2754,18 грн. нарахування за 2019 рік (4173 грн.*22%*9 місяців).

Обставини справи свідчать, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).

Разом із цим, з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу) вбачається, що починаючи з 01.09.2015 до 26.08.2018 Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району сплачувало за позивача єдиний соціальний внесок до досягнення дитиною трьох років у мінімальному розмірі та протягом спірного періоду (2017 2019 роки) ОСОБА_1 працювала за трудовим договором, в т.ч. у ПП Автоцентр Восток-Плюс (код ЄДРПОУ 34407142), ПП Автоцентр Європа-Азія (код ЄДРПОУ 35183475) та отримувала заробітну плату. При цьому, у цей період роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідками форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу", сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України.

Отже, не надав докази, які б спростовували факт працевлаштування позивача найманим працівником у вказаний період.

Таким чином, оскільки позивач, у період нарахування йому контролюючим органом ЄСВ, був найманим працівником та роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, а від підприємницької діяльності у даному періоді доходів не отримував, відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-12914-49У на суму недоїмки у розмірі 20180,64 грн.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття спірної вимог про сплату боргу діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що є підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, і суд першої інстанції постановив у цій справі обґрунтоване та правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог. .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області-залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров

суддяН.А. Олефіренко