Постанова

від 18.12.2023 по справі 147/1055/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 147/1055/23

Головуючий у 1-й інстанції: Борейко О.Г.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

18 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій незаконними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просив:

- визнати дії начальника Гайсинського РТЦК та СП полковника ОСОБА_2 , щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП та винесення постанов у справах про адміністративне правопорушення №275 та №276 без дат незаконними;

- скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №275 без дати, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;

- скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №276 без дати, щодо притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково:

- постанову №275 (№3257 від 01.08.2023), винесену начальником Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ч.2 ст. 210 КУпАП скасовано, надіслано справу на новий розгляд до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- постанову №276 (№3256 від 01.08.2023), винесену начальником Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ч.2 ст. 210 КУпАП скасовано, і надіслано справу на новий розгляд до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення №275 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст.210 КУпАП.

Зі змісту постанови встановлено, що 10.06.2023 о 09.45 год. ОСОБА_1 було запропоновано отримати повістку про явку 12.06.2023 о 09.00 год. до другого відділу Гайсинського РТЦК та СП для проходження медичного огляду та уточнення облікових даних, проте ОСОБА_1 , будучи ознайомлений зі змістом повістки, відмовився від її отримання, що підтверджується Актом фіксування відмови від отримання повістки за №4227 від 10.06.2023.

Відповідно до ст. 65 КУ на громадян України покладено обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави та відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі ЗСУ, зобов`язані прибувати за викликом районного ТЦК та СП для проходження медичного огляду, проте громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актами фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці за №331/1/1496 від 12.06.2023 та №331/1/1501 від 12.06.2023.

За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період тому громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП (а.с. 9-10).

Згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення №276 від 01.08.2023 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст.210 КУпАП.

Підставою для ухвалення постанови №276 стало те, що 22.06.2023 о 09.05 год. ОСОБА_1 було запропоновано отримати повістку про явку 23.06.2023 о 09.00 год. до другого відділу Гайсинського РТЦК та СП для проходження медичного огляду та уточнення облікових даних, проте ОСОБА_1 , ознайомлений зі змістом повістки, відмовився від її отримання, що підтверджується Актом фіксування відмови від отримання повістки за №4626 від 22.06.2023.

В постанові також зазначено, що відповідно до ст. 65 КУ на громадян України покладено обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави та відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі ЗСУ, зобов`язані прибувати за викликом районного ТЦК та СП для проходження медичного огляду, проте громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актами фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці за №331/1/1522 від 23.06.2023 та №331/1/1524 від 23.06.2023.

За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період тому громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП (а.с. 11-12).

Згідно з копіями рапортів начальника відділення рекрутингу та комплектування другого відділу Гайсинського РТЦК та СП майора Ю. Свіріпи від 18.07. 2023 (вх. №5248 (а.с. 54) та від 18.07.2023 (вх. №5245) (а.с. 64) громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом, що зафіксовано Актами фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці за вх. №331/1/1496 від 12.06.2023 №331/1/1501 від 12.06.2023, №331/1/1522 від 23.06.2023 та №331/1/1524 від 23.06.2023 (а.с. 50-53, 60-63)

З матеріалів справи також встановлено, що 18.07.2023 ОСОБА_1 було доставлено до другого відділу Гайсинського РТЦК та СП та складено протокол про адміністративне правопорушення за вхідним №5250 від 18.07.2023.

Відповідно до змісту протоколу ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022. В протоколі зазначено, зокрема, дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме о 14 год. 30 хв. 01.08.2023 в приміщення Гайсинського РТЦК та СП, каб. 6 розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , ознайомлений з протоколом, не заперечував проти розгляду справи за його відсутності, також ним було отримано другий примірник протоколу, про що свідчать підписи у відповідній графі (а.с. 57).

Крім того, 18.07.2023 щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за вхідним №5247 від 18.07.2023.

Згідно зі змістом протоколу ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022. В протоколі зазначено, зокрема, дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме о 15 год. 00 хв. 01.08.2023 в приміщення Гайсинського РТЦК та СП, каб. 6 розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , ознайомлений з протоколом, не заперечував проти розгляду справи за його відсутності, також ним було отримано другий примірник протоколу про, що свідчать підписи у відповідній графі (а.с. 65-66).

Вважаючи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів застосовує наступні положення законодавства України.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

У п.1 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною 5 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Стаття 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» містить положення про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яку провести протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на 17.05.2023 року в Україні був введений воєнний стан та загальна мобілізація.

З 18.03.2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.

Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідивши зміст оскаржуваних постанов, судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, а також вчинення цього правопорушення повторно.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені у Додатку № 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2012, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч.1 Правил призовники і військовозобов`язані повинні:

1) перебувати на військовому обліку:

- за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

- за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

- у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців - за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 ст.277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що складені уповноваженою особою Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протоколи про адміністративне правопорушення від 18 липня 2023 року відповідають положенням ст. 235 та 255 КУпАП.

В зазначених протоколах відображено дату та місце їх складання, повну інформацію про особу правопорушника, суть вчиненого правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Громадянину ОСОБА_1 роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписом позивача у протоколах.

В протоколах також зазначено дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи доводи позивача про те, що позивачу не було вручено примірники протоколів, колегія суддів встановила, що у протоколах про адміністративне правопорушення від 18 липня 2023 року зазначено про отримання ОСОБА_1 другого примірнику протоколу, що підтверджується його підписом.

Доводи позивача про те, що відповідачем не забезпечено своєчасне повідомлення про дату та час розгляду справ про адміністративні правопорушення, що зумовило порушення гарантованого йому права бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, колегія суддів вважає необґрунтованим, з урахуванням наступного.

Зі змісту протоколів про адміністривне правопорушення встановлено, що у відповідній графі міститься запис про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Жодних зауважень до протоколу, зокрема, щодо відсутності записів у відповідній графі про дату, час та місце розгляду справи, як слідує з його змісту, ОСОБА_1 не висловлював.

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими поясненнями ОСОБА_1 відмовився від надання показів на підставі положень ст. 63 Конституції України.

Крім того, відповідно до змісту протоколів ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджуються доводи позовної заяви щодо несвоєчасного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також щодо незабезпечення особистої участі ОСОБА_1 у розгляді справи.

Доводи позивача про невідображення у постановах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП змісту вчиненого правопорушення спростовуються змістом постанов №275 та №276. Так, відповідно до змісту постанов ОСОБА_1 не прибув за викликом до районного ТЦК та СП у строк, зазначений у повістці, в особливий період, чим порушив вимоги п.2 ч.1 Правила військового обліку. Зазначене свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 КУпАП.

У разі відмови військовозобов`язаного від отримання повістки уповноважена особа може скласти в довільній формі акт про відмову в отриманні такої повістки, засвідчений підписами не менш ніж двох свідків.

Відповідно до положень ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії, отже виконання обов`язку, покладеного на громадян ст. 65 Конституції України, вимагає неухильного виконання.

Частиною 3 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч.9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

З урахуванням зазначеного, суд не враховує доводи позивача про те, що він не отримував повістки про необхідність з`явитись для проходження медичної комісії 12.06.2023 та 22.06.2023, оскільки ОСОБА_1 від отримання останніх відмовився, що підтверджується відповідними актами, відмова військовозобов`язаного від отримання повістки не підтверджує відсутності у нього обов`язку з`явитися до відповідного РТЦК та СП на дату та час, що вказані у повістці.

Таким чином повістка є засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, при цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не повісткою, а Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Конституцією України.

Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем встановленого ч.2 ст. 36 КУпАП порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення двох адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 210 КУпАП. Отже, відповідно до ч.1 ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення обгрунтовано накладене за кожне правопорушення окремо.

Підстави для застосування ч.2 ст. 36 КУпАП, як зазначає позивач, відсутні, оскільки в даному випадку відсутня кваліфікація вчиненого правопорушення на більш чи менш серйозніше, що свідчить про відсутність підстав для застосування принципу "поглинання покарання".

Водночас, відповідно до змісту оскаржуваних постанов до позивача застосовано мінімальний розмір штрафу, встановлений ч.2 ст. 210 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідачем доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 КУпАП, а спірні постанови Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки прийняті відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України, тому є законним та обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, доводи та обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для направлення справ про адміністративні правопорушення на новий розгляд до Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно достатті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.