Постанова

від 19.12.2023 по справі 560/3670/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3670/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

19 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕ.Т" до Хмельницької митниці про визнання протиправними, скасування рішення, картки відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СНЕ.Т" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправними, скасування рішення, картки відмови та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості №UA4000/2023/000001/2 від 04.01.2023.

Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА400040/2023/000003 від 04.01.2023.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 09.09.2022 між повним товариством «WAB Artykuly Poligraficzne Anna Szubartowska- Paszkowska і Wieslaw Paszkowski» (Польща) (далі - «продавець») і товариством з обмеженою відповідальністю «СНЕ.Т» укладено зовнішньоекономічний контракт - договір №09092022 (далі - «договір»), відповідно до якого продавець зобов`язався реалізовувати, а позивач придбавати поліграфічні матеріали згідно з інвойсами, які становитимуть невід`ємну частину договору.

Відповідно до п.4.1 договору поставка товару має бути здійснена продавцем протягом 14 днів з дня здійснення позивачем попередньої оплати товару. Згідно п.3.1 договору оплата товару проводиться позивачем протягом 10 днів з дня виставлення продавцем рахунку. Умови оплати - 100% передоплата.

Згідно з пунктом 4.2 даного договору купівлі-продажу сторони узгодили умови поставки: EXW Польща, Swidnik, Mechaniczna 11 (ІНКОТЕРМС 2020).

01.12.2022 сторонами договору було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою передбачено складання (виставлення) продавцем інвойсу - проформи, як підстави для здійснення позивачем попередньої оплати замовленого товару і фінального інвойсу, як товаросупровідного документу, в якому зазнається остаточна, узгоджена сторонами договору партія товару, яка відвантажуватиметься покупцю.

Продавцем 13.12.2022 було виставлено позивачу інвойс-проформу №68/2022 на оплату водо-дисперсійних лаків виробництва продавця на загальну суму 8348,50 євро.

Позивач 19.12.2022 здійснив на користь продавця передоплату вартості вказаного в інвойсі-проформі товару, яка склала 8348,50 євро.

Для митного оформлення імпортованого позивачем товару (лаків) 03.01.2023 митний брокер подав до Хмельницької митниці митну декларацію (форма 2-МД) №23UA400040000199U8.

Зазначену у митній декларації митну вартість імпортованого товару було визначено за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Митну вартість імпортованого позивачем товару було збільшено на суму витрат, понесених позивачем на перевезення товару від місця завантаження: м.Свіднік (Польща) до пункту пропуску на державному кордоні України: Шегіні/Медика. Зазначену суму витрат було визначено митним брокером на підставі довідки про вартість транспортно-експедиційних послуг №124 від 28.12.2022, складеної перевізником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (у розмірі 23300 грн.).

Довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг №124 від 28.12.2022, складена перевізником, - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 крім інформації про витрати, понесені позивачем на перевезення товару від місця завантаження: м.Свіднік (Польща) до пункту пропуску на кордоні України: Шегіні/Медика, містила також інформацію про те, що вартість навантажувальних та розвантажувальних робіт включено у вартість перевезення вантажу, а також про те, що додаткове страхування товару не здійснювалося.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення імпортованого товару разом із митною декларацією було подано відповідачу наступні документи:

- пакувальний лист б/н від 27.12.2022;

- рахунок - фактура (інвойс) №3889/01/2022 від 27.12.2022 (всього вартість 8348,50 євро);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№0002453 від 28.12.2022;

- сертифікат походження EUR. 1 №PL/MF/AS0476672 від 28.12.2022;

- платіжне доручення в Іноземній валюті №19 від 19.12.2022 (на 8348,50 євро);

- довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг № 124 від 28.12.2022;

- зовнішньоекономічний договір №09092022 від 09.09.2022;

- договір про надання послуг по декларуванню товарів №156-20 від 27.05.2020;

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування №L27122022 від 27.12.2022;

- інформацію продавця про те, що товар не містить наркотичних, психотропних речовин та прекурсорів №29/12-1 від 29.12.2022;

- інформацію продавця про склад товару №99 від 29.12.2022.

- копію експортної митної декларації країни відправлення №22PL301010E1586669 від 28.12.2022.

За результатами опрацювання Митної декларації відповідачем 03.01.2023 надіслано митному брокеру повідомлення №721562, в якому зазначено про необхідність надання відповідно до ч.2 ст.53 МК України додаткових документів для підтвердження митної вартості.

У відповідь на вказане повідомлення митний брокер поінформував відповідача про надання оригіналів документів, зазначених у графі 44 Митної декларації, на підтвердження митної вартості, а також про неможливість надання інших документів.

Повідомленням №721599 (03.01.2023) відповідач поінформував митного брокера про те, що подані згідно ч.2 ст.53 МК України документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, тому відповідно до ч.3 ст.53 МК України на підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на таке повідомлення митний брокер поінформував відповідача про те, що всі документи, необхідні для підтвердження числового значення митної вартості ним було надано, надати інші документи не має можливості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості Імпортованого товару відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA40000/2023/000001/2 від 04.01.2023, у якому визначено скориговану митну вартість задекларованого позивачем товару (збільшено з 8604,88 євро до 11793,08 євро.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості, відсутні окремі документи, наявність яких підтверджується іншими товаросупровідними документами, а саме додаток до договору перевезення, рахунок та заявка на перевезення.

Вартість товару, зазначена у копії МД країни відправлення вища, ніж заявлена до митного оформлення.

Особи, які виписали контракт і рахунок - різні, відсутній підпис покупця на рахунку-фактурі, передбачений формою даного документа.

Документи не містять всіх відомостей, щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МКУ в тому числі комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, тощо

Джерелом числового значення митної вартості є МД від 06.10.2022 UA100110/2022/127238, згідно якої за рівнем митної вартості 2,39 дол.США/кг здійснено митне оформлення товару «друкарський лак на основі стиракрилового співполімеру з переважним вмістом мономерних ланок акрилу» з Польщі, що надходив від того ж відправника, вагою 8500 кг. Коригування та пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо відсутні в зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості 04.01.2023 відповідачем сформовано також Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000003. Також роз`яснено необхідність задекларувати митну вартість, визначену в рішенні про коригування митної вартості.

Також судом встановлено, що згідно з умовами Договору L27122022 від 27.12.2022 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (ПЕРЕВІЗНИК) та Позивачем (ЗАМОВНИК), визначено, що замовник-експедитор своїми силами та засобами здійснює завантаження кожного автомобіля, наданого Перевізником (п.2.1.2); організовує здійснення вантажно- розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу (п.2.1.4); перевізник приймає за кількістю місць пред`явлений до перевезення вантаж (п.2.2.2).

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Зокрема, суд дійшов висновку, що оскільки надані позивачем документи містять чітку інформацію про товар та його ціну і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, відповідачем безпідставно визначено митну вартість імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1-3 статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Відповідно до ч.1-2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивач на підтвердження митної вартості і обраного ним методу її визначення згідно з ч.2 ст. 53 МК України надав інвойс та довідку про транспортні витрати.

Згідно з ч.1-2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.2 ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 826/11710/17.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані декларантом відомості підтверджені документально, а їх достовірність не спростована. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752 (адміністративне провадження №К/9901/10914/20), посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо доводів апелянта щодо ненадання доказів витрат на навантаження, суд вірно звернув увагу, що поставка товару здійснювалась за умовами EXW (за правилами Інкотермс - 2010). Зокрема, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW, англ. Ex Works, або «Франко завод» (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Як зазначає позивач, разом із митною декларацією було надано документ, який містив інформацію про таку складову митної вартості, як витрати на навантаження товару (довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг №124 від 28.12.2022). При цьому, сторони договору на транспортно-експедиційне обслуговування №127122022 від 27.12.2022 не можуть бути обмежені у праві на відступ від його умов у кожному конкретному випадку надання послуг із перевезення.

Таким чином, оскільки товариство не несло окремо витрат щодо навантаження товару, тому відсутні документи щодо вартості цих послуг. В даному випадку, відсутність таких документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі №815/2552/16.

Під час митного оформлення декларантом було надано банківський платіжний документ - платіжне доручення в іноземній валюті №19 від 19.12.2022, у графі якого «призначення платежу» вказано інвойс 68/2022 від 13.12.2022. Копію вказаного документу було надано позивачем до матеріалів справи.

Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність печаток та підписів платника на платіжному дорученні в іноземній валюті №19 від 19.12.2022р. Проте, колегія суддів не буру до уваги зазначені доводи, оскільки встановлено, що вказана платіжна операція здійснювався позивачем за допомогою застосовуваного банківською установою - ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ» програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк». При цьому створений за допомогою вказаного програмно-технічного комплексу електронний платіжний документ не містить відповідних граф для розміщення вказаних Відповідачем реквізитів, оскільки підписується клієнтом банку за допомогою електронного цифрового підпису. Однак, вказаний платіжний документ містить відповідні відмітки відбиток штемпеля та підпис відповідальної особи, які свідчать про виконання вказаного платіжного документу (переказ коштів) зазначеною фінансовою установою.

Необхідно також наголосити, що під час процедури консультацій з приводу визнання митної вартості Відповідачем не висувалася вимога ні про надання рахунку (інвойсу-проформи від 13.12.2022р. №68/2022), на підставі якого здійснювалася оплата вартості імпортованого товару і реквізити якого було зазначено у платіжному дорученні в іноземній валюті №19 від 19.12.2022р., ні про надання платіжного документу (його копії або оригіналу), які б містили реквізити, на відсутність яких вказує відповідач у апеляційній скарзі.

Також, відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що вартість товару, вказана у експортній митній декларації №22PL301010Е1586669 від 28.12.2022р. (декларації країни відправлення) вища за ту, яка заявлена до митного оформлення. Однак, колегія суддів вважає таке твердження необґрунтованим з огляду на те, що ні рішення про коригування митної вартості, ні подані відповідачем до матеріалів даної справи, ні апеляційна скарга не містять а ні перекладу експортної митної декларації №22PL301010Е1586669 від 28.12.2022р., а ні розрахунку, який дозволив відповідачу дійти вказаного вище висновку.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч приписам даної норми, відповідач, посилаючись на виявлену ним розбіжність у ціні товару, не зазначає, які саме вартісні показники, що містяться у згаданому вище митному документі, дозволили йому дійти вказаного висновку.

Крім того, вартість товару, вказану у Митній декларації, визначено у валюті Договору - євро, водночас, як свідчить зміст експортної митної декларації №22PL301010Е1586669 від 28.12.2022р., що подавалася Продавцем до митного органу країни, резидентом якої він є, вартість товару визначена у грошовій одиниці, яка перебуває в обігу на території Польщі польських злотих. При цьому, проведені позивачем математичні розрахунки, дозволяють стверджувати, що вартість товару, зазначена в експортній декларації, перерахована у євро за існуючим на дату її складання (28.12.2022р.) курсом євро відповідає вартості товару, що вказана у Митній декларації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем до суду документи є допустимими доказами у спірному випадку (такі лише підтверджують обставини, вказані у інших документах, та які надавались відповідачу).

Верховний Суд, у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020, вказав, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Водночас, у даній справі, у спірному випадку платіжний документ у графі "призначення платежу" містить посилання на відповідний контракт.

Крім того, курсова різниця в експортній митній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країні Євросоюзу (Польщі), а не заниженням декларантом ціни товару.

Отже, враховуючи, що надані позивачем документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, відповідачем безпідставно визначено митну вартість імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.