Рішення

від 14.12.2023 по справі 396/1063/22

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1063/22

Провадження № 2/396/39/23

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2023 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.

представника позивача адвоката Єльнікової Н.О.

представника відповідача адвоката Дмитруха Д.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Новоукраїнка Кіровоградської області в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 396/1063/23 за позовом представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Єльнікової Наталі Олександрівни до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Глодоська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Єльнікова Н.О. звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання заповіту недійсним.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . При житті їй належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,31 га, розміщена на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №013133 від 09.04.2002 року, яка в подальшому була внесена до Державного земельного кадастру і відповідно схемі розташування розділена на дві частини відповідно площею 3,6084 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:1150 та площею 0,7005 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:2150. Будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері, ОСОБА_1 в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа №735 від 19.12.2006 року. 18.04.2014 року державним нотаріусом на його ім`я були видані свідоцтва про право на спадщину за законом.

14 червня 2021 року до державного нотаріуса Новоукраїнької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області звернувся син позивача ОСОБА_2 з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка належала його бабі ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ознайомившись з оригіналом заповіту, ОСОБА_1 стверджує, що рукописний текст «заповіт прочитаний мною в голос і підписаний», а також підпис, прізвище вчинені не ОСОБА_3 , а безпосередньо, ним самим. Пояснюючи тим, що на прикінці 2003 на початку 2004 року погіршився стан здоров`я матері, яка бажала скласти на нього заповіт, тому він звернувся до Глодоської сільської ради, де отримав чистий бланк заповіту і власноручно переписав текст, який на зразку був написаний рукописним способом, при цьому написав власне прізвище та поставив власний підпис, маючи намір використати даний макет як зразок написання заповіту матір`ю, проте даним макетом заповіту покійна не скористалася. Даний макет заповіту залишився в будинку, де залишилася проживати сім`я бувшої дружини позивача ОСОБА_4 .

При цьомузазначає,що матипозивача малапочаткову освіту2класи,яку отрималав 1938-1940 роках, зовсім не вміла писати і читати, замість підпису ставила хрестик, тобто покійна ОСОБА_3 не могла поставити власний підпис будь де, в тому числі і в заповіті, про який йде мова.

Враховуючи викладене сторона позивача вважає заповіт недійсним, посилаючись, зокрема, на відсутність волевиявлення заповідача, оскільки остання заповіту не підписувала.

Ухвалою судді від 07.09.2022 року провадження у справі відкрито в загальному позовному провадженні та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні, в складі головуючого судді Дригваля В.М.

28.09.2022року наадресу судувід представникавідповідача адвокатаДмитруха Д.М.надійшов відзивна позовнузаяву.В обгрунтування,якого зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 бабавідповідача,померла ОСОБА_3 ,заповіла відповідачу належну їйземельну ділянкуплощею 4,31га згіднодержавного актана правоприватної власностіна землюсерії ІІ-КР№013133, що підтверджується заповітом від 25 серпня 2004 року зареєстрованим в реєстрі за № 568, посвідченим ОСОБА_5 , секретарем Глодоської сільської ради. На момент смерті ОСОБА_3 відповідачу виповнилось 14 років, тобто на момент відкриття спадщини він вважався неповнолітньою особою. Вважає, що матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_3 була неосвічена, не вміла читати та писати, а відтак позовні вимоги про визнання заповіту недійсним, є необгрунтованими та недоведеними. Наявність заповіту, складеного та посвідченого у встановленому законом порядку, свідчить про вчинення оспорюваного заповіту в момент, коли ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, що не може бути підставою для визнання цього правочину недійсними.

18.07.2023 року ухвалою суду призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

29.08.2023 року постановлено ухвалу суду про поновлення провадження у зв`язку з надходженням до суду експертизи.

Ухвалою судді Русіної А.А. від 20.09.2023 року справу прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не подавав. Пояснення надав в судовому засіданні 13.12.2023 року.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Єльнікова Н.О. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити. Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності заперечила, вказавши, що позивачу про його порушене право стало відомо лише в липні 2021 році, після отримання позовної заяви за позовом ОСОБА_2 до нього про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.

Представник відповідача адвокат Дмитрух Д.М. позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Підтримав клопотання про постановлення окремої ухвали суду на незаконні дії секретаря сільської ради Бойко Т.В. під час посвідчення заповіту ОСОБА_3 . Додатково заявив клопотання про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивачем не заперечується факт підписання ним заповіту, а тому на думку представника, ОСОБА_1 вправі був звернутися з позовом до суду до 25.08.2007 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Представник третьої особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Глодоська сільська рада у судове засідання не з`явилася, подано заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради.

Заслухавши пояснення, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серія НОМЕР_1 (а.с.13).

Позивач ОСОБА_1 є рідним сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серія НОМЕР_2 (а.с.12).

На підставіДержавного актуна правоприватної власностіна землюсерії ІІ-КР№013133від 09.04.2002року, ОСОБА_3 належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,31 га , розміщена на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.15).

В подальшому дана земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру і відповідно схемі розташування розділена на дві частішії відповідно площею 3,6084 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:1150 та площею 0,7005 га з кадастровим номером

3524080600:02:000:2150, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.16, 20).

Після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємцю першої черги ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом: за № 446 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,6084 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:1150; за № 448 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,7005 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:2150 (а.с.14,17).

Даний факт також підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 37199279 від 18.04.2014 (а.с.19).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельні ділянки площею 3,6084 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:1150 та площею 0,7005 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:2150, зареєстровані 09.04.2004 року Новоукраїнською районною державною адміністрацією (а.с.22,27).

Згідно заповіту від 25.08.2004 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за реєстром №568 Бойко Т.В., ОСОБА_3 заповіла належну їй земельну ділянку площею 4,31 га згідно державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 013133 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У заповіті зазначено, що його текст заповідачем прочитано вголос і підписано (а.с.38).

При цьому хоч матеріали справи не містять письмових доказів, однак сторонами не заперечується та обставина, що відповідач ОСОБА_2 є внуком ОСОБА_3 ..

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. відмовила ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 заведено спадкову справу № 735 від 19.12.2006 року на підставі заяви ОСОБА_1 та видане свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 32).

Під час судового засідання був допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 , який пояснив, що коли погіршився стан здоров`я матері, за її проханням він пішов до сільської ради в с.Глодоси, де взяв чистий бланк заповіту і власноручно в приміщенні сільської ради, переписав текст, який був на стенді, як зразок, написаний рукописним способом, при цьому написав власне прізвище, маючи намір використати даний макет як зразок написання заповіту матір`ю. При цьому, хто, кому, що заповідає вказано не було. Покійна мати хотіла скласти заповіт на нього, але не вміла писати, вона спробувала підписати заповіт, проте в неї нічого не вийшло і вони більше не намагалися підписувати його. В 2006 році він забрав матір до себе в м. Новоукраїнка на проживання, де вона померла.

Свідок ОСОБА_5 секретар Глодоської сільської ради суду пояснила, що в серпні 2004 року, також працювала на посаді секретаря сільської ради. Після того, як до неї звернувся внук покійної ОСОБА_3 щодо наявності на його ім`я заповіту, вона знайшла заповіт та внесла в реєстр. Всі дані заповідача вона вносила особисто. Спадкодавець ОСОБА_3 була неграмотною, не вміла писати, однак вона не пам`ятає, хто підписував заповіт та чи були присутні свідки. Також вона не пам`ятає чи видавала довідку позивачу про відсутність заповіту. Крім того, вказала, що зразки бланків заповіту у них відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт є одностороннім правочином, а тому повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ч.1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним заповіту, посилаюсь, зокрема, на те, що спадкодавець не підписувала оспорюваний заповіт, його умови не погоджувала.

За положенням ст.1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Вимоги до форми заповіту, передбачені нормами ст.1247 ЦК України, названі загальними тому, що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими особами, яким законом надані такі повноваження, специфіка ж посвідчення заповітів встановлюється в нотаріальній процедурі, тобто Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/112-23/7060-ПЧ від 18.08.2023 досліджуваний рукописний запис «Цей заповіт прочитаний мною вголос і підписаний ОСОБА_6 » розташований у заповіті, від 25.08.2004 року, виконані ОСОБА_1 . Досліджуваний підпис, розташований біля рукописних записів «Цей заповіт прочитаний мною вголос і підписаний ОСОБА_6 » в заповіті, від 25.08.2004 року, виконані ОСОБА_1 (а.с.150-159).

У статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України. Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Згідно ч.2 ст.1257 Цивільного кодексу України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Суд, враховуючи висновок експерта за наслідками проведення почеркознавчої експертизи № СЕ-19/112-23/7060-ПЧ від 18.08.2023 вважає, що на момент складення заповіту від імені ОСОБА_3 у заповіті, посвідченому секретарем Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровградської області 25.08.2004 року зареєстрований в реєстрі за № 568, заповідач не підписувала.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 551/335/18 зазначив, зокрема, що заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

14.12.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Представник позивача зазначала, що раніше не звертались з даним позовом бо їм не було відомо про існування спірного заповіту, дізналися лише в липні 2021 році, коли надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.

Судом встановлено, що на розгляді головуючого судді перебуває провадження № 396/943/21за позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Наталі Григорівни про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, провадження зупинено до розгляду даної справи.

Аргументи представника відповідача стосовно того, що позивач 25.08.2004 року довідався або міг довідатися про порушення свого права, оскільки особисто ним підписано спірний заповіт, спростовується показами свідка ОСОБА_5 , яка вказала, що про існування заповіту від 25.08.2004 року стало відомо після звернення до неї ОСОБА_2 з метою отримання заповіту.

Дані обставини стороною відповідача не спростована та не доведена у відповідності до статті 76 ЦПК Українищодо обов`язку сторони процесу довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На думкусуду строкпозовної давностіпри зверненні ОСОБА_1 з позовомпро визнаннязаповіту недійснимне пропущений.

Також посилання представника відповідача на правові висновки Верховного Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 730/624/20, згідно яких «не підписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність», як неналежний спосіб захисту позивачем. На думку суду, зазначене не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту обрання позивачем не ефективного способу захисту. Крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення з позовом до суду, позивачу не було відомо, та він не міг знати, що Верховним Судом від 01.11.2023 року будуть сформовані подібні висновки.

Адвокатом Єльніковою Н.О., було подано клопотання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На виконання, вказаної норми позивачем до позовної заяви було надано розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката складають 8500,00 грн, проведення почеркознавчої експертизи 11482 грн, судовий збір 992,40 грн.

Згідно частини другоїстатті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертоюстатті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На обгрунтування витрат на правову допомогу, понесених при розгляді справив, представником позивача подано наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 54/22 від 20.06.2022 року укладеного між позивачем та адвокатом Єльніковою Н.О. (а.с.182), додаткова угода № 1 від 05.09.2022 року (а.с.183), розрахунок витрат на юридичні послуги (а.с.185), акт про виконання послуг з надання правничої допомоги (а.с.186), розрахункова квитанція № 5 від 18.10.2023 року за надання професійної правничої допомоги в сумі 8500 грн (а.с. 187).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Відповідно до позиції висловленої у постанові КАС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі №922/619/18).

Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, що повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року.

Заперечень стосовно стягнення судових витрат від відповідача не надходило.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а стороною відповідача не заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі в сумі 8500,00 грн.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК Україниз відповідачана користь позивача також підлягає стягненню судовий збір, в розмірі 992 грн 40 коп.

Згідно наявної при матеріалах справи фіскальний чек АТ «Укрпошта» № 91 від 01.08.2023 р. позивачем ОСОБА_1 оплачено 11 482,00 грн за проведення почеркознавчої експертизи, які згідно з положеннями статті 139 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним заповіт, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , зареєстрованого у спадковому реєстрі за № 43678716; номер у реєстрі нотаріальних дій 568, дата посвідчення заповіту 25.08.2004 року, місце посвідчення Глодоська сільська рада, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, дата реєстрації у спадковому реєстрі 20.12.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн та проведення судово-почеркознавчої експертизи 11 482,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено 18.12.2023 року.

Суддя: А. А. Русіна