Постанова

від 18.12.2023 по справі 178/1051/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/182/23 Справа № 178/1051/19 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Барильської А.П., Гапонова А.В.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоленд 2000", ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон-Бізнес Консталинг", ОСОБА_3 про захист права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка звернулась до суду з цим позовом і вказала, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 1222068, виданого 26 лютого 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради № 34 від 30 березня 2000 року, їй належить земельна ділянка площею 6,000 га, цільове призначення якої для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території КСП ім. Суворова в адміністративних межах Криничанської селищної ради. Позивачка зазначає, що вказана земельна ділянка не мала кадастрового номеру. Для здійснення державної реєстрації вказаної земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, позивачка 14 вересня 2018 року звернулась з відповідною заявою та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до відділу у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний кадастровий реєстратор якого виніс рішення № РВ-1200845722018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21 вересня 2018 року. Підставою для винесення вказаного рішення стало: невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: Перетин ділянок із ділянкою 1222055100:033:001:0290 Площа співпадає на 23,0673 %; А також знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Позивачка зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки площею 6,120 га, кадастровий номер 1222055100:033:001:0290 була здійснена 26 жовтня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 замовник, ОСОБА_4 померлий» та відомості про цю земельну ділянку були внесені у Державний земельний кадастр, у яких в інформації про власників (землекористувачів) земельної ділянки був зазначений ОСОБА_1 , який на час державної реєстрації вказаної земельної ділянки ще не набув у встановленому законом порядку права власності на цю земельну ділянку. При розробці Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоленд 2000», як розробником було порушено вимоги земельного законодавства, так як на час її розроблення ОСОБА_1 як замовник не мав документі, що підтверджують його право на земельну ділянку, так, як у нього не виникло таке право оформлене належним чином згідно із вимогами законодавства. Крім того, ТОВ «Геоленд 2000» безпідставно і незаконно було змінено форму та конфігурацію земельної ділянки в частині розміру довжини її меж, що потягло накладення цієї земельної ділянки на земельну ділянку позивачки і тому площа співпадає на 23,0673 %.

З кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що Відповідачем-2 при розробці у 2017 році технічної документації за замовленням Відповідача-3 та в Додатку по акту встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки, відсутні будь-які спів падання і з формою та конфігурацією тієї земельної ділянки згідно з планом, і з довжиною та розмірами її меж, вказаними у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 1222066, який був виданий ОСОБА_4 у 2001 році та на Плані земельної ділянки (паю), що передається у приватну власність ОСОБА_4 .

Позивачка звертаєувагу натой факт,що ускладі технічноїдокументації,розробленій Відповідачем-2на замовленняВідповідача-3,є тількидодаток доакту встановлення(відновлення)зовнішніх межземельної ділянки,але самогоакту немає.Наведене свідчить,що Відповідачем-2при розробленнітехнічної документаціїна замовленняВідповідача-3було безпідставнозмінено конфігураціюземельної ділянки,збільшено розмірдовжини межівід Вдо Гз 173,0до 213,25,зменшено розмірдовжини межівід Бдо Вз 285,4до 219,32,що призвелодо перетинуцієї земельноїділянки,земельної ділянкипозивачки.У зв`язкуз тим,що викладенівище обставинизаважають позивачціволодіти такористуватись їїземельною ділянкою,вона звернуласьдо судуз цимпозовом іпросить:визнати їїправо наземельну ділянкуплощею 6,000га згідноз планомв межахвизначених Державнимактом направо приватноївласності наземлю серіїІІІ-ДП№ 122068,зареєстрованим вКнизі записівдержавних актівна правоприватної власностіна землюза №533від 26лютого 2001року,яка розташованана територіїКСП ім.Суворова Криничанськоїселищної радиКам`янського /Криничанського /району Дніпропетровськоїобласті.;Визнати недійснимАкт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками ((землекористувачами, складений при виготовленні у 2017 році Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 замовник, ОСОБА_4 - померлий, на території: Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області; Визнати недійсним Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання складений при виготовленні у 2017 році Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 замовник, гр. ОСОБА_4 - померлий, на території: Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області; Визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 за мовник, ОСОБА_4 - померлий, 01.01 - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» в 2017 році як таку, що не відповідає вимогам земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та стала підставою для внесення необ`єктивних та недостовірних відомостей до Державного земельного кадастру відносно цієї земельної ділянки; Визнати недійсним рішення № РВ-1200845722018 Державного кадастрового реєстратора відділу у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21 вересня 2018 року; Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати здійснену 26 жовтня 2017 року державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 1222055100:03:001:0290, яка розташована на території Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення якої: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид використання земельної ділянки: площа земельної ділянки 6,1200 га; Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 6,000 га за ОСОБА_2 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області. А також позивачка просить стягнути солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» та ОСОБА_1 , на її користь 29823,60 грн. витрат на правничу допомогу та 768,40 грн. судового збору.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000», ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон-Бізнес Консалтинг», ОСОБА_3 , про захист права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано право ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6,000 га згідно з планом в межах визначених Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 122068, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 533 від 26 лютого 2001 року, яка розташована на території КСП ім. Суворова Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області.

Визнано недійснимАкт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками ((землекористувачами, складений при виготовленні у 2017 році Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 замовник, ОСОБА_4 - померлий, на території: Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області.

Визнано недійсним Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання складений при виготовленні у 2017 році Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 замовник, гр. ОСОБА_4 - померлий, на території: Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області.

Визнано недійсною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 за мовник, ОСОБА_4 - померлий, 01.01 - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» в 2017 році як таку, що не відповідає вимогам земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та стала підставою для внесення необ`єктивних та недостовірних відомостей до Державного земельного кадастру відносно цієї земельної ділянки.

Визнано недійсним рішення № РВ-1200845722018 Державного кадастрового реєстратора вівдділу у Криничанському районіГоловного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21 вересня 2018 року.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати здійснену 26 жовтня 2017 року державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 1222055100:03:001:0290, яка розташована на території Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення якої: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид використання земельної ділянки: площа земельної ділянки 6,1200 га.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 6,000 га за ОСОБА_2 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області.

Стягнуто солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області / ЄДРПОУ 39835428 /, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» / ЄДРПОУ 40771111 / та ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 29823,60 грн. витрат на правничу допомогу та 768,40 грн. судового збору, всього 30 592 гривні (тридцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні).

Не погодившисьз вищезазначенимрішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд, скасувати рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В своїйапеляції посилаєтьсяна те, що суд вважав встановленою обставину, що земельна ділянка №1222055100:033:001:0290 не зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 , однак, це не відповідає матеріалам справи. У позові, позивачка чітко вказала, що земельна ділянка №1222055100:033:001:0290 зареєстрована за відповідачем ОСОБА_1 . Це ж підтвердив у своєму відзиві і інший відповідач - Головне управління Держгеокадастру.

Зокрема зазначає, що звертаючись з позовом про відновлення меж за державним актом позивачки, вона обрала неналежний спосіб захисту своїх прав.

До Дніпровського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилається на те, що апелянт не навів будь яких належних і допустимих доказів в обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 1222068, виданого 26 лютого 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради № 34 від 30 березня 2000 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6,000 га, цільове призначення якої для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території КСП ім. Суворова в адміністративних межах Криничанської селищної ради.

Вищезазначена земельна ділянка ОСОБА_2 не мала кадастрового номеру. Для здійснення державної реєстрації вказаної земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, позивачка 14 вересня 2018 року звернулась з відповідною заявою та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до відділу у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний кадастровий реєстратор якого виніс рішення № РВ-1200845722018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21 вересня 2018 року. Підставою для винесення вказаного рішення стало: невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: Перетин ділянок із ділянкою 1222055100:033:001:0290 Площа співпадає на 23,0673 %; А також знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Державна реєстрація земельної ділянки площею 6,120 га, кадастровий номер 1222055100:033:001:0290 була здійснена 26 жовтня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 замовник, ОСОБА_4 померлий» та відомості про цю земельну ділянку були внесені у Державний земельний кадастр, у яких в інформації про власників (землекористувачів) земельної ділянки був зазначений ОСОБА_1 , який на час державної реєстрації вказаної земельної ділянки ще не набув у встановленому законом порядку права власності на цю земельну ділянку, що також знайшло своє підтвердження згідно показів свідка ОСОБА_5 .

Частиною 1 ст. 78, ч. 2 ст. 90 ЗК України передбачено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 ЗК України. Зокрема, ч. 1, 2 цієї статті передбачено, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За загальновизнаними нормами, власники й землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при здійсненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст. 91, 96, 103 ЗК України).

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників земля або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. Розглядаємий судом спір стосується саме порушення права позивачки на володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, оскільки діями відповідачів розмір цієї земельної ділянки суттєво зменшився. Тому суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача про неправильність вибору позивачкою способу захисту та передчасність звернення до суду без вирішення земельного спору органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод в користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок іншій особі без вилучення (викупу) її у позивача у встановленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що при розробці ТОВ «Геоленд 2000» технічної документації, як розробником було порушено вимоги земельного законодавства, так як на час її розроблення ОСОБА_1 як замовник не мав документів, що підтверджують його право на земельну ділянку, так як у нього не виникло таке право оформлене належним чином згідно із вимогами законодавства. Крім того, ТОВ «Геоленд 2000» безпідставно і незаконно було змінено форму та конфігурацію земельної ділянки в частині розміру довжини її меж, що потягло накладення цієї земельної ділянки на земельну ділянку позивачки і тому площа співпадає на 23,0673 %. Крім того, судом встановлено, що при розробці технічної документації, а ні ОСОБА_1 , а ні представником ТОВ «Геоленд 2000» не було вирішено питання із сумісними землевласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо правильного визначення меж кожного з них земельних ділянок, противоположність чого все одно було зазначено у Актах погодження меж земельної ділянки з сумісними землевласниками та Акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, що дало підставу суду першої інстанції дійти висновку щодо повного задоволення позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із мотивами задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 замовник, ОСОБА_4 - померлий, 01.01 - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» в 2017році як таку, що не відповідає вимогам земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та стала підставою для внесення необ`єктивних та недостовірних відомостей до Державного земельного кадастру відносно цієї земельної ділянки, також в цій частині є слушними і доводи апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

На переконання колегії суддів, позовна вимога ОСОБА_2 про визнання недійсноютехнічну документаціюіз землеустроющодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості) ОСОБА_1 замовник, ОСОБА_4 -померлий,01.01-Для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва натериторії Криничанськоїселищної радиКам`янського /Криничанського/району Дніпропетровськоїобласті,розроблену Товариствомз обмеженоювідповідальністю «ГЕОЛЕНД2000»в 2017роціяк таку,що невідповідає вимогамземельного законодавствата іншихнормативних документівз питаньземлеустрою тастала підставоюдля внесеннянеоб`єктивних танедостовірних відомостейдо Державногоземельного кадаструвідносно цієїземельної ділянки - не охоплюється юрисдикцією суду і не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивачки, можуть слугувати лише доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження її правової позиції при пред`явленні позову у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 152 ЗК України, а відтак не є належним способом захисту права.

З огляду на це вимога ОСОБА_2 про визнання недійсною технічної документації із землеустрою задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до правил ст. ст. 2, 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У ст. 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, ст. 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається ст. 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Такі правові позиції Верховний Суд виклав в постановах від 22 травня 2019 року у справі №310/7353/13-ц та від 17 березня 2020 року у справі 274/4841/17.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)».

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки зміна резолютивної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року змінити, виключивши з резолютивної частини абзац № 5 наступного змісту:Визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 за мовник, ОСОБА_4 - померлий, 01.01 - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криничанської селищної ради Кам`янського / Криничанського / району Дніпропетровської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» в 2017році як таку, що не відповідає вимогам земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та стала підставою для внесення необ`єктивних та недостовірних відомостей до Державного земельного кадастру відносно цієї земельної ділянки..

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: А.П. Барильська

А.В. Гапонов