Рішення
від 22.11.2023 по справі 359/307/21
БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/139/2023

Справа № 359/307/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

за участі прокурора Тракало Р.І., представника МОУ Дашківська О.В., представник КЕУ Науменко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах : Київської обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент»,третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на стороні позивача - Київське квартирно-експлуатаційне управлінняпро визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, оскарження дій державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

18 січня 2023 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону А.Анікеєв звернувся до суду з даним позовом, яким просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 2,00 га серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року виданий ОСОБА_1 на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 3481 від 18 листопада 2009 року, що розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області від 18 лютого 2010 року про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 021093800053 на земельну ділянку загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225, власником якої є ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку у власність держави в особі Міністерства оборони України (далі по тексту -МОУ) та в користування військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту в/ч НОМЕР_1 ); вирішити питання про розподіл судових витрат.

Вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , входить до складу та відноситься до земель оборони, власником яких є держава в особі МОУ, розпорядником Кабінет Міністрів України (далі по тексту - КМУ), а користувачем в/ч НОМЕР_1 . Вказані органи не відмовлялись від земель оборони та не змінювали її цільове призначення, відтак, передана у 1969 році у постійне користування військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту в/ч НОМЕР_2 ), правонаступником якої є в/ч НОМЕР_1 , земельна ділянка з будівлями і спорудами, що розташовані на ній, є власністю держави. Наведене свідчить про те, що Бориспільська районна державна адміністрація (далі по тексту Бориспільська РДА) без правових підстав, не будучи компетентною та всупереч встановленому порядку відчуження земель оборони прийняла розпорядження № 3481 від 18 листопада 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам України на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області», в тому числі щодо ОСОБА_1 .. В подальшому, на підставі вказаного розпорядження, Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року (кадастровий номер 3220886000:02:001:0225).

Зважаючи на вказане, на підставі вимог ст. 19 - 21, 77, 122, 152 Земельного кодексу України (далі по тексту ЗК України), ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», п. 26, 36, 37, 42 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом і повідомленням сторін у встановленому законом порядку. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалами суду від 29 липня 2021 року до участі у справі в якості свіввідповідача залучено Головне Управління Держгеокадастру у Київській області та в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Київське квартирно експлуатаційне управління (далі по тексту Київське КЕУ).

26 серпня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області подало відзив на позов, в якому зазначило, що не порушувало жодним прав позивачів та є неналежним відповідачем у справі. В обґрунтування наведеного управління вказало, що спірна земельна ділянка зареєстрована в 2010 році. Державна реєстрація земельних ділянок у вказаний період здійснювалась у Державному реєстрі земель, ведення якого було віднесено до компетенції структурних підрозділів Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру». З 01 січня 2013 року, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки реєструються у Державному земельному кадастрі. Відомості про земельні ділянки, в тому числі щодо належної на праві власності ОСОБА_1 , зареєстровані у Державному реєстрі земель до набрання чинності вказаним Законом, було перенесено до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. По суті позовних вимог думка не вказана.

03 вересня 2021 року Київським КЕУ подано письмові пояснення, якими позовні вимоги підтримало і просило задовольнити з наступних підстав. Вказано, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі. Відведення у користування земельної ділянки, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_3 Бориспільського гарнізону оборонному відомству здійснено у радянські часи на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР № 398-рс від 12 травня 1969 року. За ст. 157 ЗК УРСР, в редакції 1969 року, допускалось існування земель для спеціальних цілей або земель спеціального призначення, на яких розміщувались фортеці та інші військові споруди, які знаходились в управлінні відповідних відомств. Вказаний земельний кодекс не містив поняття «державний акт», а тому, у розумінні вимог ст. 191-194 вказаного кодексу, належним документом, який засвідчує право користування земельною ділянкою є рішення виконкому відповідної ради народних депутатів. Право користування земельної ділянки виникало з моменту прийняття відповідного рішення. Відтак, прийняття нових Земельних кодексів від 1970 та 1990 років не зумовлювало припинення права користування земельними ділянками у випадку неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав. Розпорядження Ради Міністрів УРСР № 398-рс від 12 травня 1969 року не скасоване у встановленому законом порядку, а тому право постійного користування наданими військовому містечку землями є чинним.

Київське КЕУ зазначило, що МОУ не приймалось будь - яких рішень щодо надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,00 га в складі військового містечка № НОМЕР_3 Броварського гарнізону (с. Ревне) Броварського району Київської області. Рішень уповноважених органів виконавчої влади про припинення права користування земельною ділянкою площею 2,00 га МОУ не приймалось. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони. Спірна ділянка та розміщене на ній нерухоме майно було та залишається державною власністю, у комунальну власність земельна ділянка та майно не передавались та, в силу вимог п. 4 ст. 84 ЗК України, взагалі не можуть бути об`єктом передачі у приватну власність. Вказані земельна ділянка площею 17,1 га та майно, розташовані на ній, перебувають на обліку в Київському КЕУ.

Технічна документація щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 17-тьом громадянам, в тому числі ОСОБА_1 , на території Процівської сільської ради Бориспільського району є неповною та суперечить нормам земельного законодавства. Вказана документація не містить нотаріально посвідченої згоди на поділ чи об`єднання земельної ділянки користувача земельної ділянки (МОУ), що є прямим порушенням положень ст. 56 Закону України «Про землеустрій». В матеріалах вказаної документації відсутні : 1) журнал польових вимірювань, 2) збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів, 3) експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем, 4) абрис земельної ділянки, 5) акт перенесення в натуру на місцевості меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, 6) довідка про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, 7) висновок про погодження технічної документації.

09 вересня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 у якій вона зазначила, що не заперечує проти задоволення позову та просила розгляд справи здійснити у її відсутність.

15 вересня 2021 року в/ч НОМЕР_1 подало пояснення по суті спору, якими позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Крім того зазначили, що розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 12 травня 1969 року за № 398-рс у користування оборонному відомству було передано земельну ділянку, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 (далі по тексту в/ч НОМЕР_4 ). В подальшому в/ч НОМЕР_4 було переоформлено у в/ч НОМЕР_5 , правонаступником якої є в/ч НОМЕР_6 , до складу якої входить в/ч НОМЕР_1 . На підставі Акту прийому передачі будівель, споруд і територій військового містечка № НОМЕР_3 від 15 жовтня 2006 року командуванням в/ч НОМЕР_1 було прийнято в експлуатацію 15 будівель і споруд, які знаходяться на території військового містечка та використовуються особовим складом військової частини для забезпечення життєдіяльності підрозділу та належного виконання бойового завдання. Ці будівлі та споруди перебувають на бухгалтерському обліку та під охороною МОУ. Земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_3 використовується МОУ в особі в/ч НОМЕР_1 для потреб МОУ та за своїм прямим цільовим призначенням, як землі оборони. Представник в/ч НОМЕР_1 вважає оскаржуване розпорядження Бориспільської РДА Київської області від 18 листопада 2009 року за № 3481 незаконним, оскільки МОУ не було обізнаним про розпаювання земель оборони між громадянами, не надавало відмови від цих земель, як земель оборони та, відповідно, не надавало згоди на зміну цільового призначення. Відтак, Бориспільська РДА Київської області діяла поза межами власної компетенції щодо земель оборони.

Ухвалою суду від 27 січня 2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Легран Есетс - Менеджмент» (далі по тексту ТОВ «Легран Есетс - Менеджмент»).

21 червня 2022 року Київське КЕУ подало до суду додаткові пояснення, у яких зазначило, що хоч ТОВ «Легран Есетс - Менеджмент» і уклало 24 грудня 2010 року з ОСОБА_1 договір купівлі продажу земельної ділянки, однак не набуло право власності на неї. Так, сам державний акт на ім`я відповідача видано з порушеннями вимог ст. 196, 202 ЗК України та Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 174 від 02 липня 2003 року, оскільки він не зареєстрований у встановленому порядку, що додатково доводить недійсність державного акту.

Крім того, згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Укладення договору купівлі продажу лише передувало набуттю прав власності на земельну ділянку, завершальним етапом набуття прав є їх державна реєстрація. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» від 05 березня 2009 року задекларовано норму щодо обов`язкового проставлення на державному акті про право власності на земельну ділянку відміток про відчуження земельної ділянки та про реєстрацію прав на земельну ділянку.

Відповідно п. 2 - 4 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого постановою КМУ від 06 травня 2009 року за № 439, відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акту, де знаходиться план. Для проставлення відмітки на державну акті про реєстрацію права власності на неї необхідно було подати до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку та цивільно правовий договір про відчуження земельної ділянки. Відмітка про реєстрацію права власності проставляється органом протягом 14 календарних днів з дня подачі заявки з пакетом документів. Однак, на державному акті серії ЯД № 160114 виданого 18 лютого 2010 року на ім`я ОСОБА_1 вказана відмітка територіального органу Держкомзему про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 за ТОВ «Легран Есетс - Менеджмент» відсутня. Більш того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку також не здійснювалась.

Управління також зазначило, що поземельна книга на цю земельну ділянку не відкривалась. В свою чергу, державна реєстрація державного акту пов`язана саме з датою внесення запису до відповідного розділу книги записів, а реєстраційний напис на державному акті від 18 лютого 2010 року є похідним від запису у книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, допоки не зробив відповідний запис у книзі записів за певним номером.

24 жовтня 2022 року Київське КЕУ подало чергові пояснення у справі, у яких вказало, що згідно п. 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 43 від 04травня 1999 року, обов`язковою стадією підготовчих робіт був аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки. Розпорядженням Бориспільської РДА від 18 листопада 2009 року за № 3481 було затверджено проект відведення та доручено ТОВ «Фінансово консалтингова група «Алькор» виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області та Бориспільському відділу СВП «Київський обласний реєстраційний центр» ДП «Центр державного земельного кадастру» було долучено зареєструвати вказані державні акти.

Однак, державний акт на ім`я відповідача видано на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 17 ом громадянам на території Процівської сільської ради Бориспільського району, розробленої Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» у 2010 році. Це, в свою чергу, свідчить про те що державний акт відповідачу ОСОБА_1 оформлено після розроблення технічної документації.

Наявні в матеріалах проекту дані каталогів координат зовнішніх меж земельних ділянок, конфігурації земельних ділянок по кадастрових планах, плани меж земельних ділянок, в тому числі належної ОСОБА_1 , повністю відрізняються від даних, що містяться в Технічній документації та в державному акті на право власності. Тобто, розроблений проект відведення взагалі не має відношення до спірної земельної ділянки.

На переконання Київського КЕУ суперечливість відомостей проекту відведення, технічної документації та державного акту разом, а також відомості Держгеокадастру про відсутність поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 та відсутність запису в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі про реєстрацію державного акту серії ЯД № 160114 виданого ОСОБА_1 доводить незаконність відведення та набуття у власність спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 22 грудня 2022 року у справі призначено судову земельно технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання : 1) чи накладається земельна ділянка, належна ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року на земельну ділянку в межах військового містечка № НОМЕР_3 , яка відведена для потреб оборони розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 12 травня 1969 року за № 398-рс; 2) чи відповідають площа, межі та конфігурація земельної ділянки в державному акті, виданого на підставі технічної документації площі і конфігурації цієї земельної ділянки, належній ОСОБА_1 , що визначені в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 3) чи розташовані на належній ОСОБА_1 земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві власності за МОУ? Проведення даного експертного дослідження доручено Київському науково дослідному інституту судових експертиз (далі по тексту - КНДІСЕ). На час проведення експертного дослідження провадження у справі зупинено.

На початку червня 2023 року до суду з КНДІСЕ повернулась справа разом з висновком за № 1771/23-41/13401/23-41 від 26 травня 2023 року.

Ухвалою суду від 08 червня 2023 року у справі поновлено провадження та призначено до розгляду з викликом і повідомленням сторін.

16 жовтня 2023 року ТОВ «Легран Есетс - Менеджмент» подало пояснення по справі, у яких зазначено, що на виконання вимог п. 6, 7 ст. 118 ЗК України Розпорядженням Бориспільської РДА Київської області за № 3481 від 18 листопада 2009 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 17-тьом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Відповідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною. Видом документації із землеустрою зокрема є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відтак, такий вид документації як «технічна документація щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки» не передбачений законом. В силу вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» єдиним джерелом інформації щодо землевпорядного проектування є проект землеустрою.

Бориспільська РДА Київської області своїм процесуальним правом подачі письмових пояснень по суті спору не скористались. Заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Ухвалою суду від 15 липня 2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.

08 вересня 2022 року КОДА подала пояснення, якими позовні вимоги підтримала і просила задовольнити. Крім того зазначила, що Бориспільська РДА, згідно вимог ч. 2, 3 ст. 84, ч. 4 ст. 122, ч. 3, 4 ст. 142, ч. 3 ст. 149 ЗК України не була правомочною розпоряджатись землями оборони на території Бориспільського району, які є державною власністю, оскільки дана компетенція належала саме КОДА. Відтак адміністрація вважає правомірним втручання в мирне володіння ОСОБА_1 майном та витребування земельної ділянки у власність МОУ та в користування в/ч НОМЕР_1 .

В судовому засіданні прокурор, представники МОУ, в/ч НОМЕР_1 , Київського КЕУ позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, раніше подані до суду письмові пояснення по суті спору підтримали в повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання представники КОДА, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ТОВ «Легран Есетс - Менеджмент», ОСОБА_1 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Разом з тим, в раніше поданій до суду заяві ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, не заперечувала проти їх задоволення, а розгляд справи просила здійснити у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українита ч.1ст.4,ч.1ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12,81,89ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо наявності повноважень Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави слід зазначити наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно ч. 3, 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3, 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскількинедотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08 квітня 1999 року за № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131Конституції Українитаст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131Конституції Українищодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, згідно п. 3 ч. 2ст. 129 Конституції України, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі за № 924/1256/17, у постанові від 15 травня 2019 року у справі за № 911/1497/18, у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі за № 903/129/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року за № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» вказано важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи. При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі за № 912/2385/18 наведено такі правові висновки, які згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для суду: «Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Зважаючи на вказане судом встановлено, що листом ККЕУ від 24 вересня 2020 року за № 517/5146 було повідомлено про виявлення порушень щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок за рахунок земель, які відносяться до земель оборони, а саме військового містечка № НОМЕР_3 Бориспільського гарнізону у зв`язку з чим, у разі прийняття рішення щодо представництва Офісом Генеральної прокуратури України інтересів держави в суді просили, в тому числі, передбачити позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами з 3220886000:02:001:0223 по 3220886000:02: 001:0230 (а.с. 59-62 т. 1).

Листом Офісу Генерального прокурора України від 05 листопада 2020 року за № 15/2/3-102 вих-20 Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону делеговано повноваження щодо представництва інтересів держави по питанню відведення у власність громадян земельних ділянок на території військового містечка № НОМЕР_3 , що розташоване біля АДРЕСА_1 (а.с. 73 т. 1).

Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону листами від 20 жовтня 2020 року за № 15-43 вих-20, 15-44 вих-20, від 28 грудня 2020 року за № 15-128 вих. 20, 15-151 вих-20, 15-129 вих-20 зверталась до КОДА, МОУ та в/ч НОМЕР_1 та повідомляла про виявленні порушення щодо незаконної передачі земель оборони у власність громадян та пропонувала вжити заходи по захисту прав та інтересів держави, а також повідомляла, що в разі невжиття таких заходів адресатами, прокуратура звернеться самостійно з відповідними позовами до суду (а.с. 74-91 т. 1).

Доказів вжиття заходів по зверненню до суду із позовами належними органами, а саме КОДА, МОУ та в/ч НОМЕР_1 , до суду сторонами не надано.

Наведене, на думку суду, переконливо свідчить про те, що Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону набула право представляти інтереси держави в суді шляхом звернення з даним позовом.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих за № 0297 від 22 квітня 1969 року затверджено проект обласного управління сільського господарства про виділення військовій частині НОМЕР_4 (далі по тексту в/ч НОМЕР_4 ) трьох земельних ділянок загальною площею 30,0 га під спецбудівництво за рахунок земель користування радгоспів, а саме : радгоспу «Жданівський» Дарницького спеціалізованого тресту овочево молочних радгоспів Бориспільського району 10,0 га; радгоспу «Совки» Київського спеціалізованого тресту овочево молочних радгоспів Києво Святошинського району 10,0 га; ім. Кірова Київської обласної контори «Заготскотовідгодівля» Броварського району 10,0 га. Виділ земельних ділянок зобов`язано провести в постійне користування без матеріальної компенсації (а.с. 25 т. 1).

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР № 398-рс від 12 травня 1969 року для спеціальних потреб в/ч НОМЕР_4 під спецбудівництво було відведено земельні ділянки, загальною площею 30,0 га за рахунок земель користування : радгоспу «Жданівський» Дарницького спецтресту овочево молочних радгоспів 10,0 га; радгоспу «Совки» Київського спецтресту овочево молочних радгоспів 10,0 га; Кожухівського племптахорадгоспу 10,0 га (а.с. 22-24 т. 1.).

Відповідно вказаних рішень оборонному відомству надано в постійне користування земельну ділянку, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_3 Бориспільського гарнізону військової частини НОМЕР_4 .

На підставі постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року за № 563-ХН «Про земельну реформу», Наказу Міністра оборони України і голови Державного комітету України по земельних ресурсах від 03 грудня 1992 року за № 34/203, Розпорядження представника Президента України по Бориспільському району від 09 квітня 1993 року за № 118 та договору Управління земельних ресурсів КОДА за № 6 від 25 січня 1993 року Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук проведено інвентаризацію земель військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту вч НОМЕР_2 ) Дарницької квартирно - експлуатаційної частини району в межах Ревненської та Глибоцької сільських рад народних депутатів Бориспільського району Київської області під час якої встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_7 в/ч НОМЕР_2 виділена із земель колишнього радгоспу «Жданівський» за матеріалами вимірів складено план меж землекористування в масштабі 1:10000 та вирахувано площу земельної ділянки, яка становить 17,1 га; земельна ділянка № НОМЕР_8 була виділена із земель радгоспу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі рішення Київського обласного виконавчого комітету депутатів трудящих за № 212-с від 23 серпня 1960 року. Загальна площа земельної ділянки 25,2 га (а.с. 27 - 51 т. 1).

Комісією також було встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_7 в межах Ревненської сільської Ради народних депутатів використовується за цільовим призначенням, а земельна ділянка № НОМЕР_8 в межах Глибоцької сільської Ради народних депутатів використовується не за цільовим призначенням, у зв`язку з чим рекомендовано передати земельну ділянку №3 в народне господарство.

31 травня 1992 року в/ч НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) була переоформлена у військову частину НОМЕР_5 , умовне найменування в/ч НОМЕР_4 анульовано на підставі вимоги директиви Головного штабу Збройних Сил України від 31 березня 1992 року за № Д-115/1/0120.

30 березня 2005 року військова частина НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) розформована на підставі вимоги директиви Міністра оборони України від 20 листопада 2004 року за № Д-312/1/027. Правонаступником в/ч НОМЕР_5 на підставі вимоги наказу Міністра оборони України від 21 жовтня 2004 року за № 471 дск було визначено військову частину НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 )

01 грудня 1997 року в/ч НОМЕР_2 було надано нове умовне найменування в/ч НОМЕР_1 , а умовне найменування в/ч НОМЕР_2 анульовано на підставі вимог директиви МОУ від 01 липня 1997 року за № Д-115/1/0220. Наразі в/ч НОМЕР_1 підпорядковується Повітряним Силам Збройних Сил України.

Наведене підтверджується листом Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України за № 322/1/695 від 22 березня 2019 року (а.с. 26 т. 1).

Відповідно пояснювальної записки Проекту формування територій та встановлення меж Процівської сільської Ради народних депутатів та сільського населеного пункту Бориспільського району Київської області, розробленого Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук від 1995 року, при розробці вказаного проекту формування території та встановлення меж Процівської сільської Ради народних депутатів за основу були прийняті матеріали інвентаризації земель, проведеної згідно Постанови Верховної Ради України за № 563-12ХП від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу» та матеріали коректування планового матеріалу, виконані в 1974 році.

У вказаному проекті наявний акт польового обстеження і погодження території Процівської сільської ради від 27 січня 1995 року з територіями Ревненської, Воронівської та Вишеньківської сільських рад. В графічних матеріалах вказаного проекту, під числовим позначенням «32» відмічено територію у користуванні військової частини, відповідно цифрових даних під числовим позначенням «32» проекту визначаються землі спецпризначення, загальною площею 11, 4 га. Вищевказане доводить факт розташування земельної ділянки, яка перебуває у користуванні оборонного відомства частково на територіях Процівської, Ревненської та Вишеньківської сільських рад.

Згідно положень ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання вказаних земель встановлюється законом.

У статті 77 ЗК України вказано, що землями оборони є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово - навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчаль-ними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно вимогст. 125 ЗК Україниправо власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом встановлено що право постійного користування МОУ вказаною вище земельною ділянкою у встановленому законом порядку не зареєстроване.

Згідно ч. 4ст. 13 Конституції Українидержава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом.Основний Закон Українигарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

У пункті 6розділу «Перехідні положення» ЗК Українивизначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6розділу «Перехідні положення» ЗК України, визнано неконституційнимРішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005року за№ 5-рп/2005.Зазначено, що ЗК УРСР 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею. Поняття користування землею у ЗК УРСР 1990 року поряд з постійним передбачало тимчасове користування.

ЗК Українивизначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, проте не надав визначення праву тимчасового користування, яке продовжує існувати на підставі рішень, прийнятих у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначенихКонституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. ЧиннийЗК Українисеред підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно - правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою.

Згідно п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року за № 562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування. Аналогічне положення міститься в пунктах 1, 7розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Оскільки законодавство, чинне на час надання МОУ земельної ділянки, на якій розташоване військове містечко не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то право користування земельною ділянкою в нього виникло на підставі Розпорядження Ради Міністрів Української РСР за № 398-рс від 12 травня 1969 року. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли вже після набрання ними чинності. Як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав.

Вказаний правовий висновок наведено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі за № 372/5635/13-ц, провадження № 14-122цс18.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом вимог ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є : а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Враховуючи статус земельної ділянки, правовідносини щодо користування землями оборони регулюються в тому числі - спеціальними нормативно-правовими актами у сфері регулювання порядку використання земель оборони. Порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом, відмовою) земельних ділянок передбачено Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі - Положення), затвердженим наказом Міністра оборони України за № 483 від 22 грудня 1997 року. Вказаний нормативно-правовий акт передбачає обов`язкову наявність згоди на припинення права постійного користування.

Необхідність надання згоди МОУ на припинення права постійного користування, як зазначено в листі Вищого господарського суду України від 10 січня 2010 року з узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними право-відносинами та наказі МОУ за № 483 від 22 грудня 1997 року, є засобом контролю оборонним відомством за використанням та розпорядженням земельними ділянками, наданим у постійне користування військовим частинам та установам. Вказане свідчить про налагодження єдиної системи вирішення питання передачі до складу земель запасу органів місцевого самоврядування земельних ділянок, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України, які для потреб Збройних Сил України не використовуються.

Оскільки вище вказане Розпорядження № 398-рс від 1969 року не скасоване, земельна ділянка в установленомузакономпорядку передана в постійне користування МОУ та міністерством не приймалось в порядку вимог ст. 142, 143 ЗК України чи Положення № 483 від 22 грудня 1997 року рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, суд приходить висновку, що МОУ і наразі використовує дані землі оборони на праві постійного користування правомірно.Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Відповідно вимог ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. Військові частини використовують закріплене за ними військове манно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Згідно п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України за № 1282 від 29 липня 2002 року, визначено, що військове містечко - це майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об`єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокрем-леній земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

На виконання директиви МОУ за № Д-322/1/010 від 25 липня 2006 року Васильківська квартирно експлуатаційна частина району передала, а Київське КЕУ прийняло будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_3 , згідно з описом та переліком, про що складено Акт прийому передачі будівель, споруд і території військового містечка, затвердженого Головним КЕУ 29 листопада 2006 року. У зв`язку з цим військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято земельну ділянку, будівлі та споруди в експлуатацію (а.с. 49-51 т. 1).

Наведене також підтверджується довідкою Київського КЕУ за № 517/19836 від 16 квітня 2021 року, інвентаризаційною відомістю та витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (а.с. 128 132 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 34 від 20 серпня 2019 року майновому комплексу військове містечко № НОМЕР_3 Бориспільського гарнизону присвоєно адресу 08344, Процівська сільська рада Бориспільського району Київської області (а.с. 54 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 92 від 19 вересня 2019 року майновому комплексу військове містечко № НОМЕР_3 Бориспільського гарнизону присвоєно адресу Вишенківська сільська рада Бориспільського району Київської області (а.с. 57 т. 1).

Судом встановлено, що в межах військового містечка № 12 розміщені об`єкти нерухомого майна, а саме : КПП (літер А), склад (літер Д), казарма/їдальня/котельня (літер Е), лазня (літер Є), склад (літер Ж), туалет (літер 3), овочесховище (літер И), КТП (літер К), сховище техніки (літер Л), погріб (літер М), вартове приміщення (літер Н), склад ПММ (літер О), склад (літер П), арочна споруда (літер С), арочна споруда (літер Т), арочна споруда (літер У), житловий будинок (літер Б), житловий будинок (літер В), житловий будинок (літер Г).

Право власності на це майно на підставі рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53663707 від 18 серпня 2020 року зареєстровано за МОУ. Наведене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 220777184 від 19 серпня 2020 року (а.с. 128-130 т. 1).

За даними Публічної кадастрової карти України територія військового містечка розділена на 7 земельних ділянок, в тому числі належна на праві власності ОСОБА_1 ділянка з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 160114 (а.с. 81-82 т. 1).

Оспорюваний Державний акт видано Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 17-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, 2009 рік (а.с. 3-235 т. 4), який затверджено розпорядженням Бориспільської РДА Київської області за № 3481 від 18 листопада 2009 року (із змінами від 19 квітня 2011 року на підставі розпорядження № 996) (а.с. 69 -70 т. 1) та технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки виготовленої в 2010 році Бориспільським районним відділом Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (а.с. 37-97 т. 2).

Відповідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням, зокрема, поділяються на землі житлової та громадської забудови (п. «б»), землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. «ж»).

Згідно Конституції України на Збройні Сили України та військові формування держави покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості, забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України.

За змістом ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Вказані землі, закріплені за військовими частинами, військово-навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності, порядок їх використання встановлюється законом.

У статті 20 ЗК України вказано, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико - культурного призначення.

Відповідно ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Згідно п.п. а) ч. 1 ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом п. «в» ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

У частині 2 ст. 84 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону.

Повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування стосовно надання земель у власність або користування врегульовано у ст. 122, 147 ЗК України

Так, згідно вимог ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення лісового та водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків передбачених частини 7 цієї статті.

Положеннями частини 4 цієї статті встановлено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 3, 7 цієї статті.

Виходячи з наведених норм законодавства та аналізуючи положення ст. 122 ЗК України єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися землями оборони на території Бориспільського району у порядку, передбаченому Земельним кодексом України є Київська обласна державна адміністрація.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

З аналізу положень зазначених нормативних актів вбачається, що розпорядником земель державної власності є найвищий орган виконавчої влади в Україні Кабінет Міністрів України. В той час, як управлінням такою державною власністю (землями оборони), здійснюють Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Тобто, власником земельної ділянки до моменту ухвалення спірного рішення була держава в особі Кабінету Міністрів України, Міністерство оборони України здійснювало оперативне управління вказаною земельною ділянкою, а постійним землекористувачем цієї ділянки виступала військова частина НОМЕР_1 установа Міністерства оборони України.

Відповідно ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення Бориспільської районної державної адміністрації) зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пунктів 36, 37 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями затвердженого наказом Міністраоборони Україниза №483від 22грудня 1997 року (далі по тексту Положення № 483) військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок. У випадку змінення цільового призначення земель, наданих для потреб оборони, проводиться їх переоформлення в порядку, визначеному пунктом 11 цього Положення.

Пунктом 11 цього Положення визначено, що клопотання про надання в користування для потреб Збройних Сил України земельних ділянок або щодо змінення їх цільового призначення, порушуються тільки за наявністю відповідного рішення про попереднє погодження місця розташування об`єкта та після затвердження у встановленому порядку технічної документації на будівництво цього об`єкта і виділення необхідних коштів.

Згідно п. 26 Положення № 483 порядок використання земель, наданих в користування Міністерству оборони України, та їх охорона підлягають державному контролю, який здійснюється, в тому числі, Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 42 Положення № 483 визначено, що землі, які виділені в користування МОУ, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки.

Відповідно пунктів 44, 45, 48 Положення № 483 за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно ст. 27 ЗК України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно - територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України, як власник майна та земель оборони, а Міністерство оборони України, як оперативний управлінець військовим містечком № НОМЕР_3 , приймали будь-які рішення щодо відчуження або передачі іншим особам спірної земельної ділянки, зміни її цільового призначення, тощо.

Припинення права постійного землекористування Міністерства оборони України могло бути здійснено лише власником земельної ділянки - Кабінетом Міністрів України, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами. Вказаний правовий висновок відображений в постанові Верховного Суду України від 26 березня 2012 року у справі за № 3-18гс12.

Відповідно ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Зважаючи на вказане, суд приходить переконання, що Бориспільська РДА Київської області не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, яка вважалась розмежованою і не могла її вилучити і передати в приватну власність ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Зважаючи на вказане вище суд вважає позовну вимогу про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 2,00 га серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року виданого ОСОБА_1 на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації за № 3481 від 18 листопада 2009 року, що розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, додатковою підставою для задоволення даної позовної вимоги є також і те, що згідно Висновку КНДІСЕ за результатами проведеної судової земельно технічної експертизи за № 1771/23-41/13401/23-41 від 26 травня 2023 року :

1) межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225, право власності на який посвідчено державним актом про право власності серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року, виданого ОСОБА_1 накладаються на межі земельної ділянки, що відведена для потреб оборони відповідно Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 12 травня 1969 року за № 398-рс, на яких фактично розташоване військове містечко № НОМЕР_3 . Площа накладення становить 1,8539 га. Площа накладення спірної земельної ділянки на землі спецпризначення в межах Процівської сільської ради народних депутатів становить 1,9525 га;

2) межі та конфігурація земельної ділянки, що вказані в державному акті на право власності серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 на підставі технічної документації із землеустрою щодо складення державних актів на право власності на земельні ділянки 17-ом громадянам не відповідають межам та конфігурації земельної ділянки ОСОБА_1 , що визначені проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок 17-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, розробленого ТОВ «Фінансов консалтингова група «Алькор», а саме відмінними є місце розташування, конфігурація, проміри, кількість сторін та кутів повороту та периметр;

3) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 право власності на яку посвідчено державним актом про право власності серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року, виданого ОСОБА_1 повністю або частково розташовані наступні об`єкти нерухомого майна, що зареєстровані на праві власності МОУ : повністю КПП (літера А) - площа накладення 19,3 кв.м., частина житлового будинку (літера Б) площа накладання 76,0 кв.м., частина казарми / їдальні/ котельні (літера Е) площа накладання 390,9 кв.м., повністю склад (літера Ж) площа накладання 5,2 кв.м., повністю КТП (літера К) площа накладання 14,2 кв.м., повністю сховище техніки (літера Л) площа накладання 242,1 кв.м., повністю погреб (літера М) площа накладання 37,5 кв.м., повністю трансформаторна підстанція площа накладання 19,3 кв.м., частина навісу «ІІ» - площа накладання 156,9 кв.м., частина водопровідної башти (а.с. 11-34 т. 6).

Суд також звертає увагу на те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованого 07 вересня 2023 року за № 345680727 відомості про зареєстроване право власності, перехід права власності, наявні обтяження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 у реєстрі відсутні (а.с. 67 т. 6).

Відповідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Щодо земель оборони, власником земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Національної гвардії України, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки ст. 113, 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України визначено вищим органом у системі органів виконавчої влади, якому надано повноваження з управління об`єктами державної власності.

Право власності, користування земельною ділянкою згідно ст. 126 ЗК України, оформлюється відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом вимог ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності, у тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно ст. 26 вказаного Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Зважаючи на встановлені вище обставини суд також вбачає підстави для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного Управління Держкомзему у Бориспільському районі від 18 лютого 2010 року про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 021093800053 на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225, власником якої є ОСОБА_1 ..

При цьому суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Зважаючи на те, що землі оборони є власністю держави та призначені для забезпечення виконання функцій держави у сфері оборони та безпеки, є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, правовідносини, пов`язані з незаконним використанням земель державної власності однозначно становлять суспільний та публічний інтерес, втручання держави у право фізичної особи щодо володіння і користування майном є виправданим.

Відповідно ч.1ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.317,319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 2ст.373ЦК України визначено, щоправо власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно закону.

Відповідно ст. 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання угоди недійсною, застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов як спосіб захисту права власності подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно використовувати або розпоряджатись ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист прав від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень щодо розпорядження чи користування налижним йому майном.

Предметом негаторного позову є вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися або розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі за № 925/366/18).

Суд приходить переконання, що перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 у власності ОСОБА_1 є протиправним, та позбавляє МОУ та в/ч НОМЕР_1 можливості здійснювати свої повноваження як законних власників цієї ділянки щодо забезпечення схоронності і використання її за цільовим призначенням.

З огляду на вказане, спірна земельна ділянка має бути повернута законному власнику МОУ та користувачу в/ч НОМЕР_1 ,

Щодо набуття у власність ТОВ «Легран Есетс- Менеджмент» у власність спірної земельної ділянки та належного відповідача у справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі договору купівлі продажу земельної ділянки укладеного 24 грудня 2010 року між ТОВ «Легран Есетс- Менеджмент» (покупець) та ОСОБА_1 (продавець), від імені якої на підставі довіреності посвідченої 06 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О.В., діяв ОСОБА_3 , відповідач передала у власність товариства земельну ділянку загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 32208886000:02:001:0225, яка розташована : Київська область, Бориспільський район, Процівська сільська рада (ас. 177-179 т. 2).

У зв`язку з цим на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД№ 160114 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. проставлено відмітку про перехід права власності на цю земельну ділянку до ТОВ «Легран Есетс- Менеджмент» (а.с. 180-181 т. 2).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно положень ст. 182 ЦК України (в редакції чинній на момент укладання договору купівлі - продажу спірної земельної ділянки) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі. Вказане кореспондується з нормами ст. 125 ЗК України, якою встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин свідчить про те, що укладення договору купівлі продажу лише передує набуттю прав власності на земельну ділянку за покупцем, завершальним етапом набуття прав власності є їх державна реєстрація.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» від 05 березня 2009 року за № 1066-VI встановлено норму щодо проставлення на державному акті про право власності на земельну ділянку відміток про відчуження земельної ділянки та про реєстрацію прав на земельну ділянку.

Пунктом 6 ст. 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання правочину) передбачено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки, укладеної в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України від 11 лютого 2010 року за № 7878-VI встановлено, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогоспо-дарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилась територіальними органами земельних ресурсів. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації від 09 грудня 2011 року за № 4152-VI термін здійснення державної реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками територіальними органами земельних ресурсів було продовжено до 01 січня 2013 року.

Відповідно п. 1 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2009 року за № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» (який діяв на момент вчинення правочину) (далі - Порядок № 439) цей порядок встановлює процедуру здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, на державному акті на право приватної власності на землю, державному акті на право власності на землю, державному акті на право власності на земельну ділянку.

Відповідно п. 2, 3 вказаного Порядку відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо. Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчу-ження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з державного реєстру земель проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

За змістом п. 4 Порядку № 439 власнику земельної ділянки для проставлення відмітки на державному акті про реєстрацію права власності на неї необхідно було подати до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку та цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво про право на спадщину. Територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на неї, зазначаючи дату реєстрації змін в Поземельній книзі, реєстровий №, найменування територіального органу Держкомзему, підпис та ініціали начальника територіального органу Держкомзему.

Разом з тим, з наданої ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» копії Державного акта серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року вбачається, що відповідна відмітка територіального органу Держкомзему про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 за даним товариством відсутня. Окрім цього за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку не здійснювалась ні за ОСОБА_1 , ні за ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент».

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» від 09 вересня 2009 року за № 1021 (який діяв на момент вчинення правочину) у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Права власності, постійного користування». Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку (п. 14 розділу «Здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину»).

Головного управління Держгеокадастру у Київській області листом на звернення ККЕУ повідомило, що до програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру (ДЗК), відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 відсутні не були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Поземельна книга на цю земельну ділянку не відкривались.

За інформацією Відділу № 2 Управління у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області в Книгах записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі - записи про державний акт серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , не виявлено.

Згідно інформації, наданої Відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу наявний другий примірник держав-ного акту серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 та Технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 17-ом громадянам на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, відсутні. Відповідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі - записи про реєстрацію державного акту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 відсутні. Договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 24 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» у місцевому фонді документації відсутній.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило також, що на державному акті серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року, наявному у фонді документації із землеустрою, виданому ОСОБА_1 відмітка про перехід права на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 до ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» не проставлялась.

Наведене в сукупності свідчить про те, що ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» не набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0225 в установленому законом порядку, а тому належним відповідачем у справі є саме ОСОБА_1 ..

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно ч. 1 та п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з даним позовом Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону понесла витрати по сплаті судового збору в розмірі 6306 грн. 00 коп. Наведене підтверджується платіжним дорученням № 1856 від 28 грудня 2020 року.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вбачає підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь прокуратури витрат по сплаті судового збору.

Крім того, ККЕУ понесено витрати на виготовлення проектів формування території Ревненської, Процівської та Вишенківської сільських рад в розмірі 1073 грн. 40 коп. та витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 30589 грн. 44 коп..

Наведене підтверджується листом ККЕУ від 15 липня 2022 року за № 517/2231 адресованого Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, листом Державного підприємства «Науково дослідний та проектний інститут землеустрою» від 10 серпня 2022 року за № 19-0.19-247/2-22, договором № 51/34-1020225 від 22 серпня 2022 року про надання послуг, платіжним дорученням № 23089 від 25 серпня 2022 року, договором № 50/02-23/34-1020037 на проведення експертизи від 01 березня 2023 року укладеного між ККЕУ та Київським науково дослідним інститутом судових експертиз МЮУ, платіжним дорученням № 512 від 25 травня 2023 року на суму 30589 грн. 44 коп.

Оскільки позовні вимоги задоволено, суд вбачає підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь ККЕУ понесених витрат на виготовлення проектів формування території Ревненської, Процівської та Вишенківської сільських рад в розмірі 1073 грн. 40 коп. та витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 30589 грн. 44 коп., оскільки вони доведені належними доказами у справі.

Враховуючи наведене вище та керуючись вимогами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 223, 259-260, 263, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах : Київської обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент»,третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на стороні позивача - Київське квартирно-експлуатаційне управлінняпро визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, оскарження дій державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним державний акт серії ЯД № 160114 від 18 лютого 2010 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 2,00 га, що видана на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 18 листопада 2009 року за № 3481 розташованої на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління Держкомзему у Бориспільському районі від 18 лютого 2010 року про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею під № 021093800053 на земельну ділянку загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 32208886000:02: 001:0225, власником якої є ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 32208886000:02:001:0225 загальною площею 2,00 га, що розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність держави в особі Міністерства оборони України та в користування військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути солідарноз ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код платника податків НОМЕР_9 , зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_1 ,відомості про паспорт відсутні)таГоловного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження : м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14)на користьСпеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (код ЄДРПОУ 38347014, р/р UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути солідарноз ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код платника податків НОМЕР_9 , зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_1 ,відомості про паспорт відсутні)таГоловного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження : м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14)на користьКиївського квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 22991617, місцезнаходження : м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 30) витрати на виготовлення проектів формування території Ревненської, Процівської та Вишенківської сільських рад в розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути солідарно зз ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код платника податків НОМЕР_9 , зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_1 ,відомості про паспорт відсутні)таГоловного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження : м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14)на користьКиївського квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 22991617, місцезнаходження : м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 30) витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 30589 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 грудня 2023 року.

Суддя Л.В. Яковлєва

СудБориспільський міськрайонний суд Київської області
Дата ухвалення рішення22.11.2023
Оприлюднено21.12.2023
Номер документу115764255
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —359/307/21

Ухвала від 26.07.2024

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Ухвала від 26.07.2024

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Рішення від 22.11.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Рішення від 22.11.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Ухвала від 08.06.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Ухвала від 13.03.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Ухвала від 13.03.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Ухвала від 10.02.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Ухвала від 22.12.2022

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

Ухвала від 22.12.2022

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Яковлєва Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні