Вирок

від 19.12.2023 по справі 164/354/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 164/354/23 Провадження №11-кп/802/715/23 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком суду неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків Харківської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня Колківського центру професійної освіти, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, засуджено за:

- ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено неповнолітньому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.76, 104 КК України зобов`язано ОСОБА_7 : періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вироком також у порядку ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.

Так, неповнолітній ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він у ніч з 19 січня 2023 року по 21 січня 2023 року (більш точної години досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в смт.Колки Луцького району Волинської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, введеного на підставі указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та подальшим продовженням строку воєнного стану з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України №133/2022 від 18 березня 2022 року, який затверджено Законом №2119-ІХ від 15 березня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18 квітня 2022 року та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 5 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №2263/ІХ від 22 травня 2022 року та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №573/2022 від 12 серпня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, переслідуючи корисливу зацікавленість та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, за допомогою ключа від вхідних дверей до приміщення Свято-Миколаївського храму, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відкрив вхідні двері до вівтаря вказаного храму, через які проник у його середину, де, діючи умисно, таємно викрав грошові кошти в загальній сумі 10 000 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв Свято-Миколаївській парафії майнову шкоду на вищевказану суму.

Таким чином,неповнолітній ОСОБА_7 вчинивкримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, оскільки своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

Також, в ніч з 21 на 22 січня 2023року(більш точної години досудовим розслідуванням не встановлено), неповнолітній ОСОБА_7 , перебуваючи в смт.Колки Луцького району Волинської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України №64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні» який затверджено Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 18 березня 2022 року, який затверджено Законом № 2119-IX від 15 березня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18 квітня 2022 року та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 2263-IX від 22 травня 2022 року,та з подальшим продовження строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №573/2022 від 12 серпня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, переслідуючи корисливу зацікавленість та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, повторно, за допомогою ключа від вхідних дверей до приміщення Свято-Миколаївського храму, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відкрив вхідні двері до вівтаря вказаного храму, через які проник у його середину, де, діючи умисно, таємно викрав грошові кошти в загальній сумі 700 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв Свято-Миколаївській парафії майнову шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, оскільки своїми умисними діями таємно викрав чуже майно (крадіжку), повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Окрім цього, в нічз 23 на 24 січня 2023 року(більш точної години досудовим розслідуванням не встановлено), неповнолітній ОСОБА_7 , перебуваючи в смт.Колки Луцького району Волинської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України №64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні» який затверджено Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 18 березня 2022 року, який затверджено Законом № 2119-IX від 15 березня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18 квітня 2022 року та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 2263-IX від 22 травня 2022 року, та з подальшим продовження строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №573/2022 від 12 серпня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022, переслідуючи корисливу зацікавленість та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, повторно, за допомогою ключа від вхідних дверей до приміщення Свято-Миколаївського храму, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відкрив вхідні двері до вівтаря вказаного храму, через які проник у його середину, де, діючи умисно, таємно викрав грошові кошти в загальній сумі 10500 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв Свято-Миколаївській парафії майнову шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, оскільки своїми умисними діями таємно викрав чуже майно (крадіжку), повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Також,28 січня 2023 року близько 20 години (більш точної години досудовим розслідуванням не встановлено),неповнолітній ОСОБА_7 , перебуваючи в смт.Колки Луцького району Волинської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України №64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні» який затверджено Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 18 березня 2022 року, який затверджено Законом № 2119-IX від 15 березня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18 квітня 2022 року та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента№ 2263-IX від 22 травня 2022року, та з подальшим продовження строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №573/2022 від 12 серпня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, переслідуючи корисливу зацікавленість та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, повторно, за допомогою ключа від вхідних дверей до приміщення Свято-Миколаївського храму, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відкрив вхідні двері до вівтаря вказаного храму, через які проник у його середину, де, діючи умисно підійшов до корзини з грошовими коштами, з метою їх викрадення, однак, свій злочинний умисел до кінця довести не зміг, оскільки не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця,з причин, що не залежали від його волі,так як був помічений та зупинений громадянином ОСОБА_10 , який в цей час перебував на нічному чергуванні в Свято-Миколаївському храмі.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Також, 13 березня 2023 року, близько 20 години 50 хвилин, неповнолітній ОСОБА_7 , перебуваючи в смт.Колки Луцького району Волинської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України №64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні» який затверджено Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 18 березня 2022 року, який затверджено Законом № 2119-IX від 15 березня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18 квітня 2022 року та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 2263-IX від 22 травня 2022 року,та зподальшим продовження строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин23 серпня 2022 рокустроком на 90 діб, згідно з Указом Президента №573/2022 від 12 серпня 2022 року, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин19 лютого 2023 рокуна 90 діб, згідно з Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023, переслідуючи корисливу зацікавленість та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, повторно, шляхом розбиття склопакету вікна над вхідними дверима до приміщення Свято-Миколаївського храму, який розташований за адресою: смт.Колки Луцького району Волинської області, вул.Грушевського, 75, через яке в подальшому проник у середину храму, де, діючи умисно, таємно заволодів грошовими коштами в загальному розмірі 2 407 грн., які дістав зі скриньки для пожертв, та мав намір розпорядитись ними, однакне довів кримінальне правопорушення до кінцяз причин, що не залежали від його волі,оскільки був помічений та викритий священником ОСОБА_11 та працівниками поліції, а саме поліцейським СРПП ВП №1 (м.Ківерці) ЛРУП ГУНП у Волинській області сержантом поліції ОСОБА_12 та поліцейським СРПП ВП №1 (м.Ківерці) ЛРУП ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції ОСОБА_13 .

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

У поданій апеляційній скарзі із доданими до неї змінами та доповненнями, прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 та кваліфікацію дій останнього, оскаржує вирок через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого у зв`язку із м`якістю, а також через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає про те, що суд першої інстанції при призначенні неповнолітньому обвинуваченому покарання за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України не дотримався вимог кримінального закону. Згідно із ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України. Частина 4 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що відповідно підпадає під визначення тяжкого злочину. Згідно із положеннями п.2 ч.2 ст.102 КК України покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому, зокрема за тяжкий злочин на строк не більше 7 років. Тому прокурор вважає, що з урахуванням положень ч.3 ст.68, п.3 ч.2 ст.102 КК України, єдиним можливим строком покарання у виді позбавлення волі за вчиненням неповнолітнім замаху по ч.4 ст.185 КК України буде 4,66 року (7 / 3 * 2 = 4,66), що становить 4 роки 7 місяців та 28 днів (з врахуванням похибки на користь неповнолітнього). З огляду на це, суд першої інстанції зобов`язаний був визнати ОСОБА_7 за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців. Проте, суд в оскаржуваному вироку призначаючи покарання нижче від найнижчої межі, жодним чином не обґрунтував свого рішення в цій частині, оскільки не послався у вироку на положенням ст.ст.68, 69 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Таким чином, що суд першої інстанції приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.

Окрім того, прокурор погоджуючись із можливістю застосування положень ст.ст.75, 76, 104 КК України, однак при цьому вважає, що враховуючи кількість вчинених епізодів злочинної діяльності, до ОСОБА_7 слід застосувати іспитовий строк тривалістю у 2 роки, а не 1, як це зроблено судом першої інстанції.

Також зазначає про те, що судом першої інстанції у мотивувальній частині вироку не зазначено однієї пом`якшуючої покарання обставини, а саме добровільне відшкодування завданого збитку. Про наявність такої обставини зазначено в обвинувальному акті та випливає із показань представника потерпілого.

Посилаючись на вищевикладене, прокурор просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання за: ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, з врахуванням положень ст.68 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено неповнолітньому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити іспитовий строк на 2 роки. Просить також у мотивувальній частині вироку зазначити про наявність обставини, що пом`якшує покарання добровільне відшкодування завданого збитку. В решті вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляційної скарги, прокурора, який скаргу підтримав і просив задовольнити, неповнолітнього обвинуваченого, його захисника та законного представника, які апеляцію заперечили і просили залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок, - без змін, перевіривши їх доводи та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинених кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій за ч.4 ст.185; ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, є правильними і ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Також не оспорюється вид та міра призначеного покарання за епізодами злочинної діяльності, які кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, вид покарання за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України. Окрім того, не оспорюється можливість застосування положень ст.75 КК України.

Водночас, прокурор в апеляційній скарзі вказує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню при призначенні покарання за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України неповнолітньому обвинуваченого ОСОБА_7 .

Такі доводи є цілком обґрунтованими з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 є неповнолітнім обвинуваченим, якому окрім іншого, інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

Санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому з урахуванням положень ст.12 КК України, таке кримінальне правопорушення за степенем тяжкості відноситься до категорії тяжких злочинів.

Пунктом 3ч.1ст.102КК Українипередбачено,що неповнолітньому за тяжкий злочин покарання у виді позбавлення волі призначається на строк не більше семи років.

Водночас, згідно із ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Пленум Верховного Суду України в п.6-1 своєї постанови №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснив, що призначаючи особі покарання згідно з ч.ч.2, 3 ст.68 КК України, у вироку суд повинен наводити відповідні мотиви. Посилатися на ст.69 КК України у такому разі не потрібно.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, в даному випадку покарання, яке може бути призначене неповнолітньому обвинуваченому за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України не може перевищувати 4 років 8 місяців (це дві третини від 7 років).

Проте, як вбачається з оскаржуваного вироку, місцевий суд призначаючи неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, хоча і не вийшов за вищевказані межі покарання, але свого рішення у цій частині жодним чином не мотивував, а також не посилався на положення ст.68 КК України.

Вказане, на переконання апеляційного суду, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме фактичного незастосування судом закону, який підлягав застосуванню положень ст.68 КК України при призначенні покарання за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

Також колегія суддів погоджується із апеляційними доводами прокурора про те, що призначений неповнолітньому обвинуваченому на підставі ст.75 КК України іспитовий строк в один рік з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого та інших обставин справи, є зам`яким. Місцевий суд жодним чином свого рішення в частині застосування мінімального іспитового строку не мотивував.

Крім того, підставними є доводи прокурора про безпідставне не визнання судом обставиною, що пом`якшуючою покарання добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки така обставина як зазначена в обвинувальному акті, так і підтверджена в судовому засіданні потерпілою стороною.

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого відповідно до положень п.4 ч.1, ч.2 ст.409, п.1 ч.1 ст.413, ст.414 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02.08.2023 щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначення покарання та обставин, що пом`якшують покарання, з ухваленням нового вироку в цих частинах.

Ухвалюючи новий вирок та призначаючи покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно дост.ст.50та 65КК України,які визначаютьмету тазагальні засадипризначення покарань,п.п.1,2постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №7від 24.10.2003«Про практикупризначення судамикримінального покарання»,суд призначаєпокарання умежах санкціїстатті (частини)статті Особливоїчастини Кодексута зврахуванням вимогположень Загальноїчастини цьогоКодексу.При цьому,суд маєвраховувати ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,особу винного,та обставини,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Частиною 1 ст.103 КК України передбачено, що при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених уст.ст.65-67цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Відповідно до 1-3 ст.104 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно достатей 75-78цього Кодексу,з урахуваннямположень,передбачених цієюстаттею. Звільненнявід відбуванняпокарання звипробуванням можебути застосованедо неповнолітньоголише уразі йогозасудження доарешту абопозбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від 1 до 2 років.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченест.ст.403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченеч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

У п.9 вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ роз`яснено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд покладає на неї обов`язки, передбачені ст.76 КК України, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою.

Тривалість іспитового строку встановлена у ч.3 ст.104 КК України в межах від 1 до 2 років. При цьому, критерієм його тривалості в кожному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбуття основного покарання. Цей критерій необхідно визначати з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу засудженого та інше.

Слід зазначити про те, що суд, виклавши відповідні мотиви, має встановити тривалість іспитового строку, і в даному випадку у межах визначених ч.3 ст.104 КК України, з урахуванням кількості вчинених кримінальних правопорушень, форми вини, виду умислу чи необережності, мотивів та мети, якими керувався винуватий, стадії вчинення злочину, конструкції складу злочину (формальний, матеріальний, усічений), характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого, форми та виду співучасті, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Таким чином, при призначенні неповнолітньому ОСОБА_7 покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, апеляційний суд згідно ст.ст.65, 103 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, у тому числі епізодів злочинної діяльності, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких злочинів, та особу винного, який є неповнолітнім, вину у вчиненому визнав повністю і щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має постійне місце реєстрації і проживання, де характеризується позитивно, навчається, де характеризується посередньо.

Враховуються і те, що відповідно до акту обстеження житлових умов проживання сім`ї, складеному службою у справах дітей Колківської селищної ради Волинської області у членів сім`ї довірливі стосунки, один до одного ставляться з повагою, син ділиться з матір`ю особистими переживаннями і хвилюваннями.

Крім того, із судовою доповіддю про неповнолітнього ОСОБА_7 вбачається, що він розкаюється у вчинених правопорушеннях і його виправлення можливе без ізоляції від суспільства з рекомендаціями залучення до соціальних видів діяльності та посилення батьківського контролю.

Наряду з усіма в сукупності обставинами враховується і думка потерпілої сторони, представник якої просив застосувати до неповнолітнього обвинуваченого найм`якішу міру покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 апеляційнийсуд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, їх вчинення неповнолітнім, та добровільне відшкодування матеріального збитку.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням вищенаведеногота всіх обставин справи, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, наявності обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, а також те, що він дій винного не настало тяжких наслідків, апеляційний суд приходить до висновку, що з метою виправлення та перевиховання ОСОБА_7 , йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.ст.75, 76, 104 КК України, тобто інституту умовного засудження. Так, за ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_7 слід залишити призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, з урахуванням положень ст.68 цього Кодексу призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців, а остаточне на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та на підставі ст.ст.75, 76, 104 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. При цьому, іспитовий строк встановити у 2 роки, який і буде тим часом, що необхідний для того аби обвинувачений довів своє виправлення без реального відбуття призначеного йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На переконання апеляційного суду таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення неповнолітнього обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частинах призначеного покарання і обставин, що пом`якшують покарання, - скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку.

В іншій частині оскаржуваний вирок слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 414, 420, 615 КПК України, Волинський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 серпня 2023 року вчастині призначеного покарання і обставин, що пом`якшують покарання, скасувати та ухвалити новий вирок.

Відповідно до ст.66 КК України визнати обставиною, що пом`якшує покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 добровільне відшкодування завданого збитку.

Залишити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 призначене судом покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Призначити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, з урахуванням положень ст.68 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст.75, 76, 104 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо вінпротягом 2(двох)років іспитовогостроку невчинить новогокримінального правопорушеннята виконаєпокладені нанього обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Повний текст вироку буде вручено учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий

Судді