Ухвала

від 20.12.2023 по справі 296/8997/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №296/8997/23 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

20 грудня 2023 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді Коломієць О.С., вирішуючи питання про відвід судді Павицької Т.М., заявлений представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у цивільній справі №296/8997/23 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради про визнання дій та бездіяльності дискримінацією у сфері праці

в с т а н о в и в :

У провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває вищевказана цивільна справа за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 листопада 2023 року.

18 грудня 2023 року від представника скаржника надійшла заява про відвід судді Павицької Т.М. На обґрунтування якого, представник позивача зазначив, що колегія суддів у складі головуючої судді Павицької Т.М., суддів Трояновської Г.С. та Радченко С.В., розглядала в апеляційному порядку справу №296/8012/22 за позовом матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради про стягнення з Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. У цій справі суд апеляційної інстанції також дослідив і встановив обставини, які не були предметом апеляційної скарги, та не відповідають обставинам справи. Такі дії судді не відповідають вимогам закону та здійснені на користь Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради. Вказане викликає сумніви у об`єктивності та неупередженості судді Павицької Т.М.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року заявлений представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відвід визнано необґрунтованим, передано цивільну справу №296/8997/23 для вирішення питання про відвід на розгляд судді визначеному в порядку встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2023 року вирішення вказаного питання передано на розгляд судді Трояновської Г.С.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року заяву судді Трояновської Г.С. про самовідвід задоволено, а справа передана на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви про відвід у відповідності до положень частини першої статті 33 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2023 року вирішення питання про відвід судді Павицької Т.М. передано на розгляд судді Коломієць О.С.

Перевіривши доводи заяви про відвід судді Павицької Т.М., вважаю, що підстав для задоволення відводу немає.

Статтею 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу та самовідводу суддів.

Відповідно до приписів п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 4 статті 39 ЦПК України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Отже, аналіз змісту вказаної норми свідчить про те, що, заявляючи відвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, учасник справи зобов`язаний надати докази щодо наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

Однак, на підтвердження вказаних обставин заявник не навів дійсні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді при розгляді відповідної справи.

Зі змісту заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід вбачається, що він не погоджується з процесуальними рішеннями судді, прийнятими під час розгляду цивільної справи №296/8012/22.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, заявником не наведено жодного доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про упередженість та необ`єктивність судді.

Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги, що заявник обґрунтовує свою заяву про упередженість та необ`єктивність судді на не підтверджених жодними належними та допустимими доказами припущеннях, які не можуть бути підставою для відводу судді, а дійсних обставин для задоволення відводу не встановлено, жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для відводу судді заявником не надано.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що заявлені підстави для відводу судді не ґрунтуються на законі та є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 381 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Павицької Т.М. у справі №296/8997/23 - відмовити.

Цивільну справу №296/8997/23 передати для продовження розгляду в складі колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 18 грудня 2023 року.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя О.С. Коломієць