Постанова

від 19.12.2023 по справі 910/15521/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. Справа№ 910/15521/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ТРАНС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 (повний текст складено 27.09.2023)

у справі №910/15521/21 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс"

про стягнення штрафу у розмірі 219 785,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" (далі - позивач, Залізниця) звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 219 785,00 грн штрафу у п`ятикратного розміру провізної плати за невірно зазначену вагу вантажу у залізничній накладній №35069533 від 11.04.2021, який перевозився у вагоні №60672458.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що зважування вантажу здійснювалось на автомобільних вагах сторонньої організації згідно наказу Залізниці від 08.06.2021, а розбіжності у вазі ймовірно виникли у зв`язку із зношенням перевізного складу залізниці і невідповідності фактичної маси вагону масі, яка зазначена на його борту; зважування позивачем проводилось із порушенням нормативних вимог, оскільки брухт чорних металів мав зважуватись без розчеплення вагонів; позивачем невірно нарахований штраф у розмірі 138 775,00 грн. Окрім того, відповідач, у разі задоволення позову, просив суд зменшити суму штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, до 43957,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2022 року позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" стягнуто на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придністровська залізниця" штраф у розмірі 219 785,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 296,78 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, а у разі якщо суд дійде висновку щодо доведеності позивачем невірно зазначеної маси вантажу відповідачем, зменшити розмір заявленої до стягнення суми до 30% від провізної плати, що становитиме 13187,10 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не надано оцінки щодо строків проведення контрольного зважування та складення актового матеріалу, оскільки датою затримки вагона для контрольного зважування є 15.04.2021, а безпосередньо проведення контрольного зважування було здійснено лише 17.04.2021, і за цей час не виключено крадіжку вантажу та, як наслідок, складання позивачем комерційного акту для уникнення відповідальності за відшкодування вартості втраченого товару. Також вказує, наявні підстави для зменшення розміру штрафу до 30% перевізної плати, оскільки жодних збитків залізниці невірне зазначення маси вантажу не завдало, а навпаки - наявність у вагоні меншої ваги вантажу зменшує вагу поїзда і витрати локомотивом пального.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 20 листопада 2023 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Сторони були повідомлені про відкриття апеляційного провадження в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду у електронному вигляді через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему і ухвала про відкриття апеляційного провадження була доставлена до електронних кабінетів сторін 02.11.2023, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 03.11.2023.

04.12.2023 представником позивача Хлабистіним Д.М. через систему електронний суд подана заява про вступ у справу як представника.

05.12.2023 представник позивача Хлабистін Д.М. направив до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення. Також заявлене клопотання про поновлення строку на подання відзиву з посиланням на те, що ухвала суду від 01.11.2023 до зареєстрованого електронного кабінету АТ "Українська залізниця" не надсилалась, тому строк на подання відзиву пропущений з поважних причин.

Перевіривши вказані доводи, апеляційний господарський суд встановив, що вони спростовуються наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа від 03.11.2023, згідно якої ухвала суду була доставлена в електронний кабінет Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 02.11.2023 о 18:14.

Оскільки відзив на апеляційну скаргу Залізницею подано поза межами строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження без належного обґрунтування поважності пропуску такого строку, зважаючи на норми статей 118, 263 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду, проте, згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Залізницею, як перевізником, відповідно до залізничної накладної № 35069533 від 11.04.2021, на станції Садгора Львівської залізниці було прийнято до перевезення у вагоні №60672458 вантаж - лом чорних металів, непоіменований в алфавіті, насипом, станція призначення: Сартана Донецької залізниці, відправник вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Транс".

Як зазначає позивач, 17.04.2021 по прибуттю вагона №60672458 на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці ним було проведено комісійне зважування вказаного вагону, в результаті якого було виявлено розбіжності між даними, зазначеними у перевізному документі, та фактичною масою вантажу, а саме в накладній зазначено масу вантажу - 67 100 кг, а маса нетто при перевірці - 65 800 кг, що на 1 300 менше, ніж у перевізному документі, про що було складено Комерційний акт №450003/279 від 17.04.2021.

За твердженнями позивача, на станції призначення Сартана Донецької залізниці при перевірці вантажу у вказаному вагоні, який прибув з комерційним актом попутної станції, не було виявлено різниці між даними акту, складеного на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, та було зареєстровано Комерційний акт №450003/279 від 17.04.2021 на станції призначення під №450003/279/255 від 17.04.2021.

У зв`язку із викладеними обставинами, Залізниця звернулась до суду із даним позовом та просила стягнути з Товариства 219 785,00 грн штрафу у п`ятикратного розміру провізної плати за невірно зазначену вагу вантажу у залізничній накладній.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, посилався на те, що зважування вантажу здійснювалось на автомобільних вагах сторонньої організації згідно наказу Залізниці від 08.06.2021, а розбіжності у вазі ймовірно виникли у зв`язку із зношенням перевізного складу залізниці і невідповідності фактичної маси вагону масі, яка зазначена на його борту; зважування позивачем проводилось із порушенням нормативних вимог, оскільки брухт чорних металів мав зважуватись без розчеплення вагонів; позивачем невірно нарахований штраф у розмірі 138 775,00 грн.

У апеляційній скарзі відповідач вказує, що датою затримки вагона для контрольного зважування є 15.04.2021, а безпосередньо проведення контрольного зважування було здійснено лише 17.04.2021, і за цей час не виключено крадіжку вантажу та, як наслідок, складання позивачем комерційного акту для уникнення відповідальності за відшкодування вартості втраченого товару.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Предметом спору у даній справі, є заявлена позивачем, як перевізником, вимога до відповідача, як замовника перевезення і вантажовідправника, про стягнення штрафу у сумі 219 785,00 грн за невірне зазначення маси вантажу у накладній №35069533 від 11.04.2021.

Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст. 908 ЦК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, вказано, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000 накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачем позивачу на станції Садгора Львівської залізниці для перевезення до станції Сартана Донецької залізниці вантажу у одному вагоні (вагонна відправка) згідно накладної №35069533 від 11.04.2021.

Частина 1 ст. 24 Статуту залізниць України встановлює, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ст. 38 Статуту залізниць України завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Домашні речі можуть перевозитися за пломбами залізниці або експедитора.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Як встановлено судом першої інстанції, зі змісту накладної №35069533 від 11.04.2021 вбачається, що відповідачем на адресу ПрАТ "МК "Азовсталь" було відправлено вантаж - лом чорних металів, непоіменований в алфавіті, насипом, у вагоні № 60672458 вагою 67 100 кг, про що свідчить інформація у графах 20, 24 вказаної залізничної накладної.

При цьому, згідно з інформацією у графах 26, 28, 31 залізничної накладної №35069533 від 11.04.2021 вагу вантажу було визначено відповідачем (вантажовідправником) на автомобільних вагах, завантаження вагону здійснював відповідач, провізна плата становить 43 957,00 грн.

Зі змісту наказу №ДН-4-2/1424 від 08.06.2021 вбачається, що Залізницею, у відповідь на лист-звернення Товариства, було надано останньому до 10.02.2022 передавати до перевезення металобрухт з визначенням маси на автомобільних вагах типу РС-30У13А, заводський №ДН-4-2/693 власності ТОВ "Технофер" на станції Садгора.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, щодо невідповідності найменування маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Так, порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів (далі - Правила складання актів), які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, в пункті 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Верховний Суд вказав на імперативність визначеного пунктом 10 цих Правил суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17 зауважив, що зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці позивачем було проведено контрольне комісійне зважування вагона № 60672458 на справних 150-тонних вагонних вагах (технічний паспорт №14, попередня повірка 30.03.2021), під час якого виявлено, що маса вантажу у ньому не відповідає масі, зазначеній у залізничній накладній №35069533 від 11.04.2021, а саме вага брутто - 88 800 кг, тара за документом - 23 000 кг, вага нетто - 65 800 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 1 300 кг, про що складено Комерційний акт № 450003/279 від 17.04.2021 та акт загальної форми №667 (ф.ГУ-23) від 17.04.2021.

Акт підписаний заступником начальника станції Швецом А.О. (посадова інструкція затверджена 19.08.2020), агентом з розшуку вантажів та багажу Кузьмі Т.І. (посадова інструкція затверджена 15.03.2019 з правом складання комерційних актів), прийомоздвальником Петренко Н.М. (наказ від 12.01.2021 №9 про призначення відповідальною особою, яка має право підпису комерційних актів, замість начальника вантажного району тощо).

Вказаний комерційний акт було зареєстровано позивачем на станції призначення Сартана Донецької залізниці під №450003/279/255 від 17.04.2021, у розділі "Є" якого було зроблено відмітку про те, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.

Комерційний акт містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, підписаний уповноваженими на це особами і на ньому проставлено штемпель залізничної станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу, відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д), відтак він є належним та допустимим доказом на підтвердження невідповідності маси, зазначеній у перевізному документі, фактичній масі вантажу.

Доводи відповідача про порушення порядку проведення контрольного зважування обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Так, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці при комісійному переважуванні на 150-тонних тензометричних вагонних вагах станції (заводський № 032, держповірка 30.09.2020) з повною зупинкою і розчепленням вагона, було виявлено, що вказана відправником у залізничній накладній №35039533 маса вантажу у вагоні № 60672458 (65 800 кг), не відповідає фактичній масі вантажу у вказаному вагоні (67 100 кг) та є меншою на 1 300 кг.

У графі 25 накладної № 35069533 "Маса вантажу, визначена залізницею" відсутні зазначення маси вантажу у кілограмах (брутто вантажу) та загальної маси вантажу прописом, а отже залізниця (її представники) не брали участі у зважуванні та не визначали масу вантажу, тоді як це здійснював лише вантажовідправник.

Доводи відповідача про те, що не виключено крадіжку вантажу, відхиляються судом, оскільки у п.20 накладної зазначено, що вантаж пофарбовано незмивною фарбою, а за змістом комерційного акту, при огляді працівниками залізниці вагона №60672458 виявлено вантаж пакетований, навантаження рівномірне, нижче бортів на 5-10 см, маркування білою фарбою по всій поверхні вантажу, вільних місць немає, маркування не порушено, вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люка з обох сторін закриті, вкручені.

Отже, зі змісту комерційного акту вбачається відсутність обставин, які б давали можливість вважати, що невідповідність ваги вантажу сталась внаслідок крадіжки. Відповідачем також не надано доказів пред`явлення будь-яких претензій Залізниці щодо нестачі вантажу. При цьому, у графі 33 накладної зазначено, що відповідачем було сплачено 8948,44 грн і згідно Правил оформлення перевізних документів у вказаній графі зазначається "Плата за охорону вантажу залізницею".

Пунктами 2.1, 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом". У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Згідно з пунктом 2.6 Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.

Відповідно до пункту 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Згідно з пунктом 3.2 Наказу Міністерства транспорту України від 16.01.1995 № 25 "Про затвердження Рівнів граничних розходжень при визначенні маси нетто вантажів, що перевозяться залізницями України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.1995 за № 23/559, при зважуванні завантаженого вагону із зупинкою і розчепленням або без розчеплення на вагонних вагах (тара вагону за трафаретом) граничне розходження визначення маси нетто вантажу необхідно приймати: до 25 т включно - 5,0 %; більше 25 т до 32 т - 4,0 %; 32 т до 45 т - 3,0 %; 45 т до 64 т - 2,0 %; 64 т до 90 т - 1,5 %; 90 т до 124 т - 1,0 %; 124 т до 140 т - 0,8 %.

З огляду на викладене, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що виявлена позивачем різниця фактичної маси вантажу та маси вантажу, зазначеної в перевізному документі, - 1 300 кг перевищує граничне розходження визначення маси нетто (67 100 кг х 1,5 %).

Відповідачем не надано доказів того, що ним вчинялись дії по приведенню фактичної кількості вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, враховуючи неправильне зазначення відповідачем маси вантажу (нетто) у вагоні №60672458, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав, передбачених чинним законодавством, для покладення на відповідача, як вантажовідправника, відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній.

Згідно із положеннями ст. 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, розмір провізної плати від станції Садгора Львівської залізниці до Сартана Донецької залізниці, становить 43957,00 грн (графа 31 накладної, а тому штраф, нарахований на підставі ст. 118 Статуту залізниць України, складає 219 785,00 грн. (43957, 00 грн. х 5), що спростовує доводи відповідача про неправильний розрахунок штрафу.

Застосування відповідача штрафних санкцій у розмірі п`ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв`язку з невиконанням відправником зобов`язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагону, відповідає як ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, так і ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постановах від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, від 25.05.2018 у справі №926/3327/16, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 219 785,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, то місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у його задоволенні, оскільки зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено (аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17).

Частиною 1 статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи обох сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшити розмір штрафу, тому його клопотання не підлягає задоволенню.

При цьому апеляційним господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.10.2019 у справі №910/143/19, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.12.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко