Постанова

від 19.12.2023 по справі 908/2031/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023 року м. Дніпро Справа № 908/2031/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Лаврищев В.В. - адвокат

від відповідача: Хижня Л.Є. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства "Агрофірма"Лія"

малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лія"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.10.2023 р.

( суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя )

прийнятої за результатами розгляду заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейдінг"

про розстрочення виконання судового рішення та додаткового рішення у справі

за позовом

Дочірнього підприємства "Агрофірма"Лія"

малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лія"

( с. Троїцьке, Петропавлівський район, Дніпровська область )

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейдінг"

( м. Запоріжжя )

про стягнення 470 789,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Саноіл-Трейдінг звернулось до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р. та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023 р. у справі № 908/2031/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Саноіл-Трейдінг на користь Дочірнього підприємства Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія заборгованості у сумі 497 851,40 грн. строком на 4 ( чотири ) місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно по 124 462,85 грн. до 21 числа відповідного місяця.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.10.2023 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Саноіл-Трейдінг задоволено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р. та Додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023 р. у справі № 908/2031/22, строком на 4 ( чотири ) місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно, а саме: 124 462,85 грн. у строк до 21.10.2023 р.; 124 462,85 грн. у строк до 21.11.2023 р.; 124 462,85 грн. у строк до 21.12.2023 р.; 124 462,85 грн. у строк до 21.01.2024 р..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Дочірнє підприємство "Агрофірма"Лія", в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.10.2023 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, а обгрунтування якого заявник посилається на те, що повний текст оскаржуваної ухвали ним отримано лише 18.10.2023 р..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення судом залишено поза увагою, що основна сума боргу за поставлений товар у виникла ще в лютому 2022 року, тобто до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Вказаний борг не погашено протягом 1,5 років. При цьому, Позивач намагався вирішити спір у позасудовому порядку, ще напочатку 2022 року, направивши претензію на адресу Відповідача, яку останнім було проігноровано. Більш того, фактично дії Відповідача під час розгляду справи в господарському суді свідчать про небажання виконувати свої договірні зобов`язання, на що вказує і неодноразова зміна позиції Відповідача щодо невизнання ним позову. Всі ці дії в сукупності вказують на затягування строків оплати, а можливо і взагалі доведення підприємства до банкрутства, що унеможливить виконання рішень суду.

При цьому Скаржник зазначає, що станом на 24.10.2023 р., тобто за графіком розстрочення виконання рішення 21.10.2023 р. вже мало бути здійснено оплату в розмірі 124 462,85 грн., але Відповідачем не здійснені поточні дії, направлені на виконання рішення господарського суду.

Скаржник наголошує на тому, що ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування у товариства відповідних джерел, з яких буде здійснюватися щомісячне погашення загальної заборгованості в розмірі 497 851,40 грн., а також доказів того, що рішення суду буде виконано в майбутньому. Зокрема, доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснити погашення існуючої заборгованості перед позивачем по закінченню строку розстрочення. Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд повинен був враховувати матеріальні інтереси обох сторін, що ним зроблено не було. Судом помилково вирішено питання про розстрочення судових рішень про стягнення судового збору.

Відтак, на думку Скаржника, Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували наявність обставин його фінансової неспроможності для одночасного та повного виконання судового рішення, і до цього часу не здійснив жодного ( навіть часткового ) платежу в погашення заборгованості за рішенням суду. Вказані дії відповідача фактично вказують на ознаки навмисного затягування ним погашення заборгованості за рішенням суду. Враховуючи вищенаведені міжнародно-правові норми захисту порушених прав, вимоги національного законодавства, обставини справи, вважаю, що заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейдінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що на виконання рішення, додаткового рішення і ухвали господарського суду, Відповідач перерахував на поточний рахунок Позивача у банківській установі: 20.10.2023 р. - грошові кошти у розмірі 124 462,85 грн. з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р., від 30.06.2023 р., ухвали від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22, в т.ч. ПДВ 15 284,91 грн. ( платіжна інструкція № 382 від 20.10.2023 р. ); 20.11.2023 р. - грошові кошти у розмірі 124 462, 85 грн. з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р., від 30.03.2023 р., ухвали від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22, в т.ч. ПДВ 15284,91 грн. ( платіжна інструкція від 20.11.2023 р. № 43 ). Таким чином, станом на 24.10.2023 р. - дату подачі Позивачем апеляційної скарги, Відповідач не мав простроченої заборгованості щодо виконання рішення, додаткового рішення та ухвали. Наступний платіж також здійснений ним вчасно і в повному обсязі.

Товариство також вказує на те, що на підтвердження свого скрутного матеріального становища, яке сталося внаслідок призупинення його господарської ( виробничої ) діяльності через широкомасштабне військове вторгнення російської федерації в Україну, Відповідач надав Господарському суду Запорізької області та Позивачу Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Баланс ( Звіт про фінансовий стан ) на 30.06.2023 р., Звіт про фінансові результати ( Звіт про сукупний дохід ) за І півріччя 2023, Оборотно - сальдові відомості по рахунку 1052 за 1 півріччя 2023 р., по рахунку 201 за 1 півріччя 2023 та за 02 жовтня 2023, по рахунку 26 за 1 півріччя 2023 в 1 прим. та за 02 жовтня 2023, по рахунку 311 за 02 жовтня 2023, а також надав детальні пояснення щодо виду, вартості і місцезнаходження належного йому майна і грошових коштів, які обліковані в цих документах. Джерелом погашення заборгованості перед Позивачем Відповідач вказав кошти, які він отримує внаслідок повернення йому дебіторської заборгованості іншими суб`єктами господарювання. Зокрема, за І півріччя 2023 року розмір дебіторської заборгованості перед Відповідачем зменшився на 115 900 тис. грн. ( сукупний показник рядків 1125,1130, 1135 Балансу), а кредиторська заборгованість Відповідача за товари, роботи, послуги за відповідний період ( рядок 1615 Балансу ) зменшилася на 93 396 тис. грн. У Відповідача відсутні судові спори ( окрім судових спорів з Позивачем ), внаслідок яких судами винесені негативні для Відповідача судові рішення ( інформація міститься в відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/ ). Зазначене підтверджує успішне здійснення Відповідачем дій та заходів щодо виконання своїх обов`язків з погашення кредиторської заборгованості перед своїми контрагентами.

Крім того, Товариство зазначає про те, що твердження Позивача про неврахування Господарським судом Запорізької області його майнового стану та неправомірності врахування до загальної суми розстрочення сум судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, під час постановлення ухвали є безпідставними та необґрунтованими, оскільки сам Позивач не надав суду відповідні заперечення, а також відповідні документи.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.10.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2031/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Агрофірма"Лія" малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лія" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.10.2023 р. по справі № 908/2031/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 908/2031/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 19.12.2023 р..

У судовому засіданні 19.12.2023 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р. у справі № 908/2031/22 позов дочірнього підприємство «Агрофірма «Лія» малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» до товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ - ТРЕЙДІНГ» про стягнення заборгованості за договором поставки, пені за простроченими зобов`язаннями по оплаті товару, трьох відсотків річних, інфляційних витрат за простроченими зобов`язаннями задоволено повністю, а саме: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 372 945,00 грн основного боргу, пеню у сумі 82 088,92 грн, 3% річних у сумі 6 804,96 грн, інфляційні витрати у сумі 8 950,68 грн та 7061,84 грн судового збору. Доручено органу ( особі ), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 06.10.2022 р. і до моменту виконання цього рішення 3% річних за такою формулою: /Проценти/ = /Сума боргу/ х /Процентна ставка/ /100% /365 днів х /Кількість днів/. Де: /Сума боргу/ - сума простроченого боргу; /Процентна ставка/ - проценти річних; / Кількість днів/ - різниця між датою розрахунку та датою і зникнення прострочення зобов`язання. Доручено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 06.10.2022 р. і до моменту виконання цього рішення, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, за формулою: Пеня = С х 2ОСД х Д / 100 (де С - сума заборгованості за період; 2ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення; Д - кількість днів прострочення).

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023 р. у справі № 908/2031/22 заяву Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у цій справі задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 43 075,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023 р. рішення залишене без змін. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023 р. додаткове рішення змінено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Від ТОВ Саноіл-Трейдінг до господарського суду надійшла заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р. та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023 р. у справі № 908/2031/22 в частині стягнення заборгованості у сумі 497 851,40 грн. строком на 4 ( чотири ) місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно по 124 462,85 грн. до 21 числа відповідного місяця.

В обгрунтування заяви, Відповідач вказує на те, що позбавлений фінансової можливості виконати рішення суду шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 497 851,40 грн одним платежем.

На підтвердження свого скрутного матеріального становища, яке сталося внаслідок призупинення його господарської (виробничої) діяльності через широкомасштабне військове вторгнення російської федерації в Україну, Відповідач надав Господарському суду Запорізької області інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2023 р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2023, Оборотно - сальдові відомості по рахунку 1052 за 1 півріччя 2023 р., по рахунку 201 за 1 півріччя 2023 та за 02 жовтня 2023, по рахунку 26 за 1 півріччя 2023 в 1 прим. та за 02 жовтня 2023, по рахунку 311 за 02 жовтня 2023, а також надав детальні пояснення щодо виду, вартості і місцезнаходження належного йому майна і грошових коштів, які обліковані в цих документах. Джерелом погашення заборгованості перед Позивачем Відповідач вказав кошти, які він отримує внаслідок повернення йому дебіторської заборгованості іншими суб`єктами господарювання. Зокрема, за 1 півріччя 2023 року розмір дебіторської заборгованості перед Відповідачем зменшився на 115 900 тис. грн. ( сукупний показник рядків 1125,1130,1135 Балансу ), а кредиторська заборгованість Відповідача за товари, роботи, послуги за відповідний період ( рядок 1615 Балансу ) зменшилася на 93 396 тис. грн. У Відповідача відсутні судові спори ( окрім судових спорів з Позивачем ), внаслідок яких судами винесені негативні для Відповідача судові рішення (інформація міститься в відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/). Зазначене підтверджує успішне здійснення Відповідачем дій та заходів щодо виконання своїх обов`язків з погашення кредиторської заборгованості перед своїми контрагентами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22 заяву Позивача про розстрочення виконання рішення та додаткового рішення задоволено, а саме: розстрочено виконання рішення та додаткового рішення строком на 4 (чотири) місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно, а саме : - 124 462,85 грн. - у строк до 21.10.2023 р.; - 124 462,85 грн. - у строк до 21.11.2023 р.; - 124 462,85 грн. - у строк до 21.12.2023 р.; - 124 462,85 грн. - у строк до 21.01.2024 р..

На виконання рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р., додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023 р. та ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22, Відповідач перерахував на поточний рахунок Позивача у банківській установі: 20.10.2023 р. - грошові кошти у розмірі 124 462,85 грн. з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р., від 30.06.2023 р., ухвали від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22, в т.ч. ПДВ 15 284,91 грн. ( платіжна інструкція № 382 від 20.10.2023 р. ); 20.11.2023 р. - грошові кошти у розмірі 124 462,85 грн. з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р., від 30.03.2023 р., ухвали від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22, в т.ч. ПДВ 15 284,91 грн. ( платіжна інструкція від 20.11.2023 р. № 43 ).

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду попередньої інстанції, якою розстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 та Додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023 у справі № 908/2031/22, строком на 4 (чотири) місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно , а саме : - 124 462,85 грн. у строк до 21.10.2023 р.; - 124 462 ,85 грн. у строк до 21.11.2023 р.; - 124 462,85 грн. у строк до 21.12.2023 р.; - 124 462,85 грн. у строк до 21.01.2024 р..

Суд апеляційної інстанції погоджується із прийнятим судовим рішенням, вважає висновки, зроблені судом першої інстанції, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, з огляду на таке.

Ст. 331 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України ) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Як встановлено судом першої інстанції - до зміни місцезнаходження на місто Запоріжжя ( 18.05.2022 р. ), місцезнаходженням Відповідача була наступна адреса: Запорізька область , Пологівський район, м. Пологи, вулиця Чкалова, 38. Основним видом діяльності Відповідача було виробництво олії та тваринних жирів ( 10.41 ), з цією метою ( за поясненнями Відповідача ) товариство здійснювало закупівлю сільськогосподарської продукції ( соняшнику, олії) у постачальників на території Запорізької , Дніпропетровської, Донецької , Херсонської областей; переробка сільськогосподарської продукції здійснювалась на давальницьких умовах на виробничих потужностях ПрАТ Пологівський ОЕЗ. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться ( велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, всю територію Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області ( до складу якої входить місто Пологи) визнано тимчасово окупованою Російською Федерацією з 03.03.2022 р..

Відповідно до даних Балансу ( Звіту про фінансовий стан ) на 30.06.2023 р. та Звіту про фінансові результати ( Звіту про сукупний дохід ) за І півріччя 2023 у Відповідача наявні : 1. Основні засоби ( рядок 1010 Балансу), вартістю 312 тис. грн.; 2. Запаси ( рядок 1100Балансу) вартістю 1 129 950 тис. грн.( які знаходяться на окупованих територіях); 3. Гроші та їх еквіваленти ( рядок 1 165 Балансу) у розмірі 190 тис. грн.; 4. Власний капітал (рядок 1495 Балансу) становить 433 936 тис. грн. з від`ємним значенням; 5. Відстрочені податкові зобов`язання ( рядок 1 500 Балансу) становлять 185 тис. грн. ; 6. Довгострокові кредити банків ( рядок 1 510 Балансу) 1 141 666 тис. грн. ; 7. Поточні зобов`язання і забезпечення ( рядок 1695 Балансу) 877 145 тис. грн. 8 Чистий дохід від реалізації продукції ( товарів ,робіт, послуг) ( рядок 2000 Звіту про фінансові результати) та валовий прибуток ( рядок 2090 Звіту про фінансові результати) відсутній; 9 Фінансовий результат від операційної діяльності : збиток ( рядок 2195 Звіту про фінансові результати) становить - 1 735 тис. грн.; 10. Фінансовий результат до оподаткування: збиток ( рядок 2 295 Звіту про фінансові результати) становить 8 175 тис. грн.

Аналізуючи надані Відповідачем документи, місцевий господарський суд дійшов висновку що внаслідок Російської військової агресії на території України та тимчасової окупації міста Пологи Пологівського району Запорізької області, ТОВ Саноіл-Трейдінг, був вимушений припинити здійснення виробничої діяльності ( що становило основу його господарської діяльності ), що призвело до збиткового фінансового результату.

Як пояснив уповноважений представник Відповідача під час розгляду заяви в суді першої інстанції, товариство постійно здійснює роботу з питання повернення йому дебіторської заборгованості та за рахунок цих коштів здійснює розрахунки з кредиторами.

Доказом роботи Відповідача з питання повернення йому дебіторської заборгованості є початок погашення заборгованості перед Позивачем згідно графіку затвердженого судом першої інстанції.

Так, на виконання рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р., додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2023 р. та ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22, Відповідач перерахував на поточний рахунок Позивача у банківській установі: 20.10.2023 р. - грошові кошти у розмірі 124 462,85 грн з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р., від 30.06.2023 р., ухвали від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22, в т.ч. ПДВ 15 284,91 грн ( платіжна інструкція № 382 від 20.10.2023 р. ); 20.11.2023 р. - грошові кошти у розмірі 124 462,85 грн. з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 р., від 30.03.2023 р., ухвали від 06.10.2023 р. у справі № 908/2031/22, в т.ч. ПДВ 15 284,91 грн. ( платіжна інструкція від 20.11.2023 р. № 43 ).

Разом з тим, Позивач, отримавши ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.10.2023 р. у справі № 908/2031/22 про прийняття заяви Відповідача про розстрочення Рішення і Додаткового рішення до розгляду, не скористався своїм правом на надання пояснень на зазначену заяву Відповідача, в тому числі щодо необхідності врахування свого скрутного матеріального стану, безпідставності врахування до загальної суми розстрочення сум судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, а також не надав жодних доказів, які б підтверджували його скрутний матеріальний стан. В судове засідання Господарського суду Запорізької області в якому розглядалася відповідна заява Відповідача, яке відбулося 06.10.2023 р., Позивач ( його уповноважений представник ) не з`явився.

Як слушно зауважив Скаржник, тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені Відповідачем обставини, які обгрунтовано взяті до уваги господарським судом, свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, та є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення ( Російську військову агресію, тимчасову окупацію міста Пологи Пологівського району Запорізької області, припинення здійснення виробничої діяльності ТОВ Саноіл-Трейдінг, що становило основу його господарської діяльності, фінансовий стан Відповідача, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, робота з питання повернення дебіторської заборгованості, тощо ).

Крім того, апеляційний суд відзначає, що Відповідач здійснює погашення заборгованості перед Позивачем відповідно до рішення суду за затвердженим судом графіком.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма"Лія" малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лія".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма"Лія" малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лія" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.10.2023 р. у справі № 908/231/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.12.2023 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО. Г. Іванов

Суддя О.В. Чус