Окрема думка

від 11.12.2023 по справі 504/4099/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

11 грудня 2023 року м. Київ

справа № 504/4099/16-ц

провадження № 61-11424сво23

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 травня 2018 року заяву ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» задоволено. Встановлено факт того, що інформація, розміщена в мережі Інтернет: «Трансинвестсервис наживалась за счет Государства», яка була поширена невідомими особами у статті за веб-посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4, - недостовірна.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року касаційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 28 червня 2023 року скасовано і передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи зазначену справу в касаційному порядку, колегія суддів зазначила про те, що абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України потрібно тлумачити в контексті змісту частини першої статті 91 ЦК України та частини першої статті 94 ЦК України. Тобто, оскільки юридична особа, хоча вона й є штучним утворенням, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, юридичній особі належить право на ділову репутацію, то для захисту цього права юридична особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.

У свою чергу, апеляційний суд не врахував, що встановлення факту відсутності відомостей про власника веб-сайту 368.Media чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту недостовірної інформації, поданої у порядку окремого провадження; поза увагою апеляційного суду залишилось те, що відсутність відомостей про особу, яка поширила недостовірну інформацію, саме і є підставою для розгляду заяви про встановлення факту недостовірності інформації у порядку окремого провадження за правилами, визначеними розділом ІV ЦПК України. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах; установивши, що відсутні відомості про власника веб-сайту 368. Media чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу, апеляційний суд не надав оцінки оспорюваній інформації на предмет її достовірності.

Однак з висновками колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погоджуємось з огляду на таке.

У справі, яка переглядається, встановлено, що на обгрунтування заявлених вимог ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» посилалося на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 08 годині в мережі інтернет на веб-сайті:«ІНФОРМАЦІЯ_1» була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4, в якій міститься недостовірна інформація щодо нього. Оскільки визначити власника веб-сайту та автора статті заявнику неможливо, то виникла необхідність встановити факт неправдивості спірної інформації в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України («Окреме провадження»).

Згідно із частиною першою статті 255 ЦПК України, у випадку, якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.

Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Заявником у цій справі є юридичні, а не фізичні особи.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (частина перша статті 94 ЦК України).

Разом із тим, стаття 277 ЦК України знаходиться у главі 20 ЦК України («Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи»), що унеможливлює звернення юридичної особи до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування на підставі абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України, оскільки ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» не наділене правом на звернення до суду із такою заявою, тому суд мав закрити провадження у цій справі.

Законодавець чітко зазначив про право саме фізичної особи на можливість встановлення факту недостовірної інформації та її спростування у випадку, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Оскільки таке право не встановлене для юридичної особи, вважаємо, що розширене тлумачення абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України є помилковим, з огляду й на те, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати, які захищаються відповідно до глави 3 Цивільного Кодексу України.

Судді:А. І. Грушицький М. Є. Червинська