Постанова

від 20.12.2023 по справі 219/8039/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8798/23 Справа № 219/8039/20 Суддя у 1-й інстанції - Погрібна Н.М Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 219/8039/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачка ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 березня 2023 року, яке ухвалено суддею Погрібною Н.М. та повне судове рішення складено 24 березня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бахмутська набережна», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позовна заява мотивована тим, що позивачці та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.01.1999 та свідоцтва про право власності на житло від 23.09.1993, відповідно, належить по частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 з 2007 року не проживає у вищевказаній квартирі, оскільки виїхала за межі України, місце її знаходження не відомо. Позивачка утримує квартиру, сплачує за житлово-комунальні послуги.

Відповідачка систематично здійснює залиття квартири позивачки, про що складено акти від 25.01.2007, 30.04.2019, 27.07.2020. При цьому, відповідачка обіцяла зробити відновлювальний ремонт, проте жодного разу цього не зробила та матеріальну шкоду не відшкодувала.

Після залиття квартири 25.07.2020, відповідачка відмовилась зробити ремонт та відшкодувати збитки, чим змусила позивачку звернутись до суду з даним позовом.

Згідно акту про залиття квартири від 27.07.2020, відбулось залиття стелі у приміщенні ванної кімнати, туалету та кухні з квартири АДРЕСА_2 , та розташована над квартирою ОСОБА_1 .

Комісійною перевіркою встановлено, що в квартирі позивачки в туалеті, ванній кімнаті, кухні є сліди рудого кольору, у ванній кімнаті відпала штукатурка на стелі 1,5 м2, в туалеті відклеїлись шпалери 1,8 м2 та відпала штукатурка на стелі 0,5 м2.

Відповідачка відмовилась входити до складу комісії, не надала доступу до комунікацій в своїй квартирі, відмовилась від ознайомлення з актом ОСББ «Бахмутьска набережна» від 27.07.2020.

При зверненні позивачки до ОСББ «Бахмутська набережна» з заявою щодо встановлення точної причини залиття її квартири, останню 29.07.2020 повідомлено про неможливість встановити причину залиття, оскільки ОСОБА_2 не надала доступ до комунікацій своєї квартири.

Згідно звіту про оцінку збитків внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 від 17.08.2020, сума збитків становить 10 992,00 грн.

Вважає, що неналежне виконання відповідачкою обов`язку з утримання квартири призвело до заподіяння шкоди позивачці.

При цьому, позивачка понесла додаткові витрати на послуги експерта в сумі 2000,00 грн., правничу допомогу в сумі 1500 грн., сплату судового збору в розмірі 840,80 грн.

Посилаючись на викладене, просила суд: стягнути з відповідачки на свою користь матеріальну шкоду завдану залиттям квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 12 992,00 грн., з яких 10 922,00 грн. вартість ремонтних робіт з відновлення внутрішнього оздоблення квартири, 2000 грн. витрати за складання звіту про оцінку збитків внаслідок залиття квартири, а також, витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн., сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бахмутська набережна», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилачись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано той факт, що відповідачка ОСОБА_2 відмовилась надати доступ до своєї квартири, що підтверджено свідками, тому причини залиття не вдалося виявити саме з її вини. При допиті кожного із свідків, які були членами комісії, було оголошено та оглянуто акт, і усі члени комісії підтвердили його достовірність. Наголошує на тому, що відповідачка ОСОБА_2 мала змогу надати доступ до своєї квартири або звернутися до житлової організації з проханням встановити причину залиття, але вона сховалась і жодних доказів відсутності її вини суду не надала.

Вважає, що у суду першої інстанції не було підстав приймати до уваги покази свідка ОСОБА_5 , яка почала стверджувати, що нібито якийсь адвокат їй казав, що оригінал звіту нібито було розшито попереднім адвокатом позивачки та замінено акт залиття. Так, наявний у матеріалах справи Акт оглядався свідками у суді, вони підтвердили, що саме вказаний акт вони склали та підписали. Більш того, у судовому засіданні суд розшив цивільну справу та оглянув кожен аркуш звіту і не виявив жодних ознак розшивання звіту, який прошитий та опечатаний печаткою оцінювача. При цьому, ОСОБА_6 підтвердила, що вона виходила на місце події, описала всі пошкодження і ці пошкодження відповідають тим, що вказані у акті.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідачкою взагалі не був доведений, а тому її вимоги про відшкодування цих витрат судом задоволено безпідставно.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.01.1999 та свідоцтва про право власності на житло від 23.09.1993, відповідно, належить по частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на житло від 23.09.1993 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.01.1999 (т. 1 а.с.8-9), ОСОБА_1 зареєстрована за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 перебуває за межами України, що підтверджується копіями довідки № 44 від 25.08.2020 та адресного листка вибуття від 21.08.2002 (т. 1 а.с.10,11).

25.01.2007 складено акт ТОВ «Термосервіс ЛТД» щодо залиття кухні в квартирі АДРЕСА_4 з боку квартири АДРЕСА_2 24.01.2007 (т. 1 а.с.13).

Актом ОСББ «Бахмутська набережна» від 30.04.2019 щодо залиття кухні, ванної кімнати та туалеті в квартирі АДРЕСА_4 з боку квартири АДРЕСА_2 встановлено, що в туалеті та ванній кімнаті є сліди затоплення рудого кольору, в туалеті відклеїлись шпалери (т. 1 а.с.13 - зворотна сторона).

Згідно Акту про залиття квартири АДРЕСА_5 від 27.07.2020, складеного комісією у складі голови правління ОСББ «Бахмутська набережна» Плотникової Н.Й., керуючої Васильченко О.А., сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участю ОСОБА_1 , перевіркою квартири АДРЕСА_4 встановлено, в туалеті та ванній є сліди рудого кольору, у ванній кімнаті відпала штукатурка на стелі 1,5 м.кв, в туалеті відклеїлись шпалери 1,8 м.кв, також відпала штукатурка на стелі 0,5 м.кв, на стелі кухні видно розводи рудого кольору. Причину аварії встановити неможливо, оскільки власник квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_2 не надала доступ до комунікацій в своїй квартирі, до складу комісії входити відмовилась. Висновки та рекомендації комісії: залиття відбулось з квартири АДРЕСА_2 . Рекомендації: звернутись до спеціалізованої організації для проведення незалежної оцінки ушкоджень та вартості відновлювальних робіт; спірне питання з ОСОБА_2 спробувати вирішити шляхом переговорів та вирішити питання щодо відновлювального ремонту в квартирі АДРЕСА_5 , необхідного, внаслідок залиття, що відбулось 25.07.2020 (т. 1 а.с.14).

ОСББ «Бахмутська набережна» повідомило ОСОБА_1 про те, що встановити точну причину залиття приміщень на 1 поверху в квартирі АДРЕСА_7 ОСББ не має можливості, оскільки власник квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_2 не надає дозвіл та заперечує вину, що підтверджується копією листа № 38 від 29.07.2020 (т. 1 а.с.15).

Згідно звіту № 019 від 17.08.2020 про оцінку збитків внаслідок залиття квартири АДРЕСА_5 , вартість ремонтних робіт з відновлення внутрішнього оздоблення вказаної квартири, що було ушкодження внаслідок залиття водою згідно акту від 27.07.2020, складеного ОСББ «Бахмутська набережна», станом на 17.08.2020, становить 10 992,00 грн. (а.с.16-50).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами завдання їй майнової шкоди внаслідок залиття квартири саме відповідачкою та розміру завданих збитків, оскільки Акт від 27 липня 2020 року складений з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженихнаказом Державногокомітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76та додатку № 4, а допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка склала звіт № 019 від 17.08.2020, відмовилась підтвердити дійсність цього звіту, посилаючись на те, що оригінал її звіту було розшито та замінено акт залиття квартири, вона вважає, що оцінка збитків за заміненим актом була б іншою, а тому просила не брати до уваги вказаний звіт, як доказ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина друга ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Таким чином, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Частиною першоюстатті 12 ЦПК Українизакріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до частини третьоїстатті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей76,80 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно- правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стаття 13 ЦПК Українивстановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, тоді як на позивача покладено тягар доведення факту наявності шкоди.

Основними доказами, на які покликається позивачка, є покази свідків, Акт про залиття від 27 липня 2020 року та Звіт віт № 019 від 17 серпня 2020 року про оцінку збитків внаслідок залиття квартири АДРЕСА_5 , який складено суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 .

Однак, відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

У додатку №4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

В акті мають бути зазначені такі відомості: 1) дата складання акту (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Згідно до роз`яснення, наданого Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у Листі від 29.12.2009 р. №12/20-11-1975, відповідно до якого вказується, що п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто, факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи,яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної, не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Окрім, забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акта (оскільки нерідко представники ОСББ, житлово-експлуатуючих організацій та інші особи, що входять до складу комісій, не мають юридичної освіти, в силу чого складають акти про залиття, не вказуючи необхідної інформації). Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини». Проста фіксація замокання стін та стелі не буде розцінена судом як належний доказ того, що залиття сталося з вини відповідача.

Надані позивачкою Акти від 25.01.2007 та від 30.04.2019 не стосуються періоду та часу залиття квартири, а тому не мають правового значення для вирішення спору щодо стягнення збитків, завданих залиттям квартири у 2020 році.

Наданий позивачкою Акт від 27 липня 2020 року складений в порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зокрема в ньому не відображено даних про причини залиття квартири позивачки.

Крім того, відсутні дані, що власниця квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_2 ознайомлена із складеним актом або відмовилася від ознайомлення.

Колегією суддів раховується правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду від 21.02.2018 в справі №2-1974/11, згідно до якої зазначено, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

А тому, враховуючи, що Акт від 27 липня 2020 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, та висновок комісії щодо винності саме власника квартири АДРЕСА_6 зроблено без огляду цієї квартири, а тому цей Акт, згідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, ст. 79 ЦПК України, ст. 80 ЦПК України, не може бути прийнятий судом до уваги, як допустимий, достовірний та достатній доказ, оскільки оформлений в порушення зазначених вимог не містить даних, які б надали можливість встановити дійсні обставини, та у своїй сукупності не надає змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Акт не містить належних і допустимих доказів неправомірних дій відповідачки щодо залиття квартири, а відтак, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та шкодою.

Доводи апеляційної скарги про те, що Акт є належним та допустимим доказом заподіяння ним майнової шкоди позивачці, колегією суддів відхиляються, оскільки, як зазначено вище, Акт, складений з порушеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, не містить вичерпної інформації, яка є предметом доказування у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було взято до уваги покази свідків, які підтвердили факт залиття, колегією суддів не приймаються, оскільки жоден із допитаних судом першої інстанції свідків не повідомив суду причини затоплення квартири АДРЕСА_5 .

Інших доказів позивачка ОСОБА_1 , ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, суду не надала та не клопотала перед судом у призначенні відповідної судової експертизи для визначення причин затоплення алежної їй квартири.

Більш того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка склала звіт № 019 від 17 серпня 2020 року, відмовилась підтвердити дійсність цього звіту, посилаючись на те, що оригінал її звіту було розшито та замінено акт залиття квартири, вважає, що оцінка збитків за заміненим актом була б іншою, а тому просила не брати до уваги вказаний звіт, як доказ.

За наявності таких показів свідка ОСОБА_10 та заперечень відповідачки ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог. Суд першої інстанції правомірно не прийняв звіт № 019 від 17 серпня 2020 року, як належний та допустимий доказ, а іншого доказу на підтвердження розміру завданих збитків позивачкою суду не надано, як і не заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Тобто, позивачкою ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами ані факту затоплення її квартири саме через дії або бездіяльність відповідачки ОСОБА_2 , ані розміру завданих збитків, у зв?язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 про те, що витрати відповідачки ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збірдоказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, щопри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції,висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2020 року між адвокатом Деменковою Є.С. та відповідачкою ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги, розмір послуг складає 5000,00 грн., які, згідно з квитанцією від 30 вересня 2020 року, сплачено відповідачкою у повному обсязі (т. 1 а.с. 114-116).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, а також зважаючи на відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, тобто у сумі 5000,00 грн., адже ці витрати є обгрунтованими та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат та є пропорційним до розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено позивачці.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , - залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: