Ухвала

від 01.12.2023 по справі 362/7824/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7824/23

Провадження № 2-о/362/168/23

У Х В А Л А

01.12.2023 року cуддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М., вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Васильківська міська територіальна громада Обухівського району Київської області, Друга Васильківська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою в якій просить суд встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , наступних документів, що видані на ім`я ОСОБА_1 : Державного акту КВ №100749, яким посвідчено право власності на земельну ділянку площею 3,0339 га, кадастровий номер 3221482800:09:001:0002; Державного акту КВ №067946, яким посвідчено право власності на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер: 3221482804:05:001:0001; Державного акту КВ №067947, яким посвідчено право власності на земельну ділянку площею 0,351 га, кадастровий номер: 3221482804:05:001:0002; Державного акту ЯИ №922143, яким посвідчено право власності на земельну ділянку площею 0,0446 га, кадастровий номер: 3221485601:01:015:0455; Державного акту ЯМ №487532, яким посвідчено право власності на земельну ділянку площею 0,6777 га, кадастровий номер 3221482800:09:002:0149; Свідоцтва про право власності за заповітом, спадкова справа №404 за 2003 рік, посвідченим державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Бобковим О.В., зареєстровано в реєстрі за №2-1168, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Перевіривши заяву й додані до неї матеріали, приходжу до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно до ч. 3ст. 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до абзацу першого п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності їй правовстановлюючих документів має відповідати як загальним вимогам, передбаченимст.175 ЦПК України, так і змісту та формі заяви, передбаченимст. 318 ЦПК України.

Подана ОСОБА_1 заява всупереч вимогам ч. 3 ст. 175, ст. 318 ЦПК Українине містить:

1) способу захисту прав або інтересів, передбаченого законом чи договором, або іншого способу захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який заявник просить суд визначити у рішенні (п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України);

2) викладу обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги (п.5 ч.3ст. 175 ЦПК України);

3) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності) (п.8 ч.3ст. 175 ЦПК України);

4) попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які заявник понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України);

5) зазначення мети, з якою заявник звернулась до суду для встановлення факту, що має юридичне значення (п.1 ч.1ст. 318 ЦПК України).

Відповідно дост.318ЦПКУкраїниу заявіповиннобутизазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Відповідно до п.6 ч.1, ч.2ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень п.12Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, судами не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цьогозаявникразоміз заявоюпровстановленняфакту подаєдоказинапідтвердження того,щодоїї пред`явленнявінзвертавсядо відповіднихорганізаційзаодержанням документа,якийпосвідчувавби такийфакт,алейомув цьомубуловідмовленоіз зазначеннямпричинвідмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Встановлена суддею обставина свідчить про неправильність визначення заявником при зверненні до суду належної заінтересованої особи, а тому з метою усунення вказаного недоліку заяви, ОСОБА_1 необхідно подати до суду заяву про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, зазначивши в ній належну заінтересовану особу яка відмовила у внесені виправлень до Державних актів та Свідоцтва про право власності за заповітом, на виконання вимог п.2 ч.3ст. 175 ЦПК України, відомості про дану юридичну особу згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який розміщений у вільному доступі на офіційному сайті Міністерства юстиції України (зокрема, місцезнаходження, засоби зв`язку, офіційну електронну адресу).

З урахуванням викладеного, з метою усунення вказаних недоліків заяви, заявнику ОСОБА_1 необхідно надати суду належним чином оформлену заяву, зазначивши в ній:1) спосіб захисту прав або інтересів, передбачених законом, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який заявник просить суд визначити у рішенні;

2) виклад обставин, якими заявник обгрунтовує свою вимогу, зокрема вказати, що саме: прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження заявника та в якому саме документі не збігаються з її прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 4) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (зазначити суму сплаченого заявником судового збору); 5) мету,зякоюзаявник звернуласьдосудудля встановленняфакту,щомаєюридичне значення (зокрема, з метою підтвердження трудового стажу для оформлення пенсії чи з іншою метою); 6) вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 7) надати докази, що підтверджують факт, а також додати до заяви докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме, що вона звертлвся до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але їй в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Крім того, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.

Зазначаючи про належність засвідчення копії суд вказує, що копія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Додані до позовної заяви документи всупереч вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України не завірені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК Українив ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175і177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного суддя приходить до висновку, що заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, а тому вважає, що необхідно заяву залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що у разі не виконання вимог ухвали до встановленої дати, тобто вказані недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

На підставі викладеного, керуючись статтями 95, 175, 177, 185, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Васильківська міська територіальна громада Обухівського району Київської області, Друга Васильківська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючих документів -залишити без рухута надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищуватидесяти днівз дня вручення ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.М.Лебідь-Гавенко