Рішення

від 29.11.2023 по справі 757/18557/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18557/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Гаманюк О.С.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому у засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя , за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна.В обґрунтування позову посилається, що з 1988р. по 2021р. перебували в шлюбі. У період шлюбу було набуте майно. Просить здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме:-квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,6 кв.м., реєстраційний номер майна 36607196, право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 04.04.2012 року, ринковою вартістю 4 228 500, 00 грн.;

-квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 139,0 кв.м., жилою площею 68.7 кв.м., право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності Серія НОМЕР_2 від 21.04.2000 року, ринковою вартістю 7 313 730, 00 грн.

-підземного гаража № НОМЕР_3 , загальна площа 19,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , ринковою вартістю 350 000, 00 грн.;

-житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 50, 0 кв. м.„ жилою площею 19.4 кв.м., реєстраційний номер майна 21303107, право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності, б/н, від 05.12.2007 року, ринковою вартістю 468 080, 00 грн.;

- житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 107,28 кв.м., ринковою вартістю 1 843 060, 00 грн.

Наступним чином:

Присудити квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною* площею 139,0 кв.м., жилою площею 68.7 кв.м., право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , свідоцтво яро право власності Серія НОМЕР_2 від 21.04.2000 року, ринковою вартістю 7 313 730, 00 грн.. Позивачеві - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 ).

Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 139,0 кв.м., жилою площею 68.7 кв.м., право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності Серія НОМЕР_2 від 21.04.2000 року, ринковою вартістю 7 313 730, 00 грн.

Присудити підземний гараж № НОМЕР_3 , загальна площа 19,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , ринковою вартістю 350 000, 00 грн., Позивачеві - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 ). Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 ) на підземний гараж № НОМЕР_3 , загальна площа 19,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , ринковою вартістю 350 000, 00 грн.

Присудити житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 107,28 кв.м., ринковою вартістю 1 843 060, 00 грн., Позивачеві - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 ).

Присудити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,6 кв.м., реєстраційний номер майна 36607196, право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 04.04.2012 року, ринковою вартістю 4 228 500, 00 грн. Відповідачеві - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 ).

Присудити житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 50, 0 кв. м., жилою площею 19.4 кв.м., реєстраційний номер майна 21303107, право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності, б/н, від 05.12.2007 року, ринковою вартістю 468 080, 00 грн., Відповідачеві - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_5 ). Проти зустрічного позову заперечує, надав відзив. В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали, просили задовольнити.

Відповідачка надала відзив, пред`явила зустрічний позов. Вказувала , що частина майна, про яке зазначає Позивач успадковане після смерті її батька, а тому є особистою приватною власністю це 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загально площею 50, 0 кв. м., інша половина належить її сестрі ОСОБА_5 . Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , площею 107,28 кв.м. не існує як об`єкт нерухомості, оскільки не введений в експлуатацію та побудований на земельній ділянці що їй належить. Вказувала що позивачу належить частка в розмірі 100 Відсотків в Статутному капіталі малого приватного підприємства «Резонанс». В порядку поділу майна просить виділити їй квартиру АДРЕСА_6 , яка складається з 2 (двох) кімнат, жилою площею 43,60 кв. м. загальною площею 87,60 кв.м, вартістю З 876 125 грн. на дату оцінки 05 вересня 2022 року.Гараж № 135 площею 19,5 кв. м. , який розташований по АДРЕСА_3 , вартістю 998 323 грн. на дату оцінки 05 вересня 2022 року... Об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок не введений в експлуатацію, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3222286401:02:322:0017, розташована за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 863 200 грн. на дату оцінки 14.09.2022 року. Присудити їй виплату компенсації різниці майна.

Виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_8 , яка складається з 3 (трьох кімнат), жилою площею 68,7 кв. м., загальною площею, 139,0 кв. м, вартістю 9 932 251 грн. на дату оцінки 05 вересня 2022 року. Частку в розмірі 100 Відсотків в Статутному капіталі малого приватного підприємства «Резонанс» , код ЄДРПОУ 19415005, розмір (вартість) частки 0 грн. Надала відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 11.08.2022р. відкрито провадження по справі в порядку загального.

Ухвалою суду від 7.03.2023р. призначено до судового розгляду.

Суд , заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази приходить до слідуючого.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі N 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі N 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі N 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 372/504/17 (провадження N 14-325цс18).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Судом встановлено.

Сторони перебували в шлюбі з 14.05.1988р. по 22.06.2022р.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.07.1991 року, реєстр. №1-609, посвідченого державним нотаріусом Воловенко Л. П. Кагарлицької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 належить 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загально площею 50, 0 кв. м.

1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загально площею 50, 0 кв. м. належить її сестрі ОСОБА_5 .

Суд приходить до висновку , що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ,не є спільною власністю подружжя , а відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України є особистою власністю ОСОБА_3 .

Суд встановив, що будівля на ділянці за адресою: АДРЕСА_4 , площею 107,28 кв.м не прийнята до експлуатації, право власності на неї в установленому законом порядку не зареєстровано. Матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували, що побудований об`єкт нерухомості має статус «житловий будинок» або «садовий (дачний) будинок», а згідно звіту оцінювача ФОП ОСОБА_6 від 14.09.2022р. (а.с.227) є об`єктом незавершеного будівництва.

За відсутності документів, які б стосувались будівництва будівель на земельній ділянці (дані про забудовника, проектна документація, дозвільна документація про початок будівництва, декларація про об`єкт, декларація про готовність об`єкта до експлуатації тощо), суд, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За загальним правилом у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Разом із тим у справі вимоги про визнання за сторонами спору права на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або присудження відповідної грошової компенсації не заявлялись та судом не вирішувались, як і відсутні в матеріалах справи відомості про перелік таких матеріалів чи обладнання, або вартість спірного майна.

Як слідує з відкритих та публічних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником та володіє часткою у статному капіталі Малого приватного підприємства " Резонанс " (ЄДРПОУ 19415005) у розмірі 0 грн.(а.с.184)

Одним із способів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності.

Під час оцінки доводів суд застосовує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі N 916/2813/18 (провадження N 12-71гс20). У наведеному рішенні Велика Палата зазначила про таке.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).

Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 червня 2019 року у справі N 917/1338/18 (провадження N 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.

Здійснивши аналіз наведених положень законодавства, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

Відповідно, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі N 6-61цс13.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року N 17-рп/2012 у справі N 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною цього Рішення, у якій вказано, що майно приватного підприємства - це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

Встановлено, що предметом спору є майно, що передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство.

З урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду суд, дійшов переконання про відмову в частині зустрічного позову ОСОБА_3 , оскільки у цьому випадку майно МПП " Резонанс " не може належати на праві приватної особистої чи спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із статтею статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено , що у період перебування у шлюбі сторонами було набуто наступне майно: Квартира АДРЕСА_6 , яка складається з 2 (двох) кімнат, жилою площею 43,60 кв. м. загальною площею 87,60 км.м. згідно свідоцтва про право власності від 4.04.2012р. , зареєстрована на ОСОБА_3 .

Квартира АДРЕСА_8 , яка складається з 3 (трьох кімнат), жилою площею 68,7 кв. м., загальною площею, 139,0 кв. м. , згідно свідоцтва про право власності від 21.04.2000р. , зареєстрована на ОСОБА_3 .

Гараж № 135 площею 19,5 кв. м. , який розташований по АДРЕСА_3 . згідно свідоцтва про право власності від 29.06.2000р. , зареєстрований на ОСОБА_3 .

Суд приходить до висновку , що дане майно є спільною власністю подружжя, яке підлягає поділу між ними.

Встановлено , що ОСОБА_3 фактично проживає в квартирі АДРЕСА_6 , ринкова вартість якої становить 3 876 125 (три мільйони вісімсот сімдесят шість тисяч сто двадцять п`ять) грн.

ОСОБА_1 фактично проживає в квартирі АДРЕСА_8 , ринкова вартість якої становить 9 932 251 (дев`ять мільйонів дев`ятсот тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят одна) грн.. площею 68,7 кв. м., загальною площею, 139,0 кв. м.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками та припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно,що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20 (провадження N 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (провадження N 14-67цс20)).

Таким чином, склад та обсяг майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та підлягає поділу між ними, дозволяв суду здійснити його реальний поділ шляхом передачі кожному з подружжя окремих об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі N 501/2211/18 (провадження N 61-19084св20); від 03 лютого 2020 року у справі N 235/5146/16-ц (провадження N 61-37616св18); від 03 червня 2020 року у справі N 487/6195/16-ц (провадження N 61-46326св18); від 30 вересня 2020 року у справі N 552/1514/19 (провадження N 61-21084св19), від 17 лютого 2021 року у справі N 359/898/18 (провадження N 61-3703св19), від 24 березня 2021 року у справі N 501/2211/18 (провадження N 61-19084св20), від 07 квітня 2021 року у справі N 757/64512/16-ц (провадження N 61-11187св20), від 18 травня 2021 року у справі N 725/3818/19 (провадження N 61-11831св20).

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду з позовом на підставі статті 364 ЦК України.

Таку ж позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20 (провадження N 14-182цс21), ухваленій після подання заявниками касаційний скарг, зазначивши у пункті 45, що вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі N 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 убачається, що кожна сторона запропонувала свій варіант поділу спільного майна в натурі з виплатою або отриманням грошової компенсації.

Тому суд погоджується з варіантом поділу майна вказаним в зустрічному позові, а саме виділити поліщук Т.М. квартиру АДРЕСА_9 площею 19,5 кв. м. , який розташований по АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_8 .

Загальна вартість спільного сумісного майна подружжя, що є предметом поділу між сторонами у цій справі становить 1480699грн. при поділі між сторонами у натурі спільного майна суд бере до уваги такі об`єкти нерухомості: Квартира АДРЕСА_6 , яка складається з 2 (двох) кімнат, жилою площею 43,60 кв. м. загальною площею 87,60 км.м.

Згідно висновку про вартість майна, Виконавцем Звіту про оцінку є ФОП ОСОБА_7 . Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 943/21 від 23 грудня 2021 року , ринкова вартість квартири у АДРЕСА_1 становить З 876 125 гривень на дату оцінки 05 вересня 2022 року.

Квартира АДРЕСА_8 , яка складається з 3 (трьох кімнат), жилою площею 68,7 кв. м., загальною площею, 139,0 кв. м.

Згідно висновку про вартість майна, Виконавцем Звіту про оцінку є ФОП ОСОБА_7 . Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 943/21 від 23 грудня 2021 року , ринкова вартість квартири у АДРЕСА_2 становить 9 932 251 грн. на дату оцінки 05 вересня 2022 року.

Гараж № 135 площею 19,5 кв. м. , який розташований по АДРЕСА_3 .

Згідно висновку про вартість майна, Виконавцем Звіту про оцінку є ФОП ОСОБА_7 . Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 943/21 від 23 грудня 2021 року , ринкова вартість гаражу № НОМЕР_3 , загальною площею 19,5 кв. м. у АДРЕСА_3 , становить 998 323 грн. на дату оцінки 05 вересня 2022 року.

Суд приймає висновки про вартість майна, Виконавцем Звіту про оцінку є ФОП ОСОБА_7 . Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 943/21 від 23 грудня 2021 року, надані відповідачкою ОСОБА_8 , які є наближеними до реальних. В підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 не погоджуючись з висновками не звертався з клопотанням про проведення експертизи.

Такий спосіб поділу майна відповідає презумпції рівності часток кожного з подружжя, оскільки у результаті його поділу кожен із подружжя одержує у натурі таку кількість об`єктів нерухомого майна, вартість яких є максимально наближеною до розміру ідеальної частки у спільному майні, зокрема, вартість майна виділеного ОСОБА_1 становить 9932251 грн. а ОСОБА_3 4874448грн. З огляду на те, що частка ОСОБА_1 є більшою від ідеальної на 2528901,5 грн. а частка ОСОБА_3 , відповідно, меншою на цю ж суму, тому одночасно з проведеним поділом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню грошова компенсація за відхилення від рівності часток подружжя в розмірі 2528901,5 грн.

При таких обставинах суд приходить до висновку про задоволення позовних заяв(основної та зустрічної) частково.

Керуючись ст..69-72 СК України, ст..ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 267, 273,354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3

квартиру АДРЕСА_6 , яка складається з 2 (двох) кімнат, жилою площею 43,60 кв. м. загальною площею 87,60.

- Гараж № 135 площею 19,5 кв. м. , який розташований по АДРЕСА_3 .

квартиру АДРЕСА_8 , яка складається з 3 (трьох кімнат), жилою площею 68,7 кв. м., загальною площею, 139,0 кв. м.

В порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_3 право власності на:

- квартиру АДРЕСА_6 , яка складається з 2 (двох) кімнат, жилою площею 43,60 кв. м. загальною площею 87,60.

- Гараж № 135 площею 19,5 кв. м. , який розташований по АДРЕСА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- на квартиру АДРЕСА_8 , яка складається з 3 (трьох кімнат), жилою площею 68,7 кв. м., загальною площею, 139,0 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію в розміру 2 528 901,5 грн.

У задоволенні решти позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

позивач : ОСОБА_1 : АДРЕСА_5

відповідач: ОСОБА_3 : АДРЕСА_5

Дата складання повного тексту рішення 12.12.2023р.

Суддя Остапчук Т.В.