Рішення

від 14.12.2023 по справі 758/7636/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7636/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Лазуренко А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Максимова М.І. ,

представника відповідача 1 - Горбач Г.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», Відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів про визнання незаконним та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Комунального підприємства «Київпастранс», Відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Київпастранс» № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» стосовно ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ Відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування № 4/хв «Про призупинення дії трудового договору» стосовно ОСОБА_1 ;

- стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 24 березня 2022 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 11 листопада 2013 року прийнятий на роботу до КП «Київпастранс» на посаду головного механіка в автобусний парк № 8. 31 грудня 2013 року наказом КП «Київпастранс» № 237 позивача переведено на посаду головного інженера, а 17 грудня 2021 року наказом ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування № 41/вк позивача переведено на посаду слюсаря з механоскладальних робіт 4 розряду. 24 березня 2022 року КП «Київпастранс» видано наказ № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до п. 1.2.1 вищевказаного наказу, з 24 березня 2022 року тимчасово призупинено дію трудових договорів працівників, посади яких передбачені штатними розписами, затвердженими додатками до наказів від 26 листопада 2021 року № 228, від 10 грудня 2021 року № 238, від 20 грудня 2021 року № 237, від 23 грудня 2021 року № 245, від 19 січня 2022 року № 5, крім посад передбачених штатними розписами, затвердженими п. 1 цього наказу та в разі потреби змінами і доповненнями до штатних розписів. 24 березня 2022 року ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів, керуючись наказом КП «Київпастранс» від 24 березня 2022 року № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», видано наказ № 4/вх «Про призупинення дії трудового договору», п. 1.1 якого з 24 березня 2022 року призупинив дію трудових договорів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників на період дії воєнного стану згідно з переліком який додається до цього наказу, зокрема з 24 березня 2022 року призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , який на час видання зазначених вище наказів працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 4 розряду у ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів. Але позивач вважає вказані накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з того, що право роботодавця на призупинення трудового договору настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її, до того ж нормами вказаного Закону передбачено одночасне настання як неможливості роботодавця надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником. Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права. Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору можуть свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Тому вважає, що за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору. Зауважив, що позивач не був належним чином повідомлений про призупинення дії трудового договору. Про існування оспорюваних наказів позивач дізнався від колег через кілька місяців після їх прийняття. Копій вищевказаних наказів не отримував, зміст таких йому став відомий лише після самостійного звернення до керівництва КП «Київпастранс» з метою отримання роз`яснень щодо обставин, що склалися на підприємстві. Відповідача на момент видання оспорюваних наказів володіли всіма виробничими, організаційними та технічними можливостями для забезпечення працівників необхідними умовами праці. Підприємство та його відокремлений підрозділ під час винесення оскаржуваних наказів своєї діяльності не припиняли, працювали та продовжують працювати. До того ж, позивач бажав та мав можливість виконувати свої трудові обов`язки з огляду на функціонування підприємства. Отже, позивач вважає, що правових підстав для призупинення дії трудового договору відповідачі не мали. З приводу стягнення коштів за час вимушеного прогулу відповідач зазначає, що виходячи зі змісту статті 235 К3пП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу. За позицією відповідачів у спірних правовідносинах позивача не було звільнено з роботи та не було переведено на іншу роботу. Позивач вважає оспорювані накази незаконним та такими, що прийняті з порушенням ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», стверджуючи, що у відповідачів була можливість надавати йому роботу, а у нього була можливість її виконувати. Із вказаних підстав позивач також просить стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2023 року, головуючим суддею у справі визначено Анохіна А.М.

Ухвалою судді від 05 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», Відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів про визнання незаконним та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

12 липня 2023 року позивачем на виконання вимог ухвали суду усунуто недоліки позовної заяви.

17 липня 2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», Відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів про визнання незаконним та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України, 07 серпня 2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідачів посилається на те, що оскаржувані накази відповідають вимогам діючого законодавства, а тому підстав для їх скасування немає. Ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції чинній на момент видання оскаржуваних наказів) не передбачала зазначення в наказах інформації про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки за трудовим договором, на відміну від редакції Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 19.07.2022. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан. У зв`язку з військовою агресією рф проти України, з метою збереження життя та здоров`я, більшість з працівників підприємства на роботу не з`являлись. У зв`язку з тим, що підприємство не могло забезпечити безпеку своїх працівників, наказом від 28.02.2022 № 26 у ВП КП «Київпастранс» Станції технічного обслуговування автобусів, з 01.03.2023 по 23.03.2023, було оголошено простій та відповідно до ст. 113 КЗпП України сплачено 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). Вищезазначений наказ містить відмітку про ознайомлення з ним позивача. 24.03.2023 КП «Київпастранс», з урахуванням положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та розпорядження Київської міської військової адміністрації від 24.02.2022 № 447/3 «Про забезпечення мобілізації на території міста Києва», було видано наказ № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів було видано наказ від 24.03.2022 N? 4/вк «Про призупинення дії трудового договору». Відповідно до Статуту КП «Київпастранс», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.10.2001 № 2276 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2021 № 1826, предметом діяльності Підприємства є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, трамваями, тролейбусами та фунікулером. Враховуючи зазначене, затверджуючи штатні розписи філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» враховувало небезпечність ситуації в місті Києві та розраховувало необхідну кількість посад так, щоб забезпечити безперебійну роботу з перевезення пасажирів та виконання завдань з евакуації населення, що постраждало від військової агресії Російської Федерації та з обсягів транспортної роботи. З огляду на зазначене, у Підприємства були відсутні, як виробничі так і організаційні можливості забезпечити позивача роботою у відокремленому підрозділі Станції технічного обслуговування автобусів. Окрім цього зазначив, що позивач працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт, а відтак, залучити його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. А тому, твердження сторони позивача, що Підприємство мало усі виробничі, організаційні та технічні можливості для забезпечення працівників необхідними умовами праці є припущенням. Крім того, позивач свідомо з березня 2022 року не з`являвся на робочому місці та не цікавився роботою, не подавав будь-яких заяв щодо бажання працювати. Також у відзиві зазначається про те, що позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності, а також відсутні право підстави для стягнення середнього заробітку. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

20 листопада 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача КП «Київпастранс» в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в обґрунтування заперечень проти позову посилалась на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ВП КП «Київпастранс» Странція технічного обслуговування автобусів у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.

Свідок ОСОБА_1 , який є позивачем по справі, допитаний в судовому засіданні пояснив, що СТО автобусів працювало та він приходив на майданчик відновлювати техніку. Про наказ дізнався на початку літа та в подальшому звернувся до Держпраці, так і не отримавши відповіді. При зверненні до КМДА з заявою, отримав відповідь, що остання передана до КП «Київпастранс».

Свідок ОСОБА_3 , яка перебуває на посаді інженера з кадрів відокремленого підрозділу КП «Київпастранс», допитана в судовому засіданні пояснила, що про призупинення договору з позивачем вона намагалась попередити засобами телефонного зв`язку. 18.09.2022 вона ознайомила позивача з наказом про звільнення. Суду показала, що вона пропонувала позивачу вакансії, які були вакантні, оскільки працювала невелика кількість слюсарів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що з 11 листопада 2013 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до КП «Київпастранс» на посаду головного механіка в автобусний парк № 8.

31 грудня 2013 року наказом КП «Київпастранс» № 237 позивача переведено на посаду головного інженера, а 17 грудня 2021 року наказом ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування № 41/вк позивача переведено на посаду слюсаря з механоскладальних робіт 4 розряду.

24 березня 2022 року Комунальним підприємством «Київпастранс» було видано наказ № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до п. 1.2.1 вищевказаного наказу, з 24 березня 2022 року тимчасово призупинено дію трудових договорів працівників, посади яких передбачені штатними розписами, затвердженими додатками до наказів від 26 листопада 2021 року № 228, від 10 грудня 2021 року № 238, від 20 грудня 2021 року № 237, від 23 грудня 2021 року № 245, від 19 січня 2022 року № 5, крім посад передбачених штатними розписами, затвердженими п. 1 цього наказу та в разі потреби змінами і доповненнями до штатних розписів.

24 березня 2022 року ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів, керуючись наказом КП «Київпастранс» від 24 березня 2022 року № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», видано наказ № 4/вх «Про призупинення дії трудового договору», п. 1.1 якого з 24 березня 2022 року призупинив дію трудових договорів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників на період дії воєнного стану згідно з переліком який додається до цього наказу, зокрема з 24 березня 2022 року призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , який на час видання зазначених вище наказів працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 4 розряду у ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступних норм діючого законодавства.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суд, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява №21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява №17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява №20372/11, § 65)).

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, який набув чинності 24 березня 2022 року (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) доповнити пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини третьої статті 13 цього Закону, яка втрачає чинність з моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам.

З огляду на вищевикладене, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Як вбачається з аналізу положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», право роботодавця на призупинення трудового договору настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору, не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Тобто, з аналізу вищевказаних положень Закону вбачається, що законом надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, однак таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №459 від 20 серпня 2014 року «Питання Міністерства економіки» Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.

Міністерство економіки України розмістило на сайті Міністерства коментар до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема, і коментар до статті 13 вказаного Закону, у якому зазначено, що у зв`язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов`язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов`язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов`язків, передбачених трудовим договором.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору можуть свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Таким чином, за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не був ініціатором призупинення із ним трудового договору, не звертався до відповідача з питанням про те, що він не може виконувати роботу через збройну агресію і тому слід призупинити із ним дію трудового договору, натомість стороною позивача надано докази звернення до відповідача з заявою про можливість і бажання працювати.

Відповідачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається абсолютної неможливості виконання позивачем роботи, а навпаки в судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що підприємство працювало та потребувало працівників.

З матеріалів справи також не вбачається абсолютної неможливості надання відповідачем роботи позивачу.

За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці.

Статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Особисто позивач не був ініціатором призупинення із ним трудового договору, не звертався до відповідача з питанням про те, що він не може виконувати роботу через збройну агресію і тому слід призупинити із ним дію трудового договору, а у позові наполягає на тому, що має можливість працювати. Відповідне рішення про призупинення дії трудового договору ініціював та прийняв роботодавець.

Більш того, позивач звертався до відповідача з листом, яким повідомив роботодавця, що має можливість виконувати роботу в подальшому та просив відновити дію трудового договору.

Стороною відповідача не було доведено тієї обставини, що позивач, займаючи посаду слюсаря з механоскладальних робіт 4 розряду, не мав переважного права на продовження виконання покладених на нього посадових обов`язків у відношенні до інших працівників підприємства, дія трудових договорів з якими призупиненою не була.

При цьому, підставою для призупинення трудового договору, тобто обмеження відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прав громадян, гарантованих статтями 43, 44 Конституції України, є не сам факт уведення воєнного стану в Україні, а об`єктивна неможливість роботи на умовах трудового договору.

Відповідач не надав відповідних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги і свідчили б про неможливість надання відповідачем роботи саме позивачу за його посадовими обов`язками, станом на час прийняття оспорюваних наказів.

Відповідачем не доведено неможливості надання роботи позивачу, адже КП «Київпастранс» та ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів здійснює свою господарську діяльність, працює, працівники виконують свої функції.

Таким чином, в ході розгляду справи судом не встановлено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Отже, оскаржувані накази Комунального підприємства «Київпастранс» та ВП КП «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів не містять вказівки на конкретну підставу, причини призупинення дії трудового договору, не наведено обґрунтування про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки за трудовим договором, тобто не було дотримано порядку призупинення дії трудового договору на підставі наведених вище законодавчих актів, що є підставою для скасування таких наказів.

Щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог, суд вважає, що позивач не знав і не міг дізнатися про існування наказів про призупинення дії трудових договорів, оскільки вони йому під розписку не вручалися і жодним іншим способом відповідачами до відома не доводилися, як наслідок строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування оспорюваних наказів відповідачів є обґрунтованими та підлягають до задоволення судом.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

У силу вимог частин першої, другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 зазначив, що «при розгляді справи суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».

Оскільки на момент звернення позивача до суду законодавством не було передбачено іншого способу захисту його порушених майнових прав у випадку незаконного призупинення дії трудового договору з ним, з метою відновлення порушеного права позивача було застосовано найбільш адекватний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача за аналогією із нормами статті 235 КЗпП.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 712/3841/17 від 21.08.2019, якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Згідно п.2, 5, 8 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Позивачем надано розрахунковий листок, відповідно до змісту якого заробітна плата позивача за лютий 2022 року складає 2838 грн. 76 коп.; згідно довідки про доходи за формою ОК-5, за березень 2022 року позивач заробітну плату не отримав.

Загальна кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем, у лютому 2022 року склала 6 днів, у березні - 0 днів.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати, обчислений відповідно до положень Порядку №100, становить 2838 грн. 76 коп.

2838 грн. 76 коп./6 (відпрацьовані робочі дні) = 473 грн. 13 коп. (середньоденна заробітна плата).

За період з 24 березня 2022 року (день призупинення згідно оскаржуваного наказу) по 14 грудня 2023 року (день постановлення судового рішення) нараховується 443 робочих днів.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 209596 грн. 59 коп. без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, з урахуванням того, що, відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», Відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів про визнання незаконним та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, з КП «Київпастранс» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір по у розмірі 1073 грн. 60 коп., сплачений останнім при звернені до суду із даним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 263-266, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», Відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування автобусів про визнання незаконним та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Київпастранс» № 26 «Про заходи на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» стосовно ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати наказ Відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» Станція технічного обслуговування № 4/хв «Про призупинення дії трудового договору» стосовно ОСОБА_1 .

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період з 24 березня 2022 року по 14 грудня 2023 року у розмірі 209596 (двісті дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн. 59 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя А.М.Анохін