Ухвала

від 11.12.2023 по справі 521/7496/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

11.12.23

521/7496/21

2-з/521/247/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.,

з участю секретаря Каліної П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Добровільного пожежного товариства України про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Добровільного пожежного товариства України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Юридичний Департамент Одеської Міської Ради, Одеське спеціалізоване підприємство «Пожежна техніка» Добровільного пожежного товариства України , Виконавчий комітет Одеської міської ради про витребування майна з незаконного володіння, виселення та скасування державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна.

04 грудня 2023 року до Малиновського районного суду м. Одеси подано заяву представника Добровільного пожежного товариства України Єршової Олени Ігорівни про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити його позовні вимоги шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам відчуження та розпорядження будь-яким способом, проведення реконструкції, перепланування, а також здійснювання будь-якого поліпшення нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. реєстраційний номер 1831685851101 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. реєстраційний номер 1831685851101.

Заяву мотивованотим,щоДПТ Україниє власникомоб`єктунерухомого майна,розташованого заадресою: АДРЕСА_2 ,загальною площею3626,6кв.м.,проте,на підставірішення господарськогосуду Одеськоїобласті від17вересня 2008року усправі №3/184-08-3741за позовомФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про зобов`язаннявиконати умовидоговору таза зустрічнимпозовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнанняправа власності,визнано за ОСОБА_2 право власностіна нежитловіприміщення загальноюплощею 375,10кв.м,що розташованіза адресою: АДРЕСА_1 на земельнійділянці площею1879,20кв.м., ОСОБА_3 придбав вказанінежитлові приміщення(якірозташовані заадресою: АДРЕСА_1 загальною площею375,1кв.м)у ОСОБА_2 на підставідоговору купівлі продажувід 09грудня 2009року,відповідно додоговору від25грудня 2009року ОСОБА_3 продав,а ОСОБА_1 купив нежитловіприміщення,що розташованіза адресою: АДРЕСА_1 загальною площею375,1кв.м.,зазначені обставинина думкупозивача встановлено,зокрема упостанові Верховногосуду від05квітня 2023року усправі №521/8184/20. При цьому, спірні нежитлові приміщення літ. б, Б2, Б3, Б4,загальною площею 375,1 кв.м., на думку позивача, фактично розміщені за адресою: АДРЕСА_2 , не є самостійною будівлею, а є складовою частиною об`єкту нерухомого майна в ціломунежитлових будівель загальною площею 3626,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року по справі № 3/184-08-3741 скасовано рішення господарського суду Одеської області від 17 вересня 2008 року в частині задоволення зустрічного позову, відмовлено у задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 375,10 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1 879,20 кв. м. На думку позивача, ФОП ОСОБА_2 з передбачених законом підстав чи у передбачений законом спосіб ніколи не набував право власності на спірні нежитлові приміщення, а тому останній, не будучи власником спірних нежитлових приміщень, і не мав права звертатися до суду з даним позовом та вимагати визнати за ним право власності на них. Тому, на думку позивача, у ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не виникли майнові права стосовно вищезазначених нежитлових приміщень, оскільки такі права не виникли у первісного відчужувача - ОСОБА_2 ..

Розглянувши заяву, дослідивши додані докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2ст.149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1, 2ст. 150 ЦПК Українивстановлено, що позов може бути забезпечено 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В свою чергу у своїй постанові від 11 січня 2022 року у справі № 639/6347/18 Верховний суд зазначає, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що між Сторонами дійсно виник спір. У разі відчуження спірного майна виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову буде суттєво ускладнено, призведе до необхідності звертатися до суду із черговим позовом.

Враховуючи неведене, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам відчуження та розпорядження будь-яким способом, проведення реконструкції, перепланування, а також здійснювання будь-якого поліпшення нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. реєстраційний номер 1831685851101, а також заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. реєстраційний номер 1831685851101 забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій, схожої позиції дотримується Верховний суд у ухвалі від 16 жовтня 2023 року у справі № 203/2367/23.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та забезпечити позов шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам відчуження та розпорядження будь-яким способом, проведення реконструкції, перепланування, а також здійснювання будь-якого поліпшення нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. реєстраційний номер 1831685851101, а також заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. реєстраційний номер 1831685851101.

Підстав для обов`язкового надання зустрічного забезпечення позивачем, який має згідно ЄДРПОУ реєстрацію місцезнаходження в Україні, за ч. 3ст. 154 ЦПК Українина момент постановлення цієї ухвали суд не вбачає, а сама по собі заборона на відчуження майна не спричиняє завдання збитків відповідачу, як і заборона на реконструкцію та перепланування новозбудованого будинку, тоді як потенційні збитки від чого підлягають попередньому доведенню відповідачем, внаслідок чого надання зустрічного забезпечення наразі недоцільне.

Керуючись ст.ст.149-153,157,258-261,263 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву Добровільного пожежного товариства Українипро забезпечення позову -задовольнити.

Заборонити відповідачу ОСОБА_1 а також будь-яким іншим особам відчуження та розпорядження будь-яким способом, проведення реконструкції, перепланування, а також здійснення будь-якого поліпшення нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. реєстраційний номер 1831685851101.

Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 375,1 кв.м. реєстраційний номер 1831685851101.

Копію цієї ухвали направити учасникам справи.

Виконати вжиті заходи забезпечення позову негайно в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження», на підставі цієї ухвали, яка має силу виконавчого документу, незалежно від відкриття виконавчого провадження.

Пред`явити цю ухвалу про забезпечення позову до виконання строком у три роки з наступного за днем її постановлення дня. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили і підлягає виконанню з моменту її підписання, але з цього дня може бути оскаржена впродовж 15 днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду з правом обов`язкового поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у разі подання скарги впродовж 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення копії цієї ухвали.

Суддя: Д.Я. Роїк