Рішення

від 14.12.2023 по справі 210/63/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/63/23

Провадження № 2/210/487/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 грудня 2023 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

при секретарі судового засідання Печарник В.О., Козіної В.А.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначає те, що він працював з 21.10.2021 року на ТОВ «Реал-Строй» монтажником будівельним. 09.11.2021 року під час виконання трудових обов`язав монтажника будівельника з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він був травмований, про що 24.01.2022 року складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-1/П). Згідно Акту спеціального розслідування нещасного випадку нещасний випадок, який стався з позивачем з вини відповідача, який порушив законодавство про охорону праці, а саме норми ст. 153 КЗпП України та ст. 13 ЗУ «Про охорону праці».

Внаслідок виробничої травми позивачу встановлено втрату професійної працездатності 60% та ІІІ групу інвалідності, з датою чергового переогляду 01.06.2023 року.

Після виробничої травми життєві зв`язки позивача були порушені, втратив зв`язки з багатьма колегами по роботі, що негативно впливає на психо-емоційний стан здоров`я. Позивач постійно відчуває біль в попереково-крижовому відділі хребта, біль в шиї, міжлопатковій ділянці, частий головний біль. Позивачу проведено дві операції на хребті 09.1.2021 року та 16.11.2021 року. Позивачу важко пересуватись. Замість активного проведення свого часу зі своєю родиною та друзями позивач опинився замкнутим в чотирьох бетонних стінах свого житла. Душевний біль спричиняє і той факт, що раніше позивач відчував себе повноцінно здоровою людиною та був опорою для своєї сім`ї, а тепер і сам потребує допомоги та моральної підтримки.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 690000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

11.01.2023 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.02.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 надано до суду відзив, згідно якого останній просить в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що зі змісту Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 25.01.2022 року вбачається, що нещасний випадок, який стався з позивачем внаслідок порушення інструкцій з охорони праці та техніки безпеки шістьма особами, а саме: чотири працівника ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , та двома працівниками ПАТ «АМКР» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .. Враовуючи зазначене, заявлений позивачем розмір моральної шкоди в розмірі 690000 грн., який він має намір стягнути за шкоду, завдану внаслідок настання нещасного випадку, має бути визначений пропорційно від ступеню вини у настанні нещасного випаду зі сторони чотирьох працівників ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ». Крім того, відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 25.01.2022 року частини вини в нещасному випадку лежить також і на позивачеві, адже він під час виконання робіт перебував у небезпечній зоні роботи крана, чим не подбав про особисту безпеку, порушив п.1.7. інструкції з охорони праці для монтажника будівельного №І-1-2019, затвердженої наказом директора ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ» від 18.03.2019 року №95. У зв`язку з чим при винесенні рішення представник відповідача просить врахувати норми ч. 2 ст. 1193 ЦК України, адже груба необережність потерпілого ОСОБА_3 сприяла виникненню шкоди. В спірних правовідносинах не було встановлено з боку відповідача будь-яких неправомірних дій, що змогли б призвести до ушкодження здоров`я позивача, отже відсутня одна з обов`язкових передумов для відшкодування шкоди.

16.02.2023 року закрито підготовче засідання.

16.02.2023 року ухвалою суду залучено в якості третьої особи ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ».22.03.2023 року до суду представником третьої особи ОСОБА_9 надано пояснення, згідно яких ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ» виконувало підрядні роботи на об`єктах ПАТ «АМКР». ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ» на посаді монтажника будівельника. Нещасний випадок, який стався з позивачем 09.11.2021 року мав місце на території ПАТ «АМКР», зокрема на об`єкті, який є джерелом підвищеної небезпеки та належить ПАТ «АМКР». Просив здійняти розгляд справи без участі представника третьої особи ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ».

В судовому засіданні представник позивача Вовк М.В. позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечував щодо заявлених позовних вимог, просив відмовити в позові.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 21.10.2021 року працює монтажником будівельним на ТОВ «Реал-Строй» (а.с. 7).

Згідно з п. 3 Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 25.01.2022 року між ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ» і ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» укладено договір на капітальну закупівлю від 29.07.2021 року №1673, відповідно до якого ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ» здійснює роботи на об`єкті: «Сталеплавильний департамент. Конвертерний цех. Міксерне відділення №2. Ремонт міксера №3 на території ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Пунктом 7 Акту спеціального розслідування нещасного випадку від 25.01.2022 року встановлено, що нещасний випадок, який стався з монтажником будівельним ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ» ОСОБА_3 відповідно до підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 року №337, визнати таким, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до п. 8 зазначеного Акту особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складення тимчасового акта формою Н-1): ОСОБА_4 майстер будівельних та монтажних робіт ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ»; ОСОБА_5 начальник дільниці ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ»; ОСОБА_7 машиніст міксерного крану №3 міксерного відділення №2 конверторного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; ОСОБА_8 майстер по ремонту обладнання конверторного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; ОСОБА_3 монтажник будівельний ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ».

При первинному огляді ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності (а.с. 17).

За результатами повторного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності, причина інвалідності трудове каліцтво, дата чергового переогляду 01.06.2024 року (а.с. 104).

Згідно з ст.3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 2 ст.153КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною 1 ст.237-1КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У даному випадку втрата позивачем професійної працездатності пов`язана з нещасним випадком, який стався з останнім на підприємстві відповідача.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання ним трудових обов`язків, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

При цьому слід зазначити, що винні дії ОСОБА_3 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої особі від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії підлягають врахуванню саме при визначенні розміру моральної шкоди (Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 року по справі № 227/3615/19).

Також суд зауважує, що відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Так, суд приймає до уваги стан здоров`я позивача, розмір втрати професійної працездатності, характер нещасного випадку, що стався з позивачем, та їх наслідки для здоров`я останнього, істотність вимушених змін в життєвих стосунках. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, вважає що розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000 грн. відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Положенням ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Отже, з урахуванням положення, п.п.1 п.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,0 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року.

З огляду,на сумустягнутої моральноїшкоди звідповідача накористь державипідлягає стягненнюсудовий збірв сумі1500,00 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЄДРПОУ 24432974, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЄДРПОУ 24432974, на користь держави судовий збір в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20 грудня 2023 року.

Суддя: В. Є. Сільченко