Постанова

від 12.12.2023 по справі 461/7857/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/7857/21 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/3025/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Псярук О.В.,

за участі в судовому засіданні позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представниці відповідача Галицької районної адміністрації ЛМР Ковалишин Н.О., представниці Львівської міської ради Шагай О.О., представника третьої особи ЛКП «Старий Львів» Любашевського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Юрківа О.Р. від 31 жовтня 2022 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» про визнання права користування квартирою, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради за участю третьої особи Львівського комунального підприємства «Старий Львів» про визнання права користування квартирою відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Дане рішення оскаржили ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначають, що суд мотивував своє рішення про відмову в задоволенні позову тим, що ОСОБА_1 до матеріалів справи долучені копії квитанції про сплату комунальних послуг на ім`я ОСОБА_3 , а не на ім`я ОСОБА_1 , доказів що вказані кошти сплачувались саме ОСОБА_1 , суду не надано. З даним висновком суду апелянти категорично непогоджується, подаючи вказані копії квитанцій про оплату комунальних послуг ОСОБА_1 наголошувала суду, що оригінали квитанцій знаходяться у неї. Дійсно вказані квитанції виписані на ім`я мого колишнього чоловіка, так як вона не могла укласти договорів на комунальні послуги, оскільки проживала там без реєстрації, до того ж частина з представлених квитанцій, виписані на ім`я ОСОБА_3 , вже після його смерті, наявність оригіналів вказаних квитанцій у неї, на її переконання і є беззаперечним доказом того, що саме нею були оплачені всі комунальні послуги. ОСОБА_1 вказує на те, що її чоловік ОСОБА_3 ,народився івсе життяпроживав увказаній квартиріспочатку ізсвоєю матір`ю,яка зчасом померла.Після смертісвоєї матері ОСОБА_3 ,набув праваосновного квартиронаймача, тобто права проживати у вказаній квартирі, розпорядженням Галицької районної адміністрації від 04.02.2019 року, №43 змінено договір найму житлового приміщення, та укладено його із ОСОБА_4 , у зв`язку із смертю його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовляючи у задоволені позову суд наголосив також на тому, що ОСОБА_3 , надав нотаріально завірену заяву про надання дозволу на проживання ОСОБА_1 , у даній квартирі ще до того, як став основним квартиронаймачем, на її переконання, даний факт не спростовує його беззаперечної волі та бажання проживати разом із ОСОБА_6 , оскільки вказана заява ним не відкликана, а вона, як член його сім`ї, проживала разом з ним за вказаною адресою та мала право проживати разом з ним, і після смерті чоловіка, оскільки за нею залишається право проживати у даній квартирі, що визначено нормами ЖК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримання апеляційної скарги, представників відповідачів та третьої особи в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзивів на позовну заяву, апеляційної скарги, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи в судах першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 5,12,19,76,81,141,258-259,263-265ЦПК України,ст.ст.16,319,321ЦК України,64,65,99,116ЖК України,Законом України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду»,Законом України«Про орендудержавного такомунального майна»,Закон України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні»тавідмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2017 року за позовом ОСОБА_4 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права на користування житлом позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право на користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 04.05.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис №161. Згідно з актом ЛКП «Центральне» №9 від 15.01.2018 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 28.12.2018 р. вбачається, що він дає згоду та не заперечує проти постійного проживання та взяття на постійний реєстраційний облік за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Розпорядженням Галицької районної адміністрації ЛМР №43 «Про зміну договору найму жилого приміщення» від 04.02.2019 року змінено договір найму жилого приміщення та укладено його з ОСОБА_4 , який проживав в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , житловою площею 21,0 кв. м. з кухнею пл.3.8 кв. м., коридором спільного користування пл.4.0 кв.м., вбиральнею загального користування. Сім`я 1 особа: він. Основний квартиронаймач його мати, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації 21.08.2017 року. З довідки №7844 виданої ЛКП «Центральне» від 18.02.2019 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є Львівська міська рада, а основним квартиронаймачем є ОСОБА_4 , згідно з розпорядженням №43 від 04.02.2019 року. 22.02.2019 року ОСОБА_1 зверталась в Галицьку районну адміністрацію ЛМР із заявою про реєстрацію місця проживання №3-П-21940/АП-31, однак у реєстрації місця проживання їй відмовлено 25.02.2019 у зв`язку з тим, що в заяві не було вказано конкретну адресу реєстрації, основний квартиронаймач згідно з розпорядженням ГРА ЛМР від 04.02.2019 №43 не зареєстрований, а реєстрація інших осіб може бути здійснена після реєстрації основного квартиронаймача, крім того квартира не приватизована / а. с. 19-23/. З відповіді ЛКП «Старий Львів» від 23.06.2021 року адресованої ОСОБА_1 вбачається, що їй відмовлено у видачі акту про фактичне місце проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки видача акту про фактичне проживання без реєстрації за вказаною адресою для набуття в подальшому права на проживання за цією адресою, є встановленням факту, що має юридичне значення. Чинним законодавством, для комунальних підприємств, не визначений та не передбачений порядок встановлення фактів проживання ( не проживання) конкретної особи за певною адресою без передбаченої законодавством реєстрації. А тому, встановлення складання акту про фактичне за вказаною адресою до компетенції ЛКП «Старий Львів» не належить. З паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . З акту ЛКП «Старий Львів» від 05.10.2021 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 станом на 05.10.2021 року опломбована. З відповіді Львівського міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів) від 09.06.2022 року на запит №2901-вих26від 30.05.2022 року вбачається, що відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть складеного на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено. З акту ЛКП «Старий Львів» від 18.05.2022 року вбачається, що комісією проведено обстеження квартири АДРЕСА_2 на предмет самовільного заселення. Працівниками ЛКП «Старий Львів» були встановлені замки у вхідних дверях та пломби. Відповідно до листа Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 24.06.2022 року ОСОБА_1 на квартирному (кооперативному) обліку у Львівській міській раді за даним прізвищем та за данною адресою: АДРЕСА_3 не перебуває. Також у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Свідок ОСОБА_9 , який є сусідом ОСОБА_4 , показав суду, що позивачка проживала з його сусідом ніби як дружина приблизно 10 років. Обставини смерті ОСОБА_4 йому не відомі. Свідок ОСОБА_8 , яка була сусідкою ОСОБА_4 , показала суду, що позивачка проживала у сусідній квартирі з кінця 2017 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 жили як сім`я, робили побілку, щось заносили. Сусід ОСОБА_4 помер у 2019 році. Таким чином свідкам конкретних обставин проживання, а тим більше правової природи проживання позивачки, не відомо. Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що суд приходить до висновку, щопозивачка не набула права користування спірним жилим приміщенням, оскільки не було дотримано порядку вселення, адже письмового звернення наймача квартири АДРЕСА_2 до наймодавця з питання реєстрації ОСОБА_1 не надходило, окрім цього позивачка зберігає реєстрацію за іншим місцем проживання, а докази про те, що зв`язок з жилим приміщенням за місцем реєстрації вона втратила суду не надані, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

17.09.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради за участю третьої особи Львівського комунального підприємства «Старий Львів», у якому просила:

- визнати за нею ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 тривалий період часу проживала без реєстрації разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у АДРЕСА_1 .04.05.2018 року між позивачкою та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . ОСОБА_1 стверджує, що її покійний чоловік висловлював бажання приватизувати квартиру АДРЕСА_2 , однак внаслідок захворювання ОСОБА_4 , помер.Позивачка зазначає, що після смерті ОСОБА_4 , вона продовжувала проживати в даній квартирі, оплачувала комунальні послуги і т.д. ОСОБА_1 вказує, щоу подальшому у неї виникла необхідність у офіційній реєстрації за місцем фактичного проживання, тобто у кв. АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим вона звернулась до Галицької районної адміністрації із заявою прореєстрацію місця проживання. Однак у офіційній реєстрації за місцем проживання позивачці було відмовлено. Крім того, ОСОБА_1 в червні 2021 року звернулась із заявою до Львівського комунального підприємства «Старий Львів», з метою складення акту про фактичне місце проживання. Однак у складенні такого акту позивачці було відмовлено. ОСОБА_1 зазначає, що вона тривалий період часу проживає в даній квартирі, однак зважаючи на те, що при житті ОСОБА_4 , не приватизував зазначеної квартири, вона не може офіційно зареєструватись, хоча фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Щодо підстав проживання в даній квартирі ОСОБА_4 , то позивачка зазначає, що розпорядженням Галицької районної адміністрації від 04.02.2019 року №43 змінено договір найму житлового приміщення, та укладено його із ОСОБА_4 , у зв`язку із смертю його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 зазначає, що факт її проживання у квартирі можуть підтвердити сусіди, а також акт № 9 від 15.01.2018 року, складений комісією працівників ЛКП. Також, позивачка стверджує, що право на проживання за вказаною адресою її чоловіка ОСОБА_4 , було визнано рішенням Галицького районного суду від 26.09.2017 року у справі № 461/2933/17. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 був основним квартиронаймачем та 28.12.2018 року написав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Тишківською Р.І., якою надав добровільну згоду на постійне проживання та поставлення позивачки на постійний реєстраційний облік за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою закону визначено також способи захисту цивільних прав та інтересів та визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 65 ЖК України визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цим особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку членом сім`ї наймача в розумінні частини другої статі 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

За змістом статті 65 ЖК України, особа, як член сім`ї наймача набуває відповідних прав після її вселення в установленому порядку і не може бути визнано за нею прав користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Згідно з ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно з роз`ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України у п. 9 постанов N 2 від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судам Житлового кодексу України" (із змінами, внесеними постановами №2 Пленуму від 10 берези 1989 р. та №13 від 25 грудня 1992 р.) та чинної на час розгляду даної справи, при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщені, чи було це приміщення постійним їх місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2017 року у справі № 461/2933/17 за позовом ОСОБА_4 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права на користування житлом позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право на користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15-16).

У вказаному рішенні встановлено такі обставини: «на підставі ордеру №526 від 10.09.1974 року у квартиру АДРЕСА_2 була заселена: основний квартиронаймач ОСОБА_10 , дружина ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_11 та позивач ОСОБА_4 .

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 одружився та переїхав на проживання у м.Одесу. 01.02.2006 року шлюб було розірвано, а рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12.09.2011 року ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 .

У зв`язку з наведеними обставинами, ОСОБА_4 повернувся проживати у квартиру АДРЕСА_2 , де проживає і до даного часу. Вселення відбулося за згоди зареєстрованих у ній осіб.

З моменту вселення, позивач доглядав за батьками, оплачував комунальні послуги.

Вказані факти підтверджуються актами ЛКП «Центральтне» від 27.10.2016р., 18.04.2017р., а також показами свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні показав, що ОСОБА_4 проживає у згаданій квартирі протягом останніх 10-ти років. Проживав разом з батьками.

З матеріалів також видно, що ОСОБА_10 та ОСОБА_5 померли ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, що підтверджується свідоцтвами про смерть.

Таким чином, позивач набув усіх прав, що випливають з договору найму квартири АДРЕСА_2 , зокрема права користування нею, а тому позов підлягає задоволенню».

Вказане рішення Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2017 року не оскаржувалось та набрало законної сили.

04.05.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис №161 (а. с. 10).

З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 28.12.2018 р. вбачається, що він дає згоду та не заперечує проти постійного проживання та взяття на постійний реєстраційний облік за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (сина позивачки) (а. с. 14).

Згідно акту ЛКП «Центральне» №9 від 15.01.2018 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18).

З довідки №7844 виданої ЛКП «Центральне» від 18.02.2019 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є Львівська міська рада, зареєстрованих осіб немає, а основним квартиронаймачем є ОСОБА_4 , згідно з розпорядженням №43 від 04.02.2019 року (а. с. 17).

Розпорядженням Галицької районної адміністрації ЛМР №43 «Про зміну договору найму жилого приміщення» від 04.02.2019 року змінено договір найму жилого приміщення та укладено його з ОСОБА_4 , який проживав в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , житловою площею 21,0 кв. м. з кухнею пл.3.8 кв. м., коридором спільного користування пл.4.0 кв.м., вбиральнею загального користування. Сім`я 1 особа: він. Основний квартиронаймач його мати, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації 21.08.2017 року (а. с. 13).

22.02.2019 року ОСОБА_1 зверталась в Галицьку районну адміністрацію ЛМР із заявою про реєстрацію місця проживання №3-П-21940/АП-31, однак у реєстрації місця проживання їй відмовлено 25.02.2019 у зв`язку з тим, що в заяві не було вказано конкретну адресу реєстрації, основний квартиронаймач згідно з розпорядженням ГРА ЛМР від 04.02.2019 №43 не зареєстрований, а реєстрація інших осіб може бути здійснена після реєстрації основного квартиронаймача, крім того квартира не приватизована ( а. с. 19-23).

З відповіді ЛКП «Старий Львів» від 23.06.2021 року адресованої ОСОБА_1 вбачається, що їй відмовлено у видачі акту про фактичне місце проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки видача акту про фактичне проживання без реєстрації за вказаною адресою для набуття в подальшому права на проживання за цією адресою, є встановленням факту, що має юридичне значення. Чинним законодавством, для комунальних підприємств, не визначений та не передбачений порядок встановлення фактів проживання (не проживання) конкретної особи за певною адресою без передбаченої законодавством реєстрації. А тому, встановлення складання акту про фактичне за вказаною адресою до компетенції ЛКП «Старий Львів» не належить (а. с. 24).

З паспорта громадянки України серії НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що позивачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 у період з 05.09.2014 року по 05.03.2015 року (а. с. 6-8, 256).

З акту ЛКП «Старий Львів» від 05.10.2021 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 станом на 05.10.2021 року опломбована (а. с. 151).

З акту ЛКП «Старий Львів» від 18.05.2022 року вбачається, що комісією проведено обстеження квартири АДРЕСА_2 на предмет самовільного заселення. Працівниками ЛКП «Старий Львів» були встановлені замки у вхідних дверях та пломби (а. с. 152).

Відповідно до листа Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 24.06.2022 року ОСОБА_1 на квартирному (кооперативному) обліку у Львівській міській раді за даним прізвищем та за даною адресою: АДРЕСА_3 не перебуває (а. с. 153).

З відповіді Львівського міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів) від 09.06.2022 року на запит №2901-вих26від 30.05.2022 року вбачається, що відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть складеного на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено (а. с. 149).

Однак, з матеріалів кримінального провадження №12919140040000146 від 22.01.2019 року вбачається, що чоловік позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.259-291). А саме вказане підтверджується реєстрацією Личаківського відділу поліції ГУНП у Львіській області про раптову смерть від 21.01.2019 року (а.с. 261), протоколами допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 264-266, 288-290), висновком експерта №80/2019 (а.с.275-277).

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 , який є сусідом ОСОБА_4 , пояснив суду, що позивачка проживала з його сусідом ніби як дружина приблизно 10 років. Обставини смерті ОСОБА_4 йому не відомі.

Свідок ОСОБА_8 , яка була сусідкою ОСОБА_4 , в судовому засіданні в суді першої інстанції теж вказала, що позивачка проживала у сусідній квартирі з кінця 2017 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 жили як сім`я, робили побілку, щось заносили. Сусід ОСОБА_4 помер у 2019 році.

Спірна квартира, яка складається з двох кімнат, загальною площею 24,30 кв.м. не приватизована та залишається в державному житловому фонді і перебуває у комунальній власності.

ОСОБА_1 зазначила (зокрема, і судовому засіданні суду апеляційної інстанції), що вона тривалий період часу проживала без реєстрації у спірному житлі спершу як цивільна дружина, а згодом і як дружина ОСОБА_4 . Продовжувала проживати в даній квартирі і після смерті ОСОБА_4 .

Те, що позивачка поселилася у спірне житло як член сім`ї ОСОБА_4 та проживала там з його згоди як його спершу цивільна дружина, а згодом і дружина підтверджується рядом доказів, про які йшлося, зокрема, актом про факт проживання, поясненнями свідків, нотаріальною заявою ОСОБА_4 . Окрім цього факт її проживання у спірному житлі підтверджується і долученими до матеріалів справи копіями квитанцій про сплату комунальних послуг за період з серпня 2020 року по січень 2022 року.

Також, нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 про надання згоди ОСОБА_1 проживати у спірній квартирі свідчить про те, що позивачка отримала згоду на проживання у квартирі від основного наймача.

Розпорядженням Галицької районної адміністрації ЛМР №43 «Про зміну договору найму жилого приміщення» від 04.02.2019 року змінено договір найму жилого приміщення та укладено його з ОСОБА_4 , який проживав в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , чим підтверджено факт проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі та те, що ОСОБА_4 став основним квартиронаймачем та перед цим його право на житло було встановлено рішенням суду.

Окрім цього, те, що ОСОБА_4 був основним квартиронаймачем спірної квартири підтверджується довідкою №7844 виданої ЛКП «Центральне» від 18.02.2019 року.

Доводи суду про те, що позивачка офіційно зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що за вказаною адресою знаходиться Центр обліку та нічного перебування бездомних осіб (https://city-adm.lviv.ua/portal/catalog/urad-i-suspilstvo/socialnij-zahist/socialni-sluzhbi/socialni-sluzhbi-dla-bezdomnih-gromadan/6150), що не слід вважати постійним місцем проживання позивачки. І позивачка там була зареєстрована у період з 05.09.2014 року по 05.03.2015 року. Даних про її реєстрацію у будь-якому іншому місці матеріали справи не містять та позивачка вказала, що вона на даний час ніде не зареєстрована, що вбачається і з її паспорта, який був оглянутий судом апеляційної інстанції.

Також, наявність оригіналів квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг, які є наявні у позивачки та виписані на ім`я ОСОБА_15 свідчать про те, що позивачка проживала у спірній квартирі та оплачувала житлово-комунальні послуги. Крім цього, частина квитанцій виписані на ім`я ОСОБА_15 вже після його смерті.

Квитанції про сплату житлово-комунальних послуг дійсно виписані на ім`я ОСОБА_4 , а не на позивачку, оскільки така проживала у квартирі без реєстрації та не могла укласти договори про оплату комунальних послуг на своє ім`я.

Враховуючи вказані вище обставини справи та докази наявні у матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що позивачка була дружиною основного квартиронаймача спірної квартири ОСОБА_4 та така вселилася у спірне житло та проживала у спірній квартирі за згодою основного квартиронаймача постійно принаймні з 2016 року як член сім`ї основного квартиронаймача до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також і після смерті, оплачувала комунальні послуги, отже набула права на проживання (користування) у спірній квартирі нарівні з померлим на даний час ОСОБА_4 .

Відповідно судомпершої інстанціїбезпідставно відмовленоу задоволенніпозову про визнання права користування квартирою за позивачкою.

Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слідзадовольнити. Рішення ж Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2022 року слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районногосуду м.Львова від31жовтня 2022року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» про визнання права користування квартирою задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2023 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра